Мамо, ми вчимося чи граємось? Як змінилася початкова освіта – говорять директор, вчителі та батьки

Автор: Валерія Бутко, 18 грудня, 13:58

Фото: Як змінилася початкова освіта – говорять директор, вчителі та батьки


21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України затвердив новий Державний стандарт початкової освіти. А з 1 вересня цей стандарт почали тестувати 17 тисяч українських шкіл. Навчальна програма для старших учнів змінена поки що не кардинально, а от першокласники відвідують так звану Нову українську школу.

Що ж з собою являє новий концепт школи? Чи всі нововведення реформи прижилися і виконуються сьогодні в школах Полтави? А, найголовніше, чи принесла реформа бажані результати, змінивши сам процес навчання найменших школярів? Ці та ще багато запитань ЗМІСТ поставив директору, заступнику директора з навчально-виховної роботи, вчителям та батькам Полтавської гімназії № 31.

 

Гімназія №31

 

Від слів до практики

Відразу перейшли до головного: нас повели до кабінету, де займається 1-Б клас. Кімнати третього поверху школи відведені під перші класи. Але не тільки класи понесли зміни перед 1 вересня, змінили також саму концепцію шкільного простору.

Шкільний простір

«Школа розфарбувала підлогу та стіни на поверсі, намалювавши тематичні зображення та виділивши ігрові зони. Щоб діти навіть в негоду могли активно, а головне цікаво, проводити час на перервах», говорить директор Полтавської гімназії №31 Наталія Іванівна Положишник.

 

 

Про складне просто і популярно

48382306_1991239280991067_4707402577254285312_n

«Адаптація до Нової програми навчання та до тих нововведень, які пропонувала ця програма були для гімназії першочерговими кроками на шляху запровадження змін. У першому класі оцінок не ставимо давно. А у другому -- питання оцінювання виноситься на розгляд педагогічної ради школи. Ми намагаємося ставити оцінку учню не тільки за знання. Хоча "оцінка!  це трошки хибна характеристика, адже ідея Нової української школи: "оцінкам – ні!". Викладач дивиться ширше і, в першу чергу, аналізує рівень розвитку здібностей школяра, розумовий прогрес дитини, ріст її як особистості та старається відмітити позитивні зрушення дитини у навчанні», – коментує заступник директора з навчально-виховної роботи Інна Петрівна Міщенко.

Перед прийняттям до школи, дитина має виконати обов’язкові умови: відвідати співбесіду з керівництвом закладу та зустрітися з дитячим психологом. Так було раніше.

А як же цього року відбувався процес зарахування першокласника?

«Школа набирала 4 перших класи у цьому  році, загалом 120 осіб. Три категорії дітей мали першочергове право на навчання в нашій гімназії: ті діти, які проживали в цьому мікрорайоні; ті діти, батьки, яких є вчителями нашої гімназії; і ті діти, сестри чи брати, яких вже навчаються в нашому закладі. Якщо кількість місць менша, ніж кількість заявлених пропозицій на навчання, то 1 червня відбувається жеребкування серед батьків, справи стосовно дітей яких знаходяться в резерві».

 

Якщо діти щасливі, то і батьки теж

Батьки першокласників діляться своїми враженнями від трьохмісячного навчання їх діток за новими шкільними стандартами. Ми запитали, чи можна сфотографувати щоденник.

«Який щоденник? – в унісон запитали мами першокласниць та заступник директорки. – Навіщо ж він потрібний, якщо у діток немає домашніх завдань?»

Як ви поставилися до зміни правил, за якими навчаються їх діти?

Мами першокласниць та заступниця директорки

Юлія Скубій (мама учениці 1-Б класу): «Певне хвилювання, звісно, було через те, нас чекає щось зовсім нове. Із часом я побачила, що моя донька читає, пише, рахує гроші в магазині (тиждень підприємництва не пройшов дарма), з радістю іде до школи, пізнає щось нове, вступає зі мною в діалог. Хвилювання відійшло, і я зрозуміла, що донька просить тільки одного – моєї підтримки».  

Марина Пискун (мама учениці 1-Б класу): «Ми з чоловіком з осторогою віднеслися до новини про 12-річне навчання. Тому коли доньці ледве виповнилося 6 років, вирішили віддати її до школи. А тепер донька не має домашніх завдань. Але це швидше для нас, для батьків полегшення».

Ольга Бутко, практичний психолог роз'яснює: «Дитина-першокласник особлива. Кожного дня малеча має тренувати мозок шляхом спроб та помилок, а також максимального контактування з новими для себе речами. Тому день першокласника, у нашому випадку, має проходити в комплексі: розваги/навчання. В ідеалі, половину з функцій адаптації до нового середовища та нового життя виконують вчителі, а половину – батьки. Нова школа – це тріумвірат (гучне слово, але це так) вчителя, батька та дитини, на основі співпраці яких підтримується і розвивається реформа освіти. Якщо батьки бачать, що вчителі працюють віддано, вони, в міру своїх сил і можливостей, завжди підтримують всі пропозиції, які висувають педагоги».

 

Кожен день – щось нове

Юлія Скубій (мама учениці 1-Б класу): «Мені дуже сподобалося завдання “Презентація себе”. Донька готувала портфоліо вдома. Сама обирала фотографії, радилася як краще представити нас, батьків, та які наші зображення обрати. Також сама продумувала виступ, описуючи свої вподобання та хоббі. Перерахувала домашніх улюбленців та розповідала про правила догляду за ними».

Домашнє завдання першачків

 

Навіщо ставати у коло

Під час розмови, батьки виділили увагою ранкові зустрічі або ранкові кола. Чому ранкові кола називаються саме так? – запитаєте ви. Тому що коло не має кутів. Отже ніхто в класі не залишиться осторонь. Але навіщо їх проводити і якого результату від них очікують?

«При переході дитини до умов навчання в школі часто виникає проблема дезадаптації. Явище дезадаптації проявляється в наступному: частина дітей легко сприймає новий для себе простір і бачить себе у статусі учня, а частина замикається в собі. Я як психолог, підтримую проведення ранкових кіл. Після подібних вправ діти згуртовуються, як рибний косяк у морі», – додає практичний психолог.

Тому ми попросили вчителів, «залишити шпаринку в класних дверях» і розповісти про день школяра детальніше.

«Перед початком першого уроку в класі звучить тематична пісня. Вихованці чують музику і збираються в колом на спеціальному килимку. Кожного разу коло формується за різними правилами: одного дня за бажанням, іншого - за алфавітом; діти можуть сідати парами або по черзі хлопчик/дівчинка. Школярі обирають привітання самостійно: тиснуть руки, обіймаються, цілують один одного в щічку, б’ють кулачком об кулачок».  

Ранкове коло

Вчителі не ставлять ніяких правил, отже можливості помилитися немає та покарання за помилку відсутнє.

Олеся Леонідівна Мироненко, вчителька 1- б класу«Нещодавно на ранковій зустрічі ми вчили привітання різних народів світу. Дуже сподобалося дітям привітання непальців. Вітаючи друга, непалець показує тому язика, і якщо друг радий бачити його, він показує язика у відповідь».

Коли школярі зарядилися ранковим позитивом, настає час колективної вправи та щоденних новин. Новини виглядають як репортаж на телебаченні. Діти звітують за наступними темами: яка зараз пора року, місць, стан неба та погода, день тижня (на кожен день в дітей є окремий віршик), а також визначають дату, з якою пов’язують тему уроку. Перелік новин є невичерпним та не має чітких правил: якщо дитина вважає певну тему важливою, вона має право висловитися.

Колективні вправи часто проводяться з використанням конструкторів LEGO та методики “Шість цеглинок”. Вчителі використовують посібник “Гра по-новому, навчання по-іншому”, розроблений Міністерством освіти і науки України. Посібник пропонує дітям «пізнавати, вивчати та розуміти світ навколо через гру та дію на власному досвіді». Вчителі підтримують та вважають, що це набагато цікавіше, ніж просто отримувати теоретичну інформацію про навколишній світ.

Заняття першачків

Ольга Петрівна Кривенко, вчителька 1-В класу: «Робота в групах показує колективні досягнення на практиці. Мої вихованці спільно створюють витвори hand-made, а потім виставляють їх на Оглядові стенди в класі. Як результат – діти аналізують переваги колективної роботи, тому пишаються не тільки своїми досягненнями, а навчаються цінувати допомогу однокласників».

 Роботи першачків

Роботи першачків

Практичний психолог Ольга Бутко«Діти не менше, а то і більше, ніж дорослі, потерпають від соціальних змін на стресів. Тому дуже важливо враховувати настрій кожного школяра окремо та класу загалом».

Тому після ранкових новин учень визначається зі своїм настроєм. Він підходить до Куточку настрою та аналізує, який він сьогодні: «колючий кактус» чи «м’яка кульбабка».

Діти на заняттях

Олеся Леонідівна Мироненко, вчителька 1-Б класу«У кожного першокласника є власний бокс з інвентарем, який він використовує на заняттях чи перервах. Кожен бокс є індивідуальним і поповнюється незалежно від графіку. Якщо кольорові олівці закінчилися і писати нічим, не чекаємо – купуємо нові».

Власний бокс дитини

День закінчується рефлексією – підбиттям підсумків. Час відведений на рефлексію потрібен для того, щоб школярі мали змогу проаналізувати пережитий день. Діти згадують ті моменти, які були легкі для розуміння і діляться переживаннями стосовно нових тем, з якими у них виникли труднощі. На основі цього вчитель робить собі помітки, щоб повернутися завтра до суперечливих моментів. Реформа дає змогу вчителю регулювати час, відведений на вивчення окремої теми.

«Як кому, а Ользі Петрівні потрібна відпустка»  жартує вчителька у Viber. По закінченню дня кожен вчитель в одній з соціальних мереж звітує перед батьками про все важливе, що відбувалося на уроках.

 

 

Міграція дітей у класі

Педагогічний колектив гімназії окреслив важливу проблему: брак часу як для занять, так і для підготовки до них. Для прикладу візьмемо математику. Урок триває 35 хвилин, у класі навчається приблизно 30 дітей. На занятті кожному потрібно приділити час, використавши при цьому усі навчальні зони класу, а їх 7.  

Олеся Леонідівна Мироненко, вчителька 1- б класу«Вільного часу майже не маємо. Після закінчення роботи приходимо додому, трошки перепочили і зустрічаємося в Інтернеті. І знову починаємо готуватися до нового дня або до тематичного тижня. Колективно підбираємо практичні завдання. Бо хочемо, щоб діти не просто гортали підручники і дивилися на картинки. Ми з Юлією Вікторівною називаємо це “педагогікою партнерства”».

Варто прояснити ситуацію, яка викликає збентеження у деяких батьків: чому діти не сидять за партами прямо, бо як же вони будуть бачити дошку?

Ніна Бондаренко, методист міського методичного кабінетузаспокоює батьків, говорячи: «Діти 7 разів за урок змінюють місце свого перебування у відповідності з тими сімома зонами, на які поділений клас. Вони працюють в колі або в групах, або по двоє окремо сидять. Дошка, яка раніше була в класі єдиною, перестала бути центром всесвіту. Що і є основним завданням нових стандартів концепції Нової української школи. До того ж малеча не зобов’язана цілий день сидіти смирно, склавши руки перед собою. Дитина може встати і пройтися або пересісти на місце, яке вподобала».

Заняття першачків

Олеся Мироненко, вчителька 1-Б класу: «Мені подобається, що діти сидять у групах. Так вони бачать не спини однокласників, а обличчя, заглядають в очі один одному і комунікують. Діти хоч і є ще малими, але вміють слухати та заперечувати. У їхній команді немає старшого і головного, відповідає будь-хто бажаючий. У класі є правила поведінки, що розміщені на окремому стенді. Правила виконуються, бо були сформовані колективно ще на першому тижні. Якщо учитель бачить можливу конфліктну ситуацію, він підходить до стенду і звертає увагу на правило, яке, наприклад, закликає: «ТИША», «ПОСЛУХАЙ СУСІДА» або «ВИХОДИМО ДО ДОШКИ».

Заняття першачків

Ольга Петрівна Кривенко, вчителька 1- в класу: «Зараз я скоріше відзначу ту дитину, яка прийшла в школу, не вміючи читати, а на кінець першого семестру вже читає. Це, на мою думку, і є формувальним, поступливим оцінювання діяльності дитини».

Тепер немає ярликів «безнадійний випадок» та «майбутнє школи», які школярі змушені були нести на своїх плечах всі шкільні роки. Немає також і рейтингів успішності та дошок пошани. Натомість є Свідоцтво досягнень, що розроблене Міністерством освіти, де вчитель на протязі року робить відповідні позначки, а потім знайомить батьків зі своїм баченням.

На кінець першого класу вчитель буде формувати Ключові компетентності дитини на основі її рівня знань. Зрештою, будь-кому з батьків важливо побачити прогрес дитини, а не просто позначку «добре» або «задовільно» в табелі.

 

Ключові компетентності дитини відповідно до Реформи освіти

 

 

Почніть з людського, а професійне розкриється саме

Не тільки учнів адаптують до Нової шкільної програми. На перших етапах вчителі теж потребували допомоги в підготовці і перекваліфікації.

Ніна Бондаренко, методист міського методичного кабінету«Ми готували тренерів, які в подальшому, допомагали освоювати нову навчальну програму 120-ти вчителям з усіх шкіл Полтави. Вони навчалися на базі 90-годинних занять, що були розроблені Міністерством освіти України. А результатом став захист учителями власних авторських розробок».

Як бачимо, освітні зміни відбулися. І ці зміни є кардинальними. Слово «урок» набуло зовсім іншого значення. Тепер школяр – це, в першу чергу, індивідуальність, а не прізвище в класному журналі. А вчитель не зобов’язаний нести тягар серйозного дорослого, який тільки вимагає знань. Ні, він навчається разом з дитиною, виступаючи для неї позитивним прикладом.

ЗМІСТ провів цілий день у Полтавській гімназії №31. Ми побачили навчальний процес, почули враження батьків та вчителів, і можемо упевнено сказати – сьогодні ми побували у Новій українській школі.

 

 

Фото Олега Журавльова

Графіка Юлії Деркач

Обкладинка Марини Зевако

Опублікована: 18 грудня 2018


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація