Віталій Прокопенко: 10 цікавих історичних фактів про корупцію


А ви знали, що 9 грудня щорічно відзначається Міжнародний день боротьби з корупцією. Він був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН на честь того, що в цей день у 2003 році в Мексиці була відкрита для підписання Конвенція ООН проти корупції. З цього приводу пропоную вам добірку 10 цікавих історичних фактів, пов’язаних з корупцією.

 

  1. Чи можна порахувати корупцію?

Корупція не любить розголосу. Тому ми ніколи впевнено не можемо сказати, скільки коштів вкрадено, ким і коли. Однак все одно суспільство намагається дати корупції кількісну оцінку. Найбільш відомим показником є індекс сприйняття корупції  (Corruption Perception Index), що з 1995 року розраховується антикорупційною мережею Transparency International. Індекс є оцінкою від 0 (дуже високий рівень корупції) до 100 (вкрай низький рівень корупції). Він вимірює не стільки сам феномен корупції, скільки її сприйняття населенням та бізнесом: як часто ми стикаємося з фактами корупції, які маємо очікування, в яких сферах частіше і т.д.

В 2017 році Україна здобула 30 балів зі 100 можливих і посіла 130-е місце зі 180 країн. Це на 1 бал більше та на 1 позицію вище, ніж у 2016 році. В 2017 році ми вперше з 2010 року обійшли Росію (29 балів), яка не покращила свої позиції за минулий рік. Результати інших сусідів і надалі вищі, ніж в України: Польща – 60, Словаччина – 50, Румунія – 48, Угорщина – 45, Білорусь – 44, Молдова – 31.

 

  1. Маккіавелі, Гоббс і … Україна

Важливий імпульс до осмислення корупції в нинішньому розумінні дають праці флорентійця Макіавеллі. На рубежі Нового часу він порівнював корупцію в державі з туберкульозом. Спочатку цю хворобу важко розпізнати, але легше лікувати. Якщо ж вона запущена, то її легко розпізнати, але вилікувати важко. Так само і корупція в справах держави. Якщо своєчасно виявити зародження недугу, що дано лише мудрим правителям, то позбутися від нього неважко. Якщо ж він запущений так, що кожному видно, то ніяке зілля вже не допоможе.

Через століття у «Левіафані» англійській філософ Томас Гоббс напише: «... Люди, що хизуються своїм багатством, сміливо скоюють злочини в надії, що їм вдасться уникнути покарання шляхом підкупу державної юстиції або отримати прощення за гроші або інші форми винагороди ... Корупція є корінь, з якого випливає за всіх часів і при будь-яких спокусах презирство до всіх законів ... ».

Як з нашої України писано…

 

  1. 3. Шкіряне крісло для судді

Про цю історію повідав Геродот. У стародавній Персії за хабарництво легко було поплатитися власною шкірою. У VI столітті до н.е. був такий царський суддя Сізамн, який був підкуплений і виніс несправедливий вирок. Цар Камбіс наказав стратити його, здерти шкіру, нарізати з неї ременів та обтягнути ними крісло, на якому сидів продажний суддя. На посаду страченого цар призначив його сина Отана і наказав йому пам’ятати, на якому кріслі він сидить, коли судить.

Але ця історія мала продовження через багато століть. В 1498 році на замовлення міської влади Брюгге (сучасна Бельгія) відомий голландський художник Давид Герард створив живопис «Суд Камбіса». Картина була призначена для того залу міської ратуші, в якому відбувалися суди і засідання магістрату. Вона була покликана нагадувати суддям і чиновникам про їх обов’язок.

  

  1. Корумпований сенатор

Найбільшим політичним корупціонером в історії людства вважається Вільям Мейджір Твід - американець, сенатор штату Нью-Йорк (1853-1855), глава «зграї Твіда». Він умів збагатитися на всьому, що під руку попадеться. За найскромнішими підрахунками цей сенатор збагатився на 200 млн. тогочасних доларів, отриманих різними «нечесними» шляхами. Для порівняння, в 1868 році США придбали Аляску всього лише за 7 млн. доларів. Попався Твід на будівництві триповерхової будівлі суду округу Нью-Йорк на Чамберс-стріт, яке обійшлося в 12 млн. доларів. При цьому 1,5 млн. були списані підрядникам по підроблених накладних за неіснуючі роботи. Після судового вироку Твід помер у в'язниці Ладлоу, на будівництві якої він також незаконно збагатився.

 

  1. Корупція та віросповідання

У 2001 році в японському журналі «Journal of Japanese Trade & Industry» було опубліковано дослідження, що встановило причинно-наслідковий зв’язок між віросповіданням, яке переважає в країні, й рівнем корупції в ній. Вчені з’ясували, що найменш корумповані народи сповідують протестантизм (Фінляндія, Данія, Швеція, Канада і т.д.), за ними слідують римо-католики (Південна Європа і Латинська Америка), потім – мусульмани і народи Азії. І замикають список народи Африки, а також народи, що складаються з православних або атеїстів.

 

  1. Пекло для хабарників

Карати корупціонерів найбільш кардинальними методами запропонував ще Данте Аліг’єрі, розмістивши їх у своїй «Божественній комедії» на восьмому колі пекла. Там вони киплять у смолі. Саме туди були відправлені високопоставлені духовні особи, які торгували церковними посадами, та інші хабарники.

 

  1. Розкрадання казни заради книги

На корупцію люди йшли навіть заради книг і розвитку мистецтв. У середині XVI століття чиновником міської адміністрації Аугсбурга (Німеччина) працював Пауль Гектор Майр, великий фанат фехтування. Його засмучувало, що поширення вогнепальної зброї знищує середньовічне європейське мистецтво рукопашного бою. Тому Майр зібрав усі доступні йому посібники з фехтування та узагальнив їх у двотомній праці «Opus Amplissimum de Arte Athletica». Там показані різні прийоми поєдинків. Стаття про кожний прийом проілюстрована. Для цього Пауль Гектор найняв художника і двох натурників. Проект виявився надзвичайно дорогим і розтягнувся на 4 роки. Щоб фінансувати видання, автор брав гроші з міської скарбниці. 1579 року розкрадання розкрилося, і Майра повісили, а книга дожила до наших днів. До речі, з цією історією також може бути пов'язаний вираз «серпом по яйцях»: в книзі були описані прийоми фехтування за допомогою селянського серпа.

 

  1. Революціонери і корупція

Незабаром після смерті одного з лідерів французької революції Мірабо виявилося, що він брав хабарі від короля, і його тіло його було з ганьбою викинуто з Пантеону. А вже в середині XX століття було доведено, що гроші від короля отримував і один з найвідоміших лідерів якобінців, Дантон. І Мірабо, і Дантон обіцяли королю захист і заступництво. І обидва обманули його ... Людовик XVI був страчений 21 січня 1793 в Парижі.

 

  1. Як стати королем?

В історії відомі випадки, коли завдяки корупції ставали королями. Мова йде про династію французьких королів Каролінгів, серед яких найвідоміший був Карл Великий. Засновники цієї династії були мажордомами при дворі королів династії Меровінгів. Мажордом в ті часи – це своєрідний «міністр двору». Поступово ця посада отримала велике значення. Мажордом завідував не тільки придворною службою, але і керував маєтками короля, зосереджував у своїх руках військову й адміністративну владу, виконував судові функції. Посада мажордома, яка спочатку повністю залежала від короля, стала прерогативою могутньої аристократії, що обирала мажордома зі свого середовища. А в подальшому ця посада стала спадковою. Так одного дня мажордом Карл Мартелл став єдиним мажордомом і князем франків і навіть не вважав за потрібне заміщати померлого Меровінга новим королем. В 751 році його син ув’язнив в монастирі останнього Меровінга, був проголошений королем і помазаний папою на престол. З нього почалась династія Каролінгів.

 

  1. Дослідник корупції засуджений за корупцію

Мова йде про Андрія Шлейфера, американського економіста радянського походження. Професор відомий своїми дослідженнями корупції, має нагороди і найвищий серед усіх економістів індекс цитування Хірша за версією RePEc.

В 1993 році в американському The Quarterly Journal of Economics була опублікована стаття Шлейфера у співавторстві з Робертом Вішни під назвою «Корупція». Ця наукова праця є обов’язковою для ознайомлення, якщо ви вивчаєте чи просто детально цікавитеся проблемами корупції. Я її читав свого часу, дійсно гарна стаття. Надалі були і інші публікації на тему корупції.

З 1994 по 1997 рік професор працював в Москві в рамках американської програми допомоги Росії у справі переходу на ринкову економіку. На здійснення цієї програми Гарвардський університет отримав від американського Агентства з міжнародного розвитку 34 млн. доларів.

Американські слідчі встановили, що Андрій Шлейфер використовував своє службове становище з метою особистого збагачення. Користуючись доступною йому закритою інформацією, він та його дружина заснували кілька фірм, через які вкладали особисті гроші в акції російських підприємств, що приватизувалися. Однак відповідно до угоди між урядом США і Гарвардським університетом радникам було категорично заборонено робити якісь вкладення на території Росії.

У 2005 році суд засудив Андрія Шлейфера до сплати штрафу в розмірі 28,5 млн. доларів. Два з них виплатив сам обвинувачений, а решту 26,5 млн. - Гарвардський університет, професором якого він залишається і зараз.

 

При підготовці цієї добірки використано матеріали сайтів ti-ukraine.org, blogs.korrespondent.net, culturolog.ru, nashizdat.com, ukr.segodnya.ua, was.media, archive.is, wikipedia.org.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація