Діана Попфалуші: Доля кульочків: що готує для нас проект закону 9507 про заборону поліетиленових пакетів


- Потрібен чи не потрібен? – таке питання звучить у голові кожного разу, коли стоїш на касі у супермаркеті і касир/ка пропонує тобі «кульочок».

- А що, він же безкоштовний. Так же зручніше.

- Ні, – кажу.

- Тобто, ні? – дивуються на касі

- Ось так, не потрібен.

Останні 2 роки особисто я додому принесла, можливо штук 20 таких кульочків – десь батьки «підсунуть», чи то розважних вареників захотілось на вечерю купити. Але загалом  я прихильниця багаторазової тари, купую продукти у своє та стараюсь жити за принципом #zerowaste (нуль відходів). Не будемо заглиблюватись у термінологію, але суть моїх щоденних звичок – не нашкодити собі, близьким і природі. І такий шлях обрала я.

Але є ж окрім мене майже 8 мільярдів людей, близько 43 мільйони з яких проживають в одній зі мною країні, і я прекрасно розумію, що далеко не всім підходять обрані мною тип і  спосіб життя. Але багато людей готові переглянути своє ставлення до споживчих звичок (є навіть статистичні дані!), однак цим змінам треба посприяти. А на питання «Потрібен чи не потрібен» скоро і в Україні можна буде без докорів совісті сказати: «ак, давайте! Бо пакет цей можна ж компостувати».

Мова йде, звичайно, про вже нашумілий у національних і регіональних ЗМІ Проект закону № 9507 «Про Зменшення кількості окремих видів відходів з поліетилену в цивільному обігу».  Він показує не тільки те, що в нашій країні всі хочуть дбати про довкілля, але і євроінтеграційні плани України.

25 жовтня минулого року Європейський парламент прийняв закон щодо заборони використання на території ЄС одноразового пластику, у перелік якого увійшли одноразовий посуд і прибори, ватні палички, соломинки для напоїв, палички для розмішування і інші насправді непотрібні речі. Європейська заборона вступить у дію 1 січня 2021 року. Також ряд країн заборонили використання одноразових пластикових пакетів на своїй території. Українські законотворці так далеко зайти поки не готові, проте законопроект №9507 свідчить про чіткі наміри рухатись у безпластикове майбутнє. Давайте коротко пройдемось по тому, що має змінитись, коли все вступить у дію.

 Взагалі, відповідно до Закону України Про захист прав споживачів, ми маємо право отримувати необхідну, достовірну і своєчасну інформацію про продукцію, яка є у нас на ринках. І така інформація не вважається рекламою. Хоча може такою бути. Виробник може подавати інформацію про свій продукт – який є екологічно чистим, локальним, без пестицидів і добрив, з мінімальним вуглецевим слідом, без упаковки чи у такій, яку можна легко перевикористати, а вже у крайньому випадку переробити чи компостувати – як рекламу. Бо дедалі більша кількість населення починає думати над своїми споживчими звичками і оптимізувати їх. Вже не вистачає написати на пакуванні «еко», «біо» чи що ще там люблять для «зеленості» додавати виробники, важливим є симбіоз складу продукту і упаковки. І якщо вже зараз позиціонувати свою продукцію як сталу (sustainable) та добре промотувати, то забезпечите собі чільне місце у своєму ринковому сегменті. П.С. Не дякуйте за ідею.

А ще продукція має бути безпечною для нашого життя, здоров’я та не шкодити довкіллю. Тому пакети, які розпадаються на мікропластик (маленькі шматочки пластику, розміром у діаметрі до 5мм, на які розпадаються пластикові вироби), ці частинки потрапляють у ґрунт, воду, потім у рибку, яку для нас готує шеф-повар відомого закладу, ми її з’їдаємо, і ці частинки опиняються всередині нас, є теж небезпечними. Чи ні? Як ви вважаєте?

 Новий законопроект покликаний змінити цю ситуацію.

Він стосується фасувальних пакетів-пакетів-маєчок, тобто, «кульочків», товщиною до 50 мікрон. Відповідно до вимог цього Закону, у складі таких пакетів повинно бути не менше 40% матеріалу біологічного походження, тобто, матеріалу  рослинного, тваринного, мікробіологічного або іншого походження, який в результаті біологічної активності мікроорганізмів піддається біорозкладу на діоксид вуглецю, метан, мінеральні солі та біомасу. До цього Закону вимоги до складу пакетиків не були зафіксовані жодними нормативно-правовими актами.

Всі пакети, що не відповідають цим вимогами, а також ті, що містять оксорозкладні домішки, будуть заборонені до реалізації. А тепер найцікавіше – що ж таке ці оксорозкладні домішки . Це добавки-каталізатори на основі металів, які додаються до пластикових пакетів для прискорення їхнього розкладання під дією кисню та ультрафіолету на окремі дрібні фрагменти (мікропластик), а ще це 99,9% біопакетів, які можна знайти у магазинах та супермаркетах із маркуванням «біорозкладні». Так от, не ведіться на це!

 Ці «біо» пакети насправді нічим не кращі, ба, навіть, гірші за звичайні. І те, що вони розкладатимуться за 3 роки теж неправда. Перше, вони не розкладуться на дружні до природи речовини, а розкладуться на мікропластик і забруднюватимуть довкілля, а друге, розкладання за такий термін можливе тільки у спеціальних максимально наближених до лабораторних умов. Наші смітники виглядають як лабораторії? Ні. От вам і відповідь.

Тому найбільший “прорив” цього закону - саме заборона використання оксодомішок та введення в оману продавців та населення.

Пакети офіційно прирівняють до пакування. Пригадайте чи бачили ви в супермаркетах фасувальні пакети із штрих-кодом? Великі – так, а маленькі – навряд. Закон зобов’яже виробників маркувати і фасувальні пакети згідно із всесвітньою системою ідентифікації та штрихового кодування GS1.  Ну бо пакетики теж призначені для пакування і повинні мати інформацію (маркування), про склад, як і будь-яке інше пакування, і має вона бути розміщена на рівні із даними про дату виготовлення, відомості про умови зберігання і т.п. Це надважливо для контролю складу пакетика.

Під кінець ще трохи цифр і дат:

  • 500% вартості одержаної для реалізації партії пакетиків (не менше 100 неоподаткованих мінімумів – 1700+  грн) повинен сплатити підприємець, який використовує заборонені Законом пакетики
  • 30% вартості одержаної для реалізації партії пакетиків (не менше 5-ти неоподаткованих мінімумів – 85+ грн) повинен сплатити підприємець, якщо на реалізовуваних ним пакетах відсутнє маркування  чи інформація (маркування) не відповідає фактичним властивостям пластикових пакетів
  • 6 місяців матиме Кабінет Міністрів України та центральні органи виконавчої влади, щоб привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом (з моменту набрання ним чинності)
  • 1 січня 2021 року набирає чинності Закон, окрім положення частини першої статті 2 Закону (стосується безпосередньої заборони продажу пакетиків без маркування чи з оксодомішками), які набирають чинності
  • 01 січня 2022 року. До цього часу їх реалізація в об’єктах роздрібної торгівлі буде платною – за ціною, не нижчою ціни придбання таких пластикових пакетів.

Так от, підсумовуючи сказане вище, загальне враження від законопроекту і механізмів регулювання доволі позитивне. Зараз його прийняття за депутатами Верховної Ради. Але всім раджу готуватись, ставати на низький старт та вже починати прощатися із «пакетом з пакетами» :)


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація