Скарги судді Антонова: драма на 3 листи і 3 роки

Автор: Ігор Гавриленко, 4 вересня, 18:02

Фото: Скарги судді Антонова: драма на 3 листи і 3 роки


Судді зрідка повідомляють про втручання у свою діяльність.

Не був винятком і суддя Київського районного суду Полтави Андрій Антонов. Та нещодавно він за місяць подав аж три такі скарги. Пов’язані вони з фіналом слухання справи мера Харкова Геннадія Кернеса і його охоронців, Віталія Блинника і Євгена Смітського, яким висунуті обвинувачення у викраденні активістів харківського Євромайдану, їх катуваннях і погрозах вбити.

При цьому, розглядати справу Антонов почав у квітні 2015 року, а суддівством займається з січня 2004-го.

Колишній співробітник органів внутрішніх справ, а потім податкової міліції, суддею був призначений 27-річним (із дітьми суддів таке трапляється) – указом президента Кучми. І за майже 15 років судочинства не знав ні тиску, ні втручання, ні пропонування хабарів. Аж тут підперло, далі нікуди.

Отже, на що нарікав пан Антонов?

 

Скарга перша

3 липня суддя повідомив Вищу раду правосуддя та Генеральну прокуратуру, що сторона обвинувачення «цілеспрямовано та систематично намагається вчинити тиск на суд з метою прийняття ним певного рішення».

Обґрунтування зловживань було таким.

Аби не допустити перевищення розумних строків розгляду справи, суд призначав слухання щотижня і засідав цілий робочий день, але прокурор «неодноразово вимагав припинити судові засідання у зручний для нього час», посилаючись, що ним придбані квитки на проїзд до Києва, де він мешкає (зауважу, що зазвичай судді намагаються враховувати побутові потреби сторін процесу).

«Кожне справедливе, на думку суду, зауваження сприймалось представниками ГПУ та коментувалося для ЗМІ виключно як вираз лояльності до обвинувачених».

«Сторона обвинувачення систематично намагалась перекласти тягар доведення факту вчинення обвинуваченими злочину на суд» (прикладів такої поведінки не наведено).

«У разі незгоди з рішенням суду щодо заявлених сторонами клопотань, порядку допиту свідків або з інших питань, прокурори […] відразу подавали безпідставні клопотання про відвід судді».

Суддя Андрій Антонов (фото Андрій Безуглий)

Єдиний державний реєстр судових рішень підтверджує лише один відвід Антонову, заявлений прокурорами.

29 травня 2017 року його відхилив Юрій Куліш, інший суддя Київського райсуду.

Засумнівались у неупередженості Антонова тоді й один із потерпілих та двоє адвокатів потерпілих. Усі вони вважали, що носій мантії порушує вимоги процесуального законодавства при вирішенні клопотань, нехтує правом на одночасний допит між свідками та потерпілими, зволікає з розглядом справи, не забезпечує належний порядок у засіданні.

Натомість шість адвокатів Кернеса та інших обвинувачених встали на захист судді.

Куліш визнав твердження прокурів «надуманими та безпідставними, спрямованими на затягування судового процесу».

Правом на відвід активно користувалася й протилежна сторона. Так, 28 травня 2015 року при одностайній підтримці колег троє адвокатів Кернеса і його подільників по черзі заявляли відводи прокурору Ганілову. Щоразу суддя терпляче розглядав ці заяви, виносив ухвали. І хоч потерпілі та їх представники говорили про штучні перепони в розгляді справи, ремствувати суддя не став.

Попри все, у заяві від 3 липня Антонов закидав прокурорам ГПУ, що їх дії завадили «допитати свідків обвинувачення, які були доставлені приводом або прибули самостійно на судовий виклик з міста Харків» та «призвели до чергового зриву судового засідання та затягування прийняття остаточного рішення по справі».

Звучать такі твердження нелогічно. У допиті свідків обвинувачення мають бути зацікавлені, в першу чергу, прокурори, хоча чого тільки не трапляється.

Окремо в скарзі суддя Антонов зупинився на подіях 25 червня 2018 року: «прокурор, зловживаючи своїми процесуальними правами, звинуватив суддю вже в тому, що […] суд намагається скоріше прийняти остаточне рішення по справі».

На зауваження судді, що «затягування прокурором провадження у справі ставить під загрозу розумні строки її розгляду, прокурор в різкий формі у присутності представників ОБСЄ в Україні та журналістів, зробив необґрунтовану та голослівну заяву, що суд став на сторону обвинувачених».

Прояви впливу на роботу судді Антонов вбачав також в «організації кампаній в засобах масової інформації щодо судді особисто, вимаганні прийняти те чи інше рішення».

Схоже, описуючи ці події, суддя злукавив і приховав деякі обставини.

Того дня прокурор Ганілов подав клопотання про призначення комісійної судово-медичної експертизи для одного з потерпілих. Адже два попередні висновки експертів суперечили один одному щодо виявлених ознак тілесного ушкодження та строку його утворення.

Клопотання підтримали потерпілий та його представник. Протилежна сторона заперечувала таку необхідність. І це зрозуміло, бо всі сумніви суд повинен тлумачити на користь обвинувачених.

Суддя ж заявив, що зможе дати належну оцінку обом експертизам «у нарадчій кімнаті при винесенні рішення по справі». Якраз це посилило недовіру сторони обвинувачення до Антонова.

Уривок зі скарги судді

Докори судді прокурорам виглядають непереконливо. Саме наступальності й твердості позиції не вистачає публічним обвинувачам у багатьох процесах, де на лаві підсудних опиняються високопосадовці. Суспільна думка тоді є одностайною: «справу зливають».

І увагу ЗМІ до резонансної справи «організовувати», вочевидь, не доводилось. Фігура одіозного Гепи сама по собі була запорукою того, що до процесу буде прикута увага медіа від першого до останнього дня.

Якщо ж суддя виявляє неготовність до подібної гласності, це свідчить не на його користь.

 

Скарга друга

З 2-го по 10-те липня (за виключенням вихідних) судовий процес набув форми запеклого протистояння. Прокурори, потерпілі, їхні адвокати не прибували до суду. Антонов це сприймав, певно, як бойкот і оголошував чергові засідання кожного наступного дня. Зрозуміло, що сповіщати сторону обвинувачення у встановлений законом спосіб суддя не встигав.

Під час того марафону, 9 числа, суддя, крім ВРП та Генпрокуратури, поскаржився й Раді суддів України.

Допекли Антонову потерпілий Сергій Ряполов, адвокат потерпілих та громадські активісти, які «грубо втручаються у судову діяльність, на суддю впливають за допомогою засобів масової інформації […] вплив проявляється в різноманітних формах, а саме: організація кампаній в засобах масової інформації щодо судді особисто та щодо його близьких родичів, пікетування роботи суду, публічного обговорення судових процесів та крики-погрози судді до винесення ним рішення, вимагання прийняти те чи інше рішення, погроз фізичного впливу».

Погрози – річ, звісно, неприйнятна. Усе інше, публікації, пікети, публічне обговорення – вчинки суспільно активних людей, що в країнах розвинутої демократії жаху у влади не викликають. Натомість підказують, як їй правильно діяти.

Натяки про нібито тиск на родичів (у формі негативних висловлювань) – спекулятивні. Мова йшла про батька та брата судді Антонова, перший – суддя у відставці, другий наразі проходить кваліфікаційне оцінювання та чекає призначення суддею безстроково. Обидва є особами, підзвітними суспільству.

У скарзі знову згадувалося засідання 25 червня. Вірніше, реакція на нього адвоката й потерпілого у соціальній мережі Фейсбук та в інтерв’ю ЗМІ.

Адвокат, бідкався Антонов, «перестала з’являтися в судові засідання на дати, які були узгоджені в судовому засіданні з нею та усіма учасниками процесу та прислала листом на адресу суду заяву про відвід судді».

Розглянув відвід Антонову той самий Юрій Куліш.

Сумніви в об’єктивності судді жінка пояснила тим, що не з’ясувавши, чи бажають учасники провадження доповнити судовий розгляд, головуючий ухвалив закінчити з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами, і оголосив, що 2 липня відбудуться судові дебати.

Адвокат доводила: Антонов не дав можливості стороні обвинувачення реалізувати свої процесуальні права і діяв у спосіб, що явно та грубо суперечить приписам закону. Отже, є упередженим на користь протилежної сторони.

Інший аргумент виглядав як припущення. На 30 липня судді було призначено фаховий іспит у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді. Відтак під загрозою звільнення він міг зазнавати тиску влади і схилянь до прийняття незаконного рішення.

Додаткові підозри у потерпілих та їх адвокатів викликала заява мера Харкова Кернеса про підтримку кандидатури Петра Порошенка на майбутніх президентських виборах.

Надуманими видаються міркування, чи має Антонов здатності для судочинства, бо його професійні знання й навички ще не перевірені. Однак від початку процесу компетентність судді з понад 10-річним стажем заперечень в адвоката не викликала.

Суддя Куліш розцінив подання захисниці як намір затягнути процес і відкинув її претензії.

Уривок зі скарги судді

Та ось, що цікаво. Скарга Антонова датована 9 липня. В її тексті йде мова про те, що в задоволенні заяви про відвід було відмовлено. Станеться це 10 липня.

Виходить, результати розгляду відводу (іншим суддею!) Антонов знав наперед?

Судді-провидцю нескладно було встановити й «дійсні наміри» адвоката – «за допомогою критики та дискредитації судді схилити мене до ухвалення вигідного їй судового рішення».

Усупереч твердженням Антонова, що буцімто про причини неявок його ніхто не інформував, адвокат Тетяна Зелькіна згодом писала у Фейсбук, що вона відправляла судді заяву з детальним переліком так званих «підвартних справ», у яких вона задіяна впродовж тижня, інший адвокат, Євген Музичук, перебував за межами України і надав суду всі необхідні підтвердження, повідомляли суд про причини неявки й прокурори.

 

Скарга третя

Між 10 липня та 10 серпня Андрій Антонов публічно себе не проявляв. Пішов у нарадчу кімнату. Писати вирок.

Потерпілі, їхні адвокати та громадські активісти побоювалися, що виправдувальний.

Пан Антонов, схоже, здивував усіх. Включно з Кернесом.

Місячна самоізоляція мантієносця увінчалася ухвалою на 14 сторінок. Тобто, кожен аркушик він виписував ледь не два робочі дні.

Рішенням, що збурило суспільство, суддя закрив провадження стосовно мера Геннадія Кернеса та його охоронців. Бо дійшов висновку про трактування неявки прокурорів як відмови від проведення дебатів та взагалі від обвинувачення.

Уривок з ухвали

Наступного дня, 11 серпня, Антонов написав черговий лист до ВРП.

Скаржився, що «через невиконання своїх професійних обов’язків прокурорами» ще 2 липня він нагадував особисто Юрієві Луценку «про зобов’язання прокурорів з’явитись в судове засідання для участі у судових дебатах». Але й далі «ніхто з них не з’явився […] протягом 7 (семи) судових засідань поспіль».

Суддя робив наголос, що група прокурорів складалась аж із 19 осіб.

Меседж виявився вдалим. Про 7 неявок до суду 19 прокурорів говорили всі. Хоча реально справу вели тільки двоє з них.

Антонов підкреслював: саме «дії Генеральної прокуратури України позбавили суд можливості винести вирок по суті обвинувачення».

Писав суддя й про наслідки для себе (та всіх суддів):

попри відсутність прокурорів на оголошенні судом ухвали «майже відразу, 10.08.2018 року […] відносно мене, як судді відкрили кримінальне провадження за ст. 375 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за винесення завідомо неправосудного вироку, ухвали або постанови»;

«через ЗМІ, телебачення, брифінги представниками Генеральної прокуратури України заявлено про незаконність даної ухвали тим самим цілеспрямовано здійснено тиск та дискредитацію мене, як судді особисто та всієї Судової гілки влади в очах суспільства»;

«саме в цей же день – 10.08.2018 року Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило про повну перевірку поданих мною декларацій про доходи за 2015, 2016 та 2017 роки»;

«Такі дії […] розцінюю як розправу за постановлене рішення»;

«прошу вжити заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя».

17 серпня речниця Вищої ради правосуддя Оксана Лисенко повідомила, що Андрій Антонов подав заяву про відставку з посади, мотивуючи такий крок тиском на нього.

Що сталося?

Говорили про це багато.

Одні дорікали прокурорам, другі підозрювали змову судді з мером Харкова, треті розгледіли глобальну зраду: Гепа присягнув на вірність Пороху, гарантував голоси регіону на президентських виборах, тож Луцик вплинув на прокурорів, щоб ті «злили» справу, а люди президента «пошептали» судді, як діяти.

Проте у потерпілих претензій до прокурорів не виникло. Адвокат Зелькіна натякнула на тактичну перемогу – за обставин, що виникли, повернення справи на новий розгляд є кращим, ніж очікуваний вирок. Кернес після оголошення ухвали виглядав спантеличеним і зізнався, що розраховував на вердикт про невинуватість.

Стоп-кадр з відео Антикорупційного блоку учасників АТО

Впадає в очі несподіване «прискорення» процесу з минулої весни, хоча раніше траплялися паузи в кілька місяців – і не з вини сторін, а за волею самого судді. Тож торочити йому на четвертому році про розумні строки розгляду справи якось непристойно.

У перших двох листах Антонова, які мали на меті «виправдати» виправдувальний вирок й обвинуватити в неправомірних діях обвинувачення (прокурорів, потерпілих, їх адвокатів), достатньо виразно прочитується готовність судді винести остаточне рішення.

Заради порівняно невеликої ухвали «жерці Феміди» в нарадчу кімнату на місяць не уходять. Кримінальний процесуальний кодекс, ст. 376, дозволяє, якщо складання документу вимагає значного часу, обмежитися написанням і оголошенням резолютивної частини. А потім упродовж 5 діб оформити повний текст ухвали.

Схоже, щось змінило початкові наміри судді ближче до кінця його місячного сидження.

Як на мене, ключем до розуміння ситуації є подія, що залишилася майже непоміченою ЗМІ.

Харківські активісти в кабінеті голови суду

23 липня члени кількох громадських організацій Харкова, зокрема Антикорупційного блоку учасників АТО, завітали до Полтави.

Зустрітися з суддею Антоновим не змогли – «таємниця нарадчої кімнати». Вдовольнилися розмовою з головою Київського суду, якому повідомили про обізнаність щодо закулісних впливів на його колегу.

Прямим текстом було сказано: 14 липня суддя Антонов через Лідію Ізовітову, адвоката Кернеса, отримав передоплату в розмірі 100 тисяч доларів, натомість захисникам мера Харкова дістався від судді проект рішення – для вивчення та схвалення.

Після винесення виправдувального вироку Антонову сплатять ще 400 тисяч (загалом мало вийти півмільйона доларів).

Наступного дня активісти опублікували відео спілкування із головою суду.

За два тижні суддя Антонов виголосив свою сенсаційну ухвалу. Замість довгоочікуваного вироку.

Повідомлення НАЗК про початок повної перевірки декларацій судді Антонова на тлі загальної апатичності цього органу, дійсно виглядає як початок узгоджених із ГПУ репресій.

Проте в полтавських журналістів давно виникали запитання щодо нерухомості «законника», який удавав із себе безхатченка. Маючи старенький легковик Opel Vectra 1993 року випуску, новенький мотоцикл Honda NM, куплений нібито вдвічі дешевше від ринкової вартості, та земельну ділянку у Полтаві на 1000 м², суддя не повідомляв про наявність у нього бодай якогось житла.

Нещодавно з’ясувалося, маєтності судді «закопані» не так і глибоко.

Колаж (джерело – Bihus.Info)

За 8 останніх років батьками дружини судді були придбані 3 квартири в Полтаві та дорогі автомобілі Mercedes-Benz ML 250 та BMW 520i.

При цьому бізнесом ні тесть, ні теща Андрія Антонова ніколи не займались.

Відставка судді, котрий має необхідний стаж роботи, дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання. Доволі значного.

Якщо ж суддя змінить свою думку, він може припинити відставку й повернутися на улюблену посаду.

Коли хмари розійдуться?

Авторський матеріал Ігоря Гавриленка

Обкладинка Наталії Баранник

Опублікована: 4 вересня 2018


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація