Анна Ганжа: Місто, небезпечне для дітей. Хто винен і що робити?


Останній рік я була досить активно залучена до питання дитячих майданчиків у нашому місті. Якщо бути більш точною – до питання їх безпеки. Разом з ініціативною командою думаючих, небайдужих та активних мам і татів ми проводили моніторинг майданчиків та їх ремонту. На кожному з них – як до, так і після ремонту – є значні порушення державних норм. Що, в свою чергу, суттєво підвищує рівень небезпеки та травматизму дітей.

Здавалося б, подібний стан речей та статистика тяжких травм, отриманих на дитячих майданчиках міста, мали б схвилювати всіх батьків, які повинні б активно і голосно почати вимагати від влади обладнувати майданчики відповідно до законодавства та норм безпеки. Адже піклування про дітей – є одним з пріоритетів нашої держави та передвиборчих кампаній.

Але щось пішло не так. Представники обраної мешканцями Полтави влади (від яких це очікувано) та частина батьків (оце вже важко усвідомити) замість того, щоб визнати проблему та докласти максимальних зусиль до її вирішення, почали… звинувачувати батьків травмованих дітей!

Чого я тільки не прочитала та не почула.

І про «дивитись треба за дітьми» та «треба знать, де гулять» – це при тому, що частина травм сталася на очах у батьків та на майданчиках, що не мають явних для нефахівців ознак небезпеки.

І про «скиньтесь та зробіть собі нормальний майданчик» – я тоді взагалі не розумію, навіщо ми платимо податки та обираємо владу.

І про «це ж діти, з ними завжди щось стається» – воно й недивно з такими небезпечними майданчиками у місті, не дружньому до дітей та сімей.

І про «спасіба, шо хоть такі є майданчики, могло бути й гірше» – і я переконана, що саме завдяки такому підходу наші діти ще довго не побачать дійсно класних майданчиків. Адже насправді може бути краще.

І про багато чого ще, про що сумно і неприємно згадувати.

imagine-4

 

Те ж саме відбувається, на жаль, і в інших сферах міста. Дитина отримала серйозні травми на шкільному спортивному майданчику, бо було відсутнє ударопоглинаюче покриття, а адміністрація школи винуватить батьків і саму дитину. Збили дитину на пішохідному переході – винні батьки. Навіть коли дитина через неприбраний сніг падає під колеса авто, винними знову виявляються батьки!

Подібна риторика звинувачень декому дозволяє відчути себе хорошими батьками, хтось користається нею, щоб почати повчати інших, дехто знаходить самореалізацію у тролінгу жертв. Відповідальні ж за ситуацію та її наслідки використовують напад на постраждалих для захисту своїх інтересів і посад.

Та як би там не було, доки подібна практика продовжуватиме своє існування, у нашому місті будуть небезпечні дитмайданчики, на яких травмуватимуться діти, а на дорогах лежатиме неприбраний сніг, що спричинятиме небезпечні ситуації. А посадовці, не виконуючи своїх прямих обов’язків, продовжуватимуть утримуватися за наш рахунок. Тож, якщо дійсно хочемо позитивних змін, варто вимагати їх у тих, хто за них відповідальний.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація