ТОП-10 суспільно-політичних подій року, що минув

Автор: Ресурс ЗМІСТ, 10 січня, 16:31

Фото: ТОП-10 суспільно-політичних подій року, що минув


Минулорічне полтавське політичне життя було наповнене безпрецедентними подіями, що активно висвітлювали не тільки місцеві, а й навіть всеукраїнські ЗМІ. Деякі епізоди політичного життя міста зумовили тренди і року поточного, які, помножені на умови однієї постійної передвиборчої кампанії 2019, стануть реаліями сьогодення Полтави та його мешканців, хочуть вони цього чи ні.

Пропонуємо згадати, що запам’яталося нам, полтавцям, за останні 12 місяців. А згадати є що.

 

До побачення, Федорович

Найважливішою подією минулого року без конкуренції стало позбавлення повноважень Полтавського міського голови. Полтава стала найбільшим містом в Україні, де вдалося зняти мера за процедурою, описаною у відповідному Законі, а саме голосування двома третинами депутатського складу.

«Депутатами займеться СБУ», – коментував Олександр Мамай ініціативу народних обранців скликати наприкінці літа позачергову сесію. Тоді, 28 серпня, 15 депутатів Полтавської міськради від фракцій БПП «Солідарність», «СДП», «Самопоміч» та «Рідне місто» на загальних зборах вирішили провести позачергову сесію Полтавської міськради 31 серпня. Головне питання порядку денного – звільнення секретаря міськради Оксани Деркач. Проте ходили чутки, що на самій Деркач опозиціонери не спиняться, і під «гарячу руку» може потрапити й сам Олександр Мамай.

Сесію провели (попри тиск і залякування), Оксану Деркач звільнили. До того, до ради офіційно зайшли нові депутати замість попередніх відкликаних. Які, до речі, наобіцяли працювати злагоджено й плідно. У свою чергу, Олександр Мамай відмовився бути присутнім на сесії.

«Нічого абсолютно поганого в цьому немає; всі хочуть до влади. Я це все прекрасно розумію», – аналізував серпневі події Олександр Мамай.

І згодом, 14 вересня 2018 року, полтавські депутати голосують за звільнення Олександра Мамая з посади міського голови. Питання про дострокове припинення повноважень мера зачитував (близько півгодини) новоприбулий депутат Едуард Волков. Новим секретарем міськради, а також в.о. міського голови обрали депутата від «СДП» Олександра Шамоту. Того самого, якого два роки тому Олександр Мамай «покатав» на капоті свого автомобіля.

Фото Ресурс Зміст

Олександр Мамай пробув міським головою майже 8 років. Але на «заслужений» відпочинок екс-мер не збирається: спочатку подав до суду, потім в Реєстрі час від часу з’являється його ім’я (до речі, Олександр Мамай і досі значиться там міським головою). Навіть підозру від прокуратури отримав. Суд першої інстанції щодо поновлення на посаді екс-мер програв, проте обіцянки повернутися на Новий рік ми пам’ятаємо.

Причини звільнення Мамая можуть бути різними: від бажання Адміністрації Президента мати більш лояльного керівника одного із обласних центрів напередодні виборів до перерозподілу грошових потоків місцевих бізнес- та політичних еліт; від реальної занедбаності міста до політичних амбіцій окремих осіб. Ключовим же фактором такої послідовності подій, можливо, стала самовпевненість Олександра Мамая та його втрачена здатність приходити до компромісу із усіма групами гравців.

 

4, 5 чи 8 гривень?

Із січня 2018 року ціна на проїзд у громадському транспорті підвищилася від 2 і 4 до 3 і 5 гривень. Проте, зважаючи на не зовсім прозору й законну процедуру, містяни вкрай обурилися такому «подарунку» до Різдва. Цією справою одразу ж скористалася Соціально-демократична партія. Нардеп Сергій Каплін та полтавець В’ячеслав Плескач в лютому 2018 року через суд намагалися довести, що рішення про подорожчання проїзду ухвалено з низкою процедурних порушень і є недійсним. Дійшло до того, що 15 червня суд остаточно ухвалив рішення, згідно з яким полтавці мають їздити «по-старому»: в маршрутках по 4 грн, у тролейбусах по 2 грн. Проте перевізники не збиралися виконувати судову ухвалу, і містяни продовжували платити завищену ціну.

Здавалося, що історія закінчилася після становлення нової влади в місті, а саме призначенням Олександра Шамоти на посаду в.о. міського голови, який чи одразу розпочав справи в міськраді з питання повернення законного тарифу. Проте історія протистояння вийшла на новий, більш масштабний рівень.

11 жовтня більша частина приватних перевізників страйкувала та зійшла з маршрутів. Перевізники не були згодні з тим, що тариф на проїзд знову становить 4 гривні. Ба більше: вони наполягали на ціні проїзду від 6 до 8 гривень.

Фото Ресурс Зміст

8 грудня перевізники та їх представники прийшли на апаратну нараду, де повідомили, що якщо міська влада негайно не підвищить ціну за проїзд до 8 грн, водії почнуть страйкувати й не випустять на маршрут 20% транспорту. Протягом наступного тижня вони скорочували кількість маршруток до 50%, а потім, 12 грудня, стався колапс. Приватні перевізники не випустили жодної одиниці свого транспорту на маршрутки. Зупинки були переповнені, міська влада називала такі дії «тероризмом». Крайніми в цій історії виявилися, як звично, полтавці. Але наші люди не розгубилися: була навіть організована акція, під час якої водії підвозили містян до роботи, коли транспорту не було зовсім. Історія закінчилася 21 грудня, коли секретар міськради Олександр Шамота повідомив, що транспорт у 100% обсязі відновлює свою роботу. До того ж, за старими тарифами. Проте відразу ж міська влада розпочала процес підвищення ціни на проїзд у громадському транспорті. Окрім того, з наступного року перелік пільговиків, які можуть користуватися правом безоплатного проїзду в маршрутках приватних перевізників, суттєво зменшиться.

У цій справі і до сих пір не поставлено крапку. За інформацією із джерел у міській владі, майже всі представники владних груп погодилися на підвищення тарифу окрім СДП та Сергія Капліна, для яких це питання більше політичне, ніж економічне і капітальне, а згода на підвищення бути мати практично незворотні іміджеві наслідки.

 

Фуксові родовища

4 вересня до Полтави завітав відомий журналіст-розслідувач Дмитро Гнап. Він разом із півсотнею полтавців під стінами ОДА вимагав від голови облради Олександра Біленького зібрати позачергову сесію та скасувати дозволи на користування 10-ма газовими родовищами на Полтавщині, які депутати передали без аукціону в користування олігарху російського походження Павлу Фуксу. Але до протестувальників ніхто не вийшов, а Дмитро Гнап пообіцяв повторити акцію 14 вересня.

Фото Ресурс Зміст

Протести протестами, але на сесії 19 жовтня депутати облради дозволи Фуксу не скасували, але пішли на компроміс – погодили видобуток фірмам із Києва та Львова. І, судячи із усього, надавати дозволи сумнівним фірмам замість прозорих конкурсів депутати не перестануть і в 2019 році.

 

Кернес Вільний

Кримінальну справу Геннадія Кернеса і його охоронців починав розглядати в 2015 році Дзержинський райсуд Харкова, але її передали в Полтаву. Обвинувачення полягали у викраденні, тортурах і погрозі вбивства двох активістів харківського Євромайдану взимку 2014 року.

10 липня на судове засідання не з'явилися ні прокурори, ні потерпілі, ні їхні адвокати. Тоді суддя Андрій Антонов ухвалив завершити стадію розгляду доказів і перейти до дебатів. Свого часу обвинувачені відмовилися свідчити та заявили, що все необхідне скажуть саме під час судових дебатів.

Фото Ресурс Зміст

Проте 10 серпня суддя ухвалив закрити кримінальне провадження. За словами Андрія Антонова, неявка без поважних причин прокурорів прирівнюється до відмови від обвинувачення та є підставою для закриття справи. Такий він, полтавський суд… За підрахунками журналістів, за три роки по справі відбулося 75 засідань.

 

Політичний тетріс

Чи не найбільш поворотним моментом для полтавського політикуму в 2018 році став розпад неофіційної більшості екс-мера Олександра Мамая. Цьому передувала 15-та сесія міськради 24 травня, що фактично розділила попередній кістяк двох політичних центрів коаліції – «совістян» та «БППшників» по різні сторони. Уже на цьому засіданні інтереси можновладців розділилися, адже «Совість України», «Блок Петра Порошенка "Солідарність"» та фракція «Рідне місто» за визначні питання проголосували по-різному.

Тут має місце гострий і безкомпромісний конфлікт між двома політичними фігурами на шаховій дошці – Олександром Мамаєм та Андрієм Матковським. Причиною для розвитку конфлікту стало два проекти рішення – зняття з посади першого заступника Михайла Шевченка, представника Матковського, та голосування за встановлення 32-х нових МАФів у Полтаві.

Фото Ресурс Зміст

Після сесії багато хто з полтавців зазначив, що стілець під Мамаєм не просто захитався, а пустив тріщину. Адже зараз для ухвалення необхідних меру міста рішень йому вже не вистачає двох голосів для більшості. Відтепер без голосів фракцій його нових політичних опонентів на полі бою – Матковського і Удовіченка – Мамай може розраховувати лише на 7 депутатів «Совісті України», 5 депутатів «Батьківщини», 5 депутатів групи «Єдність» та на депутата Світлану Бондарєву. Враховуючи голос мера, це 19 голосів при необхідній кількості для коаліції в 22 голоси. То ж весняний переворот – це фактичний розпад «ширки».

 

Федерація футболу Полтавщини

Наприкінці грудня 2017 року в Полтаві обрали нового очільника громадської спілки «Федерація футболу Полтавщини». Ним став голова полтавської ОДА Валерій Головко. Це стало продовженням загальноукраїнської тенденції, адже до попередньо в кількох українських містах представники державної влади чи пов’язані з ними люди «захоплювали» футбол в регіонах, повідомляла «Полтавщина Спорт».

Загалом, на посаду керуючого Полтавським регіональним відділенням «Федерації футболу України» претендували два кандидати: тодішній керівник Олександр Кудацький (який до цього 5 років очолював «Федерацію футболу Полтавської області»), та Валерій Головко, який вирішив піти легшим шляхом.

Фото Ресурс Зміст

За ініціативи керівника ПОДА було створено нову громадську спілку «Федерація футболу Полтавщини», на з’їзді якої делегати одноголосно обрали Головка новим очільником (що і не дивно, адже більшість делегатів були одночасно керівниками районних адміністрацій області й залежали від бюджету обласної адміністрації). Формально, на початку 2018 року існували дві організації, які претендували на владу над футболом.

І вже 5 березня ФФУ легалізувала «Федерацію футболу Полтавщини». Ось так безальтернативно Валерій Головко став керувати обласним футболом. Постає питання – навіщо це йому? Можливо, для статусності. А, ймовірно, справа в бажанні розвивати футбол на Полтавщині.  Але це неточно.

 

Розкол «Рідного міста»

У березні 2018 року стало відомо, що секретаря міськради Оксану Деркач звільнили з посади голови Полтавської міської організації партії «Рідне місто». Керувати міським осередком «РМ» почав лідер об’єднання Олександр Удовіченко. Своє рішення Удовіченко мотивував тим, що Деркач «запропонували варіанти співпраці», які, очевидно, йшли всупереч ідеології «Рідного міста». У свою чергу, очільник партії підкреслював, що «нічого серйозного не відбулося».

Проте вже 19 квітня Оксану Деркач виключили зі складу партії. Таке рішення ухвалила Президія політсили, обґрунтовуючи це тим, що Деркач намагалася «дестабілізувати внутрішньопартійну ситуацію». Сама секретар міськради говорила, що пішла «за власним бажанням, оскільки не має часу на партійну роботу».

Фото Ресурс Зміст

Згодом, на 15 сесії Полтавської міськради, було створена нове позафракційне депутатське об’єднання «Єдність», до якого увійшли Оксана Деркач, Ярослав Мартинюк, Володимир Корнійчук, Тимофій Гаєвий та Іван Діденко (усі обиралися від «Рідного міста», окрім Мартинюка із СДП і Світлана Бондарєва із «Самопомочі»).

Згодом всі депутати-«зрадники» будуть відкликані. Але про це – нижче.

Керувати ж традиційним Рідним Містом фактично став  ̶е̶к̶с̶ -заступник міського голови із питань ЖКГ Олексій Чепурко, який після зняття Мамая став знову заступником міського голови із питань ЖКГ.

 

Відкликай та володарюй

У 2018 році це стало трендом. 17 травня, після вдалого позбавлення повноважень депутата Дениса Поліщука, полтавські народні обранці не зупинилися й анонсували наступний етап: відкликання вже 8 депутатів.

Фото Ресурс Зміст

Для цього фактично був потрібен контроль над територіальною виборчою комісією (який з’явився не без допомоги обласної влади), воля партії та кілька тисяч голосів. Причина відкликання, що цікаво, звучатиме гучним і улюбленим словом народу – зрада. Зрада виборців, зрада регламенту або ж зрада партії.

Попри залякування членів ТВК та вибіркове звільнення, 7 серпня Полтавська територіальна виборча комісія таки зібралася на чергове засідання. Приводом стали подання від партій «Рідне місто» та «Соціал-демократичної партії», які провели з’їзди й вирішили відкликати своїх членів – 5 обранців Полтавської міськради. Йшлося про учасників новоствореної депутатської групи «Єдність» Оксану Деркач, Тимофія Гаєвого, Володимира Корнійчука, Івана Діденка (колишні члени фракції «Рідне місто») і Ярослава Мартинюка (екс-СДПівець), а згодом свої депутатські повноваження склала депутатка від «Самопомочі» Світлана Бондарєва. Чому не відкликали депутата від СДП Сергія Луценка, якого раніше також називали «тушкою», – історія в особі ініціаторів мовчить. А згодом вказаний депутат став керівником КП «Декоративні культури», довівши в черговий раз першу політичну аксіому: вчасно (пере)зрадити – передбачити. На відміну від Оксани Деркач.

І тут також Полтава стала авангардом технологій політичної боротьби, адже такого масово відкликання до сих пір не відбувалося. У процесі брали участь представники політичних сил, конфлікти між якими мали майже воєнний характер, і перебування їх у спільному таборі довело і другу політичну аксіому – в політиці вічних ворогів не буває. Особливо в місцевій.

 

 «Полтавська битва»: боротьба соціалістів

Історично склалося, що Полтава стала майданчиком для боротьби двох просоціалістичних політиків всеукраїнського масштабу: полтавців Сергія Капліна (нардеп) та Іллі Киви (екс-радник міністра МВС).

27 січня сайт Соцпартії повідомив про виключення Іллі Киви зі складу партії. Фактично, саме тоді розпочалася активна фаза боротьби «лівих» Капліна та Киви. Кожен із соціалістів вважав себе легітимним керівником соцпартії й справжнім, ідейним соціалістом. Але за бренд «Соціалістична партія» війну виграв саме останній. Протистояння за цьому не закінчилося.

Представляти Киву в Полтаві з 27 лютого почав екс-депутат міськради від «БПП» Сергій Чередніченко. У свою чергу, людиною від Сергія Капліна в Полтаві був і є голова фракції «СДП» Олександр Шамота.

Ескалацією конфлікту стала відставка Олександра Мамая. Унаслідок чого Олександр Шамота став секретарем міськради та виконуючим обов’язків міського голови Полтави, що свідчить про локальну перемогу Сергія Капліна. Проте Ілля Кива вибрав протилежну тактику й, імовірно, делегував Сергія Чередніченка дестабілізувати політичну ситуацію в місті. Чередніченко із іншими активістами постійно намагаються зривати засідання нарад, сесій, мотивуючи це нелегітимністю Олександра Шамоти. До того ж, сам Кива заявляв про підтримку екс-мера Олександра Мамая. Залишена в минулому боротьба Чередніченка проти Мамая потонула в океані короткої пам’яті полтавців та насиченості суспільно-політичного життя міста.

Фото Ресурс Зміст

Окрім цього, сам екс-міський голова Мамай говорив, що якщо програє апеляцію по справі поновлення на посаді міського голови, то піде в народні депутати. Вірогідно, по 144 округу – де в 2014 році переміг Сергій Каплін. І шанси перемогти в Мамая є.

 

Вибори до ОТГ на Полтавщині

За минулий рік у Полтавському регіоні відбулися  вибори в 5-ти об’єднаних територіальних громадах.

Наприкінці квітня з сільськими головами визначилися виборці Терешківської та Коломацької ОТГ. У Терешківській ОТГ обрали Наталію Туркеніч, а у Коломацькій – Євгена Почечуна, діючих голів відповідних сільських рад.

Наприкінці грудня вибори пройшли ще в трьох ОТГ Полтавщини – Краснолуцькій, Чорнухинській та Опішнянській. Краснолуцьким сільським головою обраний Віктор Романенко. У Чорнухах обрали Олександра Василенка. А в Опішнянській громаді – Миколу Різника. Усі троє новообраних сільських голів – самовисуванці.

До того ж, не обійшлося без цікавих моментів: так, наприклад, на посаду Краснолуцького сільського голови претендував один єдиний кандидат, самовисуванець Віктор Романенко, який набрав 93,86%.

Фото Ресурс Зміст

Вибори до об’єднаних тергромад – віддзеркалення рейтингу політичних об’єднань станом на сьогодні. Якщо аналізувати партійний вимір виборів, то із 74 мандатів ВО «Батьківщина» взяла 43%. БПП ж «провело» одного депутата, але це не завадило керівнику обласної організації Солідарності провести прес-конференцію, де заявити про перемогу.

Узагалі, комічна пост-підтримка переможців стала трендом та своєрідними перегонами, хто із великих партій (БПП або Батьківщина) першим заявить про перемогу на виборах та намалює свою інфографіку. Після оголошень результатів також починають лунати щиросердні зізнання, про те, що та чи інша партія неформально підтримувала саме кандидата-переможця, але нікому про це не говорила. Такі камін-аути іноді стають несподіваними і для самого кандидата, а декілька разів про підтримку переможця заявляли кілька партій одразу.

Замість післямови. У цілому, політичне життя 2018 року у Полтаві й регіонах було активним, насиченим і дещо суперечливим. Маємо надію, що наступного року головними політтрендами Полтави буде злагоджена робота влади в інтересах територіальної громади. Віримо, що політики згадають, що, в першу чергу, вони – народні обранці, які мають робити наше місто кращим. А не сперечатися за статус і посади. Але це, знову ж-таки, неточно.

 

Текст Віталія Крицького, Ксенії Малік.

Обкладинка Юлії Деркач

Опублікована: 10 січня 2019


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація