Архітектурні конкурси: як позбутися «радянщини» та докорінно змінити місто

Автор: Вікторія Баберя, 3 травня, 18:19

Фото: Позбутися «радянщини» та перейти на новий рівень, або який резон проводити архітектурні конкурси


Вирватися з пострадянського минулого і перейти в іншу якість – створити міста, у яких хочеться жити, місця, куди хочеться повертатися та будівлі, на які хочеться дивитися вічно. Чи, можливо, зберегти історичну цінність та цілісність у містах? Архітектурні конкурси дозволяють обирати (робити цей вибір правильним) і змінювати.

Отож, відійти від «радянщини» та змінити архітектурне середовище міст за допомогою конкурсів – панацея чи реальність?

 

Про конкурси та з чим їх їдять

Що таке «конкурс»? Згідно з основним законодавчим документом, який роз’яснює поняття та регламентує проведення конкурсів в Україні (постанова Кабміну від 25 листопада 1999 р. № 2137 «Про затвердження та проведення архітектурних та містобудівних конкурсів»), конкурсформа творчого змагання, яка має на меті виявлення кращих проектних пропозицій, розроблених за критеріями, встановленими замовником конкурсу.

В основному замовник обирає на свій розсуд, або проводити конкурс, або піти шляхом прямого замовлення. Проте, є певні випадки, коли розроблення проектів об'єктів архітектури здійснюється виключно на конкурсній основі. Зокрема, це такі, реалізація яких справляє істотний вплив на розвиток у місті, об'єктів архітектури загальнодержавного значення та розташованих у зоні охорони пам'яток історії і культури. 

 

Які типи конкурсів існують 

Якщо говорити про конкурсну практику в Україні, то, перш за все, виокремлюють конкурси за географією учасників: міжнародні, всеукраїнські, регіональні та місцеві. Найбільш поширеними у нас є всеукраїнські конкурси, іноді проводяться місцеві, міжнародних же зовсім не багато.

Перш ніж оголосити конкурс необхідно розібратися над доцільністю його проведення. Адже для облаштування певної території у одному з районів міста оголошувати проведення міжнародного конкурсу немає ніякого сенсу, і навпаки – якщо планується реалізація масштабного об’єкту, то варто залучити досвідчених архітекторів з інших областей чи навіть країн.

Також конкурси розрізняють за видами – по типу залучення учасників:

  • відкриті – це конкурси, до проведення яких залучаються фахівці, професійний рівень яких відповідає умовам конкурсу; вони потребують широкого розголосу, аби максимальна кількість учасників взяла участь.
  • закриті – замовник запрошує конкретних фахівців, учасників може бути близько 9, як зазвичай, ну до 15 максимум, і вони подають свої проекти.
  • замовлені – проводиться у форматі закритого, але на таких умовах, коли замовник запрошує певну кількість архітекторів та одразу з ними заключає договір на конкурсне проектування, і незалежно від результатів конкурсу, кожному учаснику сплачуються кошти на відшкодування його роботи над конкурсом.

Зазвичай в Україні найчастіше використовують конкурси відкритого типу, оскільки це найпростіша процедура. Це пов’язано з недорозвиненістю конкурсної практики і тим, що люди просто лякаються слова «закритий».

Хоча кожен тип має певну мету. У відкритих конкурсах зазвичай участь беруть молоді архітектори і зірок світової архітектури поміж них ніколи не побачиш.

Потрібно обирати конкурс залежно від мети, яку ви хочете бачити в результаті – зібрати ідеї або отримати реальний проект для реалізації. Це конкурси ідей та конкурси проектів. Конкурси ідей націлені на пошуки ідей стосовно якогось простого рішення. І не завжди вони мають бути реалізовані. Такі конкурси в основному, про розвиток територій. А конкурс проектів – це вже на конкретний об’єкт, коли є земля, землевласник та розуміння, що він хоче, конкретне поставлене завдання.

Також є конкурси по віковому та професійному обмеженню: для фахівців та нефахівці, студентські, молодіжні. Згідно з законодавством, учасниками конкурсу мають бути фахівці (архітектори, містобудівники, студенти архітектурних чи містобудівних закладів тощо) і, з однієї сторони це дійсно так, адже у разі проведення конкурсу проектів необхідно фаховий рівень – оскільки розробку подальшої проектної документації мають право робити лише сертифіковані спеціалісти. Проте для проведення конкурсу ідей – це не є обов’язковим, адже проекти можуть подавати усі, незалежно від фахового рівня учасників.

 

Хто організовує та етапи проведення конкурси

Згідно з постановою, організатор (замовник) конкурсу – це центральний, місцевий орган виконавчої влади, виконавчий орган місцевої ради, уповноважений орган містобудування та архітектури, юридична особа, громадянин який організовує і проводить конкурс та здійснює його фінансування.

Не завжди замовник самостійно займається організацією усіх етапів проведення конкурсу. Це може бути спеціально найнята й призначена особа або організація, яка безпосередньо займається розробленням детального плану заходів, завдань, кошторисної документації, організовує публічні заходи та проводить інформаційну кампанію конкурсу.

Організація конкурсу – це така процедура, де жодному місці не можна стратити. Починаючи від народження задуму, його назви, формулювання мети й завдань, програми та умов конкурсу, вибору журі, проведення засідань та на кінець визначення переможців.

 

Дещо з конкурсної практики в Полтаві – від XVIII до XXI століть

Майже у кожного пам’ятника чи будівлі є своя історія – від задуму, ідеї архітектора (та різноманітних варіантів та змін у процесі) і до подальшої реалізації. Отак і з полтавськими.

Монумент Слави, ансамбль Круглої площі та театр імені М. Гоголя – без цього не можна уявити сучасне місто.

Але все могло виглядати зовсім по-іншому, якби на етапах створення затвердили інші проекти.

У книзі «Записки провінційного архітектора», яка присвячена 100-річчю від дня народження визначного архітектора Полтави Лева Вайнгорта, описуються конкурси проектів, які відбувалися у до- та післявоєнному місті.

 

Цар чи цар на коні, а маємо орла з лавровим вінком у дзьобі

На честь 100-річного ювілею Полтавської битви в 1805-1811 рр. у центрі міста спорудили Монумент Слави.

Ідея увіковічення Полтавської битви з’явилася ще за життя Петра I. Тоді майстри на чолі з вченим Андрієм Нартовим створили модель грандіозної тріумфальної колони на честь царя. Сам Петро І хотів бачити кам’яну піраміду і себе на мідному коні, а по сторонам на дошках з міді написати перебіг бойових дій. Катерина II також хотіла встановити пам'ятник зі статуєю царя. Однак жодну з цих ідей так і не здійснили.

Перші реальні проекти монументу почав розробляти полтавський архітектор Михайло Амвросимов. Але жоден з них не схвалили.

За першим проектом мала бути велика колона з п'єдесталом з тесаного каменю на невеликому майданчику, оточеному чавунною балюстрадою з тумбами. Біля підніжжя колони на п'єдесталі з чотирьох сторін передбачалося встановити композиції з зображенням військових трофеїв. Згідно з проектом, колону з орлом мали перевити стрічкою, а в проміжках між витками зміцнити барельєфи з алебастру із зображенням епізодів Полтавського бою.

У другому варіанті – абсолютно гладка колона спирається на гранітний п'єдестал у формі куба зі скошеними кутами, навколо майданчика під колоною композиції воєнних трофеїв, а на бічних поверхнях п'єдесталу – барельєфи із зображенням зброї, перевитих лавровим вінком зі стрічкою, і згорнута в кільце змія (усередині напис з датою битви).

Перший та другий варіанти проекту Амвросова (Джерело - histpol.pl.ua)

Наступним до справи взявся архітектор Тома де Томон, який поліпшив пропорції монумента, змінив масштаб, надав п’єдесталу вид фортеці з гратами у формі мечів, ввів елементи скульптурних прикрас. У даному варіанті монумента колона виготовлена з заліза (4 частини) і, аби приховати їх з'єднання, кожен шов закритий вінком – перший з лавра і пальм, другий з лавра, а третій з дубового листя. Проміжки між вінками заповнені зображеннями перехрещеного зброї. На верхній частині колони розпростер крила орел, що тримає в пазурах блискавки війни і в дзьобі лавровий вінок.

Проект монументу архітектора Тома де Томон (Джерело - histpol.pl.ua)

Саме цей проект і затвердили 1 травня 1805 року. Підготовка та спорудження монумента тривали протягом шести років (1805-1811 рр.) і урочисто пам'ятник відкрили 27 липня 1811 року.

 

Із плацом, без парку та кількох будівель: проект ансамблю Круглої площі

Ансамбль Круглої площі, який ми бачимо зараз, – це відновлений і реставрований у 1945–1969 рр. архітектурний комплекс зруйнованої під час Другої світової війни колишньої Олександрівської площі середини XIX ст.

У повоєнні роки відтворити ансамбль будівель Круглої площі в стилі російського класицизму було не так і легко.

Тоді теж були різні ідеї та бачення Круглої площі. Дехто (київські архітектори) хотів відійти від її старого вигляду та забудувати багатоповерховими будівлями з башточками, а парк всередині перетворити на сквер. А деякі (архітектор Олексій Рухлядєв) прагнули повернутися до первісного вигляду площі – коли парку не було й навколо монументу розташовувався плац, а будівлі відновити тільки ті, які були пам'ятками архітектури (не було б ні поштамту, ні будівлі колишнього міськкому).

Конкурс на проект відновлення архітектурного ансамблю Круглої площі оголосили у 1944 році за пропозицією першого секретаря обкому партії Василя Маркова. І вже у березні 1945 року комісія з Києва схвалила проект полтавських архітекторів Лева Вайнгорта та Дмитра Литвинцева.

Його суть полягала в збереженні самобутнього монументального паркового комплексу, реставрації пам'яток архітектури і створенні нових будинків в стилі пам'ятників (поштамт і будинок, в якому розташовувався потім міськком партії). Проект передбачав також збереження історично сформованої радіально-кільцевої структури центру Полтави.

Реалізація проекту тривала протягом 15 років. У ній брали участь архітектори Полтави при консультації ленінградських і московських фахівців.

 

Танцюристи чи піонери з сурмами: маємо те, що маємо

Будівництво сучасного приміщення музично-драматичного театру ім. М. В. Гоголя розпочалося у 1953 році.

При зовнішньому оздобленні театру, аби підібрати відповідну скульптурну композицію на фризі (трикутник, який утворюється над колонадою) оголосили конкурс.

За право на реалізацію змагалися два проекти. Один виконали ленінградські скульптори. Їхня композиція мала назву «Гопак». У трикутнику фриза зображений був танець – фігури танцюристів розгорталися від крайніх у позі навприсядки і до тих, що злітають вгору (по центру). Другий же проект був зовсім іншим – із фігурами піонерів з сурмами – стандартного ідеологічного вигляду .

Композиція Гопак (Джерело - visnyk.poltava.ua)

Долю скульптур на фризі театру вирішив один з партійних керівників області, який взяв участь у вирішальному обговоренні проектів, – затвердили сурмачів, які відображали дружба народів.

Саме тому і до цього часу театр зустрічає полтавців і гостей міста радянськими скульптурами.

Реалізований проект скульптурної композиції із сурмачами (Джерело - visnyk.poltava.ua)

 

Конкурс «Територія Майдану»: з третьої спроби

Про проведення Всеукраїнського відкритого архітектурно-художнього конкурсу на визначення кращого Концептуального проекту відкритого громадського простору «Територія Майдану» у м. Полтава оголосили 18 січня 2016 року.

До цього були вже два конкурси щодо увіковічення подій Революції Гідності, але вони провалилися.

Перший конкурс був ще у 2014 році на реконструкцію колишньої площі Леніна (зараз Героїв України). Проте, через недосконалість в організації конкурсу, зокрема, відсутності чітко окресленої території для реконструкції, без урахування зелених насаджень, проїжджої та пішохідних частин, детально сформульованих завдань конкурсу, він не пройшов. З другим конкурсом склалася аналогічна ситуація, і він провалився також.

Як зазначає архітектора Ганна Бондар, яка була заступницею голови журі при проведенні третього конкурсу, причиною цього стала боязнь членів журі взяти на себе відповідальність.

«Наскільки я зрозуміла ситуацію, перші два рази журі побоялися взяти на себе відповідальність. Це особливість українського менталітету та регіональних конкурсів. Адже якщо конкурс пов’язаний з політикою, і журі приймуть певне рішення, а влада потім зміниться – то вони втратять свої місця. От це й сталося перші два рази», – говорить архітекторка.

І вже з третьої спроби, в листопаді 2016 року, пропозиція команди CityLab «Струмок Революції» виграла архітектурно-художній конкурс на визначення кращого концептуального проекту відкритого громадського простору «Територія Майдану».

Це проект реконструкції площі (близько 3 га) перед Полтавською ОДА, яка передбачає детальну меморіалізацію подій тих часів. Автори проекту відмовилися від ідеологічного підходу (меморіалізація вбачається у створенні величезної стели) і запропонували концепцію перетворення площі на активний громадський простір для людей.

Проект Струмок Революції (Джерело - gromkonkurs.wordpress.com)

Одним з елементів проекту-переможця конкурсу «Територія Майдану» був штучний струмок, який мав пронизувати всю площу – поділений на певні відрізки, кожен з яких в хронологічному порядку символізує події Революції Гідності.

Проте, навколо нього розгорілися суперечки, і наприкінці січня 2018 року автори проекту повідомили, що готові замінити струмок на інший композиційний елемент. У зв’язку з цим організували опитування полтавців, чиї думки надалі врахують при розробці нових деталей реконструкції площі.

Серед переваг проекту урбан-плаформи архітекторка Ганна Бондар називає наступні:

По-перше, комплексний підхід до території – автори не лише окреслили простір перед ОДА, а й врахували увесь квартал навколо.

По-друге, автори дослідили пішохідні потоки – що люди роблять на відведеній території і певне прогнозування їхній дій надалі.

По-третє, не дивлячись на розвиток площі з елементами увічнення пам’яті, це європейський підхід. Кожен знайде місце для себе: і той, хто прийшов увічнити пам’ять, і діти, і мами з візочками, і бабусі та дідусі.

 

Від «мертвого» до «живого» та з пам’яттю в серці: всеукраїнські тенденції конкурсів

Наразі Україну охопила низка архітектурних конкурсів на облаштування головних площ у містах. І це дійсно добре, адже сьогодні більшість цих площ є «мертвими». Простір перед бетонними коробками радянських будівель пристосований лише для того, аби якомога швидше оминути його. А зараз головним пріоритетом стає створення сучасного європейського громадського простору.

Крім того, після подій Революції Гідності в українців з’явилася потреба у вшануванні Героїв Небесної Сотні.

Тому розглянемо успішні зразки таких конкурсів в Україні.

 

«Територія Гідності» (2014-2015 рр.)

Міжнародний відкритий конкурс на концепцію оновленого громадського простору ядра міста Києва із матеріалізацією подій Революції гідності «Територія Гідності / TERRA DIGNITAS» анонсували у березні 2014 року. Як зазначають на сайті конкурсу, спершу його планували провести протягом 6 місяців (до 28 серпня 2014 року), але згодом терміни проведення розтягнулися майже на рік — до 16 червня 2015.

«Територія гідності» став першим конкурсом, у якому конкурсне завдання сформулювала громада міста, а не замовник безпосередньо. Після проведення масштабних громадських обговорень, враховуючи побажання та бачення громади, визначилися та поставили чіткі цілі, які мали виконати проектанти.

Конкурс також був незвичайний тим, що подавати проекти могли й не фахівці. Крім того, у рамках одного конкурсу фактично проводили чотири і загалом було подано 149 (!) проектів (і не лише українських). Виокремили 4 номінації, в яких і обрали переможців:

  • «Громадський простір Майдану та центрального ядра м. Києва» Алесандро Мартінелі, Ханью Чен, Ксінью Жао (Тайвань);
  • «Меморіалізація подій Революції Гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної сотні» Андреа Маттейні, Бьянка Бардуччі, Елізабета Габріелі, Матіо Бігуцці, Фабіо Ре (Ріміні, Італія);
  • «Міжнародний культурний центр “Українській Дім на Європейській площі”» Антон Олійник, Андрій Шуляр, Марія Пахомова, Сергій Ферлей, Олена Орап, Олексій Пахомов, Дмитро Спєсівцев, Денис Матвієнко, Юрій Ігнатенко (Київ, Україна);
  • Багатофункціональний музейний комплекс «Музей Майдану / Музей свободи» Філіп Піщік (Москва, Росія).

Зокрема, два з них стали конкурсами проектів, а два – конкурсами ідей (адже для меморіалізації подій Революції Гідності та створення музейного комплексу не було визначено чітко окресленого місця розташування).

Проект міжнародного культурного центру (Джерело - terradignitas.kga.gov.ua)

 

«Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності» (2017-2018 рр.)

Міжнародний відкритий архітектурний конкурс проектів на кращу проектну пропозицію щодо об’єкта «Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності» оголосили 23 жовтня 2017 року. На сайті конкурсу повідомляється, що він базується на результатах конкурсу «Територія Гідності».

Територія проектування охоплює алею Героїв Небесної Сотні від майдану Незалежності до вулиці Ольгинської, земельну ділянку на алеї Героїв Небесної Сотні, 3 та частину земельної ділянки на алеї Героїв Небесної Сотні, 4.

У конкурсі визначили дві номінації:

  • «Меморіал Героїв Небесної Сотні», серед 9 поданих проектів перемогла робота архітектурного бюро MI-studio, Ірина Волинець (Львів, Україна)та Марія Процик (Роттердам, Нідерланди);
  • «Музей Революції Гідності».

Конкурс у номінації «Музей Революції Гідності» є двостадійним. Конкурсні проекти першої стадії конкурсу подавали до 25 січня 2018 року і надійшло 12 проектів. 20 лютого 2018 року визначили 6 фіналістів у номінації і остаточні результати визначать у липні 2018 року.

Проект меморіалу (Джерело - phase1.de)

 

«Кontr / Асt» (2015 р.)

Архітектурний закритий бліц-конкурс на визначення кращої концепції організації громадського простору на Контрактовій площі в Подільському районі «Кontr / Асt» оголосили у кінці березня 2015 року. Як повідомляють на сайті КМДА, головною задачею було знайти реальне рішення щодо комплексної організації території площі, яке можна втілити протягом 6 місяців.

Із 14 проектів, поданих на конкурс, переможцем став проект «Київська вітальня» авторського колективу «Buro-o».

Архітектори запропонували реконструювати вул. Сагайдачного та створити бульвар на тій частині, що прилягає до Контрактової площі. Згідно з проектом на вулиці та навколо пам'ятника Г. Сковороді планували висадити дерева, щоб відновити Контрактовий сад. Також зазначено, що облаштують транспортний хаб, заборонять транспортний рух на площі перед Подільської РДА та Києво-Могилянською академією і оновлять Подільський Пасаж.

Проект Київська вітальня на Контрактовій площі (Джерело - DreamKyiv)

 

Реконструкція Соборної площі у Миколаєві (2017 р.)

Всеукраїнський закритий архітектурний бліц-конкурс на визначення кращої архітектурно-планувальної концепції реконструкції площі Соборної та частини Флотського бульвару у Центральному районі міста Миколаєва оголосили наприкінці серпня 2017 року.

Із 18 проектів журі конкурсу першу премію присудили проекту під авторського колективу з Миколаєва, який представляє ТОВ «Урбан Констракт». Як вказано на сайті проекту, подана архітектурно-планувальна концепція передбачає реконструкцію частини Флотського бульвару з максимальним збереженням існуючих зелених насаджень.

Також розроблена нова система паркових доріжок, у зеленій зоні пропонується розташування лаунж зони на великих дерев’яних помостах для відпочинку, дитячий майданчик та спортивний майданчик з вуличними тренажерами та елементами streetworkout. У західній частині зеленого простору передбачено розташування громадського туалету, будівлю планується виконати із кам’яних конструкцій та влаштувати навколо неї декоративне озбоблення із металевих конструкцій.

Проект реконструкціїСоборної площі у Миколаєві (Джерело - contest.mda.mk.ua)

 

Всі конкурси важливі, всі конкурси потрібні

Українська практика проведення конкурсів підтверджує, що лише таким чином можна змінити архітектурну картину в містах – відійти від «радянщини» та перейти до європейського.

Адже, якщо обирає людина одноосібно, мер, наприклад, він обиратиме щось знайоме. І в більшості випадків це означає сірі коробки радянських будівель, щось давно відоме та сотні-тисяч разів втілене і вже давно не актуальне.

А якщо обиратиме група людей, журі конкурсу, включаючи досвідчених архітекторів, іноземців, з поданих проектів (а конкурс же може відбутися за умови мінімум трьох), то є шанс отримати та у результаті втілити щось нове. Усе пізнається в порівнянні – і якщо подадуть радянські проекти поруч з новими, свіжими та оригінальними ідеями – то все стає зрозуміло.

 Обкладинка Наталії Баранник

Опублікована: 3 травня 2018


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація