Микола Різник: Ліквідація районів Полтавської області – це добре. П'ять причин чому


У Полтавській області можуть зникнути райони. Незважаючи на те, що лише 30% території області входить до ОТГ (об’єднаних територіальних громад), такий радикальний крок запропонували самі депутати Верховної Ради.

Одним із авторів законопроекту «Про створення, ліквідацію та зміну меж районів Полтавської області» є Андрій Река, народний депутат від Полтавщини. Відповідно до законопроекту, в Полтавській області з 25 районів має лишитися лише 4: Полтавський, Кременчуцький, Миргородський та Лубенський.

В той час, коли народні обранці перед виборами починають загравати з виборцями й намагатися сподобатися електорату, це – дуже виважений, сміливий і потрібний крок з боку авторів законопроекту. Адже, як не крути, не всі, але більшість районних керівників та депутатів не поспішають втрачати посади та мандати. Це і є однією з основних перепон до децентралізації та створення спроможних ОТГ в Україні.

Плюси

Перше. Логічно, що зменшення армії апаратів районних рад призведе до зменшення всіх колосальних витрат на їхнє утримання. Це й заробітні плати, й опалення величезних будівель цих районних рад у кожному райцентрі. Будівлі, які звільняться, зможуть використовуватися об’єднаними громадами ефективніше. Звичайно, зменшення витрат відбудеться не відразу, бо очевидно, потрібно буде виплатити усім «відступні» та провести реорганізацію.

Друге. Покращиться інвестиційна привабливість області, адже зникає чергова корупційна складова. Інвестору простіше домовитися з головами ОТГ, у яких будуть усі повноваження та компетенції. Поки що нескінченний ланцюг з «оббивання» порогів для підприємців та аграріїв ще існує. Тобто, Райдержадміністрація - Районна рада - Сільська рада і так по колу. В майбутньому передбачається, що таких ланцюгів не буде, проте все буде вирішуватися в ОТГ.

Третє. Зникає адміністративний тиск на сільські та селищні ради, коли ті, за звичкою, ухвалюючи будь-яке рішення, озираються, на районне керівництво.І не Дай Бог їм ухвалити, щось таке, що не сподобається голові райради.

Для прикладу в Зіньківському районі є одне село з бюджетом у 5 млн.грн, майже половину якого вони віддають до району. Коли я запитую в голови: «Навіщо ви половину свого бюджету віддаєте до району й хіба у вас немає своїх потреб»? Вони відповідають: «Район просить - ми даємо, вони ж утримують нашу школу і так далі».

Й така практика по всьому Зіньківському району, де я проживаю: кожне село й селище дотує районний бюджет з власних коштів, хтось більше хтось менше.

А те, що на утримання шкіл, лікарень та інших об’єктів інфраструктури райони отримують субвенції з держави, а також 60% ПДФО, - не береться до уваги. Так, ми розуміємо, що іноді є проблеми з державним фінансуванням! Але коли всі села скидаються «районам», то зазвичай районні ради наприкінці року ділять бюджетні залишки не зрозуміло куди. На кшталт ремонту залу засідань райради за кілька мільйонів гривень. І у цьому випадку вже з селами не радяться, куди ці кошти використати.

Ось, наприклад, Опішнянська селищна рада виділила 200 тисяч грн на зарплату лікарям в районній лікарні, хоча по закону це має фінансувати район, бо вони отримують на це кошти з держави. Але «район» лукавить і шантажує села тим, що вчителям та медикам не заплатять зарплату, школи позакриваються.

Четверте: Процес створення ОТГ прискориться в геометричній прогресії, адже зупиниться саботаж від недобросовісних районних рад. Тоді села почнуть шукати міцне плече, а це плече підставлять нові адміністративні одиниці: об’єднані громади. Рано чи пізно це відбудеться. Ті, хто створив ОТГ, вже готові до цього. Вони вже створили інфраструктуру й отримали найкращі умови та найбільші кошти від держави. Тому тим, хто ще тримається за «потопаючі» райони, буде найскладніше.

П’яте: На сьогодні в Україні вже є 16 районів, які повністю покриті територією ОТГ. Та 112 районів, де територія покрита ними більше, ніж на 50%. Таким чином відбувається дублювання повноважень. Фактично районне керівництво вже втратило свої повноваження й всі функції виконують об’єднані громади. При цьому фінансування йде так само на утримання районного апарату, який по суті нічим не займається або опікується одним двома селами. Майбутнє – за об’єднаними громадами, і там де це зрозуміли вчасно, районне керівництво не блокує, а навпаки сприяє і допомагає створенню ОТГ. У цьому випадку немає проблем з працевлаштуванням районних чиновників, адже вони переходять в об’єднані громади, в яких вони працюють ефективніше.

 

Ризики

Як і в будь яких реформах є ризики. Наприклад, хто буде відповідати за лікарні та вторинну ланку, військовий призов, територіальні центри та інше. Але територіально, ті ж лікарні нікуди не діваються й залишаються на місці, а податкові й пенсійні фонди вже й так у великих адмінцентрах. Наприклад, у Зіньківському районі вже давно немає своєї податкової, а працює Гадяцьке відділення ОДПІ. По великому рахунку, людям байдуже, в якому районі вони будуть проживати . Їм головне -доступність медичних, освітніх та адміністративних послуг. І щоб не їздити за довідкою за 100 км. Ці всі повноваження передані ОТГ.

Оскільки наша область буде пілотною, то і ми будемо перші хто отримає найбільші кошти для втілення цієї реформи. Адже цей шаблон буде застосований на всю Україну.

Колись Колумб доводив, що земля кругла, а всі вірили міфам, що земля пласка, що в Антлантичному океані живуть чудовиська величезних розмірів, здатні поглинути кораблі й існують страшні водопади, на яких згинуть їхні судна. Колумбу доводилося боротися з цими дивними уявленнями про світ, щоб переконати людей відправитися з ним в плавання.

Так і зараз: першопрохідці – голови успішних ОТГ вже давно розвіяли міфи й показують чудові результати своєї роботи.

Звичайно, куди ж без скептиків і противників взагалі будь-яких децентралізаційних процесів. Спочатку ці люди блокували створення об’єднаних громад, тепер будуть блокувати укрупнення районів. Совкове та споживацьке мислення не дає робити зміни. Радянщина поки що превалює над прогресивним мисленням. Багато керівників не хочуть виходити з зони комфорту, не розуміючи що час вже давно пішов уперед і є сучасні вимоги. Або ти рухаєшся, або ти залишаєшся за бортом. Хтось сидить зі своїм тримільйонним бюджетом села й не хоче об’єднуватися, аби отримати 30 млн, хтось вважає себе самодостатнім, зробивши одну дорогу раз на 5 років, а хтось боїться брати відповідальність. Але часи змінюються, Україна стала на Європейський шлях розвитку.

Кардинальні зміни суспільства можуть здійснити окремі особистості – вони як концентрована приправа до страви поліпшують її смак.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація