Олег Слизько: Комунальний дефолт у Полтаві: подолати не можна чекати


Вбивства у Полтаві, зникнення людей безвісти, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, розбій, крадіжки… Чому це все викликає у влади занепокоєння, по таких злочинах ведеться слідство, принаймні намагаються шукати і притягти винних? Чому переповнені баки сміття на вулицях, збої в громадському транспорті вважаються проблемами і влада намагається її вирішити, а от смерті й травми від падіння бурульок – це ніби щось інше, якесь абстрактне й недосяжне?

Бурульки, сосульки, глиби льоду, спресований талий сніг на дахах – ця тема в останні тижні стала чи не найстрашнішою і найдискутованішою у Полтаві — поряд з темами виборів та цін на газ.

Здавалося б, на цей момент сніг і лід розтанули на дахах — боятись вже нема чого, але от знову травмувало людину!.. Днями унаслідок падіння із даху льодової брили на вул. Європейській (Фрунзе), 124 з травмою був госпіталізований 22-річний юнак.

ВЛАДА І «СОСУЛІ»

Смерті від бурульок. Травми людей. Загороджені тротуари з неможливістю будь-якого проходу для жителів, окрім що йти по дорозі. Страх отримати травму. Надування щік чиновниками. Тикання пальцями одне на одного. Непослідовність дій політиків, які, перебуваючи в опозиції, розказували, як слід боротися з «сосулями», а сьогодні, потрапивши у владу, здвигують плечами. Ще можна зрозуміти працівників комунальних підприємств, які обмежені статутами, посадовими обов`язками й обмеженим переліком послуг. Але чиновники вищого рангу повинні працювати на подолання проблеми, незалежно від підпорядкування й форми власності організацій, які зобов`язані збивати бурульки. І якщо проблема залишається – сприймати це як своє недопрацювання, а не перекидати вину на інших.

Бурульки здебільшого з`являються внаслідок втрати тепла через систему даху будинку. Сніг отримує це тепло з середини, тане, і вода стікає з даху, а через морозну погоду замерзає й утворюються ці льодові сталактити. Система з їх ліквідацією не відпрацьована. Її відпрацьовувати ніхто не прагне. Взаємодії між суб`єктами, які повинні і які просто можуть ліквідовувати льодові нарості, – немає.

Тож, краще переждати, коли лід розтане і вода стече…

А жити коли?!

БУРУЛЬКИ – СИМВОЛ ПОЛТАВСЬКОГО ЖКГ

Одним словом, бурульки – це як символ усього полтавського ЖКГ! Знак нездатності вирішувати проблему комплексно.

З одного боку, як кажуть, «респект і уважуха» за те, що чиновники чесно визнають, що комуналка в катастрофічному стані.

З іншого, шлях влади – хибний.

Бо за цією формулою, відремонтувати усі дахи можна років за 30. От порахуйте — якого ви будете віку через 30 років? Та й, чесно кажучи, немає довіри до якості робіт. У центрі міста в будинку по Соборності (Жовтневій), 26/14 після ремонту в позаминулому році дах уже протік – через три поверхи донизу. Що буде з іншими будинками вже років через 5?

Купуючи незначну кількість техніки на КАТП-1628 та КП «Полтаваелектроавтотранс», забувши про інші напрямки ЖКГ, ситуація трішки-трішки покращується, але не змінюється підхід. Це називається «ручний режим», який влада обрала для відтермінування краху, тобто продовження (рос. – «дление») цього аморфного стану ЖКГ. Тактично зрозуміло, що чиновники цим питанням перейматись ще не будуть, так як жодна влада не сиділа 20 років у кріслі, принаймні в Полтаві. Тому, крах ЖКГ припаде, «слава Богу», не на цю каденцію.

А що робити полтавцям?

1 МІЛЬЙОН ГРИВЕНЬ В ДЕНЬ БУДГАРАНТУ

Виходить замкнуте коло… І своєрідна лотерея – кому випаде бути при владі, коли в Полтаві настане «комунальний дефолт»?

Такі рішення, які б не «все й одразу» давали, але вийшли на системне вирішення проблеми.

Ми повинні сьогодні шукати заміну підприємству «Будгарант», який в день витрачає на утриманням доріг в Полтаві 1 млн. грн бюджетних коштів. Кожен полтавець платить 1200 грн (!) на рік цьому підприємству. Чому «Будгарант» може брати в оренду техніку, а комунальне підприємство не може? А інших підрядників хтось шукає?

ЧОМУ ВЛАДА НІЧОГО НЕ РОБИТЬ ДЛЯ ЗДЕШЕВЛЕННЯ ТАРИФІВ НА ОПАЛЕННЯ?

Будинки сьогодні втрачають величезну кількість тепла. Хто-небудь ставить питання про передачу «Полтаватеплоенерго» у власність міста? Після проведення з цього питання міського «народного референдуму», ініційованого «Республікою» у 2015р. – ні, ніхто не ставить. Міська влада навіть промовчала після юридичної перереєстрації цього полтавського підприємства – у Решетилівку. Податки з доходів працівників, які працюють в Полтаві, тепер йдуть на латання дірок т.зв. децентралізації. А мова про модернізацію котелень (щоб полтавці платили менше за опалення) навіть не йде.

ПОТРІБНІ КАРДИНАЛЬНІ РІШЕННЯ!

Як мінімум, треба опрацювати варіант з відкриттям виробництва матеріалів з утеплення будинків на базі комунального підприємства. І прямо брати на роботу людей, які будуть утепляти будинки. Де взяти гроші? А якщо працювати з банками? Відповідальні муніципальні займи? Частину запозичених коштів, наприклад, закласти в комунальний тариф. І хай він діє до моменту виплати за утеплення. А частину, звичайно, компенсувати за рахунок бюджету. Так, з жителями потрібно домовлятися. Але ж втрати по теплу, які несуть самі жителі, – це і є одним з джерел самофінансування. Підписали жителі договір з міськрадою – отримали утеплення. І так по черзі.

Чому повинен бюджет нести витрати на будинки? А тому що десятками років ЖЕКи самі експлуатували будинки, ліфти не замінювали, ледве тримали на плаву, а жителі не мали впливу на цю політику. Вичерпали можливості, а тепер просто спихають будинки людям на ОСББ з усіма проблемами, які залишились. Тут зрозуміла логіка людей, які опираються цьому рішенню. І зрозуміла прогалина в просвітницькій роботі за весь час незалежності. Крім того, виробничий процес буде зміцнювати економіку, а збільшення робочих місць дасть не тільки надходження до бюджету, але й найголовніше – дохід й підвищення соціального стану родинам працівників цих комунальних підприємств.

Але ми також повинні розуміти, що в комунальних підприємствах такого, як зараз – реставрація фасаду ліцею №1 за 52 млн грн чи фонтану за 28 млн грн – не буде. Процес роботи комунальних підприємств набагато краще контролювати, там набагато менше зловживань і такі суми просто не пролізуть. Олександр Мамай це добре знав, тому й розвалював їх.

Вище говоримо про те, що багато залежить від самих нас, полтавців. Більше скажу, головний чинник для реформування інфраструктури – це жителі міста, їх розуміння галузі й відношення до неї, готовність контролювати якість з підняттям тарифів, та й не лише тоді, а й завжди.

Як зробити так, щоб жителі почали сортувати сміття? Щоб не кидали його поза урною? Щоб перейшли до безготівкового розрахунку в громадському транспорті? Щоб звичайні люди робили одне одному зауваження за порушення благоустрою і стали основною силою, яка б не давала смітити в місті?

РОБОТА З ЛЮДЬМИ – ПРІОРИТЕТ!

Скажіть, будь ласка, чи є на сьогодні працівники ЖКГ спеціалістами в громадянському просвітництві, роботі з людьми чи просто громадських комунікаціях? Питання про роботу з людьми сьогодні ніхто не ставить. Проблема скидається на якийсь «менталітет». Це ще один міф. І цю перепону ніхто долати не збирається. А проблема буде завжди, якщо нічого не робити.

Ми чітко бачимо, як вирішення житлово-комунальних проблем залежить від гуманітарних процесів, пов’язаних напряму з людиною. А як бути тоді, коли сферою ЖКГ у місті управляють депутати однієї партії, а гуманітарною – іншої? У Полтаві сьогодні через відсутність мера немає загальної координації процесів І ніхто поки що з коаліції в міській раді не взяв на себе відповідальність за місто. Є «лебідь», «щука» і «рак» у вигляді правлячих фракцій, які в українсько-містечковому клановому стилі, по-панібратськи не влізають одне до одного «у двір», самі собі на умі щось роблять. Як тільки влізуть (а місто – це живий організм, де усі галузі переплетені між собою), то одразу починається шантаж про розвал т.зв. «коаліції».

Ця ситуація веде місто до ще більшої деградації. У правлячої «коаліції» немає спільного уявлення про майбутнє міста. Немає як в усному вигляді, так і в документальному на папері, який можна було б представити громаді. Окремі домовленості – це не те.

Так само й бурульки.

Чому так відбувається? Бо сьогодні політики опираються не на науку й осмислення політичної діяльності взагалі, не на справжні інтереси жителів громади, а на потреби фінансово-політичних угрупувань. Ні в кого немає цілісного й системного мислення, що робити з містом та областю взагалі, про проблему чого говоримо, наприклад, тут 

ПІДНЯТТЯ ЖКГ – ЦЕ СПРАВА СПІЛЬНА! І без громадянської солідарності, (а нещодавно полтавці три дні поспіль шукали прогресивні способи громадянської солідарності),  без досягнення участі громади в житті міста не тільки під стінами міськради, а й у дворах, у тролейбусах і на вулицях, у нас нічого не вийде. Тому в нас два шляхи: або подолати наближення комунального дефолту, або «сосулі» на голову…


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація