11 друзів Струкова. Майже детектив

Автор: Ігор Гавриленко, 17 квітня, 15:24

Фото: Суддя Олександр Струков і його молода команда


Олександр Струков, одіозний голова Октябрського райсуду м. Полтави, відчайдушно бореться за збереження на посаді та в суддівських лавах. Не гребуючи нічим.

Неприємності в нього виникли внаслідок того, що він занадто запопадливо намагався догодити мерові Олександру Мамаю.

Олександр Струков (Фото автора)

У 2014 – на початку 2015 року суддя Лариса Гольник розглядала справу за корупційним обвинуваченням градоначальника.

Міський голова та його представник Олександр Ковжога, котрий є близьким приятелем Струкова, тиснули на суддю Гольник, домагаючись закриття провадження. Потім інший посередник запропонував їй хабар.

Злочинні перемовини були задокументовані. На кадрах оперативного відео фігурує й голова суду.

За «випадковим» збігом ще на початку судового розгляду справи Мамая Струков оформив квартиру і 2 машиномісця на цивільну дружину та її матір у відомому полтавцям «цукровому» будинку, частина якого перебуває у розпорядженні членів родини градоначальника.

Схоже, очільник суду лютував, адже не зміг забезпечити бажаний для Мамая результат і відпрацювати набуту нерухомість. Тому кілька років поспіль Струков гнобив, як міг, суддю Гольник…

Зрештою, на безчинства «законника» звернули увагу Рада суддів України, Національне агентство з питань запобігання корупції, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Рішення НАЗК Струков намагався оскаржити в суді, однак програв.

Його дисциплінарною справою впритул зайнялася Вища рада правосуддя (ВРП) – єдиний орган, який може звільнити суддю. Відтак до порятунку мантієносця долучилася чи то «важка артилерія», чи то «потішні війська».

 

Аналітик на пенсіоні й адвокати

Один із пунктів висунутих проти Струкова звинувачень – інцидент, що трапився 14 грудня 2015 року. Голова суду не зумів впоратися з емоціями, обклав колегу добірною лайкою, обізвав «сучарою».

Подія давно стала надбанням ЗМІ. Очільник «октябрят» на те ніяк не реагував.

Та запахло смаленим. І на арену вийшов пенсіонер Федір Левун.

21 листопада 2017 року він знайшов адвоката Олександра Гончаренка. Попросив відібрати у нього пояснення.

А може Гончаренко відшукав Левуна і зажадав, аби той власноруч настрочив йому 3 аркуші споминів та розмислів?

Зрозуміло одне, якимось чином два суб’єкти здибали один одного.

Гончаренко (справа) у суді за позовом Ковжоги (стоїть) (Джерело - ГромадськеТБ.Полтава)

Гончаренко працює на Ковжогу, неофіційного юриста Мамая. Зокрема, він є одним із адвокатів Ковжоги у судовому процесі проти судді Гольник та «Української правди».

Крім того, неговіркий захисник Гончаренко супроводжував Ковжогу, який віднедавна і сам зробився адвокатом, на засіданні ВРП, де розглядали обвинувачення представника мера на адресу Гольник. Їй облудно закидалася політична діяльність, що є недопустимим для судді.

Як місце роботи Гончаренко вказує офіс, де базується належне Ковжозі приватне підприємство – «Юридична компанія «Юрпол».

Гончаренко і Ковжога перед засіданням ВРП (Джерело - humanrights.org.ua)

Пенсіонер Левун повідав адвокату, що в грудні 2017 року (зверніть увагу на дати) перебував у коридорі «Октябрського райвиконкому». На столі поміж місцевої преси надибав «роздруківки на форматі А-4 від 4 листопада 2017 року з фото судді Гольник та її коментар про події» кінця 2015 року.

З пояснень пенсіонера Левуна

Пошук Google дозволяє переконатися, що 4 листопада жодних публікацій, присвячених судді Гольник, у мережі не з’явилося. Її зображень теж.

Струкову «пощастило» більше. Портал «Антикор» передрукував розслідування Максима Самойдюка, присвячене отриманню головою Октябрського райсуду нерухомості від «Полтава-банк». В обмін на «правильні» судові рішення.

Гольник у тексті згадано один раз. Як пояснював автор, «Олександр Михайлович ставав антигероєм центральних телеканалів частіше, ніж будь-який полтавський служитель Феміди. Насамперед через свій конфлікт із суддею Ларисою Гольник».

Скриншот із результатами пошуку Google

Насправді про інцидент зі Струковим Гольник писала того дня на своїй facebook-сторінці.

Схоже, у райвиконкомі, до речі, він давно називається Шевченківським, працюють таємні фанати Гольник, котрі розмножують пости судді та підсовують поміж газет пильним пенсіонерам.

Далі – більше. Серед роздруківок Левун уздрів «протокол допиту свідка, яка стверджує, що вона була свідком кривавої розправи Струкова над Гольник».

З пояснень пенсіонера Левуна

Тут маємо ще один стрибок громадянина Левуна у часі. Бо замах на суддю стався 22 листопада, назавтра після написання пояснень адвокату.

Далі пенсіонер, специфіка роботи якого «пов’язана з аналітикою», проаналізував «висвітлені події». І згадав найменші подробиці дворічної давнини, а саме ранку, коли він сидів на лавці в Октябрському райсуді.

Зазвичай люди запам’ятовують неординарні події. Левун – не з таких. Він відтворює послідовність переміщень Струкова і Гольник. Пам’ятає, де стояли, куди ходили і що кому говорили не тільки судді, а й працівники апарату суду. І достеменно знає: сварки не було.

З пояснень пенсіонера Левуна

Свідчення Левуна ідеально збігаються з письмовими поясненнями залежних від Струкова працівників апарату суду: Тетяни Черняєвої, яка тоді нібито перебула на роботі з донькою, та Романа Бредуна, котрий у коридорі «давав розпорядження техпрацівникам».

Не затьмарили «спогади» Левуна про абсолютно буденне сидіння на лавці ні пробите колесо, яке йому довелося міняти після виходу з приміщення суду, ні судове засідання, що буцімто відбулося наступного дня (у зв’язку з порушенням його соціальних прав).

З пояснень Тетяни Черняєвої

Відставний інтелектуал дійшов висновків, що пані Лариса намагається привернути до себе увагу, бо зібралася до Верховної Ради:

«Все її дійство вказує на те, що суддя Гольник займається не роботою, а політичною, громадською діяльністю і піаром».

До пояснень Левун надав роздруківки «із інтернету на 3 аркушах»:

  • викладений Гольник у Facebook уривок з пояснень юристки О.М., яка дійсно знаходилася 14 грудня 2015 року поблизу кабінету Струкова;
  • розміщений у Facebook пізно ввечері 12 грудня 2017 року пост члена Громадської ради доброчесності Романа Маселка – анонс розгляду питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно Струкова на засіданні ВРП, що мало відбутися наступного дня;
  • передрук сайтом zrada.today інтерв’ю Лариси Гольник виданню «Апостроф» (дата повторної публікації не відома, а першоджерело побачило світ 29 листопада 2017 року).

Озброєний машиною часу пенсіонер спромігся приточити роздруківки до своїх пояснень, написаних 21 листопада. До того ж зі змісту свідчень випливає – ці документи він поцупив з «Октябрського райвиконкому» ще 4 листопада.

Варто додати, що Левун – колишній міліціянт. Як і Гончаренко, Ковжога та Струков.

Скриншот з сайту політичної партії «Громада і Закон»

Дослужився Федір Левун до погонів полковника. Нині очолює обласну організацію маловідомої партії «Громада і Закон».

Офіційний веб-портал «Судова влада України» засвідчує його причетність до 3-х судових справ.

У 2011–2012 роках Прокуратура Октябрського району м. Полтави позивалася до групи громадян з метою повернення державі самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинного будівництва. У числі власників незаконних гаражів значився Федір Левун.

Скриншот з сайту «Судова влада України»

Соціальні справи Левуна до 2017 року суди не розглядали.

До Октябрського райсуду він звернувся 2 листопада. Просив зобов’язати Ліквідаційну комісію обласного Управління МВС виготовити нову довідку про його грошове забезпечення під час служби і направити її до Пенсійного фонду. На думку позивача, довідка мусила відображати нинішній рівень виплат співробітникам МВС і стати приводом для перерахунку пенсії.

З постанови судді Анатолія Савченка

14 грудня побажання Левуна було виконане. Звільненому у 2005 році міліціянту рішенням суду нарахували понад 35 тисяч гривень – відповідно до окладів і надбавок для командних чинів Національної поліції. При чому майже половину суми склала… премія!

Ще й контроль за виконанням постанови суд узяв на себе, зобов’язавши Ліквідаційну комісію у десятиденний строк відзвітувати, що зроблено.

А 28 березня 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд уже зобов’язав Управління Пенсійного фонду перерахувати Левуну пенсію.

 

«Ігри» прокурорів

Не менш прудкий адвокат Гончаренко, отримавши безцінні пояснення колишнього колеги, 6 грудня 2017 року написав на ім’я прокурора Полтавської області Миколи Кармазіна заяву про злочин.

Провина судді Гольник полягала в тому, що вона нібито обвинуватила Струкова у вчиненні хуліганських дій та «штучно створила докази щодо його звинувачення».

Заява адвоката Гончаренка

Гончаренко кваліфікував «злочин» Лариси Гольник за ч. 2 ст. 384 Кримінального кодексу України.

У нинішньому вигляді ця стаття набрала чинності 29 листопада 2017 року, встановивши покарання, поміж іншого, за завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого, складене для надання або надане Вищій раді правосуддя.

Недолугий адвокат перелічив у своїй заяві низку органів, до яких зверталася суддя Гольник по допомогу – Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, Раду суддів України, Уповноваженого з прав людини, НАЗК. Навіть НАБУ, яке займається справою Мамая, а не Струкова.

Забув Гончаренко назвати тільки ВРП.

Довелося прокуратурі прийти на допомогу захиснику Струкова. 7 грудня інформація про «злочин» судді Гольник була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

За ч. 2 ст. 383 КК України.

Ситуація остаточно перетворилася на безглуздий фарс.

Зазначена стаття охоплює завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину. Але до цих інституцій Лариса Гольник не зверталася. І повідомляла вона не про злочин хулігана Струкова, а про неетичну поведінку судді.

Ті, хто стикався з вітчизняними правоохоронними структурами, добре знають, з яким «скрипом» вони реєструють повідомлення про реальні злочини. Тут же чимскоріш, з підміною статей КК України, органу слідства та вочевидь сфальшованими доказами до ЄРДР вписали відверто фейкове обвинувачення.

8 грудня заступник прокурора області старший радник юстиції Олександр Савенко письмово поінформував адвоката голови Октябрського райсуду, що прокуратура дослухалася до його прохання.

Відповідь заступника прокурора області

13 грудня цей лист, витяг з ЄРДР, заяву Гончаренка, пояснення Левуна і працівників апарату суду на засідання Вищої ради правосуддя привіз інший адвокат Струкова.

Борис Семенко відомий тим, що брався представляти інтереси предводителя «октябрят» у суді проти патрульних поліцейських, які затримали Струкова за порушення правил дорожнього руху.

Потім від його імені оскаржував припис НАЗК, що констатував переслідування головою суду Лариси Гольник як викривача корупційного злочину.

Семенко програв обидві процеси: перший – в апеляційній інстанції, другий – відразу.

На ВРП докази адвоката теж не справили враження. Відносно Струкова відкрили дисциплінарну справу.

Отримавши плутані пояснення Левуна, обласні прокурори не поцікавилися правдивістю «очевидця». Не звернули увагу, що він описує події, які нібито трапилися в суді з 9 до 11 години.

У дійсності конфлікт відбувся близько 8:30, як повідомляли реальні свідки, вражені «вишуканістю» манер Струкова.

За ними й почали полювати прокурори. Особливо постарався Владислав Мішуровський. Забувши, що з 20 листопада 2017 року функції досудового слідства органи прокуратури втратили.

З публікації Лариси Гольник на Українській правді

Лариса Гольник нещодавно розповіла, як проти неї «шиють справу». Підштовхуючи свідків під загрозою кримінального переслідування до зміни показань.

Особливо дісталося юристці О.М., яка не побоялася свідчити проти звиклого до безкарності голови суду:

«На той час жінка в іншому місті проходила лікування. А співробітники поліції за розпорядженням прокурора опитували колишнього чоловіка О.М., свекруху, сестру, невістку, сусідів. Безпосередньо до Мішуровського викликали її сина та 80-річну хвору матір, яка мешкає у віддаленому від Полтави селі».

«Після кількатижневого тиску на знайомих і родичів, залякувань примусовим приводом і притягненням до адміністративної відповідальності нещасна виїхала до Полтави.

Допит відбувався з процесуальними порушеннями».

«Прокурор намагався застрахати жінку відповідальністю за дачу неправдивих свідчень і очною ставкою з охоронцем суду, який начебто дав протилежні показання. Натякав, що знайшов осіб, котрі не підтвердять її перебування два з гаком роки тому в приміщенні суду».

Чому Мішуровський поспішав, стало зрозумілим на засіданні ВРП, що відбулося 11 квітня.

Під час засідання (Джерело - сайт ВРП)

Струков прибув до Києва з новим адвокатом. Едуард Давиденко, колишній суддя апеляційного суду, торік марно намагався потрапити до Верховного Суду.

Захисник Струкова оголосив результати «слідства» прокурора Мішуровського, який устиг розсекретити матеріали незавершеного кримінального провадження.

Замовний характер справи сумнівів уже не викликав.

Давиденко ретельно зачитував з папірців, буцімто суддя Гольник змусила Я.Б., старшого сержанта батальйону поліції особливого призначення, що займається охороною судів, оббрехати Струкова. Пригрозивши звільненням зі служби.

Недорікуватий, як з’ясувалося, голова суду спілкування з членами ВРП уникав. Коли ж його змусили відповідати, додав, що допомагала обмовити безневинного Струкова юристка О.М. Вона – подруга Гольник. Такий умовивід суддя з 30-річним стажем зробив, бо колись, іще в 2001 році, жінки працювали разом в Управлінні юстиції.

Можливості судді Гольник, яка з квітня 2015 року не має повноважень на здійснення судочинства, звільнювати зі служби поліцейських, залишаються нез’ясованими.

Натомість впливовість голови «козирного» в Полтаві суду є очевидною. Інакше б на догоду йому прокуратура області не намагалася «топити» незручну суддю, котра не бажає бути учасницею корупційних схем.

Даремно метушився Мішуровський. Марними виявилися «аналітичні» потуги Левуна й викрутаси адвокатів Струкова.

Вища рада правосуддя відмовилася прийняти до розгляду матеріали нашвидкуруч сфабрикованої кримінальної справи.

Та виникають запитання:

  • чи будуть відповідати перед Законом подільники Струкова, пенсіонер Левун, адвокат Гончаренко і прокурор Мішуровський, за намагання ввести в оману Вищу раду правосуддя зі штучним створенням доказів захисту (ст. 384 КК України)?
  • чи готова Генеральна прокуратура України ініціювати притягнення до відповідальності прокурора Мішуровського за умисне перевищення службових повноважень, за проведення «слідчих дій» з використанням шантажу та обману, за тиск на свідків?

 

Авторський матеріал Ігоря Гавриленка

Обкладинка Наталі Баранник

Опублікована: 17 квітня 2018


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація