Наталія Панченко: Казахстан – країна, в якій не буває хеппі-ендів. Або пояснення, за що викрали українських правозахисників


14 лютого о 17:15 за місцевим часом, у Астані (Казахстан) невідомі, що представились міграційною поліцією, викрали з готелю і повезли у невідомому напрямку правозахисницю, громадянку України Людмила Волошина.

За декілька годин після цього міграційна поліція затримала фотокореспондента  Valerii Iavtushenko (Валерій Явтушенко).

Людмила і Валерій були офіційними спостерігачами міжнародної моніторингової місії з прав людини організованої Federazione Italiana Diritti Umani - Comitato Italiano Helsinki (FIDU).
Зв’язку з Людмилою та Валерієм не було аж до 7:00 ранку 15 лютого, оскільки при затриманні в них обох відібрали телефони.

До них не допускали адвокатів та Консула України у Казахстані, цим самим грубо порушуючи Віденську конвенцію про дипломатичні зносини.

Консул України в Казахстані Іван Алмаши намагається потрапити в міграційну поліцію Астани, де тримають двох громадян України.

У цьому матеріалі я постараюсь пояснити Вам що ж насправді відбулося і чому.

Почну по порядку.

Правозахисна місія Federazione Italiana Diritti Umani - Comitato Italiano Helsinki діє в Казахстані безперервно від квітня 2018. Після того, як туди з місією поїхав голова цієї організації й побачив що там відбувається з правами людини він вирішив створити довготривалу місію, яка буде фіксувати порушення прав людини під час мирних зібрань та судових засідань за політичними мотивами.

Місія тривала безперервно, але спостерігачі час від часу змінювались. Всі спостерігачі місії фіксували факти стеження за ними працівників КНБ (комітет національної безопасности). У спостерігача  Sergiej Antonishen, який перебував в місії з листопада по лютий, міграційна служба декілька разів перевіряла документи (вони були точно ж такі як і у Людмили та Валерія) і жодного разу до нього не було ніяких претензій. Міграційна служба щоразу фіксувала його правомірне перебування в Казахстані.

Чому ж цього разу, при наявності точно таких самих документів, спостерігачів депортували?

Пояснюю. Просто тому, що вони були спостерігачами на суді над казахстанською активісткою Айгуль Акберди де судді, незважаючи на тиск зверху, прийняли правомірне рішення. Після цього на них почали тиснути і спостерігачі це зафіксували. Вони зняли фото та відеоматеріали про тиск на голову суду Маліка Кенжалієва. Під час спілкування він відкрито заявив про те, що на нього здійснюється тиск та передав їм докази цього. Людмила Волошина встигла опублікувати все це на своїй сторінці у фейсбуці, вписати у звіт та передати відео для FIDU.

Після цього спостерігачі і суддя вилетіли з міста Актау, де відбувався суд, до Астани для зустрічей з дипломатами європейських країн.

В Астані буквально через декілька годин після поселення в готель, Людмилу, фактично викрали, згодом також затримали Валерія. Їх спочатку повезли в міграційну службу, а потім посеред ночі в суд, де  їм обом похапцем «шили депортацію». А суддю, тим часом, також схопили, але його не судили, ні. Його в цей час «ламали» спецслужби. І їм таки це вдалося. Результат своєї роботи спецслужби зафіксували на відео, яке згодом з’явилось на сторінці Маліка Кенжалієва.

На фото постанови суду в справі Людмили та Валерія.

1

2

3ф

7

Зверніть увагу, що спочатку у постанові вказується, що спостерігачі перебували в Казахстані в рамках правозахисної місії та надали відповідні підтверджуючі документи, а потім йде мова про те, що «каких-либо документов о прибытии в Казахстан по осуществлению миссии они не предъявляли».
Більше того, звинувачення ніби-то йде за те, що в системі міграційної служби «Беркут» ціль прибуття була вказана невірно, АЛЕ дані до цієї системи вносять працівники міграційної служби і особа, що пертинає кордон їх не бачить, оскільки ця програма конфіденційна. Іноземець же, при в’їзді в Казахстан заповнює міграційну карту в якій вказує ціль візиту в день приїзду. У Валерія цю карту забрали ще в суді і більше не повернули, Людмилі ж вдалося зробити фото своєї міграційної карти, де видно, що в день в’їзду до Казахстану вона чітко вказала свою ціль перебування - „моніторингова місія FIDU”. Запис в карті Валерія був ідентичним.

 

Адвокати вже написали апеляційне оскарження цього посміховиська, бо інакше такої постанови не назвеш.

 

Міністерство закордонних справ України / MFA of Ukraine вислало дипломатичну ноту з цього приводу.

 

FIDU та депутати Європарламенту вимагають від Казахстану пояснення ситуації.

 

Але всі ці дії в такій країні як Казахстан, на жаль, жодного результату не дадуть.

 

Тому, що в диктатурах цивілізовані й дипломатичні методи не діють. Там і досі діє лише один-єдиний метод - «личный приказ Назарбаева».

І дуже б хотілось аби на цьому історія закінчилась, та боюсь, що так не станеться. Тепер цілком ймовірно, що суддів залякають, вирок в справі Айгуль визнають неправомірним, її засудять, а решту активістів будуть і далі переслідувати та кидати за грати за пости в соцмережах.

Ні, я не песимістка, я просто реалістка. І за роки своєї роботи з цією державою чітко розумію, що доки Казахстаном править Назарбаєв у цій країні хеппі ендів не буде.

Ага, і наостанок, ні, моніторингової місії ми там припиняти не збираємось.

--
Подібні ситуації в Казахстані, на жаль, скоріше павило, ніж виняток. Нагадаю, що:

- у вересні 2018 за таким же обвинуваченням «порушення закону про міграцію», суд міста Актау в Казахстані оштрафував на 60 тисяч тенге (близько 165 доларів) громадянина Франції, режисера студії Ligne de Front, журналіста Венсана Прадо, який приїхав до Казахстану знімати документальний фільм про заворушення в Жанаозені.

- також у вересні 2018 за ідентичними обвинуваченнями з Казахстану депортували українського журналіста Олександра Гороховського, який на запрошення казахстанських колег проводив тренінг з фактчекінгу.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація