Як конкурувати з Google на уроках – історія одного педагога

Автор: Вікторія Баберя, 7 грудня, 13:58

Фото: Як конкурувати з Google на уроках – історія одного педагога


ЗМІСТ розпочинає нову рубрику #Вчителі_важливі. Серія інтерв’ю з відомими педагогами Полтави, які не бояться експериментувати та впроваджувати нові методи в навчальний процес.

Наталія Кривко

Історія №1

«Google може розповісти значно більше, ніж учитель, який стоїть біля дошки. Школярів потрібно навчити шукати потрібну інформацію, аналізувати її та оцінювати».

Наталія Кривко, вчителька математики та інформатики Полтавської гімназії №33, переможниця міського та обласного конкурсу «Учитель року» в 2013 році, увійшла в ТОП-50 напівфіналістів премії Global Teacher Prize Ukraine у 2018 році.

 

Чоловік каже, що я конкретно «вчительохнута»

Вчитель – це завжди творчий натхненник, друг, однодумець. Він не повинен ставити себе вище за своїх учнів. Адже, зазвичай, діти розумніші, швидше вчаться і, беззаперечно, можуть навчити багато чому кожного з нас.

Мій чоловік говорить мені, що я конкретно «вчительохнута». І я не можу з цим не погодитися: вчитель – це діагноз.

Які ж симптоми «хвороби»?

  •    коли очі горять;
  •    коли хочеться експериментувати;
  •    коли хочеться вчитися та повчати.

Узагалі, я багато чому навчаюся від учнів. Разом з ними відчуваю себе молодшою, можна навіть вільно подуркувати, посміятися, відверто поговорити. Тому що нас, вчителів, учні бачать навіть частіше за власних батьків.

«В усіх моїх учнів мені є чому навчитися, навіть якщо дитина не суперздібна в математиці, то в ній є щось інше: хтось гарно малює, хтось нестандартно бачить світ. Головне – знайти що їй/йому подається, і потім співпрацювати».

Наталія Кривко з учнями

 

From the very beginning

Наскільки я пам’ятаю, завжди хотіла працювати в школі, навіть гралася в школу в дитинстві. У мене й мама вчителька. Тому із раннього дитинства вона мене брала разом із собою на роботу, я завжди крутилася там.

Так цікаво: коли я брала участь в Global Teacher Prize Ukraine (про це розповім згодом), потрібно було в анкеті написати історію «Чому Ви вирішили стати вчителем?».

І там було зазначено, що при відборі дивляться на нестандартні анкети. Адже енну кількість відповідей, у яких написано «я із самого дитинства мріяла стати вчителем», набридає читати.

Тож думаю далі – треба нестандартно заповняти. А так як у мене ще почуття гумору доволі специфічне, то треба з ним і заповнювати.

Подумано – зроблено.

Я згадала, коли моїй доньці було 5 років, їхали разом з нею в маршрутці, вона сидить і дивиться у вікно і роздумує: «Мама, як я виросту, я хочу бути вчителькою (як я), або бухгалтером (як тато), або лікарем (думаю, о, нестандартно, у сім’ї лікарів немає). А чому ж лікарем, запитую?

«Мама, ти ж мені казала, що в мене такий жахливий почерк – тому лише один вибір».

Тоді я подумала, що не пам’ятаю, як я вирішила стати вчителем. Теж, мабуть, була нестандартна історія, як у моєї доньки.

Наталія Кривко з учнями

 

 

Урок у мобільному телефоні

Вважаю, що першочергове завдання вчителя – навчити дитину вчитися. Адже на сьогоднішній день Google може розповісти значно більше, ніж учитель, який стоїть біля дошки. Школярів потрібно навчити шукати потрібну інформацію, аналізувати її та оцінювати. А саме оцінювати, вони, на жаль, не вміють.

І гаджети допомагають навчити цьому.

Я почала досліджувати це й натрапила на ресурс Nearpod (сучасна онлайн-платформа, яка дозволяє створювати навчальні матеріали, демонструвати їх учням і відстежувати результат опанування ними теми – прим. авт.). І виявилося, що вчителю можна створити інтерактивну презентацію або видозмінити вже готову в PowerPoint.

«У кожного учня є мобільний інтернет, то ж це навіть не проблема, якщо у класі немає Wi-Fi. І виходить, що вчитель керує зі свого смартфону, а учні – зі своїх або із планшету, де відображаються слайди. Навіть не потрібна інтерактивна дошка».

Сучасні сервіси відкривають надзвичайно багато можливостей для вчителів та варіантів для учнів. Адже діти бувають різні: відкриті, сором’язливі, активні та не дуже. Завдяки Nearpod, наприклад, можливість відповісти  на запитання є у всіх. Навіть, якщо дитина мовчить на уроці, є шанс отримати оцінку: вона відповідає на запитання зі свого телефону, а відповіді відображаються на моєму.

«Удома вони можуть забути будь-що, а мобільні телефони завжди носять із собою».

Також, подобається створення хроніки. Їх можна використовувати не лише для того, щоб послідовно показати події, віхи історії тощо. А й для структурування інформації, визначення найважливіших понять

Багато використовую тестових технологій, зокрема популярний сервіс Kahoot. Сенс у тому, що діти, або я, створюють цей Kahoot як тест, я його завантажую і вони за допомогою коду під’єднуються та отримують доступ до питань (хоча тут потрібна інтерактивна дошка).

На уроках інформатики відходимо від PowerPoint, який усім вже набрид. Є хороша платформа Canva, за її допомогою просто неможливо щось потворне створити. Нещодавно, наприклад, дала завдання створити обкладинку для книги (не скопіювати вже існуючі, а зробити щось новеньке). Учні такі шаблони настворювали, що я аж здивувалася – наскільки багато вони читають та наскільки в них нестандартні ідеї.

Також ми з дітьми малюємо онлайн у Flash, серед останнього – мультфільми: спершу я зробила про те, якими я їх бачу, а надалі попросила їх намалювати учителів. Накінець я змонтувала всі шматочки в одне відео і показала на педраді. Усі вчителі були в захваті.

У нашій гімназії усі вчителі повинні з учнями писати наукові роботи на МАН. Спочатку мені здавалося, що наукові роботи для учня – це складно, але все змінюється, коли приходить дитина з ідеєю.

Минулоріч у мене таких дітей було четверо. 4 наукових роботи, усі різнопланові. Один хлопчик працював зі згортковими нейронними мережами і створив додаток, який дозволяє розпізнати вид гриба. Якщо на смартфоні знайти зображення мухомора чи опенька, наприклад, або йти по лісу і навести камеру, то навіть і без доступу до мережі інтернет, зможете дізнатися чи отруйний гриб чи ні.

Про дітей, МАН, олімпіадників можна продовжувати досить довго, і завжди буде, що розповідати та ким пишатися.

Наші діти – вони розумніші за нас, так повинно бути. Коли дитина перевершує свого вчителя – це і є справжній успіх для педагога.

 

 

Навчання/досвід/можливості

Ще у 2013/2014 навчальному році я брала участь у конкурсі «Учитель року». І тоді на міському та обласному етапах у мене були перші місця. На Всеукраїнському рівні, на жаль, не пройшла до фіналу.

Але це був надзвичайний досвід, адже я побачила, наскільки розумні у нас вчителі.

«Тоді я зрозуміла, що потрібно брати участь у таких конкурсах лише для того, аби побачити, що ти не один тут «вчительохнутий», що такі люди є».

У 2015 році я відкрила для себе EdCamp – конференції, які проводять самі учасники. Вони призначені для отримання інтерактивного професійного досвіду викладачами шкіл. Відтоді я кожного року беру участь в EdCamp. І повертаючись, намагаюся усім розповідати та ділитися ідеями.

«EdCamp – це новий досвід, нові знайомства, нові ідеї».

Про Global Teacher Prize Ukraine (щорічна національна премія для вчителів-агентів освітянських змін – прим. авт). я почула у 2017 на EdCamp, у перший рік заснування премії. Дана премія покликана відзначити досягнення вчителя не лише щодо своїх учнів, а й щодо суспільства, та підкреслити важливість педагогів в Україні. Подала тоді анкету, але не пройшла за конкурсом.

Іспитів як таких, подібних до конкурсу «Учителя року» з інформатики, психології, завдань з програмування, ІКТ, тут не було.

Лише величезна анкета, яку потрібно було тільки «нестандартно» заповнити, а далі журі вже її аналізувало та обирало серед близько 2 тисяч поданих анкет.

Запитання різноманітні: від реально філософських і до освітніх компетентностей учнів. Вам потрібно заповнити анкету так, щоб склалося уявлення про учителя.

«Я так розумію, це тому, що багато вчителів брали участь, усі з різних предметів, і як таких конкурсів не проводили».

Я не жалкую, що не змогла потрапити на нагородження премії. Саме того дня ми з учням взяли участь у Хакатоні – змагання для дітей 8-14 років з програмування на Scratch з використанням наборів робототехніки Lego. Просто не могла підвести дітей. І не пошкодувала. Неймовірна купа емоцій, коли ми збирали разом усіх цих роботів.

«Переможці премії Global Teacher Prize Ukraine – це чудові та дійсно достойні педагоги».

Наталія Кривко з учнями на Хакатоні

 

Думки кинути все та сили move on далі

Іноді виникає бажання все кинути. В основному, коли у чомусь розчаровуєшся, або діти несправедливо ставляться – іноді зривають свій поганий настрій чи просто мають перехідний період, а транслюється все на вчителя.

Як боротися? А я згадую все гарне. Коли є такі учні, які образять, наприклад, то в той же час є учні, заради яких хочеться бігти на роботу, втілювати цікаві ідеї.

«Коли випускники приходять у гості, я бачу, що дитина обрала професію і я на це вплинула, то я пишаюся».

А взагалі, в мене є свої діти – донька та син, що надають мені сили у будь-які моменти життя.

Я чому й агітую свої учнів йти в педагогіку – хочу, щоб такі учні навчали моїх дітей, а ніхто не хоче йти.

Адже справді, чомусь вчитель – непрестижна професія. А якщо так, то хто тоді навчатиме наших дітей? Якщо будуть невмотивовані незацікавлені вчителі, то це караул, що буде.

 

Фото Наталі Кривко, Олега Журавльова

Обкладинка Марини Зевако

Опублікована: 7 грудня 2018


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація