Чи потрібен місту хокей? Історія полтавської команди «Кальвадос»

Автор: Володимир Хоміч, 19 грудня, 16:44

Фото: Чи потрібен місту хокей? Історія полтавської команди «Кальвадос»


Останні декілька років усе частіше з’являється інформація про те, що у Полтаві планують побудувати хокейну арену. Спочатку місцем спорудження комплексу мав стати мікрорайон Сади, потім Прирічковий парк, а, за найсвіжішою інформацією, місце під забудову готова виділити Щербанівська сільська рада. Коли діло дійде до конкретики, поки невідомо, проте усім відома історія спорудження славнозвісного спортивного комплексу в авіамістечку. І саме з огляду на цей Палац спорту розумієш, що обіцяного, як-то кажуть, чекати більше, ніж три роки!

 

Хокейні успіхи Полтави

Полтава ніколи не була по-справжньому хокейним містом на кшталт Харкова, Києва чи, хоча б, Запоріжжя чи колишнього Дніпродзержинська (зараз міста носить назву Кам’янське). У радянські часи ці міста мали свою команду на чемпіонаті Союзу, а також хокейні школи з можливістю тренувань на штучній кризі. Ми ж відносилися до хокейної периферії: лід був лише сезонним – від грудня до кінця лютого, а за довгої зими – до початку березня. Тому і хокей ставав більше розвагою – такою собі зимовою забавкою або способом підтримки фізичної форми. Неодноразово учасниками обласних змагань з хокею ставали футболісти полтавської команди майстрів, які у такий спосіб готувалися до нового сезону.

Прототипом хокею з шайбою (або канадського хокею, як його тоді називали) став російський хокей, більше відомий зараз як бенді. Згодом бенді втратив свою популярність у нашому місті, перестали проводитися чемпіонати області і він поступово віддав пальму першості саме традиційному для нас хокею. У 1964 році вперше був проведений чемпіонат області, переможцем його стали хокеїсти «Локомотиву», який представляв тепловозоремонтний завод. Загалом залізничників за свою історію стали найтитулованішою команду не лише нашого міста, а й області. Команда одинадцять разів виборювала титул чемпіона області та неодноразово була кращою у нашому місті. На базі команди «Локомотив» формувалася збірна області, яка захищала честь Полтавщини в першості України.

Окремою сторінкою історії хокею нашого міста слід виділити дитячу команду «Зміна» та її тренера В’ячеслава Гончаренка. У середині 60-х років минулого століття створили дитячий всесоюзний хокейний турнір «Золота шайба», який об’єднував тисячі команд із різних міст. Переможці республіканських змагань брали участь у Всесоюзних фіналах.

Полтавська «Зміна» – дворазовий учасник Всесоюзного фіналу на призи кубу «Золота шайба»

Двічі Україну в фіналі найпрестижнішого дитячого турніру представляла полтавська «Зміна»: у 1967 та 1968 роках. У першому випадку наша команда посіла чотирнадцяте місце із двадцяти чотирьох команд, а наступного року виступила ще краще – сьоме місце із шістнадцяти команд. Не стримував свого здивування вдалими виступами полтавців і відомий радянський тренер Микола Епштейн, який напівжартома запитував у В’ячеслава Гончаренка: «Де ви тренуєтесь, адже ваше місто південне?» Найкращим хокеїстом у нашій команді був Юрій Рєзнік – відомий у майбутньому футболіст полтавських «Будівельника” та «Ворскли», донецького «Шахтаря”, московських «Динамо” та “Спартака». Подейкують, що юному Юрі пропонували поїхати в Київ та тренуватися в спортивній школі хокейного «Динамо» (попередник столичного «Сокола»), проте Рєзнік вибрав футбол та не прогадав. Хоча можливо б Рєзнік-хокеїст досяг би не менших висот на льодових майданчиках?

Із середини 80-х років минулого століття хокей поступово почав зникати зі спортивної карти нашого міста. Перестали проводитися чемпіонати міста та області.

 

Відродження та нові проблеми

На початку незалежності Полтава була практично позбавлена хокейних баталій. Єдиним, хто не полишав надію повернути хокей на льодові майданчики міста, був, на жаль, уже покійний Валерій Іванович Щербина. У 1991 році він започаткував дитячий турнір пам’яті свого вихованця Сергія Коротуна, який загинув у Афганістані. Продовжував він також проводити турніри на призи клубу Золота шайба, але тепер це був лише локальний турнір на місцевому рівні.

Справжнім хокейним бумом став 2007 рік, коли було відкрито одразу чотири ковзанки зі штучним покриттям – у Павленківському парку, ТРЦ Екватор, мікрорайоні Левада та парку «Перемога». Почали створюватися хокейні команди, після двадцятирічної перерви відновили проведення чемпіонату області. Деякі колективи почали випробовувати свої сили на хокейних майданчиках інших міст. Одним із перших, хто вирішив взяти участь у такому турнірі став ХК «Полтава». Згодом до них приєднався «Космос», який і досі продовжує захищати честь міста у різноманітних аматорських турнірах нашої країни. Проте досить швидко льодові майданчики почали один за одним зникати зі спортивної карти нашого міста – спочатку закрили каток на Леваді, потім у Павленках, останнім не витримав критий каток у парку «Перемога». Після закриття останнього полтавські хокейні команди взагалі залишилися без можливості навіть у зимовий період проводити повноцінні тренування. Через відсутність власного льоду полтавські любителі хокею змушені скитатися у пошуках майданчика для гри. Кременчук або Харків - ось найближчі міста, готові за доволі серйозні кошти надати можливість нашим командам потренуватися. Додайте сюди ще й витрати на проїзд і виходить, що поганяти шайбу виходить дуже дорого.

Вирішення проблеми одне: нашому місту потрібен льодовий палац зі штучним льодом, який буде функціонувати цілий рік.

 

 

Кременчук як приклад для наслідування

Чудовим прикладом як можна швидко і якісно побудувати хокейну інфраструктуру з нуля є однойменна команда з міста Кременчук. За останні шість років вона здійснила ривок від аматорів-чемпіонів до професійних віце-чемпіонів України. Була створена хокейна школа, і вже зараз у різних вікових групах у чемпіонаті країни виступає одразу три дитячі команди. І все завдяки бажанню інвесторів та сприяння місцевої влади. Полтавські любителі хокею лише із заздрістю змушені дивитися на льодову арену Кременчука і мріяти, коли вже в нашому місті з’явиться спортивна споруда, здатна прийняти любителів найшвидшої гри на планеті.

У середині 2000-х років кременчуцькі аматорські колективи тренувалися та грали в Дніпрі, де неодноразово ставали переможцями та призерами місцевих турнірів. Новим етапом розвитку хокею у місті стало створення у 2010 році хокейного клубу «Кременчук». Команда під керівництвом президента Сергія Мазура чотири рази вигравала аматорський Кубок України та безліч різноманітних турнірів на льодових майданчиках України. Кольори кременчужан захищали колишні гравці національної збірної України – Євген Млинченко, Олександр Савицький та Дмитро Підгурський. За два роки команда отримала статус професіональної, основу колективу склали юні вихованці київської хокейної школи «Крижинка-95». У тому ж році Кременчук отримує власну льодову арену – «Айсберг».

Після реконструкції  «Айсберг» є наймісткішою серед хокейних арен команд Української Хокейної Ліги  

Після участі у відкритому чемпіонаті Білорусі серед юніорів, підопічні Олександра Савицького почали підкорювати внутрішню першість. І, хоча чемпіоном країни вони поки що не стали, але срібло та бронза в активі кременчужан є! Крім того, гравці ХК «Кременчук» виступали в складі юніорської, молодіжної та національної збірної.

 

 

«Кальвадос»

Незважаючи на усі проблеми, у хокейному господарстві нашого міста є люди, які продовжують з вірою у краще майбутнє рік за роком розвивати, чи, точніше сказати, не дають померти полтавському хокею. Команда «Кальвадос» уже більше десяти років гідно представляє наше місто на аматорських змаганнях різного рангу. В активі «фанатів бренді» є перемоги у чемпіонаті області, Кубку Кременчука та нагороди різного гатунку на турнірах під егідою Харківської федерації хокею. Проте перемог могло бути набагато більше, якби у Полтаві був власний штучний лід.

Команда «Кальвадос» з черговим трофеєм

Після закриття катка у парку «Перемога» хокеїсти змушені проситися грати у торгово-розважальному центрі Екватор – єдиному місці у Полтаві, де залишився штучний лід. Хоча більше ніж покататися, не виходить. Повноцінного тренування чи спарингу провести також не вдається: по-перше, розміри майданчику не дозволяють грати повноцінно п’ять на п’ять, по-друге, поряд знаходяться супермаркети та майданчики для відпочинку, що не дозволяє смачно прикластися по шайбі через правила техніки безпеки, а, по-третє, лід керівництво Екватора виділяє лише у вечірній час у будні або зранку у вихідні.

«Кальвадос» має власний хокейний майданчик у селищі Терентіївка під Полтавою. Він був побудований декілька років тому. Але грати на ньому можна лише в зимовий період, коли температура повітря опускається нижче нуля. Саме за таких умов там проходять товариські зустрічі, різноманітні турніри. Президент команди Юрій Товма безліч разів звертався до керівників міста та області з проханням про фінансову допомогу у закупівлі для майданчика холодильної установки, але влада, на превеликий жаль, досі не змогла простягнути руку допомоги нашим хокеїстам.

...

Одним словом, умови підготовки «Кальвадосу» нічим не відрізняються від минулого століття, коли хокей з шайбою лише починав свій шлях! Отож і виходить, що відстань між Полтавою та Кременчуком можна подолати усього за якихось дві години, але за хокейними мірками прірва між ними більша,ніж півстоліття! Єдине, що залишається усім любителям найшвидшої гри на планеті у нашому місті – це вірити у краще майбутнє і чекати, коли чергова обіцянка можновладців побудувати хокейну арену втілиться у життя. 

На даний момент місцева влада відмовляється від коментарів, а нам лише залишається тримати кулаки за хокеїстів та надіятися, що іх ентузіазм нейближчим часом не згасне!

 

 

Фото надані Володимиром Хомічем.

Обкладинка Юлії Деркач.

Опублікована: 19 грудня 2018


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація