Олексій Мухін: Мамай за посаду не тримається, але Печерський суд


Добре відомий попередньому поколінню за роллю комісара Каттані італійський актор Мікеле Плачідо, одного разу сказав: «У жодній політиці я не бачу справжнього гуманізму, а бачу ідею індивідуального успіху за рахунок інших людей».

В Україні склалася така яскрава політична традиція що із займаної посади фігуру високого рангу, проти його волі, можна змістити лише разом зі шкіряними італійським кріслом, за яке вони, як водиться, не тримаються. «Нетримання» за посаду зазвичай починається словами: «Я за посаду не тримаюся і готовий піти, але..!». Потім, лунають гучні заяви, скандали, ефіри, суди, якщо є кошти на «народну» підтримку – мітинги.

Не став виключенням і міський голова Полтави, який в дисципліні «нетримання за посади» пішов на багато далі своїх поважних колег, зробивши спробу взяти в заручники ціле місто.

Як відомо, 18 жовтня 2018 року, у кримінальному провадженні № 12018000000000547 від 19.09.2018 року, яке розслідується за заявою міського голови Полтави Олександра Мамая з приводу його «відсторонення» від посади Голови Полтавської міської ради, Печерський районний суд міста Києва своїм рішенням частково задовольнив клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України майора поліції Чередник Ільміри Анваровни, погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України старшим радником юстиції Васенковим П.В. й наклав арешт на корпоративні права Полтавської міської ради (рішення було оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень 02.11.2018 р.).

Відразу, як полтавській громаді стало відому про винесену судом ухвалу, місцеві засоби інформації опублікували повідомлення типу: «Печерський суд арештував майно Полтавської міської ради». Однак, з професійної точки зору це не зовсім так.

Якщо виходити зі змісту ухвали, суд вирішив наступне: «накласти арешт на корпоративні права органу місцевого самоврядування Полтавська міська рада (ЄДРПОУ 24388285), юридична адреса: Полтавська область, місто Полтава, Шевченківський район, вулиця Соборності, будинок 36, а саме: заборонити державному реєстратору вносити зміни пов'язані з зміною керівника (підписанта), зміною адреси, та інших можливих дій, які можуть призвести до втрати та розтрати майна органу місцевого самоврядування».

Таким чином, вказаним рішенням суд вирішив 3 питання:

1) заборонити державному реєстратору вносити зміни пов'язані зі зміною керівника (підписанта). Мова йде про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про особу міського голови м. Полтави, та відповідно про осіб, які виконують його обов’язки, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування». Це досить цікаво, оскільки, рішення суду має силу закону і є обов’язковим до виконання, зворотної сили немає, а тому, виходячи із даних  Єдиного державного реєстру, на період дії ухвали та існування кримінального провадження керівником Полтавської міської ради буде записаний громадянин Шамота Олександр Сергійович., без огляду на будь-які обставини.

2) заборонити державному реєстратору вносити зміни пов'язані зі зміною адреси. З цим, зрозуміло.

3) заборонити державному реєстратору вносити зміни, які стосуються інших можливих дій, які можуть призвести до втрати та розтрати майна органу місцевого самоврядування.

А от третє положення резолютивної частини ухвали й викликає занепокоєння, оскільки стосується можливості виконання рішення про розпорядження майном територіальної громади (а це: оренда, приватизація, та ін.), що відповідно може призвести до заморозки розв’язання поточних питань життя міста.

Я не прибічник того, щоб коментувати судові рішення, що ухвалюються в конкретних судових кейсах, без ознайомлення із відповідними матеріалами справи. Але висловлю свою позицію щодо самої ухвали, оскільки у випадку, якщо вона залишиться в законній силі, це матиме наслідки для всього міста, і його обґрунтування, на яке послався слідчий у своєму клопотанні та суд приймаючи рішення, не витримують жодної критики.

Найперші питання, яке приваблюють погляд, виглядають наступним чином: «Чому арешт на майно Полтавської міської ради накладений Печерським районним судом м. Києва? І, чому кримінальне провадження щодо перевірки фактів викладених громадянином Мамаєм О.Ф., як головою Полтавської міської ради, та які стосуються обставин, які відбулися у м. Полтава, розслідуються Головним слідчим управлінням Національної поліції України у м. Київ, а не територіальним підрозділом Головного управління Національної поліції в Полтавській області?»

Поза як, відповідно до приписів Кримінального процесуального кодексу України, а саме частини першої статті 218, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, згідно із частиною другою, цієї ж статті, у випадку, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Тобто, якщо прокурор не проти, то розслідувати злочин, вчинений на території АРК, або в м. Донецьку, може наприклад Ужгородський районний відділ поліції Закарпатської області, якщо до нього звернувся громадянин із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з українських реалій, та, перелічених в ухвалі суду ініціаторів арешту, наявні підстави припустити, що питання розслідування та проведення слідчих дій за заявою громадянина Мамая О.Ф. саме у місті Києві повинно бути «пролобійоване» зацікавленими особами на рівні, як мінімум, Головного управління Національної поліції України та Генеральної прокуратури України, а, можливо, й – Печерського районного суду м. Києва.

По-друге, резолютивна частина ухвали (тобто те, що конкретно вирішив суд) викладена не досить чітко. ЇЇ можна трактувати по-різному: звужено, або розширено. Що, до речі, на користь тих хто не бажає, аби ця ухвала виконувалася, якщо вона буде залишена в силі. При звуженому текстуальному тлумаченні, формулювання останньої заборони резолютивної частини рішення суду є стилістично недолугим та юридично нікчемним. Однак, при розширювальному тлумаченні, таке формулювання дійсно можна кваліфікувати як арешт майна Полтавської міської ради. Тому виконання, ухвали буде залежати від того, яким чином її будуть тлумачити державні виконавці та державні реєстратори.

Для розуміння поясню, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону накладення арешту є заходом забезпечення кримінального провадження, який має чітку мету -  запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження. Також, наведу, кілька норм, закону, які регламентують питання накладення арешту на майно, на які послався суд і яким повинен був керуватися.

Так, відповідно до частин першої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому Кодексом порядку.

Також, згідно з частиною другої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з частиною частини одинадцятої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до частини п’ятої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з частиною десятої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Простими словами, арешт накладається не з метою охорони і збереження майна від чиїхось злочинних посягань, а у випадку, якщо це майно є речовим доказом і без його накладення у слідчих можуть виникнути складнощі, в отриманні цих доказів, внаслідок його знищення, відчуження

В обґрунтуванні клопотання про накладення арешту зазначається, що в ході досудового розслідування проводяться слідчі дії з метою перевірки законності проведення сесії, в ході якої відсторонено Голову Полтавської міської ради Мамая О.Ф. та надалі внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо зміни даних Голови Полтавської міської ради,  на теперішній час існують ризики прийняття незаконних рішень стосовно органу місцевого самоврядування Полтавська міська рада, подальшої зміни керівництва Полтавської міської ради, внесення змін до установчих документів вказаного органу місцевого самоврядування з метою втрати та розтрати майна органу місцевого самоврядування та перешкоджання прийняття незаконних рішень.

Також, в тексті рішення говориться, що 19 вересня 2018 року до Головного слідчого управління Національної поліції України від Олександра Мамая надійшла заява про те, що 31.08.2018 року у Полтаві групою осіб з-поміж депутатів Полтавської міської ради внаслідок самоправних дій прийнято рішення про його звільнення з посади Полтавського міського голови.

Допитаний у якості потерпілого Олександр Федорович Мамай пояснив судді, що відносно нього, як чинного голови Полтавської міської ради було скоєно кримінальне правопорушення, а саме: в період часу з 31.08.2018 по 14.09.2018 року в результаті проведення позачергової сесії, відкриття якої суперечить ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», його незаконно, з порушеннями чинного законодавства, відсторонено від посади Голови Полтавської міської ради. Надалі, групою депутатів Полтавської міської ради подані документи до відділу Державної реєстрації, на підставі яких, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру юридичних та фізичних осіб, було внесено зміни в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та змінено керівника органу місцевого самоврядування Полтавська міська рада на Шамоту Олександра Сергійовича.

Як бачимо, в самому тексті ухвали Печерського районного суду міста Києва, говориться про те, що злочин вчинений шляхом прийнято конкретно визначеного рішення міської ради від 14.09.2018 про звільнення Мамая О.Ф. з посади Полтавського міського голови, яке було наслідком голосування визначеного кола присутніх депутатів.

Таким чином, всі обставини вчинення правопорушення добре відомі, відбитіі в документах і не можуть змінитися. Ще й більш  того, зафіксовані на об’єктиви відеокамер. Обґрунтованих ризиків ускладнення процесу розслідування, знищення, доказів, або складнощів у їх отриманні, не вбачається.

Відразу зауважу, що суд не вважав за потрібне мотивувати, яке відношення має майно Полтавської міської ради до незаконного відсторонення від посади громадянина Мамая О.Ф.

Варто відзначити, що, накладена судом заборона на державну реєстрацію правочинів (договорів) Полтавської міської ради, очевидно, є істотним обмеженням, бо фактично обтяжує життя міста.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 Кримінального процесуального кодексу України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Разом із цим, жодних обставин, які виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи територіальної громади міста Полтава, а це – близько трьохсот тисяч людей, судом не наведено.

Інші підстави накладення арешту на майно (забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна та цивільного позову) в даній справі не актуальними й вимагають обов’язкової наявності в кримінальному провадженні підозрюваного (особи, якій у порядку, передбаченому КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення) або обвинуваченого (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України). Тому, як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 р., правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду особам, про майно яких йдеться у клопотанні, не повідомлено про підозру.

Вищенаведені приписи закону передбачають, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна, зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна, що слідчим виконано не було.

Підозрюваних у вказаній справі поки що не має, а тому станом на момент ухвалення рішення мова могла йти лише про накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів. Однак, це питання слідчим зовсім не розкрито в клопотанні,  як і суддею Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О.

Окремо, слід звернути увагу на те, за якою статтею Кримінального кодексу України розслідується дане кримінальне провадження, професійною мовою – «кваліфікація».

Зі змісту ухвали вбачається, що мова йде про статтю 356 КК України – «Самоправство», якою встановлена відповідальність за самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Не вдаючись в юридичні тонкощі зазначу, що виходячи із викладених громадянином Мамаєм О.Ф. обставин, що свідчить про наявність ознак кримінального правопорушення суб’єктом яких є службові особи, а не приватні, де суб'єкт злочину – загальний, самоправні дії службової особи, які явно виходять за межі наданих їй повноважень, слід кваліфікувати як злочини у сфері службової діяльності, наприклад, стаття 364 «Зловживання владою або службовим становищем» Кримінального кодексу України.

В цілому, можна сказати, що  вказане кримінальне провадження не має нічого спільного із питанням законності відсторонення громадянина Мамая О.Ф. від обов’язків міського голови, оскільки вказане питання може бути вирішено тільки судом в рамках адміністративного судочинства. Чим і займається колишній міський голова, у Полтавському окружному адміністративному суді пред’явивши позов про визнання протиправним та скасування рішення другого пленарного засідання позачергової сімнадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 14.09.2018 «Про дострокове припинення повноважень Полтавського міського голови» та поновлення на посаді Полтавського міського голови.

 

Висновок наступний:

ніякого відношення до законності звільнення міського голови м. Полтави вказана ухвала Печерського районного суду немає. В цьому сенсі, я переконаний, що її прийняття мало на меті лише одне – ускладнити роботу Полтавської міської ради по розв’язанню майнових питань. Чи може ця ухвала нашкодити територіальній громаді міста - питання риторичне. Таким чином, О.Мамай поставив особисті політичні інтереси вище за всіх 300 тисяч мешканців міста.

 

Що робити?

Ухвала про накладення арешту має безліч недоліків та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення

Якщо коротко: зрозуміло, що арешт необхідно знімати. Обираючи спосіб зняття арешту (апеляційне оскарження або звернення до слідчого судді (суду) з клопотанням про скасування арешту майна) не слід подавати одночасно й апеляційну скаргу на ухвалу про арешт майна та клопотання про скасування арешту майна, оскільки одночасне подання може фактично заблокувати їх розгляд. Вважаю, що спочатку, у разі доцільності, потрібно подавати апеляційну скаргу з метою дотримання строків на апеляційне оскарження, а у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги можна звертатися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація