Блоги

Від Денис Старостін, 4 місяці назад
Пам’ятники завжди були і залишаються важливою частиною пропаганди. Достатньо подивитись, скільки монументів тогочасним діячам залишилося у нас з імперських та радянських часів. Ми самі чомусь не приділяємо пам’ятникам великого значення. А дарма.   Де Чапаєв з Дзержинським, а де Полтавський район? Я просто аналізував Полтавський район по роботі. Коли справа дійшла до списку пам’ятників на «Вікіпедії», навіть вилаявся вголос. 90% з них – монументи радянським діячам. Ось тільки найцікавіші екземпляри:Пам’ятник Дзержинському у Великому Тростянці. Тому самому Феліксу Дзержинському, який став одним з засновників ВЧК та організаторів «червоного терору»; Пам’ятник Кірову в Гожулах; Пам’ятник Щорсу в Черкасівці; Пам’ятник Петровському у Василівці.Вистачає і інших героїв-комуністів. У Коломацькому, наприклад, числиться пам’ятник Герою Радянського Союзу Кулику. Та і саме село до недавнього часу назива...

Від Денис Старостін, 8 місяців назад
Я пишу цей блог у потязі з Полтави до Києва. За 3 години дороги, як правило, встигаєш закінчити кілька текстів і навіть подрімати. Зараз їжджу цим маршрутом приблизно раз на місяць. Раніше — частіше. Але коли мова заходить про переїзд на постійній основі, завжди відповідаю: «ні». Це не пафосна жувальна гумка про сонечко, яке світить яскравіше у рідному домі. Я люблю великі українські міста: Харків, Дніпро, Одесу. Столицю — тим більше. Прекрасно розумію, що тут в ен разів більше можливостей. Те саме стосується дозвілля: сотні закладів і десятки івентів, які проводяться щодня. Але є кілька причин, чому варто залишатися у своєму місті.(Хрещатик) Кому потрібне твоє місто, якщо не тобі? Ми отримали Полтаву такою, як отримали. Зі своїми плюсами, мінусами та «Кофішками» посеред пішохідки-Соборності. Дуже часто чую: «А чому я маю щось змінювати? Це ж робота влади». Але, насправді, ні. Не тільки міський голова, чи працівники міськвиконкому ...

Від Денис Старостін, 9 місяців назад
Сторінка кожного у соціальних мережах — це маленьке ЗМІ. Через нього ми формуємо не тільки уявлення про себе, але й про своє місто. І чим далі — тим ближчий той день, коли туристична привабливість Полтави вимірюватиметься кількістю лайків і позитивних коментарів під постами про неї. Хоча, стоп, цей день вже і так настав. Я бачу кілька напрямів промоції свого міста через соціальні мережі. Усі вони прості і не вимагають надзусиль. Але в той самий час при комплексному підході точно даватимуть результат.  Позиціонувати себе полтавцем «Нє забивай своі корні, помні», — слухали на касетниках усі діти початку дев’яностих. Ці слова здаються чимось очевидним. Але я бачив багато випадків, коли люди після переїзду з Полтави до Києва або іншого мегаполісу у той самий день вказували їхні назви у графі «рідне місто». І, звичайно, починали розповідати усім, що ще їхня пра-пра-пра бабуся була корінною киянкою, чи одеситкою. «Shame, shame, sh...

Від Денис Старостін, 9 місяців назад
У нас традиція. Раз на рік ми з друзями збираємося і їдемо у Львів на «Форум видавців». Це гарна можливість підтримати розвиток національного книговидання гривнею і поринути у світ українського Лас Вегасу. Найголовніше – не переборщити з дозою цього міста. Львів починається з таксистів. Доки чекаємо на свій Uber, вони підходять десятками і пропонують свої послуги. Хтось з настирливих водіїв навіть намагається вихопити з моїх рук сумку і понести до своєї машини. Та я в кращих традиціях Скотті Піппена прибираю його фінтом на повороті. На вулиці трохи прохолодно, але погода не типово львівська і вже за кілька годин точно потеплішає. Заселення в готель має бути десь близько першої, тому поснідати їдемо на площу Ринок. Найбільше вражає, що о пів на дев’яту майже нереально знайти відкритий заклад. Всі починають працювати або з 9, або з 10. І це маленький фейл місцевого бізнесу. На час масштабного «Форуму видавців» можна було б відкриватися хоча б на годи...