Екоактивіст vs міська влада: як проблема утилізації відходів у Полтаві дійшла до суду

Автор: Вікторія Баберя, 7 серпня, 15:43

Фото: Сергій Антоненко і його боротьба з відходами в Полтаві


Він – Сергій Антоненко, місцевий екоактивіст, який бореться за вирішення проблеми зі збором та утилізацією небезпечних відходів у Полтаві. Він турбується про довкілля, і через це йому довелося йти проти системи, яка не перший рік заплющує очі на екологічні проблеми.

Два роки колотнечі, постійні ініціативи, судова тяганина з владою Полтави – і тільки здалося, що все, «перемога», як міськрада подала апеляцію. Натомість Сергій Антоненко вже разом з ГО «Ecoltava» подали ще один, вже серйозніший позов.

Але про все по порядку.

 

Точка відліку

Попри норми закону, у Полтаві не вирішена проблема з небезпечними відходами, зокрема зі збором й утилізацією люмінесцентних, ртутних ламп (їх у народі називають «економки») і термометрів.

«Мене як активіста люди часто запитують, де здати лампи. Тому що для підприємств більш-менш законом регулюється це питання, і екологічна інспекція може проконтролювати процес утилізації. А для населення відсутній контроль та пункти збору. І я почав процедуру звернення до нашої міської влади, щоб це питання вирішували», – пояснює Сергій Антоненко.

Боротьба Сергія Антоненка. Хронологія. I

Крок 1

Усе почалося ще два роки тому, у червні 2016 року, з подачі на сайт Полтавської міськради петиції «Небезпечні відходи. Збір у населення ртутних ламп, ртутних градусників, батарейок тощо. І утилізація». 

Стосувалася вона необхідності організації в Полтаві процесу безкоштовного збору ртутьвмісних відходів у складі твердих побутових відходів від населення.

Її підтримали необхідною кількістю голосів (256), що свідчить про актуальність питання та бажання людей вирішити проблему й усунути небезпеку забруднення довкілля.

«Петиція набрала необхідну кількість голосів, але нічого не вийшло. Депутати чогось петиції не розглядають», – пояснює Сергій Антоненко.

 

Крок 2

Після нерозглянутих петицій екоактивіст почав писати листи та запити в інспекцію по контролю за благоустроєм та санітарно-екологічним станом міста. Їх метою було дізнатися, як здавати лампи у місті, скільки на це виділяли коштів з бюджету. Проте у відповідь приходили лише відписки.

Одночасно з інформзапитами Сергій Антоненко подав малий проект на «Бюджет участі 2016 року» про збір у Полтаві ртутних лам і термометрів. Проте він не пройшов експертну оцінку конкурсної комісії. Спеціалісти інспекції контролю за благоустроєм надали негативну рецензію. Ніби це актуальне питання, яке вимагає всебічного розгляду, і наразі КАТП-1628 разом із структурними підрозділами міськради опрацьовує питання розробки та запровадження механізму збору, транспортування, зберігання та утилізації небезпечних відходів.

«Як мені повідомили неофіційно, на це потрібна ліцензія, а наше КАТП-1628 її не має і отримувати не збирається. Тому простіше відмовити і нічого не робити», – пояснює екоактивіст.

 

Крок 3

Наступними були запити в ДСНС у Полтавській області, КАТП-1628. Оскільки відповідно до законодавства, усі функції зі створення й організації збору ртутних ламп лежать на органах місцевої влади. Зокрема, щодо забезпечених умов для відокремлення побутових відходів від небезпечних були подані запити також головам усіх 5 депутатських комісій міськради.

«Усі голови комісій мої питання та запити відправляли до заступника ЖКГ Андрія Ляміна. Він відписував, що дає доручення начальнику УЖКГ Сергію Сінельніку. І нічого не вирішувалося», – розповідає Сергій Антоненко.

Усі установи писали різні відповіді: немає коштів, законодавством не врегульовано, немає утилізаційних підприємств тощо.

Також не було відповіді на відкритий лист до Олександра Мамая, який оприлюднили ЗМІ в жовтні.

 

Крок 4

Надалі, напередодні сесії 16 лютого 2018 року та в знак протесту, Сергій Антоненко організував флешмоб у соцмережах. Його метою було підключення якомога більшої кількості полтавців, аби вони приносили небезпечні відходи до міськради – і ртутні лампи, і батарейки, і термометри, і оргтехніку, і автомобільні покришки.

«Так виявилося, що я сам прийшов», – говорить екоактивіст.

На самій сесії Сергій Антоненко запитав мера Олександра Мамая: чому в Полтаві відсутній збір ртутних ламп, термометрів. Адже протягом останніх 30-40 років діють радянські технології освітлення. А оскільки  ми живемо в епоху зміни цих технологій, то населення поступово відмовляється від ртутних економок і переходить на лед-освітлення. При цьому, ртутні лампи викидаються на смітник, що небезпечно для довкілля.

Взагалі, львівське КП «Боднарівка» – це перший в Україні завод, який займається повною переробкою ртутьвмісних відходів: ламп і термометрів. Саме туди 4-5 разів Сергій Антоненко відвозив близько 400 різних ламп, які знаходив та підбирав на вулицях Полтави.

«У Мамая запитав: чому я повинен як фізична особа, як небайдужий мешканець міста, збирали лампи у приміщенні і везти їх у Львів, наражаючи себе та оточуючих на небезпеку. Адже це все покладено на обов’язки місцевої влади».

Мер нічого конкретного на поставлені екоактивістом запитання не відповів.

 

 

Кінець демократичним методам, час – судових позовів

Взагалі, готовий позов лежав у екоактивіста протягом трьох років та, як кажуть, чекав свого часу. А коли ж стало зрозуміло, що ніякого результату з відкритих виступів, звернень, листів і запитів не буде, Сергій Антоненко пішов в атаку та подав на міську владу до суду.

Ситуація з утилізацією відходів у Полтаві на той момент була дещо подібна на київську.

Юрист Ростислав Кравець подав позов на КМДА про визнання незаконною бездіяльність та зобов’язання вчинити дії, щодо створення процесу приймання від населення та передачі на утилізацію ртутних ламп та відходів. Він програв у першій інстанції, але подав апеляцію і виграв справу. Після ухваленого рішення суду, КП «Київкомунсервіс» закупив 150 контейнерів помаранчевого кольору, які встановили по місту і процес пішов. Також «Київкомунсервіс» заключив договір з львівським підприємством щодо утилізації ртутних ламп.

З Ростиславом Кравцем і зв’язався Сергій Антоненко. Спираючись на його позовну заяву, він підготував власний позов на Полтавську міськраду. Відрізнявся він лише тим, що киянин писав про ртутні лампи і батарейки, а полтавський екоактивіст – небезпечні відходи першого класу.

 Боротьба Сергія Антоненко. Хронологія. ІІ

Спроба 1

Ще в 2016 році Сергій Антоненко вперше спробував подати позов в Полтавський окружний адміністративний суд. Але у зв’язку з чинним тоді адміністративним судочинством, суд виніс ухвалу: якщо відповідачем є місцеве самоврядування, то позов як адміністративний потрібно подавати в загальний суд, тобто в Октябрський райсуд Полтави. Тому позов повернули.

 

Спроба 2

У грудні 2017 року Сергій Антоненко знову подав позов до суду. Цього разу вже в Октябрський райсуд. У позовній заяві відповідачем вказав виконком Полтавської міськради. У спрощеному порядку суд ухвалив, що виконком є неналежною стороною і відповідачам має виступати міськрада. Тож, другий позов також повернули.

 

Спроба 3

І вже потім вступив дію новий кодекс адмінсудочинства, у якому окружний суд набув права розглядати справи місцевого самоврядування, позов екоактивіста до міськради нарешті прийняли.

Суддя Світлана Сич частково задовольнила позовні вимоги та ухвалила рішення зобов'язати міську владу організувати збирання, вивезення та видалення небезпечних відходів у складі побутових відходів шляхом визначення на конкурсних засадах відповідальних за це юридичних осіб. Перевезення таких відходів має здійснюватися спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Адже, виявляється, у Полтаві було дуже багато стихійних знахідок ртутних ламп, які тихенько забирали, не розголошуючи громадськості. Під час засідань, представник міськради подавав як докази угоди Управління цивільного захисту з комерційним підприємством «ІМАР» про передачу ртутних ламп.

Угоди з підприємством укладали без конкурсу. Як зазначає Сергій Антоненко, львівська «Боднарівка» приймає на утилізацію по 5 грн, а ІМАР по 12 грн, тобто ціна в півтора рази дорожче.

«Я вважаю, що позов до суду був одним із інструментів тиску. Також я намагався по максимуму привернути увагу громадськості в соцмережах», – зізнався екоактивіст.

Після рішення суду на свою користь – з вірою в правослухняність влади, але із застереженням – Сергій Антоненко говорив, що якщо місяць або два нічого не буде зроблено, позиватиметься за бездіяльність вже на виконавчий комітет.

Проте міська рада вирішила оскаржити рішення та подала апеляційну скаргу. Тож, розгляд справи ще не закінчено, і судова тяганина продовжується.

 

Вже не один. Сергій Антоненко та новий позов

Минув місяць, і готовий новий позов. І знову до міськради. Зате цього разу полтавський екоактивіст уже не один: позовну заяву Сергій Антоненко підготував спільно з ГО «Еколтава».

Причиною стало належне збирання, сортування, утилізація відходів і невиконання міською владою зобов’язань, покладених на неї законом «Про відходи». Зокрема, йдеться про зобов’язання органів місцевого самоврядування створювати процес роздільного збору сміття. А саме невиконання вимог поводження з побутовими відходами, органічними складовими побутових відходів, а також ремонтними і твердими відходами.

antonenko_vs_miskrada_3

Перша вимога позову – визнати незаконною бездіяльність міської влади щодо відсутності сортування та перероблення відходів. Друга вимога – зобов’язати владу створити в Полтаві процеси окремого збору, сортування та перероблення відходів як вторсировини.

Позов має на меті також заборонити захоронення побутових відходів на Макухівському сміттєзвалищі.

Адже зараз тверді відходи вивозяться на це сміттєзвалище, яке не має статусу полігону. Як відомо з позовної заяви, Полтавське КАТП-1628 проводить не захоронення, а розміщення ТПВ на міському звалищі з перспективою подальшої переробки та сортування. Такі дії з відходами не передбачені нормативно-правовими документами, які регулюють сферу поводження з відходами.

На думку екоактивістів, КАТП-1628 взагалі не має жодних підстав захоронювати тверді побутові, органічну складову побутових і ремонтні відходи. Тож, експлуатація Макухівського сміттєзвалища без процесу окремого збирання, сортування та подальшої утилізації або повторного перероблення (оброблення) відходів є грубим порушенням Закону України «Про відходи».

«Цей позов має на меті легалізувати діяльність та знешкодити тіньову схему ліквідної вторсировини на Макухівському сміттєзвалищі», – пояснює Сергій Антоненко.

Невдовзі стане відомо про дату підготовчого засідання у справі. Тож, час покаже, чи міськрада дійсно «бездіє», чи «діє, але так, що ніхто не чує й не знає».

Графіка, обкладинка Наталі Баранник

Опублікована: 7 серпня 2018


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація