Віталій Улибін: Булінг. Як запобігти «травлі» дітей у школах


Десятки, чи навіть сотні жорстоких відео, де натовп здичавілих школярів/школярок б’ють один одного, постійно з’являються в мережі. Резонансні справи та новини на всіх національних телеканалах нарешті змусили на всіх рівнях визнати – в Україні існує булінг. І він не просто існує, а набув катастрофічних масштабів.

Булінг – нове і модне слово, проте має й український, зрозумілий усім відповідник: цькування. Але булінг – поняття дещо вужче і має обмежену сферу застосування, адже цей термін застосовується до цькування в школі, рідше – в інших закладах освіти. Загалом, шкільне цькування – це всі види прояву агресії щодо когось із учнів: погрози, побиття, залякування, знущання тощо.

Прикро визнавати, але до недавнього часу ні батьки, ні педагоги не звертали особливої уваги на цю проблему. Вона прийшла до нас іще з радянської школи, і вважалася чимось буденним, відповідним нормам вікової психології. Утім, світ змінюється, діти частіше страждають від гіперкінетичних розладів (синдром дефіциту уваги з гіперактивністю), стають жорстокішими. Тягати за хвостики і ховати портфель сьогодні вже не комільфо – у хід йде тяжка психологічна артилерія: маніпулювання, залякування, шантаж, і ще цілий арсенал вигадливих принижень.

 

Першість у «травлі»

Статистика жахає. Згідно з даними ВООЗ, щодня булінгу піддаються 67% українських дітей. Із цього числа зацькованих – 40% ніколи і нікому не розповідають про свої проблеми, навіть батькам. Україна пропускає поперед себе за рівнем шкільної травлі лише Росію, Білорусь та Албанію. Четверте місце в світі, Карл, за дитячою агресією займає держава, яка позиціонує себе проєвропейською і цивілізованою. І в цьому винні не діти. Є ще гірша цифра – 44% тих, хто на власні очі спостерігав за цькуванням інших, не розповідає про це дорослим через страх самому стати жертвою булінгу.

На жаль, доводиться визнати, що вчителі чим далі частіше воліють ігнорувати атмосферу в класі, вважаючи її не своєю проблемою. Ба більше – часто педагоги свідомо чи не зовсім самі стають каталізатором і учасниками цього процесу – виділяючи собі улюбленців, чи, навпаки, публічно принижуючи когось. Шкільні психологи за цією проблемою також слідкують впівока. До булінгу почасти ставляться як до пересічного явища, проте він викликає щораз більші психологічні, часто фізичні проблеми, що можуть закінчитись суїцидом.

Тільки минулоріч в Україні нарахували 110 тисяч випадків регулярного цькування у школах. Але за цією офіційною цифрою – ще сотні і сотні тисяч дітей, які мовчки ковтають образи і намагаються привертати до себе якомога менше уваги.

 

Жертви

Найчастіше жертвами булінгу стають діти, які мають:

  • фізичні вади: носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;
  • особливості поведінки: замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;
  • особливості зовнішності: руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;
  • недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими, ніж з однолітками;
  • страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, провокує агресію;
  • відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);
  • деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);
  • знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;
  • високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;
  • слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

Головна мета цькування – самовираження за рахунок слабшого, намагання вивищитися над іншими, боротьба з власними комплексами, намагання привернути увагу до свої власних проблем і методи для цього можуть бути обрані найрізноманітніші:

  • словесні образи, глузування, обзивання, погрози;
  • образливі жести або дії, наприклад, плювки;
  • залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;
  • ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;
  • вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.
  • фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);
  • приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

 

Протидія

Боротьба із булінгом має бути комплексним набором рішень та протидій. Звісно, найгірше в цій ситуації, що діти почасти не довіряють дорослим і намагаються впоратись із проблемами самотужки. Звідси виникають депресія, апатія, страхи та низька самооцінка.

Батьки мають відстежувати всі зміни в поведінці своєї дитини і реагувати на будь-які зниження активності та ознаки психологічного пригнічення. Аналогічне завдання стоїть і перед учителем. Надважливою стає місія шкільного психолога, який має виявити та працювати із кривдниками та жертвами. Важливо розуміти, що ініціатор цькування переважно сам потребує допомоги психолога та дорослих, але не знає, як про неї попросити. А жертві знущань без психологічної підтримки просто не обійтися, аби в результаті вони не вилізли у незворотні проблеми.

 

Закон: бачив і не запобіг –плати

Якщо раніше адміністрація шкіл та педколективи займали позицію «моя хата скраю», і вважали протидію булінгу не своєю сферою впливу та діяльності, то незабаром можуть і будуть нести відповідальність за свою халатність. Нібито основоположний принцип права й без того твердить, що злочин це не лише дія, але й бездіяльність, яка сприяла цьому злочинові, але випадків реальної відповідальності вчителів чи директорів шкіл на сьогодні вдень із вогнем шукати марно. Однак, 2-го жовтня в Верховній Раді України в першому читанні підтримали Законопроект №8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу». Парламентарі готові встановити адміністративну відповідальність та штрафи за булінг, а також за приховування подібних випадків.

Зокрема, за вчинення морального чи фізичного насильства кривдник чи його батьки мусить сплатити штраф від 40 до 850 грн. А от за особливу жорстокість при цькуванні чи фізичному нападі з нападника чи батьків стягнуть уже від 1700 до 3400 грн.

Зміни торкнуться і Закону «Про освіту», куди запропоновано ввести поняття булінгу та механізми протидії цьому явищу. Зокрема, омбудсмену надається право проводити перевірку заяв про випадки булінгу в навчальному закладі, а також повноту і своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогів. А от за бездіяльність таких фактів вчителів тепер також каратимуть – штраф за приховування булінгу становитиме від 850 до 1700 грн. Директори шкіл повинні будуть контролювати, як виконуються заходи з протидії булінгу, розглядати заяви про випадки цькування від учнів та їхніх батьків.

Водночас проблемою булінгу пройнялися й чиновники Мін’юсту. З серпня почалася кампанія #Стопбулінг, в межах якої вони розробили низку матеріалів про булінг та як із ним боротися, а також що робити, коли ти став свідком цькування.

Залишається тільки сподіватись, що нові механізми та підвищена увага суспільства до цієї проблеми допоможе, якщо й не викорінити її зовсім, то принаймні звести максимально можливого мінімуму.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація