Картковий будинок по-полтавськи: як вороги стають друзями та навпаки

Автор: Віталій Крицький, 7 вересня, 11:43

Фото: Найкращі друзі – найнебезпечніші вороги


Після розпаду широкої коаліції та відкликання шести депутатів Полтавської міськрди для мера настали скрутні часи. Політична реальність потребує трансформації, але чи готовий Олександр Мамай грати за новими правилами?

Здавалося, травень-червень 2018 року стане доленосним для полтавського міського голови. Ходили чутки, що оновлена опозиція (БПП, «Самопоміч», «Рідне місто», СДП) готує рішення про його відставку, адже нинішній більшості не потрібен мер із протилежного табору. Цілком очевидно, що після розпаду «широкої коаліції» та відкликання депутатів позафракційної групи «Єдність» у промерської «Совісті України» лишилося лише двоє союзників.

У цьому «тріо» традиційну позицію зайняли депутати «Батьківщини» – вони наразі підтримують мера п’ятьма голосами без зайвого галасу. Швидше за все, їх тримають можливості лобіювання власних бізнес-інтересів (як відомо, більшість депутатів фракції – підприємці), а також задекларована опозиційність до пропрезидентського БПП «Солідарність».

Також, як не дивно, на допомогу «потопаючому кораблеві» Мамая прийшла саме шістка фракції «Свобода», яка за півкаденції ніколи не показувала лояльності до «широкої коаліції» мера Полтави. Натомість свободівці, відповідаючи на нові закиди журналістів, продовжують наголошувати на своїй нейтральності. Мовляв, «ми голосуємо тільки за нормальні рішення, а ненормальні – прибираємо з порядку денного».

Баланс голосів у міськраді

Як бачимо, вперше за історію цієї каденції рада має 24 опозиційних депутати проти 19 коаліційних. Тобто опозиція вже має більшість, але чи дає це можливість ухвалювати рішення, неугодні меру? Невже перемога? Адже лишається нюанс – право вето міського голови.

Тобто Олександр Мамай має право блокувати будь-які сесійні рішення опозиціонерів; а щоб обійти вето мера, треба залучитися підтримкою 3/4 ради. Тобто опозиції потрібні ще 4 голоси, щоб мати результат навіть без згоди міського голови.

Отже, міському голові потрібно віднайти контрольовану більшість, а опозиції – знайти нових депутатів, щоб закріпити позиції. Як ці вектори перетинатимуться? Варіантів кілька.

 

Сценарій 1: Купуй і володарюй

Після відкликання депутатської групи «Єдність» на чолі з секретарем міськради Оксаною Деркач, міському голові не вистачає 3 голоси (за умови повної узгодженої позиції союзників) для формування мінімальної більшості. Припускаємо, що мер намагатиметься залучити на свій бік деяких депутатів опозиції. На користь цієї теорії грає очевидна ефективність перемовин «самого красівого» з опонентами.

Де знайти додаткові голоси?

Аналізуючи інформацію з різних джерел, також можемо припустити, що найбільш вразливими для тиску стануть депутати з іще не реалізованими політичними амбіціями (молодь, для якої ця каденція – перша). А, окрім них, – депутати-підприємці, чий бізнес залежить більше від рішень команди мера у виконкомі, та працівники бюджетних установ, підконтрольних мерії. Звісно, цим параметрам відповідає чи не весь депутатський корпус. Проте якщо зіставити ці три фактори, побачимо найбільшу «зону ризику»:

  • Олександр Глазов. Депутат від БПП – наймолодший у раді, екс-голова студентського парламенту Полтави. Наразі Глазов працює в комунальній організації «Інститут розвитку міста», юридичним засновником якої є Полтавська міська рада, а директором – колишній заступник мера Юрій Левченко.
  • Юрій Бойко. Депутат володіє однойменною рекламною агенцією. Не раз його фірма була партнером на заходах, які організовують близькі до міського голови бізнес-партнери. Також компанія «Бойко» займається розміщенням реклами на тролейбусах міського КП «Полтаваелектроавтотранс», що може стати додатковою больовою точкою підприємця. Зазначимо, що депутат не з’явився на сесію міськради 31 серпня. Таким чином він автоматично зайняв нейтральну позицію і залишив простір для політичних маневрів. Сам Бойко пояснив свою відсутність на пленарному засіданні відпусткою. Проте можна згадати не раз, як Юрій Бойко голосував проти своєї фракції «Самопоміч».
  • Віталій Павлій. Селищний голова Рибців працював у команді Олександра Мамая до 2015 року, але в останній момент перейшов до лав «Солідарності», від якої отримав депутатський мандат. Така мінливість політичних поглядів дає підстави вважати, що Павлій може повернутися до мера, якщо той озвучить вигідну пропозицію.
  • Сергій Луценко. Заступник директора КП «Декоративні культури» і позафракційний Луценко заявляв, що його звільняють з підприємства через політичний тиск. Щоб зберегти посадове крісло, йому вигідно співпрацювати з нинішньою владою. З іншого боку, поки депутат із опозицією, у повітрі висить питання його відкликання, озвучене фракцією «СДП». Якщо ж він обере протилежний полюс, його може дуже швидко спіткати доля екс-колег, «вигнанців» Дениса Поліщука та Ярослава Мартинюка.

Зазначимо, що ймовірність втілення цього сценарію невелика. Партії «антимамайського табору» мають ефективні інструменти протидії – відкликання своїх депутатів, досі лояльні територіальну виборчу комісію й адміністративний суд. Отже, переманюючи депутатів на темний бік, Олександр Мамай виграє лише час.

 

Сценарій 2: Повна консолідація

Найбільш цивілізований, але найменш вірогідний сценарій – об’єднання всіх депутатів міської ради в єдиний механізм управління. Кожна фракція отримає свій «шматок» впливу. Влада нарешті почне вирішувати нагальні питання, а в Полтаві їх назбиралося достатньо.

Об'єднання депутатів

«Підводні камені» цього варіанту очевидні: історія показала, що можновладці не здатні домовитися між собою навіть у межах широкої коаліції. Кадрові перестановки (секретар, заступники, голови комісій, члени виконкому тощо) – наріжний камінь, через який можуть знову виникнути міжфракційні суперечки. 

 

Сценарій 3: Відродження «ширки»

Варіант повернення до «традиційного» формату широкої коаліції 7-го скликання – «Совість України» із «Рідним містом», «Солідарністю» та «Батьківщиною» – також не можна виключати. Політична картина останніх років показала, що співпраця з опонентом можлива, якщо завчасно розподілити сфери впливу.

У нещодавньому інтерв’ю «Полтавщині» голова фракції БПП Андрій Матковський не відповів прямо на запитання про ймовірність відродження широкої коаліції:

«У політиці не буває вічних ворогів, вічних друзів, а бувають вічні політичні інтереси. Але в тих умовах, які зараз існують в міськраді, це неможливо. Щоб ви розуміли, зараз не стоїть завдання – висловити недовіру Олександру Мамаю, щоб, наприклад, Матковського або когось іншого привести до влади».

Здається, що лідер полтавської «Солідарності» не виключає співпраці з нинішнім міським головою, якщо так звані «політичні інтереси» знову стануть спільними. Зрештою, після «брудної» боротьби в 2015 році за мерське крісло Мамай і Матковський змогли об’єднатися і 2,5 роки фактично поділяти владу в Полтаві. У разі подібного «відкату в минуле» скоріше за все Олександр Удовіченко з «Рідним містом» не залишиться осторонь нового «шнирєва». Але за однієї умови: гра вестиметься за правилами всіх трьох.

Водночас для голови «Солідарності» об’єднання з «Совістю України» – неприйнятне, оскільки існує велика ймовірність втратити впливово союзника – керівника Полтавської ОДА Валерія Головка. У місцевих ЗМІ не раз наводили аргументи, що Головко підтримує «антимамайські» ініціативи. Для довгожителів полтавської політики мотивація очільника облдержадміністрації зрозуміла: він розглядає конфлікт у міській раді як трамплін для реалізації мерських амбіцій. Проте офіційно таких карт наразі Валерій Головко не відкривав.

Реінкарнація широкої коаліції

У цьому сценарії «Свобода», «Самопоміч» і «СДП» знову опиняться в опозиції. На тлі майбутніх президентських і парламентських виборів Сергію Капліну («СДП») та Юліану Матвійчуку («Свобода») вигідно протиставити себе «крадіям» і «дерибанщикам» – представникам відродженої «ширки». Депутатам із «Самопомочі» в даному випадку залишається працювати на якісний результат майбутніх місцевих виборів. Однак цікаво, чи за такого сценарію «вічні опозиціонери» знайдуть спільну мову зі свободівцями, адже наразі в публічній площині між колишніми союзниками віє холодом.

 

Сценарій 4: Колапс

Припустимо, що Олександр Мамай не готовий відроджувати коаліцію на умовах лідерів «Рідного міста» та «Солідарності». Тим паче, до мерських виборів залишилося всього-на-всього 2 роки, і не виключено, що Матковський з Удовіченком знову позмагаються за крісло міського голови. Крім того, «Свобода» також займає неоднозначну позицію і в будь-який момент може обрати статус «проти всіх».

Поки опозиції не вистачає голосів для обходу права вето, а Мамай не може сформувати депутатську більшість, у Полтаві буде застій, колапс або хаос – міська рада фактично припинить свою роботу. Рішення не ухвалюватимуться, як це трапилося на сесії 31 серпня. Це означає зупинку ряду важливих для міста механізмів: від виділення коштів до затвердження документації фізичних і юридичних осіб. Можливо, депутати знаходитимуть спільну мову для ухвалення життєво необхідних рішень, але про повноцінне функціонування органів міської влади на певний час можна забути.

Політична криза

Кіт Деркач Шредінгера. Повний хаос у місцевій владі показала позачергова сесія 31 серпня. Олександр Мамай заявив, що міський голова сесію не відкрив, отже, всі рішення депутатів недійсні. Саме на цьому засіданні було звільнено з посади секретаря Оксану Деркач. При цьому де-юре вона залишається на посаді. Незважаючи на  супротив мера, опозиція супроводжує виконання рішень сесії – оприлюднює їх за допомогою ЗМІ та у фойє ради, пломбує кабінет секретаря, веде інформаційну кампанію. Крім того, ще раніше прозвучала заява, що на наступній сесії міськради, 21 вересня, оберуть нового секретаря. Дивна ситуація: Деркач начебто при обов’язках, а начебто – ні… Правову оцінку ситуації правоохоронні органи наразі не надали.

Результат цього кадрового питання покаже, наскільки опозиція єдина у своїх демократичних прагненнях і наскільки далеко готова зайти. За непідтвердженою інформацією, серед кандидатур на посаду секретаря розглядають Олександра Глазова (БПП), Світлану Нестулю («Рідне місто»), свободівців Юліана Матвійчука та Вадима Ямщикова.

 

Сценарій 5: Президентська позиція

Якщо опозиція збере 28 депутатів, вони матимуть можливість висловити меру недовіру. Олександр Мамай залишає посаду, а містом починає керувати секретар ради. Натомість не пізніше, ніж у 90-денний строк із дня дострокового припинення повноважень мера треба запустити організацію позачергових виборів.

У такому варіанті зацікавлена адміністрація Президента, оскільки мер Мамай «незручний» Петру Порошенку перед майбутніми президентськими виборами. Очевидно, що якщо секретар (або майбутній мер) буде послідовником президентського курсу, Петро Олексійович має всі можливості отримати високу електоральну підтримку в Полтаві.

Мер у «відбій»?

Для втілення цього сценарію політичні сили повинні домовитися між собою на найвигідніших взаємних умовах. При цьому є вірогідність, що перед вирішальною сесією кілька депутатів опозиції можуть «захворіти», взяти відпустку або просто проігнорувати пленарне засідання. На руку це буде саме Олександру Мамаю.

Навіть після звільнення Олександр Мамай має всі підстави звернутися до суду для оскарження цього рішення. Хоча в нещодавньому інтерв’ю виданню «0532» міський голова зазначив, що в разі висловлення йому недовіри не збирається оскаржувати рішення депутатів:

«У законі чорним по білому написано, що підставою для висловлення недовіри може бути порушення закону, яке підтверджене рішенням суду. Таких рішень суду не було. Але якщо рада збере за це рішення 28 голосів – навіть, без рішення суду – я встану і піду».

Можливо, Олександр Мамай зрадить своїй «Совісті», поїде в адміністрацію Президента і пообіцяє Петру Олексійовичу «порошенківську» Полтаву на найближчих виборах. Мамаю конче потрібні «залізні» гарантії, що він протримається в мерському кабінеті до 2020 року, і нинішній гарант потенційно може йому допомогти забезпечити третій строк мера поспіль.

 

Наостанок про головне

Безперечно, на фоні майбутніх президентських виборів ми неодноразово будемо свідками нових скандалів, інтриг, епічних викриттів і перебігів. Головне щоб полтавські можновладці пам’ятали: крім політичних видовищ Полтава потребує вирішення соціальних, інфраструктурних і комунальних проблем. Місту потрібен мер і рада, які діятимуть в інтересах полтавців, а не розвиватимуть родинний бізнес чи будуватимуть нові карткові будинки за місцеві кошти.

Обкладинка, інфографіка Наталі Баранник, Богдана Оженілка

Опублікована: 7 вересня 2018


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація