Юрій Дмитренко: #ЛайфхакТуніс: поради для подорожі країною Африки


Прихід осені змусив мене згадати мою першу, і поки єдину, поїздку в «теплі краї», а конкретніше – в Туніс. До того ж, дуже хочеться структуризувати ту подорож з постів на різні тему в Facebook в одну статтю, адже впевнений, що мої поради вам знадобляться, якщо надумаєте відвідати цю країну. 

Особливо нав’язливою ідея поїхати на відпочинок стала в кінці травня, і ми з дівчиною почали шукати різні варіанти відносно бюджетної поїздки серед знайомих, що вже їздили на відпочинок, а також серед тих, що працювали в турфірмах. Близько тижня перебирання варіантів нас остаточно змучили, і в один прекрасний день ми вирішили просто зайти в офіс hottours.in.ua, підібрати тур і поїхати хоч наступного дня. Налаштовані були на Туреччину, але в бажаному ціновому діапазоні та місці так і не змогли знайти підходящий готель. Працівник турфірми запропонувала нам розглянути країну Туніс. Трохи погугливши (адже про цю країну я знав не багато) та знайшовши варіант, що нас влаштовував, ми щасливі пішли додому – виліт було заплановано за 3 дні.

4 (6)

Знайомство з Тунісом

Прилетіли ми в Туніс ввечері. А поки дістались нашого готелю Vincci Marillia, що розташований в місті Хаммамет, і зовсім стемніло. Тож оцінити в перший день ми змогли хіба що ідеально рівні дороги та теплу воду нічного Середземного моря. І вже з наступного дня почалось знайомство з містами, пляжами, прозорою водою та культурними надбаннями, що дістались Тунісу від різних цивілізацій – пунічної, римської, арабської і західної.

В червні тільки стартує сам пляжний сезон відпочинку в Тунісі, тому ми змогли уникнути великих скупчень людей, зайнятих лежаків на пляжі і забитих людьми басейнів. Моє єство соціопата просто не могло цьому натішитись. Інша сторона медалі – одноманітна і проста їжа та «економне» обслуговування номерів.

Одна з особливостей Тунісу – білі міста, адже майже всі будинки країни – білого кольору, та жовті чи сині вікна та двері. Туніс – це африканська країна, але вона більш європеїзована, ніж той же Єгипет, адже не один десяток років вона була колонією Франції. І це дуже відчутно на кожному кроці – французька мова, французькі та європейські авто, європейські дороги.

1 (17)

Одна з причин, чому ми вибрали Туніс, – можливість доторкнутись до стародавнього міста-держави Карфаген, що мало величезний вплив в Середземномор'ї, а зараз це територія пам'яток архітектури різних часів та цивілізацій. Іноді важко навіть уявити, наскільки величними були ці споруди більше двох тисяч років тому, і наскільки розвинена була ця цивілізація. Вони укладали союз із Ксерксом для оточення Еллади, а через пару сотень років конкурували і довго воювали за Середземне море і Сицилію з Римською імперією. За переказами, після перемоги римляни розорали плугами місто і територію навколо нього, та засипали його сіллю, щоб тут не було нічого живого. Місто відбували, відтоді воно пережило панування не однієї імперії і держави, і переживе ще не одну...

Ну а далі я пропоную вам прочитати декілька життєвих порад, що однозначно стануть вам у нагоді під час відвідин Тунісу. Я точно був би щасливий знайти їх ще до поїздки, але прийшлось всьому вчитись на власному досвіді :)

#ЛайфхакТуніс 1. Як за півгодини прогулянки містом в Тунісі зустріти 5 «шеф-кухарів» твого готелю?

Трохи відійшовши від готелю, чи навіть від'їхавши в інший кінець міста, ви можете зустріти «шеф-кухаря» вашого готелю. Він просто підійде до вас на вулиці, привітається декількома мовами (зазвичай французька, англійська, російська) і продовжить кидати фрази мовою, на яку ви відредагуєте. Підуть фразочки типу: «My friend! You don't remember me?» та «I'm a chef of ... (назва вашого готелю)», «Where is you from?».

Просто не ведіться на це і ігнорьте їх. Майже завжди вони вгадують назву готелю, бо бачили, звідки ви йдете, побачили назву готелю на браслеті, або запитали це у таксиста, що вас підвіз. На другий день ігнорити легше, ви просто звикаєте. Одного ми трохи присоромили фразою: «Everyone on this street is a chef of "Vincci Marilla"!». З іншого голосно проржали, коли той не вгадав наш готель.

Навіщо цей спектакль? Насправді нічого кримінального. Далі вони просто втиратимуть, що знають, в якій точці на ринку зараз розпродаж, чи знають, де найсмачніші фрукти, і проведуть вас туди. Або просто почнуть розказувати і показувати вам якісь цікаві місця. Звісно ж, в тих сувенірних точках немає ніяких знижок, але якщо ви вже повелись і пішли з ними – автоматично щось придбаєте. В кінці вони попросять з вас десь так 5-10 динарів (2-4$) за послугу. Не вимагатимуть, але наполегливо проситимуть, бо ж типу допомогли вам.

Так що пам'ятайте фразочку «Мароз нє раз мєня спасал», і сміливо гуляйте Тунісом, навіть безлюдними і темними вулицями.

2 (12)

#ЛайфхакТуніс 2. Про ринки для своїх та «чужих»

Ми змогли відвідати сусіднє місто Nabeul (Набюль/Набуль) та його «п'ятничний базар», де щоп'ятниці декілька вулиць міста перетворюються в суцільний ринок.

Є велика різниця між ринком для туристів і місцевим, для своїх. В Набуль ми їздили саме на щотижневий ринок, де скуповуються місцеві та люди з навколишніх районів та міст. Невеличке 70-тисячне місто Nabeul славиться своїми гончарними виробами та є столицею всієї гончарної промисловості Тунісу. Тож, так ми робили відразу дві справи: могли оцінити місцевий ринок з його колоритом та прикупити дечого за адекватними цінами. Тож, ось вам декілька спостережень щодо місцевої торгівлі:

1. Те, що ти турист, побачать за кілометр: в тебе це написано на обличчі, приховати не вдасться, тому наберіться терпіння. Здалеку вже починають вигукувати різними мовами привітання і запрошення. Найчастіше до нас спершу звертались російською (принципово не реагували), потім німецькою, англійською, французькою і т.д. Мені це нагадує циган на ринку (упередження й нетолерантність тут ні до чого – пройдіться вулицями біля Центрального ринку в Полтаві, і питання відпадуть, тому пишу як є:).

2. Біля історичних пам'яток та на ринках в «Медіні» (Medina – фортеця, центральна частина міста, старе місто) продавці надзвичайно нахабні, і це дуже виводить. Побачивши хоч якусь реакцію на російську, вони відразу викидають набір фраз, типу: «как дєла», «прівєт», «іді сюда», «пасматрі», «спасі ба». Вивчили навіть слово «халява». Іншими мовами видають схожий набір словечок. В інших частинах міста продавці майже не реагують на вас як на туристів, а часто взагалі байдужі. Там ви можете спокійно подивитись асортимент. На ринку в Набулі є обидві категорії продавців.

3. На ринку купуйте там, де й купують місцеві жителі. Звісно ж це не стосується якихось магнітиків чи дрібних сувенірів. Але якщо це якісь вироби з тканини чи кераміки, як у нашому випадку, можна просто подивитись, куди заходять місцеві покупці. Зазвичай це магазинчики з нижчими цінами, з цінниками на речах, з ненав'язливими продавцями. Пройдіться від основних туристичних вулиць, і на сусідніх ви знайдете щодешевше і якісніше.

4. Скрізь треба торгуватись. «Це мусульманська країна, тому ціна тут тільки для того, щоб торгуватись», – читав я десь таку цікаву фразу. І торгуватись не так, як у нас, де на ринку з речі можна збити якісь 10-15%, і обидва бути щасливими. Тут ціну можна збити більше ніж втричі, перевірено:) В одному місці продавець назвав ціну 65 динарів (близько 30$ чи 700 грн) за 3 керамічні тарілки, в іншому місці можна сторгуватись за 15 динарів (близько 6$ чи 160 грн) за 4 великі керамічні тарілки. Хвилин 10, і можна збити на халаті з бавовни з 85 (35$, 900 грн) до 25 динарів (10$, 270 грн).

7 (2)

5. Шукайте хоч якісь цінники. В торгових лавках без цінників вам відразу казатимуть захмарні ціни, а ви самі взагалі не орієнтуватиметесь. Магазинчиків і лавок з цінниками набагато менше, але вони є.

6. Проходячи повз якогось чоловіка, можна почути: «травка», «гашиш», «мар ігуана». Ціни не запитував, але, думаю, будуть демократичніші за амстердамські. Наслідки, мабуть, теж відповідні :) Ну, в крайньому випадку, ви просто викурите якийсь бур'ян – нічого страшного :)

7. Просто так не підкажуть – тільки для своєї вигоди. Кожен продавець в старій частині міста і фортеці Hammamet показував, що саме в напрямку його крамниці та сама Medina (центр), хоча ми вже й так були там. Чоловіки біля крамничок біля пам'ятки архітектури «Терми Антоніна» в Карфагені люб'язно перші біжать показати, де вхід, а потім впарюють, що тільки нам зроблять найкращі знижки.

8. Деякі речі краще купити в супермаркеті. Не полінуйтеся, знайдіть великий супермаркет поряд і порівняйте ціни. Але це мають бути не супермаркети в туристичних районах, там ціни завищені. Наприклад, в Тунісі є хороша мережа французьких «Carrefour» з нормальними цінами. Багато які солодощі, а також оливкова олія там будуть набагато дешевші.

3 (8)

9. Якщо ви потрапите на центральний ринок в районі Medina в Тунісі, що починається в кінці Avenue De France – ЗАБУДЬТЕ всі правила що написано вище! Це просто адіще!!!:) Ти не встигаєш нічого зрозуміти! Та навіть загартовані продавці не встигають зрозуміти, хто перед ними пройшов! Багато довгих вулиць суцільного ринку! Там є все, але я не наважився купити нічого!:)

10. Не беріть з собою дівчину/дружину на ринок, якщо після того ви хочете прогулятись руїнами Карфагену – вам прийдеться тягати на собі всю ту кераміку, яка вона накупить (не повторюйте моєї помилки). А купить вона навіть непотрібну річ, якщо зможу виторгувати її за прийнятну ціну:).

І пам'ятайте, що завдання продавця на ринку в Тунісі – впарити вам річ по якнайвищій ціні. Ваше завдання – запропонувати свою ціну і купувати саме за неї, а не орієнтуватись на ціну продавця. Ні – йдіть в інше місце, вибрати є з чого.

#ЛайфхакТуніс 3. Чому водій в таксі у вас запитує, чи вперше ви в Тунісі?

Таксі в Тунісі надзвичайно поширені, всі вони жовтого кольору, з табличкою зверху, та документом з надписом «Taxi» на лобовому склі. Таку кількість жовтих автомобілів я бачив хіба в американських фільмах. Причина тому, мабуть, відносно цінова доступність. Всі вони обладнані лічильниками, за посадку – 0,45 динара (20¢ або 5 грн), за кілометр – 0,5 динара (22¢ або 5 грн 50 коп.), нічний тариф починається з 21:00 і вартість збільшується на 50%, тобто по 0,75 динарів за км, тариф за містом той же самий, що й у місті. Реально тут коштує проїхати 5-6 кілометрів стільки, скільки ми в Києві платимо тільки за подачу авто, тому короткі дистанції містом вигідні.

5 (4)

Разом з тим, багато таксистів може легко вас обманути, особливо якщо побачать, що ви вперше в Тунісі або не розбираєтесь в тарифах. Тож, три найрозповсюдженіші обмани в таксі:

1. Ви поїдете по нічному тарифу. Для того щоб цього не сталось – подивіться на лічильник: є віконце вартості проїзду і є віконце тарифу: цифра «1» – денний, «2» – нічний. Іноді трапляються написи французькою: «jour» – день, «nuit» – ніч. Ще раз нам зустрічалась дзеркально перевернута цифра «6», вона символізує букву «J», тобто «jour» – день. Мушу зізнатись, що, можливо, під час однієї з перших поїздок, ще коли я не знав цих деталей, нас таки обманули на пару динарів. Є ще одне віконце, там показує час тривалості поїздки, але це нічого не значить, і навіть за простій в декілька хвилин з вас нічого не візьмуть, на більше часу – домовляйтеся за додаткову плату.

2. Вам почнуть впарювати ціну за проїзд. Не погоджуйтесь – наполягайте на лічильнику. Відмовляються водії від лічильника хіба біля туристичних маршрутів і якщо поряд нема інших таксі. Так, біля Карфагену таксист впарював нам до автобусної станції проїзд за 25 динарів (10$ або 270 грн), ми пройшли 200 метрів до дороги, відразу зловили таксі і доїхали по лічильнику за 8 динарів (3,2$ або 88 грн).

3. Вас можуть везти довшою дорогою. Вони зрозуміють, що ви тут вперше і не знаєте найкоротшої дороги, тому просто попетляють трохи вулицями, так як оплата йде за проїханий кілометраж. Тому краще перед поїздкою прогрузити, наприклад, Google Map, і ввімкнути GPS – навіть без інтернету вам буде видно, чи у правильному напрямку ви їдете.

Взагалі найкраще, коли користуєтеся таксі, – не показувати, що ви нічого не знаєте і вперше тут, а декілька разів показово поглянути на лічильник та карту в телефоні – цим ви дасте зрозуміти що в курсі користування таксі. Самі автомобілі цілком пристойної якості, більшість європейські, хоча видно, що деякі трошки побачили життя:). Ну а взагалі я впевнений що більшість таксистів цілком порядні і чесні, тож, не полініться залишити їм якісь півдинара чайових, та й обманюють в своїй більшості хіба біля туристичних районів і історичних пам'яток.

6 (5)

#ЛайхакТуніс 4. Як краще довезти півня з Хаммамету до Тунісу?

Міжміський автобусний транспорт в Тунісі розвинутий добре. Цьому допомагають ідеальної якості дороги та сучасні автобуси. Вирушають вони від автобусних станцій в містах. Найлегше до них добратись на таксі, бо навіть Google не завжди «знає», де вони знаходяться, та й в багатьох містах міжміських станцій є декілька. Просто скажіть таксист,у що вам на «bus station» і місто, в яке збираєтесь їхати. Але обов'язково уточніть що на «bus station» (французькою «бюс»), а не на «louage station» (про них згодом). Квиток купуєте в касах, автобуси відправляються кожні півгодини-годину, є класу «normal» та «comfort». Останні цілком відповідають своїй назві – це нові зручні автобуси, з хорошими кондиціонерами та навіть USB-входами для зарядки, що я не зустрічав раніше (ходять слухи, що таке в Києві в трамваях є, але я ще не зустрічав). 65-70 км між Туніс-Хаммамет чи Туніс-Набуль ви доїдете за 50 хв, а за квиток заплатите 4,150-4,250 динара (2$ або 50 грн).

 Є альтернатива автобусу – «луаж», що є фактично аналогом наших міжміських маршруток. «Louage» – автомобіль «міні-вен» на 8 пасажирських місць, білого кольору з червоною смугою. Станції «луажів» знаходяться зазвичай поряд з автобусними станціями і курсують тими ж маршрутами, але відправляються по заповнюваності. Коштують вони зовсім на трохи дешевше, і для місцевих вони більш практичні, бо відправляються частіше за автобуси. Та й півня в коробці можна поставити в багажну частину, що, мабуть, дуже зручно для людей, хоча для самого птаха – не дуже, і він це виказував всю дорогу:). Подібний транспорт допомагає повністю поринути в місцевий колорит.

8 (2)

В самому Тунісі, якщо не дуже поспішаєте, – зручно добиратись на наземному «трамваї-метро», та й місто можна роздивитись у вікно. Його лінії йдуть через все місто, а схеми є на кожній зупинці, тож, розібратись не проблема. Квитки продаються на кожній зупинці в кіоску і коштують близько півдинара (5 грн) за 2 людей. Вагони не дуже нові, та й на запах в деяких відчувається туніський «колорит», ну прямо як у деяких наших трамваях. Ще одна проблемка – на одній зі станцій сходяться 3 лінії – і пересісти на інший потяг буває просто неможливо, людей дуже багато. Культура посадки відсутня взагалі (ага, наші бабки в трамваях і тролейбусах – то ще «цвєточкі», кожен намагається влізти першим, а потім звідти якось просочуються ті, хто хоче вийти. Після побаченого ми вирішили пройтись далі пішки.

Потягами, на жаль, не встигли скористуватись. Та й гід нам сказав «даже не думайте» і попередив, що з Хаммамету чи Набуля потягом до Тунісу їхати не бажано, тут ходить щось на зразок наших електричок. Кращі потяги і сполучення з Тунісу – до міста Сус і Монастір. Але то вже якось іншим разом.

#ЛайфхакТуніс 5. Чому блок-постів та патрулів в Тунісі більше, ніж в зоні АТО?

На початку нашого десятиліття весь арабський світ сколихнула «Арабська весна». Причина – незадоволення політикою диктаторів в арабських країнах. Почалось все саме в Тунісі, після самоспалення молодого торговця фруктами, в якого поліція конфіскувала товар. «Economist» називає Туніс єдиною країною, який з цього виграв, бо все відбулось швидко і відносно безкровно, та й по суті це унікальний приклад для всього регіону. В інших, більш ніж 15 країнах, змін не відбулося взагалі, було багато жертв, а в деяких це переросло у війни, які тривають і досі. Та не будемо вдаватись в деталі, про це можна почитати й у Вікіпедії. Тут я напишу про ситуацію зараз, і не якусь всеохоплюючу політичну чи економічну, а конкретну, що стосується силовиків на вулицях.

10 (1)

Вже під час трансферу з аеропорту до готелю на вулицях міст та поселень ви обов'язково побачите поліцію та блок-пости. Вони є на всіх великих перехрестях. Це два-чотири поліцейських, автомобіль, та по-різному обладнаний пост: від простих дерев'яних/пластикових/металевих загороджень до повністю обладнаних укріплених точок з бетону. Поряд є засоби та різні загороджувальні елементи, для того щоб за декілька хвилин повністю перетворити це перехрестя в укріплений опорний пункт. На деяких є навіть легка броньована техніка та прикриті крупнокаліберні кулемети.

Поліцейських також багато в туристичних районах, багато на скутерах і мотоциклах, на пляжах – на квадроциклах. По ринках можна зустріти силовиків в напівцивільному чи повністю цивільному одязі.

В готелі в інформації про Туніс передбачливо написано, що фотографувати поліцейських не можна. Також нам пояснили, що поліція ніколи не зупинить туриста для перевірки документів чи ще чогось. Так само не зупиняють таксі та автобуси з туристами. Всі ці заходи безпеки для попередження будь-яких заворушень та терактів, адже Туніс з кожним роком приваблює все більше туристів, і більшість з них європейці. І превентивні заходи діють – країна цілком безпечна і стабільна.

Так як не дуже хотілось пояснювати туніській поліції, чому я їх фотографував, та ще й ходив я часто зі своїм військовим рюкзаком – фото майже немає.

Насправді в мене залишилось дуже багато хороших емоцій, пов’язаних з Тунісом, і я впевнений, що повернусь туди знову. Сподіваюсь, що стаття була вам цікава та змістовна, і якось допоможе вам, коли ви туди потрапите. Якщо були в Тунісі – поділіться своїми цікавими спостереженнями в коментарях. Також можете ставити питання – я обов’язково на них відповім. Ну і щоб ще трохи краще відчути атмосферу нашої з Уляною поїздки – пропоную переглянути нарізку нашої подорожі:


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація