(Не)безпечна монополія чи бізнес на крові? Як на Полтавщині «реанімують» систему донорства

Автор: Ксенія Малік, 29 серпня, 10:45

Фото: Хто заробляє "на крові"


6 серпня завершено реорганізацію станцій переливання крові. Відтепер три станції переливання крові на Полтавщині комунальні підприємства Полтавської обласної ради. Вони можуть вести власну некомерційну господарську діяльність. Але історія на цьому не закінчується.

 

 І що це значить?

Говорячи по-простому, станції змінили свій статус бюджетних установ на статус комунальних некомерційних підприємств із правом здійснювати господарську діяльність.

До реорганізації вони працювали за бюджетним законодавством та з вертикальним управлінням. Їхні керівники не мали свободи рішень і керувалися наказами «згори». Кошторис бюджетних коштів у сфері охорони здоров’я розподіляли посадовці. Медичні заклади не мали фінансової автономії й не могли ефективно розпоряджатися своїми ресурсами. Ось тому така система поступово почала призводити до фактів корупції та занепаду в медичних закладах.

Тому, згідно з Концепцією медичної реформи, як і будь-які інші бюджетні установи у сфері охорони здоров’я, станції переливання крові мали перейти на виключно нову модель взаємовідносин з державою. Адже ідея реформи передбачає, що всі застарілі механізми радянської медицини мають піти в минуле. Йдеться саме про недостатню прозорість фінансових потоків, корупцію через приховані платежі й економічну неефективність. І, як наслідок, відсутність інтересу з боку можливих приватних інвесторів у підприємство.

Тепер реорганізовані заклади охорони здоров’я значно розширили коло своїх можливостей. Як у всьому світі, вони зможуть надавати платні послуги згідно з контрактною моделлю взаємовідносин з клієнтами. Тобто медичні послуги в інтересах пацієнтів закуповуватиме держава (в особі Національної служби здоров’я України) у станції, з якою укладуть угоду. Розпорядник бюджетних коштів (держава) діє в інтересах пацієнтів як сторона-платник. А станції переливання крові стають підприємствами і постачальниками продукції.

І от тепер, ставши  підприємствами, станції дістають розширене коло можливостей у реалізації власної господарської діяльності. Наприклад, розширився перелік джерел фінансування – попри те що основою фінансування цих комунальних підприємств залишаються бюджетні програми, які розробляються Департаментом охорони здоров’я та фінансуються з обласного бюджету, додаються власні надходження підприємства, цільові кошти, кредити банків, придбане в інших осіб майно, безоплатна допомога (пожертвування, кошти на виконання соціально-економічних програм, кошти за договорами з НСЗУ, інвестиції тощо). Епоха тіньових коштів у вигляді благодійних внесків закінчиться. Тепер підприємства самі зможуть самостійно вирішувати питання розподілу отриманих коштів. Заробленими коштами станції розпоряджатимуться самі, можуть витрачати їх на потреби підприємства – ремонт приміщень, підняття заробітної плати персоналу, медичне обладнання тощо.  

 

Що там із кров’ю в Україні?

Подібна реорганізація станцій пояснюється не тільки рекомендаціями Міністерства охорони здоров'я України, але і Стратегією розвитку національної системи донорської крові. Згідно з її дослідженнями, в Україні останнім часом – купа проблем, пов’язаних із банком крові.

Незадовільне фінансування установ системи крові протягом останніх років привело до зношеності основних фондів. Як наслідок – на станціях відсутнє сучасне обладнання, а безпека продуктів донорської крові  – під великим питанням.

Основна ж проблема полягає в тому, що через  зменшення кількості добровільних безоплатних донорів постійно потерпає обсяг заготівлі матеріалу. Відтак громадяни не мають своєчасного доступу до якісних і безпечних компонентів крові в необхідній кількості.

Як повідомили в МОЗ минулого року, ситуація з системою трансфузіології (галузь медицини, що вивчає питання змішування біологічних рідин і їх замісників – ред.) в Україні жахлива. За наведеними даними, кількість донацій крові, заготівля донорської крові й еритроцитів в Україні у 2013 році була більше майже в половину, ніж у 2017 році

На перший погляд, реорганізація має вирішити всі ці питання, адже ми отримуємо новий формат контрактних відносин між постачальником медичних послуг (станцією) та її замовником (лікарнею, наприклад). Та ж нова Стратегія розвитку національної системи донорської крові передбачає передачу повноважень органам місцевого самоврядування щодо оперативного управління системою трансфузіології.

Ринок крові, що був хаотичним і невпорядкованим, стає системним, контрольованим, заготівля крові та її компонентів забезпечується в достатній кількості. Кров стає універсальним ресурсом країни, де створюється нова галузь медицини, яка на державному рівні відповідає за організацію заготівлі, переробки, транспортування, ввезення і вивезення з території України, а її компоненти можуть бути товаром міжнаціональних комерційних відносин. Адже згідно з Розпорядженням Кабміну від минулого року, Україна отримала право експорту компонентів донорської крові за умови, що вони виготовляються з надлишків крові, які не використовуються для надання медичної допомоги.

До речі, список фармацевтичних компаній, яким уряд дозволив експорт таких компонентів, обмежився лише однією – «БІОФАРМА ПЛАЗМА». Але до цього повернемося пізніше. 

Тож, з новим статусом комунальні підприємства – станції переливання крові – отримують право продавати компоненти крові та вести господарську некомерційну діяльність.

Реорганізація станцій переливання крові 

А тим часом…

Услід за реорганізацією станцій в Полтавській обласній раді створюють нове проектне підприємство – так званий спільний інвестиційний проект облради та компанії «ФЗ «БІОФАРМА». Остання – лідер з переробки крові в Україні. Варто зазначити, що загальний обсяг переробки крові цієї корпорації – приблизно 100 тонн на рік.

Займатися «продюсінгом» нового підприємства починає Агенція регіонального розвитку Полтавської області , яка і прописує Меморандум взаємодії між облрадою та фармацевтичним інвестором. Згідно з ним, нове Проектне підприємство ТОВ «ПОЛТАВА-ПЛАЗМА» створюється на основі діючих станцій переливання у Полтаві та Кременчуці, а також відкриває новий пункт прийому в Решетилівці.

Як вказано у Меморандумі про співпрацю, мета нового підприємства – реалізація власної продукції та послуг організаціям і установам, які фінансуються за рахунок бюджету Полтавської облради. Продукція реалізовуватиметься за пільговими цінами, втім надалі їх можуть міняти за домовленостями.

У Решетилівці ж це підприємство, власне, і зареєстрували. Чому головний офіс підприємства вирішили зробити в цьому місті – здогадатися не важко. Решетилівка останні роки – під крилом опіки очільника Полтавської обласної ради Олександра Біленького, уродженця цього краю.

Відповідно до Меморандуму, взаємовідносини Полтавської обласної ради з ТОВ «ФЗ «БІОФАРМА» передбачали, що новий партнер (ТОВ «ФЗ «БІОФАРМА») інвестує в Полтавську область близько 3 млн євро і матиме 75% статутного капіталу. Інші ж 25% має Полтавська обласна рада. Проектне підприємство бере на себе зобов’язання з реалізації обласної Програми донорства та забезпечує власною продукцією медичні заклади Полтавського регіону.

Втім, коли підприємство було зареєстровано, у переліку його засновників з’явилася інформація, що розмір статутного фонду вже на 100% належить ТОВ «БІОФАРМА-ПЛАЗМА-ІНВЕСТ», а керівника підприємства змінено.

Створення полтавського проектного підприємства

Директор Агенції регіонального розвитку Ігор Колодій коментує створення нового Проектного підприємства так:

«Ще в березні цього року Агенція регіонального розвитку Полтавської області підписала Меморандум про співпрацю про з ТОВ «ФЗ "БІОФАРМА"», оскільки вони є прикладом інноваційної та соціально відповідальної української компанії. Враховуючи, що «Біофарма» працює по всій Україні та веде переговори з рядом областей, ми доклали значних зусиль, щоб залучити їх у якості інвестора передусім у Полтавську область. Декілька разів представники Полтавської області, в тому числі Агенції, були на підприємстві в Сумах і висновок зробили позитивний: відсутні проблеми з функціонуванням, підприємство обладнане за «останнім словом медичних технологій». Залучення даного інвестора в Полтавську область дозволить зекономити кошти обласного бюджету за рахунок реконструкції та модернізації станцій переливання крові, а також суттєвого здешевлення медичних препаратів. Крім того, всі працівники зі штату станцій збережуть робочі місця, як мінімум протягом одного року – це одна із ключових умов співпраці».

А ось як у майбутньому зможе виглядати діяльність станцій переливання крові.

Механізм впливу на діяльність станцій переливання крові

 

 

Звідки ростуть ноги?

Поглянемо трохи глибше на новостворену дочірню компанію «ПОЛТАВА-ПЛАЗМА».

Один із її кінцевих бенефіціарів – Василь Іванович Хмельницький, бізнесмен, який входить до рейтингу Forbes «100 найбільш багатих українців» зі статком 147 млн $, народний депутат України п’яти скликань. За роки каденцій був у фракції «БЮТ» і «Партії Регіонів», з 2014 року безпартійний.

Наразі ключові зусилля підприємця сконцентровані на девелоперському бізнесі. Він є мажоритарним акціонером однієї з найбільших будівельних компаній країни UDP, що реалізує масштабні міжнародні інфраструктурні проекти. Серед них аеропорт «Київ», ТРЦ Ocean Plaza, багато житлових комплексів. Інвестує у бізнеси Star Media (виробництво кіно- і телепродукції), «РТМ» (національний оператор реклами). Вважається одним із найбільш відомих володарів столичної нерухомості, має офшорні компанії.

Як пише ЧЕСНО, бізнесмен – фігурант у справах декількох антикорупційних розслідувань щодо будівельних афер і махінацій з державними коштами. Втім, варто зазначити, що Василь Хмельницький не боїться інвестувати свої кошти в міжнародні інноваційні проекти, одним із таких прикладів є Unit.City в Казахстані – IT-стартап величезного технопарку.

Отже, Василь Хмельницький – інвестор і фармацевтичної галузі, одним із прикладів чого є корпорація «БІОФАРМА». Ця корпорація наразі – єдиний в СНД виробник препаратів крові, що постачаються закордон, та є такою, що постійно нарощує свої виробничі потужності. У її підпорядкуванні – нова сучасна станція виготовлення крові в Сумах, у яку власники нещодавно вклали 3,5 млн $. До того ж «БІОФАРМА» майже щороку укладає нові угоди з регіональними органами місцевого самоврядування та поширює свою мережу станцій переливання та вироблення крові по всій Україні. Як ми вже зазначали, лише цій компанії уряд дозволив продавати продукти та компоненти крові за кордон. 

Минулого року керівник «БІОФАРМИ» Костянтин Єфименко в своєму інтерв’ю зазначив, що експорт поки що залишається головним пріоритетом діяльності компанії. Чи означає це, що корпорація планомірно окуповує українські станції, створюючи одну єдину основу для майбутньої матеріальної бази свого бізнесу, офіційно заручившись угодами з місцевими органами управління? Така поведінка компанії на українському ринку крові – явна ознака лідера галузі в кращому разі, але монополіста – у гіршому.

Сам процес бурхливого розвитку компанії «БІОФАРМА» розпочався, починаючи із 2010 року, ще за часів правління Януковича, після приходу до керівництва МОЗу Раїси Богатирьової. Власником «БІОФАРМИ» донедавна був син Раїси Богатирьової, Олександр Богатирьов та та екс-нардеп Валерій Ремез, який представляє у компанії інтереси іншого екс-нарпдепа з «Партії регіонів» – уже згаданого нами Василя Хмельницького. Наразі ж корпорація належить Костянтину Єфименку, який був міністром інфраструктури за часів Януковича.

З’явившись на ринку України як потужний виробник продуктів крові, корпорація починає активно співпрацювати з місцевою владою, після чого слідує закриття регіональних ринків крові або переформатування їх у спільні проекти, хоча керівництво компанії називає цей процес державно-приватним партнерством. У результаті «БІОФАРМА» продає свої препарати в кілька разів дорожче ринкових цін.

До прикладу, препарат-плазмозамісник «Альбумін», який виробляє Львівський обласний центр служби крові, коштує близько 350 грн, вартість альбуміна, що виробляється Чернігівською СПК – 285 грн. А от «БІОФАРМА» продає його вже за 1000 грн за 100 мл (Альбумін (кровозамінник) людини кількісно становить більше половини усього протеїну плазми крові і приблизно 20 % загальної кількості протеїну, синтезованого печінкою – ред.). За право виготовлення цього препарату в Україні ведеться справжня боротьба. Адже в країні залишилася пара-трійка центрів, де його виготовляють. Наразі троє з них, у Чернігові, Львові та Волгоград-Волинському, вже два роки поспіль заявляють про спроби місцевої влади закрити їхні станції. Деякі місцеві депутати у Чернігові, Львові та на Волині зазначали, що це – спроби знищити конкурентів «БІОФАРМИ» у виготовленні «Альбуміна». 

Ситуацію з ринком крові не оминули і корупційні схеми. Служба безпеки України 19 травня 2017 року оприлюднила інформацію про те, що в Київській області викрили злочинну діяльність посадових осіб комунального підприємства з заготівлі донорської крові. За два останні роки протиправної діяльності корупціонери на крові людей збагатилися на 20 мільйонів гривень. Серед фігурантів у справі – також  колишній головний трансфузіолог МОЗ України Петро Вербицький. 

 

 

Зрада чи перемога?

Така потенційна монополізація ринку крові – не єдиний випадок подібних дій. Три роки тому Житомирська облрада також забажала створити комерційне підприємство за участі інвестора «БІОФАРМА». Тоді під час війни контроль над ринком крові став справжньою золотою жилою для фармацевтів, адже велика кількість військових потребувала вчасної допомоги.

У вересні 2015 року голова Житомирської облради отримав депутатський запит про недопущення передачі комунального підприємства «Житомирський обласний центр крові» під фактичне керівництво фірми «БІОФАРМА». На той момент Житомирська облрада вже підготувала проект рішення у своїй діяльності про виведення місцевого центру крові з комунальної власності й створенні на його базі комерційного підприємства. Робилося це під слушним приводом, як і в інших містах: «БІОФАРМА» пообіцяла інвестувати в комунальне підприємство Житомирщини 40 млн грн. Згаданий документ місцеві депутати повинні були розглядати на вересневій сесії. Але ці плани викликали пересторогу місцевих активістів. Адже раніше, коли фірма приватизувала Сумський центр крові, місцеві правоохоронці запідозрили, що компанія збирала кров у сумчан на потреби воїнів АТО, однак до військових вона може не потрапляти. Внаслідок було відкрито кримінальне провадження, а цією історією також зацікавився Центр протидії корупції.

Тоді Житомирська облрада і керівництво центру крові презентувало новий проект суспільного підприємства з «БІОФАРМОЮ», а також нову схему передачі комунального майна  – устаткування в оренду приміщень центру приватним фармацевтам. Посадовці пояснили вигоду такої схеми економією бюджету, адже замість близько двох десятків мільйонів, необхідних на центр крові, бюджет витрачатиме втричі менше. Проте питання про зміну форми власності спірного КП вирішили заморозити, а тодішній начальник управління охорони здоров’я Житомирської ОДА Олександр Торбас зазначив, що під час війни стратегічне підприємство не можна віддавати у приватну власність. 

До цієї ж розмови повернулися в цьому ж році. Приватний інвестор знову націлився на Житомирський центр крові, а голова облради зазначив, що центри потребують оновлення, і потрібно вирішувати, за чий кошт це робити. Тож, у «БІОФАРМИ» – всі шанси на опанування Житомирського регіону.

 

 

Чи варто бити на сполох?

«БІОФАРМА ПЛАЗМА» діє за сталою схемою. Спочатку на базі комунальних підприємств створюється підприємство з контрольною долею фармацевтів і частковою – місцевих обласних адміністрацій. Потім місцева обласна рада надає право приватним інвесторам орендувати майно комунальних підприємств як цілісний майновий комплекс на декілька років. Тоді коли комунальні підприємства повністю переходять у підпорядкування фармацевтів, їхня господарська діяльність не здійснюється. Згідно з законодавством, орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди.

До того ж, порядок переведення трудового колективу підприємства-орендодавця, який обслуговував цілісно-майновий комплекс, до орендаря – у нормативних актах окремо не визначений. Отже, з передачею в оренду станцій переливання крові як цілісних майнових комплексів саме комунальне підприємство як юридична особа не є необхідною. Те, що при ліквідації з мотивів відсутності необхідності існування такого комунального підприємства постраждають насамперед працівники підприємства – очевидно.

Як і очевидно те, що цілісний майновий комплекс (приміщення й устаткування) станцій крові, що скоріш за все, перейде в оренду фармацевтам на 5–10 років, – насправді залишиться в них на довгі-довгі роки, якщо не назавжди. А тому, монополізації ринку, вочевидь, не уникнути, та й інакше як «приватизацією майна через штучне банкрутство» цю схему не назвати.

Втім, все ж варто зазначити: якщо КП не здійснюватимуть господарську діяльність, бюджет не буде витрачати мільйони на підтримку комунальних підприємств щомісяця. Така схема дозволить економити державні кошти як мінімум втричі та не робити «мертвому припарки», фінансуючи комунальні підприємства тільки для того, щоб вони працювали, але не розвивалися. 

 

 

Які ризики можуть бути з цього?

Говорячи про ризики, ми маємо на увазі потенційні негативні наслідки такої ситуації для пересічних громадян.

Першим з них, вочевидь, є монополізація ринку, що дозволить «БІОФАРМІ» підняти ціни на препарати з крові для жителів Полтавського регіону. Також серед потенційних ризиків – зменшення доступної для громадян кількості препаратів на основі крові та її компонентів, оскільки обсяг такої продукції залежить від попиту на неї.

Так, наприклад, у Сумах донору сплачують близько 300 грн за здачу 50 мл плазми крові. Потік донорів на комерційних підприємствах може зростати, але насамперед це відобразиться на покупцях – лікарнях і окремих пацієнтах. Через те що препарати на основі крові, які зберігаються на станціях, бувають різного ступеню обробки, покупці, які забажають придбати більш якісні, але разом із тим більш дорожчі препарати, вимушені будуть віддавати більше грошей за це.

Потенційна можливість зменшення потоку донорів крові та її компонентів також можлива, проте, тут слід зробити зауваження. Яке саме? Донори крові та її компонентів – основа трансфузіології. Наразі, відповідно до діючої Постанови КМУ № 1821 від 27 грудня 2006 року  «Про підвищення рівня оплати давання донорами крові, плазми крові та клітин крові та (або) її компонентів», донорам здійснюється оплата з розрахунку 160 гривень за літр крові, плазми або клітин крові. Існує також безоплатне донорство, коли особі компенсується вартість набору харчування. Вказані норми, як правило, затверджуються розпорядженнями голів облдержадміністрацій, але сума такого відшкодування невелика. Проте, з продажу донорської крові та її компонентів заклад переливання крові отримує набагато більше. Тобто, можуть виникнути ризики того, що оплата дорогої донорської крові та її компонентів (наприклад, у разі необхідності проведення оперативного втручання), стане проблемою саме пацієнта.

Які ж можливі наслідки для медичних закладів області? Існування одного ТОВ, яке спеціалізуватиметься на зборі і зберіганні крові природним чином виллється в те, що для всіх медичних закладів залишиться можливим партнерство лише з одним постачальником продукції. Оскільки в Україні ще немає регламентів ціноутворення на кров і продукти з неї – залишається чекати, яку встановлять ціну на кров самі фармацевти.

Треба розуміти, що якщо ціну встановлять досить високу, то лікарням Полтавської області буде куди вигідніше укласти договір з харківським підприємством, де наразі збирається запасів крові в 5 разів більше, ніж в Полтаві.  Може виникнути парадокс, що возити кров з Харкова дешевше, ніж купити її в самій Полтаві.  Водночас, немає гарантій у тому, що у майбутньому реформації ринку крові не торкнуться харківських центрів, а згодом – і решти всіх центрів трансфузіології України. ...Враховуючи «карт-бланш» від МОЗУ для «БІОФАРМИ» у вигляді ліцензії на продаж за кордон плазмозамінних препаратів по типу альбуміна як єдиному експортеру в країні.

 

 

Чи так погана монополія ринку крові?

Як і все в світі, монополія має дві сторони медалі. Позитивна її сторона полягає в тому, що в сфері трансфузіології монополія може бути більш ефективна для розвитку й науково-технічного прогресу свого виробництва. Тоді як маленькі підприємства через обмеженість фінансів не мають змоги конкурувати з «БІОФАРМОЮ» за передові технології. До того ж, варто зазначити, що власники цієї корпорації частково інвестують отримані кошти в інноваційні і потенційно важливі проекти для країни й залучають закордонних інвесторів в інші прогресивні галузі.

Водночас держава, у якої зараз бракує коштів на повну реновацію комплексів переливання і виробництва кров’яних продуктів, не має іншого виходу, як підняти цю галузь за рахунок однієї прогресивної фармацевтичної компанії. Адже медична реформа, про яку оголошено, і яку треба  успішно впроваджувати, не може гальмуватися за відсутністю достатнього фінансування. Утім, у будь-якому разі, монополізація бізнесу – незаконна, якщо тільки не йдеться про життєво важливі галузі діяльності держави.

Наразі ж український уряд розуміє, що став заручником обставин, тому Антимонопольний комітет та інші органи виконавчої влади вочевидь дивляться на цю ситуацію крізь пальці. Іншого виходу у можновладців поки що немає.

 

 

Час покаже

Нагальні проблеми донорства, в основному, такі: відсутність єдиної державної програми розвитку донорства та відсутність єдиних механізмів ціноутворення на препарати із крові та її компонентів. Все це залишає значний простір для маніпуляції з цінами на кров та її компоненти.

А отже, це може призвести до ситуації, коли закупити кров в Полтаві буде дорожче, аніж в сусідніх регіонах. Місцева влада, яка дозволить зайти на ринок найбільшому інвестору, поставить галочку в своєму списку «успішних» реалізованих проектів як кризового менеджера, якому вдалося знайти вихід зі складної ситуації зі збанкрутілим підприємством. Втім, за ціни, які ставитимуть приватні фармацевти, користуючись майном територіальної громади, будемо розплачуватися ми.

Чи передасть Полтавська обласна рада майно в оренду «БІОФАРМІ» – покажуть наступні сесії. То ж не пропустіть подальшого розвитку подій.

 

Інфографіка, обкладинка Наталі Баранник

Опублікована: 29 серпня 2018


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація