Ціна смерті. Частина І. Скільки коштує померти в Полтаві

Автор: Ксенія Малік, 13 липня, 18:48

Фото: Яка смерть у Полтаві?


Кожна людина рано чи пізно зустрічається зі смертю – наприклад, переживає втрату близьких. Можливо, саме тому в багатьох культурах існують своєрідні траурні ритуали, щоб послабити гіркоту прощання з померлим. Історія свідчить: до власних ритуальних традицій деякі народи ставилися серйозніше, ніж до весільних. Варто лише згадати скіфські поховання, що вражають унікальною технологію створення земляних гробниць-велетнів с кількома десятками могильних камер для всієї родини.

Втім, у деяких країнах практику пишного супроводу померлих родичів і досі практикують, але вже на сучасному рівні.

Похоронна індустрія у світі завжди процвітала та була серйозним фінансовим ресурсом соціуму. Кладовища в християнському світі існували як джерело доходу для всього парафіяльного духовенства, адже сім’ї покійних вносили пожертви на діяльність храмів і монастирів. Ті, в свою чергу, конкурували один з іншим за право ховати на власних цвинтарях небіжчиків із забезпечених сімей, намагаючись підвищити свій соціальний статус якістю та кількістю наданих ритуальних послуг. Це досить ефективна й завжди актуальна бізнес-модель, бо як народжуватись, так і помирати людство ніколи не перестане.

Україна не виняток; останнім часом похоронний бізнес лише нарощує свої прибутки. Про це свідчить і статистика Інституту демографії та соціальних досліджень, згідно з якою рівень смертності українців давно перевищив рівень народжуваності. До того ж загальна вартість українських ритуальних послуг з кожним роком невпинно зростає. 

Яка ж загальна ситуація щодо смертності в Полтаві? Скільки може коштувати повний комплекс організації поховання? Що робити, якщо у вас померла близька людина? У цій статті ви знайдете основну інформацію щодо ритуальних послуг у Полтаві й зокрема отримаєте відповідь на питання: чи по кишені повноцінний похорон пересічному полтавцеві?

 

Чому в Полтаві померти дорожче, ніж прожити?

 

«Як до будь-якого свята, до похорону треба готуватися заздалегідь, головне – відкласти більше грошей» – так зазвичай розмірковують люди похилого віку, відкладаючи гроші на труну та похоронну процесію. Подібні міркування дійсно мають логіку, адже загальна сума подібних витрат може стати непідйомним тягарем для вбитої горем родини. А, як відомо, практично всі послуги під час поховання – платні. І навіть за ті сервіси, що за законом не передбачають оплати, люди часто сплачують у чиюсь «кишеню».

Марія – жінка, яка нещодавно поховала обох старих батьків, анонімно розповіла про організацію похорону, у якій допомагало ритуальне агентство.

Героїня 
«Мій батько помер минулого року, а матір – кілька місяців тому. Обидва померли вдома. Телефон агента ритуальних послуг нам підказали знайомі. Той запропонував повний сервіс організації похорону, як-то кажуть «під-ключ» – починаючи від доставки тіла до моргу і закінчуючи виготовленням труни. На всі ці справи пішло три дні, й кожного дня ми за щось сплачували по кілька тисяч. Займався організацією похорону мій чоловік, мені було не до того».

Марія згадує: як тільки побачили, що старенький помирає, викликали швидку. Та, за її словами, їхала 40 хвилин й дісталася за адресою вже тоді, коли батько помер. Тоді лікарі зафіксували факт біологічної смерті й залишили про це акт, а вже потім приїхала поліція, яка зробила довідку про те, що це не насильницька смерть та транспортувала тіло до моргу. Після цього Марія з чоловіком пішли до лікарні, де стояв батько й взяли лікарське свідоцтво про смерть. Це свідоцтво отримали одразу, адже старенький, якому було 76 років, стояв на обліку в сімейного лікаря, де знали про його стан здоров’я та як почувався останнім часом. Потім у РАГСі  Марія забрала довідку про смерть. Ці всі документи були потрібні для того, щоб надалі оформити повний комплекс ритуальних послуг, враховуючи затвердження офіційного місця розташування родинного поховання на кладовищі.

«Найбільш коштовною із всіх послуг виявилося саме це місце на кладовищі. Нам запропонували список кладовищ, на якому можна було поховати татуся. У цьому списку були Розсошенці, Гожули і Яківці. Ну ми й обрали Яківчанське, тому що недалеко звідти живемо. За обидва місця для могили поруч розмірами 2х20 і 2х20 на Яківчанському кладовищі ми заплатили агенту 4000 грн – тобто по 2000 грн за одне», – говорить Марія.

Про те, що місце на кладовищі за Законом надається безкоштовно, подружжя знало, утім ні з ким з цього приводу сперечатися не схотіло.

«У тому стані, в якому ми перебували, важко було навіть думати про ціни на ритуальні послуги, а тим паче оскаржувати – чи треба за це місце платити. Тому ми віддавали суми, які нам називали», – розповідає Марія.

Загальна сума організації поховання батька Марії обійшлася родині 15000 грн, а матері – 13000 грн. Ритуальні агенти взяли на себе майже всі процеси організації – доставку померлих до моргу, підготовку тіла до поховання, транспортування його до цвинтаря, закупівлю ритуального обладнання, виготовлення труни, хрестів та іншої атрибутики. У цю суму входила послуга викопати могили, за що подружжя сплатило по 1500 грн за кожну. Перебування в морзі тіла померлих коштувало їм 250 грн за добу. У загальну вартість послуг також були враховані витрати на виготовлення дерев’яної труни, тимчасового хреста й таблички, закупівлю хустинок, вінків, друк фотографій, цукерки й печиво для панахиди. Відспівування священиком коштувало 500 грн. Поминальний обід загалом обійшовся в три тисячі гривень – мінімальне замовлення на людину в кафе коштувало 100 грн, на поминках було 30 осіб.

«Взагалі мене все влаштовувало в роботі ритуального бюро, окрім оперативності їхніх співробітників. Сказали, що дуже велика черга, не встигають, тому довелося платити їм додатково за швидкість. Із часом була постійна накладка, машина запізнювалася, всі поспішали. Через це деякі наші знайомі не встигли попрощатися з батьком, коли його забирали вже з моргу, бо вони не їхали на кладовище – нам не дали навіть 10 хвилин постояти у залі. Але я і людей з цього бюро розумію, адже замовлень багато», – ділиться своїми думками Марія.

Тож, загальна сума, яку за рік сплатило подружжя за похорон батька і матері Марії, склала майже  30000 грн. Але окрім цих витрат, цьогоріч родині ще доведеться викласти неабияку суму за виготовлення і встановлення пам’ятників, надмогильної плити, а також хоч якого-небудь огородження місця поховання на цвинтарі. Щоб замовити найдешевший пам’ятник та надгробну плиту з граніту, потрібно буде викласти ще мінімум 4000 грн, а невеличкий паркан коштуватиме мінімум 3000 грн. Всі свої витрати подружжя рахувало за мінімальними розцінками.

Отже, загальний кошторис організації похорону в Полтаві вийшов таким.

Організація поховання

Організація поховання

 

Кремація

 

Важливо згадати вартість альтернативних послуг, адже є люди, які віддають перевагу не традиційному похованню в землі, а, наприклад, кремації тіла померлого. На те є свої причини, і в кожного вони свої. Одні звертають увагу на високу ціну звичайних ритуальних послуг, інших бентежить факт обмеженості місць поховань на місцевих кладовищах. Суспільна користь кремації зрозуміла – урни з прахом займають набагато менше місця, ніж могили, а термін мінералізації останків скорочується з 50 років до кількох годин.  

У Полтаві перший і єдиний колумбарій (сховище урн із прахом після кремації) зведений ще в 2010 році. Його будівництво обійшлося місту в 75 тис. грн. Утім, власного крематорію у нас немає, тому найчастіше полтавці обирають харківський – той, що географічно найближчий. В Україні ж сьогодні три крематорії: у Києві, Харкові й Одесі.  

Як же відбувається кремація? Зазвичай, як і на звичайних похоронах: люди прощаються з померлим, який лежить у труні, слухають панахиду (якщо вона замовлена, адже далеко не всі священики за своїми переконаннями є прихильниками кремації), потім же тіло транспортують до крематорію. Але буває й так, що родичі й близькі людини, яка померла, самі приїжджають до крематорію, й останнє прощання відбувається безпосередньо перед тим, як тіло кремують. Цей процес відбувається в складних інженерних конструкціях із високою температурою, де померлі згорають за кілька годин разом з труною. Після цього прах померлого поміщається в спеціальну урну, яку або зберігають вдома, у рідних, або – у колумбарній ніші державного колумбарію, або навіть розвіюють вітром, якщо так заповідав покійний.

У ритуальних агентствах Полтави зазначають: кремацію як альтернативний вид послуг останнім часом замовляє все більше полтавців. І це зрозуміло, адже її ціна майже вдвічі нижча, ніж звичайне захоронення. Повна вартість таких послуг полтавського ритуального агентства, враховуючи доставку тіла до харківського крематорію, обійдеться в 7500–8000 грн.

Детальний кошторис послуг самого крематорію наразі такий.

Вартість кремації

Також урну з прахом померлих деякі люди вважають за краще зберігати в колумбарії або в склепі на цвинтарі, аніж вдома.

Втім, за словами представників ритуальних агентств, 90% наших громадян досі віддають перевагу способу погребіння в землю. Неабияку роль у цьому виборі відіграють релігійні підстави, адже християнська парафія не схвалює кремацію:

«Вогонь – символ пекла»,  Православна церква ніколи не буде підтримувати спалення, бо це символ покарання й мук пекельних».

 

Який він, бізнес на мертвих, і чим живуть сьогодні бюро ритуальних послуг?

 

Люди вмирають щодня, а їхні близькі в моменти горя не надто рахують гроші. Мабуть, саме тому ринок ритуальних послуг відносять до найприбутковіших у світі. Нині в Полтаві можна знайти кількадесят приватних фірм, що здійснюють повний комплекс похоронних послуг, виготовляють пам’ятники та торгують ритуальною атрибутикою. Зрештою, зростання в Полтаві такої кількості приватних фірм тільки підтверджує припущення, що цей бізнес – стабільний і користується попитом.

Проте, комунальне підприємство «Спецкомбінат похоронно-ритуального обслуговування», що виконує в Полтаві функції міської похоронної служби, досі залишається дотаційним від бюджету та виглядає в цій ситуації парадоксально. Не так давно «Спецкомбінат ПРО» як комунальна структура було фактичним монополістом з надання ритуальних послуг, але далі все більше залежить від міста. Підтверджують це показники фінансового звіту підприємства. На наш запит щодо коштів, отриманих із місцевого бюджету та використаних КП «Спецкомбінат ПРО», ми отримали відповідь.

Витрати на КП Спецкомбінат ПРО

Якщо порівняти дані фінансової звітності за 2017 рік, можна сказати, що за минулий рік підприємство спрацювало з чистим прибутком в 113 тис. грн. Проте за той же рік, згідно з отриманою відповіддю на наш запит, КП «Спецкомбінат ПРО» отримало з місцевого бюджету коштів в сумі 1,69 млн грн: на утримання та догляд за кладовищами (1,34 млн грн) та на поховання й перевезення невідомих громадян (350 тис. грн). А отже, без допомоги місцевого бюджету підприємство було би збитковим.

Про це говорить і той факт, що, відповідно до наданої нам інформації, сума коштів, отриманих за результатами власної господарської діяльності КП, склала 6 млн 342 тис. грн, а загальна сума операційних витрат, відповідно до фінансового звіту, опублікованого на сайті міської ради, – 662 тис. 400  грн. Це означає, що витрати підприємства за 2017 рік значно перевищили суму отриманих коштів, а саме на 281 тис. грн.

Схожа ситуація і в І кварталі 2018 року. Цей період підприємство завершило з чистим прибутком в 30 тис. грн. Проте за цей же рік, згідно з відповіддю на наш запит, «Спецкомбінат ПРО» вже отримало з місцевого бюджету 774 тис. грн  (на утримання та догляд за кладовищами – 593 тис. грн, на поховання і перевезення невідомих громадян 180 тис. грн).

Якщо ж проаналізувати статті операційних витрат підприємства у фінансовому звіті, то видно, що левову долю витрат за минулий рік складають витрати на оплату праці – 3 млн 829 тис. грн, а це 57,8% всіх витрат. Для порівняння, матеріальні витрати підприємства складають вдвічі менше, а саме 1 млн 764 тис. грн, або 26,63% всіх витрат. Таку тенденцію простежуємо й у звіті за І квартал 2018 року.

Загальні ж висновки щодо господарювання «Спецкомбінату ПРО» невтішні. Великий обсяг витрат на оплату праці у порівнянні з матеріальними витратами може свідчити про завеликий штат працівників або навіть про малу ефективність управлінських рішень. Але головне те, що фінансовий результат діяльності даного комунального підприємства (прибутковість чи збитковість) залежить від коштів, які воно отримує з місцевого бюджету. Тож, без допомоги міста «Спецкомбінат ПРО» взагалі не зміг би функціонувати та вочевидь був би збитковим.

Та чи програють комунальники конкурентну боротьбу приватному похоронному бізнесу? Про це ми й хотіли запитати в керівника «Спецкомбінату ПРО» Рамазі Заркуа, який коментарів нам так і не надав. Та й взагалі навіть просто додзвонитися до секретаря в цій установі – mission imposible. Уже протягом декількох місяців «телефон у приймальні директора не працює», а секретар постійно «кудись вийшла за поштою, передзвоніть пізніше». До того ж, охороняють це підприємство довгі й високі стіни з охоронець, який не пускає на територію без попередньої домовленості з керівником, що де-факто – неможливе.

Тож, деякі наші запитання до очільника даного КП залишаються без відповіді. А саме чи розширюють вони сферу своїх послуг? Чи взагалі приносять прибуток його підприємству ті сфери, що є найбільш актуальні для громадян (похоронна атрибутика, послуги автокатафалків, виготовлення надгробків і труни)? Адже та продукція, що пропонують приватники – набагато дорожча, і, теоретично, більшість людей мала б звертатися до «Спецкомбінату», шукаючи тут нижчих цін.  Але виходить, що в цього КП, яке хоч і веде активну господарчу діяльність, то (якщо прибрати дотації з бюджету) видатки набагато перевищують доходи. Цей факт змушує сумніватися в тому, що всі прибутки підприємства «йдуть до каси» й потрапляють назад до міської скарбниці.

Чи може КП «Спецкомбінат» теоретично надавати людям, що звертаються до нього, телефони «своїх» посередників – важко сказати, не маючи достатніх доказів. Детальна розмова про ціни почнеться тільки тоді, коли ви будете мати в руках довідку про смерть людини. Відомо тільки те, що більшість полтавців досі сплачують хабарі за місце на кладовищі. За словами кількох опитаних нами полтавців, як їм говорили у  міських ритуальних службах, кладовища Полтави – переповнені, й місць на них немає. Втім, в офіційній відповіді на запит КП повідомило, що на всіх 16 кладовищах місце для поховання надається безкоштовно, згідно зі ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу».

Водночас полтавські ритуальні агенти говорять: готові підібрати місце на будь-якому кладовищі без будь-яких заборон. Ми зв’язалисяз кількома агентствами міста, і кожне запевнило, що за окрему плату зможуть знайти місце для поховання в досить зручному місці на будь-якому з цих кладовищ. До речі, всі ці кладовища – балансі у КП «Спецкомбінат ПРО».

Однак, як зазначив один із власників ритуального агентства Анатолій, потребувати гарантоване тобі Законом безкоштовне місцем у КП «Спецкомбінат ПРО» цілком можливо, але не факт, що людину це влаштує:

Герой 
«У "Спецкомбінаті" вам скажуть – от є безкоштовні місця для поховання, наприклад, на кладовищі Затурино. Але ж це місце вам дадуть у такій ділянці, куди автобус не доїжджає. І від його кінцевої зупинки вам прийдеться йти 4–5 кілометрів пішки. Тому люди погоджуються вирішити питання "по-іншому"».

Вартість же одного місця на могилі, як розповів Анатолій, може коштувати 1000–3000 грн, залежно від району. На запитання, чи влаштовує його дохід у цій справі, відповів так: «На хліб з маслом вистачає».

А ще Анатолій зазначив: зазвичай ритуальні агенти мають свої зв'язки у сферах, що так чи так пов'язані зі смертю людей. Ці зв'язки допомагають вирішувати питання з людьми, залученими до всіх етапів організації похорону, адже без зв'язків «на хліб з маслом не заробиш».

Своїми спогадами, пов’язаними з летальними випадками та ритуальними агентами, поділився і Юрій Корчан, лікар, що працює у швидкій допомозі вже декілька років.

Герой 

«Раніше, коли ми приїжджали на виклик, пов’язаний зі смертю, поруч із дверима вже стояв ритуальний агент й спілкувався з родиною померлого. Ті кажуть: бувало таке, що ритуальні агенти приїжджали додому раніше, ніж швидка. Значить, можливо, тоді вже з диспетчерської повідомляли «своїм» агентам, куди саме треба їхати, щоб знайти клієнта. Сумно було дивитися на людей, які у стані шоку та розгубленості не розуміли, чому так швидко й звідки саме ці люди взялися за їхніми дверима. 

А бувало й так, що ритуальний агент приїхав, стоїть під дверима, а пацієнт живий! Бо коли ми починали огляд пацієнта, то нерідко визначали, що це – глибока кома, а родичі вже думали, що людина померла».

Враженнями про роботу ритуальних агентів ділиться журналістка видання «Полтава–365» Ольга Стенько, якій довелося поховати свого близького родича:

Героїня 
«Дільничний, який з'явився після мого дзвінка на 102 про те, що в квартирі перебуває тіло померлого від хвороби родича, констатував факт смерті й попередив, що незабаром має приїхати судмедексперт і заодно "людина, яка пояснить що далі робити". Дійсно, за годину приїхало троє чоловіків, один з яких був у медичних рукавичках і, бігло оглянувши померлого, повідомив, що можна тіло забирати. Тоді мені сказали, що треба сплатити 650 гривень за транспортування тіла до патанатомії. Коли виносили тіло, я пішла за чоловіками, щоб сплатити кошти, і поліцейський повідомив моєму чоловікові, щоб приготував паспорти – свій та покійного, бо "зараз повернеться співробітник, все оформить та скаже що робити далі".

 

Сплативши гроші водію (другому з трьох чоловіків), я дізналася, що він ФОП – приватна особа, яку хтось викликав (але ми, власне, з чоловіком цього не робили). Третій чоловік з цієї компанії тим часом піднявся до квартири і взяв паспорти в руки та розгорнув роздрукований на комп'ютері аркуш – "Бланк замовлення". Коли я спитала, хто він,  відповів, що "хоче нам допомогти все оформити", але після моєї вимоги показати документи, намагався втекти. Втім, ми викликали патрульних і зупинили цю людину. Але дивно те, що ті, коли приїхали, документи в нього не перевірили, повіривши чоловікові на слово, коли він назвав свої дані. Виявилося, що він співробітник приватного підприємства "Ритуальні послуги".  Ось такі наші враження про співробітництво з подібними агентами і з усією системою».

Те, що дані зв’язки мають місце, підтверджує й той факт, що коли ми передзвонили до полтавського моргу і запитали, як доставити тіло покійника, нам надали номер приватного перевізника, що зміг би надати автокатафалк. Вартість доставки даний перевізник озвучив у 800 грн, а також запропонував весь спектр своїх ритуальних послуг.

Натомість органи місцевого самоврядування безініціативні навіть у забезпеченні комунальників і поліціянтів автокатафалком, що суттєво б допомогло перевозити небіжчиків. Адже в Полтаві такі транспортні засоби практично відсутні на балансі місцевих служб, тоді як це нормальна практика для інших міст.

 

Статистика смерті

 

Україна увійшла у п’ятірку країн-лідерів за темпами зменшення населення. Про це свідчать висновки, які зробила Організація Об’єднаних Націй, у 2017 році оцінив населення України, разом із Кримом, у 44,2 млн осіб.

Відповідно ж до даних Держстату України, лише за останній рік населення українців стало меншим на 198,1 тис. осіб. І це без урахування окупованих та анексованих територій. 

На Полтавщині ж ситуація ще гірша, адже згідно з даними, оприлюдненими Головним управлінням статистики, як у Полтаві, так і в Полтавському регіоні смертність більше ніж вдвічі перевищила народжуваність. Така сумна тенденція зберігається вже другий рік поспіль, як показують статистичні звіти.

 Статистика смерті на Полтавщині

За даними ж Всесвітньої організації охорони здоров’я, середній вік українців складає 68–77 років. А за різними оцінками, українці живуть від європейців на 10 років менше. Проте ця тема вимагає оремої розмови. 

 

Людина померла. Що робити?

 

Наостанок ми вирішили дати кілька порад – що робити, якщо у вас померла близька людина.

1. Викликати швидку. За телефоном «103» викликати швидку допомогу, лікарі якої мають зафіксувати факт біологічної смерті і залишити бланк про констатацію смерті.

 2. Повідомити поліцію. Одночасно за телефоном «102» повідомити поліцію про смерть людини. Після чого має приїхати судмедексперти або сімейний лікар для оформлення протоколу огляду місця і тіла померлого, які встановлюють доцільність судово-медичного дослідження померлого. Якщо є підозра про наявність наслідків насильницької смерті, приїжджає оперативна група.

 3. Транспортувати тіло до моргу. Транспортувати тіло до моргу за допомогою ритуального агентства, що надає послуги автокатафалка. Для того, щоб знайти ритуальне агентство, можна скористатися інтернет-пошуком або передзвонити до моргів 0532 (676-348) або 0532 (501-401), де вам можуть підказати номер перевізників, що надають дану послугу.

4. Отримати лікарське свідоцтво про смерть. На цьому етапі вам потрібно буде звернутися або до сімейного лікаря померлого або до моргу. Вс залежить від того, чи проводиться у морзі судово-медичне дослідження тіла.

У разі прийняття рішення судмедекспертів про патологоанатомічний розтин (наприклад, якщо смерть людини відбувалася з невідомих причин, з підозрою на насильницьку або не вдома) – далі необхідно звернутися до моргу за лікарським свідоцтвом про смерть при організації поховання. Для цього знадобляться паспорти померлого та особи, яка буде займатися похованням, а також наявність амбулаторної карти померлого. У цьому випадку лікарське свідоцтво про смерть (довідку про смерть) вам видадуть тільки після встановлення судово-медичного діагнозу.


У разі якщо судмедексперт ухвалить рішення про відсутність необхідності розтину (наприклад, якщо людина померла за місцем проживання з причин віку старше 60 років або хвороби за наявності постійного диспансерного спостереження за хворим), вам необхідно буде зареєструвати смерть покійного у сімейного лікаря або у поліклініці і забрати свідоцтво про смерть. Для цього необхідно зібрати пакет документів:

  • бланк про констатацію смерті;
  •  протокол огляду трупа;
  • медичний поліс (якщо є);
  • амбулаторна карта померлого (якщо на руках);
  • паспорт померлого і паспорт тієї особи, хто буде займатися похованням.

Ці документи необхідно принести в поліклініку до сімейного лікаря покійного. Там вам видадуть лікарське свідоцтво про смерть покійного.

5. Отримати гербове свідоцтво про смерть у районному відділенні РАГСу за місцем мешкання померлого, або у міському РАГСі. Гербове свідоцтво видається на підставі лікарського свідоцтва, паспорта померлого і військового квитка.

Отримати довідку для отримання допомоги на поховання. У випадку, якщо у вас є право на одержання державної допомоги на поховання - також у РАГСі забрати таку довідку. Для отримання такої допомоги на поховання вам надалі буде необхідно звернутися до органу Пенсійного фонду України, де померлий пенсіонер перебував на обліку.

6. Після збору всіх цих документів необхідно звернутися в похоронне бюро і оформити договір на поховання або кремацію. Ритуальні послуги ви можете отримати у будь-яких виконавців ритуальних послуг, що уклали договір на надання ритуальних послуг з КП «Спецкомбінат ПРО» або безпосередньо співпрацювати напряму з цією міською ритуальною службою.

7. Дізнатися про час і місце для поховання. За звертанням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого, на території кладовища вам мають безоплатно виділити місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації. Відведення земельної ділянки для поховання здійснюється адміністрацією кладовища на підставі договору – замовлення, що ви уклали з приватним ритуальним бюро або міською ритуальною службою КП «Спецкомбінат ПРО».

8. Замовити організацію поховання згідно договору, у т.ч., пам’ятник, закупити ритуальну атрибутику.

9. Сповістити знайомих і родичів про дату і час поховання.

10. Провести поховання за допомогою співробітників ритуального агентства або міської ритуальної служби.

11. Протягом 3 діб після поховання отримати свідоцтво про поховання на відведеному місці, що оформляється на підставі:

  • свідоцтва про смерть;
  • договору – замовлення;
  • копії паспорта особи, яка здійснила поховання;
  • заяви особи, яка здійснила поховання.

Свідоцтво про поховання визначає особу (замовника) користувачем місця поховання.

12. Замовити пам’ятник і огородження могили через спеціалізовані магазини (за бажанням).

Якщо людина померла - що робити?

 

Померти – не жити

 

Дві речі в житті людини незмінні: це мить народження і момент, коли людина покидає цей світ. Недивлячись на те, що смерть – тяжке випробування для близьких померлого, – людство продовжує наживатися на цьому специфічному виді ринкових послуг. «Бізнес на смерті» створювався роками й назавжди залишиться джерелом людських доходів. А чим далі, тим більше розвивається конкуренція й активнішою стає боротьба за клієнтів, тим більше цих послуг і тим дорожче вони коштують. У нашій країні для того щоб поховати людину, необхідно пройти як не десять кіл пекла, так точно вкласти у цей процес величезну масу моральних зусиль, енергії і часу.

Можливо, кожен, хто пройшов це випробування, підсвідомо запитав себе: навіщо так багато умовностей на цьому шляху та звідки береться так багато проблем, пов’язаних з похороном, і, врешті-решт, чому за все це потрібно сплачувати величезні кошти? Адже полтавцю порівняно дешевий похорон зараз обійдеться в суму кількох його місячних зарзарплат.

Одна з причин цього полягає в тому, що полтавці досі сплачують хабарі на кількох етапах процесу поховання, і за послуги моргу, і місце на цвинтарі, а також, виймаючи кошти, віддають їх за половину наданих послуг – без чеків.

З мовчазної погоди місцевої влади полтавський похоронний бізнес кожного року нарощує прибутки. Утім, як показує аналітика, – не на користь міського комунального підприємства, а на користь місцевих приватних ритуальних агенцій. А питання, чи показують агенції всі свої послуги в податкових звітах, викликає сумнів.

Ярмо, що падає на людину в момент втрати близької особи – не тільки фінансове; це зазвичай тяжке психологічне навантаження й духовні страждання. У такі моменти люди переживають кілька етапів складного психологічного стресу – шок, біль, гострі переживання, страх тощо. Ховати покійника здебільшого доводиться в перші дні після смерті, тому не кожна людина адекватно може думати і рахувати гроші. Варто намагатися емоційно не реагувати на всі процеси організації поховання, спробувати залишати холодну голову тоді, коли ви спілкуєтеся з лікарем, ритуальним агентом, водієм катафалка або посадовцем, що має надати вам довідку. Це вбереже від того, щоб не стати жертвою осіб, які наживаються на горі людей.

Наостанок – слова вже бессмертного класика:

«Смерть, вона як оця провідниця
– для неї це просто чесна робота».

Сергій Жадан

 

Обкладинка, інфографіка Наталі Баранник

Опублікована: 13 липня 2018


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація