Віталій Прокопенко: Пільговики у громадському транспорті: протистояння чи підтримка громади?


Останнім часом, користуючись громадським транспортом нашого міста, ми все частіше відзначаємо незадовільний рівень обслуговування і навіть стаємо свідками і учасниками конфліктних ситуацій між водіями, кондукторами та пасажирами. Одна з причин конфліктів – перевезення пільговиків.

Відтак, приватні перевізники почали обмежувати час для пільгового проїзду або взагалі припинили надавати таку послугу, посилаючись на відсутність компенсацій з міського бюджету. Це дивує і обурює. Доходить і до того, що водії фізично перешкоджають їздити пільговикам, закриваючи перед ними двері, виштовхують з салону, відмовляються рухатися далі з пільговиком у салоні. Це одразу протиставляє інтереси пільговика інтересам інших пасажирів, які вже оплатили проїзд і сподіваються без затримки доїхати. Це все супроводжується взаємними образами і навіть застосуванням фізичної сили.

Очевидно, що так як зараз громадський транспорт у нашому місті не повинен працювати. Ми як громада маємо вирішити, чи підтримувати пільговиків у їх праві на рівні з іншими користуватися громадським транспортом, чи, навпаки, залишити їх наодинці з цією проблемою.

 

Маршрутки: всі в одному човні

Більшість мешканців та гостей міста користуються громадським транспортом. Мережа міського громадського транспорту розширює для нас територію існування зі значно меншими сукупними витратами, ніж у випадку, коли кожен з нас матиме власний транспортний засіб. Для людей, які обмежені в своїх можливостях самостійно оплатити поїздку в громадському транспорті – це взагалі питання фінансового виживання.

Далі перейдемо на мікрорівень і з’ясуємо: що ж таке окрема поїздка у громадському транспорті. Це послуга перевезення, яка надається публічно. Ми користуємося цим транспортом спільно і одночасно. У певних життєво розумних межах моє користування автобусами і тролейбусами не перешкоджає тому, щоб ними одночасно зі мною користувалися інші мешканці міста, в тому числі і пільговики.

Громадським транспортом ми користуємося нерівномірно. Є час пік, коли транспорт переповнений пасажирами, а є години, коли можна їхати у напівпорожньому автобусі. Одні маршрути мають інтенсивний потік пасажирів, де автобуси курсують з малими інтервалами, інші маршрути можуть бути активними лише протягом певного часу. Навіть в один і той самий час різні автобуси на одному маршруті можуть бути наповненими пасажирами по-різному. Однак в загальному підсумку всі кошти, зібрані перевізником як плата за проїзд, мають покрити його витрати і забезпечити певний рівень прибутку. Тому в залежності від середньостатистичної кількості пасажирського потоку (в тому числі з урахуванням пільговиків) визначаються оптимальні тип і пасажиромісткість транспортних засобів, їх кількість і частота руху, а також тариф за одну поїздку. Тому цей тариф враховує можливість перевезення пільговиків і покриття обумовлених цим витрат перевізників. Якщо виключити пільговиків з перевезень, при інших рівних умовах необхідно підвищувати тариф або погіршувати якість перевезень для інших пасажирів: зменшувати кількість транспортних засобів на маршрутах, їх пасажиромісткість, або економити на технічному обслуговуванні, ремонтів та відновленні парку. Таким чином, пасажири, які оплачують проїзд, знаходяться в одному човні з пільговиками.

Далі, принципово важливим є те, щоб перевізник отримав плату за проїзд від кожного пасажира. Якщо серед пасажирів є такі, що не платять за проїзд постійно (назвемо їх системними «зайцями»), експлуатація такого транспорту стає не вигідною для перевізника і змушує його вдатися до все тих же дій не на користь пасажирів або, як у нашому випадку, ще й не допускати системних «зайців» до перевезень. Це дуже схоже на те, що відбувається в нашому місті. Таким чином, за всіх, хто врахований у пасажиропотоках, необхідно заплатити перевізникам в повному обсязі.

З іншого боку, принципово неважливо, щоб кожний пасажир самостійно оплачував за свій проїзд. Доречно навести такий простий приклад. Коли я їду в автобусі з родиною, я сам оплачую проїзд для дружини і дітей. Також моя дружина може заплатити за себе сама, а я дам дітям необхідні кошти, щоб кожен заплатив за себе. Для перевізника в даному випадку немає ніякої різниці як ми заплатимо за проїзд. З точки зору перевізника цей принцип може бути поширений і на всіх пасажирів, незалежно від наявності родинних чи інших близьких стосунків. Важливо лише те, щоб він отримав оплату за проїзд всіх пасажирів.

Таким я бачу зміст послуги з перевезення громадському транспорті в контексті розгляду питання надання послуг пільговикам.

Інша сторона питання – це «правила гри», за якими здійснюються перевезення пільговиків. В залежності від того, наскільки ці правила відповідають змісту послуги, буде складатися результат для всіх учасників – перевізників, пасажирів, які оплачують проїзд, пільговиків та інших. Проблеми, які ми маємо сьогодні, свідчать про те, що існуючі правила неефективні, тому треба їх «переписувати».

Керуючись цим, давайте проаналізуємо відносини, які виникають при перевезеннях пільгових категорій громадян громадським транспортом за умов різних схем організації соціальної допомоги пільговикам. Можливо ми знайдемо більш ефективні «правила гри». При цьому будемо вважати, що тариф є визначеним і відповідає витратам і якості послуги.

 

Схема «Компенсації перевізникам»

Почнемо зі схеми, яка запроваджена у нашому місті, згідно рішення Полтавської міської ради від 20.07.2018 про затвердження «Програми компенсаційних виплат перевізникам за пільговий проїзд електротранспортом та автомобільним транспортом окремих категорій громадян м. Полтава» та рішення Виконавчого комітету міської ради №158 від 08.08.2018 про затвердження «Порядку компенсаційних виплат перевізникам за пільговий проїзд електротранспортом та автомобільним транспортом окремих категорій громадян у м. Полтава». Вартість програми до кінця поточного року – 40 млн. грн. (орієнтовно), які заплановано витратити з міського бюджету на компенсації перевізникам за безкоштовне перевезення пільгових категорій громадян.

В основу цієї схеми покладено розрахунок коефіцієнту співвідношення кількості перевезених пільгових пасажирів та пасажирів, які оплачують проїзд. Коефіцієнт визначається на основі статистичних досліджень перевезень, проведення яких покладено на ТОВ «Трек Сервіс Контроль». На основі визначених і затверджених виконкомом міськради коефіцієнтів перевізники щомісяця надають у відділ з питань транспортних перевезень та зв’язку виконкому міськради розрахунки суми компенсацій згідно методики, яка викладена у вищезгаданому Порядку №158. Крім коефіцієнтів у розрахунку застосовуються встановлений тариф та кількість перевезених пасажирів, які оплачують проїзд. Останні визначаються виходячи з виручки перевізників від перевезення цих пасажирів.

На основі отриманих розрахунків перевізників відділ з питань транспортних перевезень та зв’язку передає в міське управління соціального захисту зведений розрахунок, на підставі якого це управління готує проект рішення виконавчого комітету і після його прийняття здійснює грошові компенсації з міського бюджету в межах кошторисних призначень. Так це працює з великою кількістю чиновників та щонайменше місячним лагом між періодом перевезень пільговиків і періодом виплати компенсацій.

Давайте проаналізуємо цю схему. Принципово модель «Компенсації перевізникам» зображена на рис. 1

1 

Перевезення пільговиків здійснюються в нашому місті. Тому в базисі цієї та інших схем необхідно обов’язково розглядати нашу громаду. Номінальним виразником інтересів громади є міська рада, яку ми наділяємо певними повноваженнями, в тому числі в питаннях організації перевезень громадським транспортом і соціального захисту населення. Через її рішення реалізується формальна згода громади (але не персонально кожного з нас) оплачувати проїзд пільговиків. Більша частина громади є також платниками податків. З податків, які ми платимо, формується бюджет міста. При цьому одним із повноважень міської ради є розпорядження нашими коштами, акумульованими в місцевому бюджеті.

Із точки зору користування громадським транспортом нашу громаду в цій схемі можна поділити на три групи – 1) користувачів транспорту, які самостійно оплачують вартість проїзду, 2) пільговиків, яким надається право безкоштовного проїзду, і 3) громадян, які не користуються з різних причин громадським транспортом.

Остання група громадян, яка сплачує податки і не користується громадським транспортом, також бере участь в оплаті проїзду пільговиків, хоча не має відношення до проблематики громадського транспорту. Уявіть, наприклад, ситуацію, що ви маєте власний автомобіль, яким щоденно користуєтеся, дружина працює поряд з місцем проживання (або навпаки), а діти ходять до школи у вашому районі. Тому у вашої родини немає щоденної потреби у користуванні громадським транспортом. Якщо вам запропонують на вибір витратити сплачені вами податки на додаткове фінансування харчування дітей у школах, на ремонти доріг або на оплату пільгового проїзду у громадському транспорті, ви, скоріше за все, надасте перевагу харчуванню дітей або ремонту доріг, тобто тому, що ближче до ваших інтересів. Принаймні це логічно. Наявність таких громадян є першою проблемою цих «правил гри».

Також ця схема має високі корупційні ризики, пов’язані з можливістю розкрадання перевізниками коштів з бюджету міста. Компенсація перевізнику є розрахунковою величиною, яка базується на статистичному дослідженні перевезень, а не на персоніфікованому обліку кількості перевезень пільгових пасажирів. Тому розрахункова кількість перевезень пільговиків може дорівнювати фактичній, бути меншою або більшою за неї. Якщо при існуючому тарифі коефіцієнт завищений, розрахункова сума компенсації буде більшою за ту, на яку реально претендує перевізник, виходячи з наданої кількості послуг пільговикам. Відповідно маємо перевитрату бюджетних коштів, тобто другу проблему.

Ще одна проблема витікає з того, що частину коштів за надані послуги перевізники отримують щонайменше з місячним лагом, тобто фактично здійснюють перевезення частини громадян, а саме пільговиків, в борг. І якщо борги не виплачуються, чому б не змінити умови перевезень? Таким чином, виплата компенсацій не тими, хто користується громадським транспортом і не під час перевезень, а постфактум і через посередників робить цю схему нестабільною, а отже не гарантує дотримання перевізниками умов перевезення пільговиків.

 

Ситуація. На сьогоднішній день компенсації перевізникам відповідно до Порядку №158 ще не виплачувалися. ТОВ «Трек Сервіс Контроль» на початку вересня проведено тижневе дослідження обсягів перевезень, після чого на сайті міськради з’явився проект рішення міськвиконкому про затвердження коефіцієнтів для перевізників. Коефіцієнти визначені в діапазоні 1,36-3,56 (в середньому близько 2-х) перевезених пільговиків в розрахунку на одного перевезеного пасажира, який оплачує проїзд. Такі коефіцієнти викликають справедливі нарікання, оскільки суперечать тому, що ми щодня бачимо в тролейбусах і автобусах.

У цей же час, коли проводяться дослідження перевезень, перевізники при відсутності компенсацій з бюджету вдалися до відмови або обмеження у часі надання послуги пільговикам, які для них перетворилися на системних «зайців». Тому слід зробити висновок, що за умови відновлення перевізниками послуг перевезень пільговиків в повному обсязі коефіцієнти мають суттєво зрости! Це додає сумнівів щодо правильності розрахованих коефіцієнтів.

Висновок з цієї ситуації такий, що обґрунтованість коефіцієнтів для розрахунку сум компенсацій перевізникам підлягає сумніву, і в разі їх застосування перевізниками скоріше за все будуть отримані необґрунтовані суми компенсацій з міського бюджету, тобто наші з вами податки будуть витрачені неефективно, необґрунтовано і на користь певних осіб.

Так, 26 вересня на засіданні оновленого міськвиконкому було прийняте рішення про затвердження цих сумнівних коефіцієнтів для здійснення компенсацій перевізникам, щоправда з обіцянкою провести нові дослідження статистики перевезень. На жаль, самого рішення поки що немає на сайті міськради.

Враховуючи мінливість попиту на перевезення і пасажиропотоку, в тому числі сезонну, важко уявити, яким чином чиновники в подальшому обґрунтують нові коефіцієнти і неактуальність затверджених. І чи будуть зроблені перерахунки по нових коефіцієнтах за період застосування тих, що затверджені? Скоріше за все буде якийсь компроміс між інтересами перевізників і міської влади, а не з’ясування правди щодо фактичних перевезень пільговиків і реальної вартості наданих перевізниками послуг. Власне, це питання завжди буде мати кон’юнктурний вплив, завдяки якому залишатимуться реальні ризики неефективного використання бюджетних коштів нашої громади.

Схема «Монетизовані пільги»

Цьому всьому є альтернатива від нашого уряду. Навесні цього року Кабмін прийняв постанову №197 від 14.03.2018, якою затверджений «Порядок надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах».

Ідея монетизованих пільг полягає в тому, що пільговикам здійснюються грошові виплати з місцевих бюджетів в розмірі вартості 30 перевезень на місяць як компенсація їх витрат на користування громадським транспортом. При цьому у самому громадському транспорті пільговики на рівні з іншими пасажирами самостійно оплачують проїзд. Іншими словами, феномен безкоштовного проїзду пільговиків у громадському транспорті зникає як такий. Всі, хто зайшов у автобус, маршрутку чи тролейбус, мають сплатити за проїзд. Це має позитив у тому, що у громадському транспорті зникає проблема особливих умов перевезення пільговиків та їх протиставлення іншим пасажирам, які оплачують проїзд.

Інший позитивний момент – немає необхідності в компенсації витрат перевізникам з міського бюджету. Тобто всі корупційні ризики, пов’язані з цим, зникають.

Взаємовідносини між учасниками за умов такої схеми представлені на рис.2.

 2 

У цій схемі з’являється обласна державна адміністрація, яка розраховує щомісячну грошову виплату для пільговика, передбачену умовами Постанови №197, на основі середньої вартості проїзду у громадському транспорті на території області.

Однак зазначена постанова Уряду не передбачає обов’язкового переходу місцевих громад на грошові виплати пільговикам. Такий перехід здійснюється за рішенням міської ради.

Від міської ради також залежать ще два важливих аспекти цієї схеми. По-перше, вона своїм рішенням може розширити перелік пільгових категорій, який визначений постановою, по-друге, збільшити грошову виплату для кожного пільговика у порівнянні з тією мінімальною сумою, яка затверджується з розрахунку 30 поїздок на місяць.

Простий підрахунок показує, що 30 поїздок недостатньо для задоволення нормальних потреб у перевезеннях для більшості категорій пільговиків. Тобто грошова виплата не дозволить пільговикам покрити всі «нормальні», життєво необхідні витрати на користування громадським транспортом. Тому вони будуть змушені оплачувати проїзд частково з власних доходів.

Це один з ключових моментів схеми. У питанні надання пільг, житлово-комунальних чи на користування транспортом, держава демонструє єдність підходу, в основу якого покладено не «нормальні», а мінімально необхідні соціальні стандарти. 30 поїздок – це певний соціальний стандарт надання послуги, який чиновники Уряду вважають мінімально достатнім, а не нормальним, для життєдіяльності громадян пільгових категорій. Таким чином, з точки зору витрат на проїзд у громадському транспорті пільговики опиняються в менш сприятливих умовах. У них два виходи: або витрачати власні кошти на проїзд, чого немає у попередній схемі, або зменшувати кількість поїздок. Фактично матимемо і те, і інше.

У цій схемі виявляються ще такі нюанси. Якщо в різних містах на території області вартість проїзду у громадському транспорті різна, пільговики у місті з вищою ціною на проїзд втрачають більше за інших. Якщо пільговик користуватиметься найдешевшим транспортом, зокрема, тролейбусом, він зможе покрити грошовою виплатою вартість більшої кількості поїздок. Так, якщо в області вартість проїзду в різних видах транспорту становить 3 і 5 грн., середня вартість однієї поїздки дорівнюватиме 4 грн., а місячна грошова компенсація – 120 грн. При користуванні транспортом з вартістю проїзду 3 грн. компенсація покриє вартість 40 поїздок на місяць, транспорту вартістю 5 грн. – 24 поїздки. Звичайно, що при необхідності постійного використання пільговиком більше ніж одного транспортного засобу для здійснення однієї поїдки, грошова виплата компенсує йому ще меншу частку витрат на проїзд у громадському транспорті.

 

 

Ситуація. Розпорядженням Голови Полтавської обласної адміністрації №450 від 23.05.2018 (http://www.adm-pl.gov.ua/sites/default/files/450-2018.pdf) розмір місячної грошової допомоги встановлений на рівні 105 грн. Таким чином, в полтавському тролейбусі при тарифі 3 грн. пільговик може за рахунок цієї виплати здійснити 35 поїздок на місяць, а в автобусі чи маршрутці при тарифі 5 грн. – 21 поїздку. Я спеціально навів розрахунки с тарифами 3 і 5 грн., тому що зниження тарифів в тролейбусах і автобусах міста до 2 і 4 грн. відповідно вимагає від обласної держадміністрації переглянути розмір грошової допомоги в сторону зниження (пункт 4 Постанови №197). Постраждають від цього також пільговики в Кременчуці та інших містах, де є громадський транспорт.

 

Також і в цій схемі існує неадресне використання коштів місцевого бюджету. Вона надається всім громадянам, які відносяться до визначених пільгових категорій, незалежно від того користуються вони міським громадським транспортом чи ні. На рис. 2 у зв’язку з цим виділено додаткову групу у складі громади міста. Таким чином, частина коштів бюджету міста витрачається не за призначенням і проконтролювати це взагалі неможливо.

На мій погляд, в цій схемі перевізники можуть отримати менші кошти за надані послуги. Кошти, отримані від пільговиків під час перевезень, будуть меншими ніж суми компенсацій в попередній схемі, тому що пільговики, адаптуючись до нової схеми, можуть зменшити кількість поїздок та оптимізувати вибір на користь дешевших видів транспорту (тролейбусів). Призведе це до перегляду кількості задіяних транспортних засобів чи спрацює як додатковий фактор підвищення тарифу, буде залежати від того, як адаптуються до нової схеми пільговики.

Ну і якщо при розрахунках бюджетних компенсацій таки були використані завищені коефіцієнти, перевізники не зможуть отримати необґрунтовані суми, на які б могли розраховувати в першій схемі. Це також впливає на загальну прибутковість бізнесу. Але про ці втрати знатимуть лише перевізники.

У підсумку маємо неефективне використання коштів платників податків при доволі пасивній ролі громади і кожного з нас. Кошти витрачаються, пільговики обмежуються у безкоштовному користуванні відповідними послугами, а у чиновників завжди знайдуться аргументи не збільшувати грошові виплати пільговикам.

З точки зору розвитку громади ця схема є тупиковою, тому що ініціатива і відповідальність переноситься з громади на Уряд, обласну державну адміністрацію і частково міську раду.

Схеми «Компенсації перевізникам» і «Монетизовані пільги» об’єднує те, що безкоштовний проїзд пільгових категорій громадян забезпечується за рахунок і за формальною згодою громади, в якій кожен з нас не відчуває особистої відповідальності за те, як витрачаються наші кошти. Ця допомога не є персоналізованою з боку того, хто надає допомогу, тобто не йде від однієї людини до іншої, а тому не отримує в кожному з нас необхідного морального схвалення. Крім того обидві схеми включають громадян, які не мають відношення до цієї проблематики. В першому варіанті це платники податків, які не користуються громадським транспортом, і вони у зв’язку з цим щось втрачають, в другому – пільговики, які також ним не користуються і тому необґрунтовано мають додатковий зиск. Ну і звичайно, оплата проїзду пільговиків не можлива без участі численних посередників – чиновників різного рівня.

 

Модель «Громадянська турбота»

Відповідаючи на це питання, я хочу запропонувати на розгляд іншу схему (точніше дві схеми), в якій безкоштовний проїзд пільгових категорій громадян забезпечується з власної ініціативи пасажирів, які оплачують проїзд, тобто з персоналізованою відповідальністю за прийняте рішення і витрачені кошти.

В цьому місці хочу повернутися до особливостей послуги з перевезення громадським транспортом, про які написав на початку. В громадському транспорті принципово неважливо, щоб кожний пасажир сам за себе оплачував за проїзд. Але в той же час оплата за проїзд всіх пасажирів саме під час отримання послуги з перевезення знімає багато зайвих відносин між пасажирами, пільговиками, перевізниками та чиновниками міської ради. Тобто треба віднайти спосіб оплачувати за пільговиків під час їхнього і нашого проїзду в транспорті.

В соціальних мережах іноді з’являються повідомлення, в яких наводяться приклади того, як хтось з пасажирів, що оплачують проїзд, допомагає пільговику (УБД, пенсіонеру, дитині), оплативши за нього проїзд. Я такі ситуації спостерігав і на власні очі. Це приклади індивідуальної підтримки. Вони несуть позитивний зміст, але ми всі розуміємо, що така доброчинність не підкріплена економічним зиском і в кінцевому підсумку може «розорити» тих, хто допомагає.

Давайте поширимо ці приклади на колективні відносини. Уявіть собі спрощену ситуацію, коли в автобус на 10 місць на кінцевій зупинці сідають 8 пасажирів, які оплачують проїзд, і 2 пільговика. Вартість проїзду розрахована таким чином, щоб при повному салоні, тобто 10 пасажирах, перевізник отримав кошти, достатні, щоб зацікавити його у перевезенні. І 8 пасажирів, які оплачують проїзд, додатково оплачують проїзд двох пільговиків. Це водночас і індивідуальне рішення кожного з них, і їх колективне рішення. Допомога від одних пасажирів іде напряму до інших, які її потребують і під час перевезень. Перевізник отримує всі необхідні кошти, має повний салон пасажирів і вирушає за маршрутом.

В результаті всі 10 пасажирів отримали послугу перевезення, в той час як без допомоги одних іншим поїхали б лише 8 і ці 8 пасажирів заплатили б ті самі кошти за вищим тарифом, тому що автобус вирушить або при повному салоні, або при більш високій оплаті за проїзд, щоб покрити витрати перевізника.

Без чиновників і бюджетних коштів, без корупції і неадресного витрачання коштів всі пасажири отримують послугу перевезення, перевізник отримує необхідні кошти. Крім того пасажири, які оплачують проїзд, не заплатили більше ніж у ситуації, коли б вони поїхали без пільговиків. Таким чином, ці «правила гри» долають недоліки попередніх двох схем, а інтереси всіх учасників реалізовані.

Схема «Громадянська турбота» представлена на рис.3.

 3

В масштабі всієї громади особливості окремих маршрутів, часу перевезень чи транспортних засобів зустрічно нівелюються до певного середньостатистичного рівня вартості проїзду. Виходячи з обсягів перевезень пасажирів, які оплачують проїзд, і пільговиків для перших визначається тариф, у складі якого крім вартості їхнього проїзду є також частка для оплати проїзду пільговиків. Тобто я веду мову про те, щоб застосувати коефіцієнт з першої схеми не для розрахунку бюджетних компенсацій перевізникам, а для визначення тарифу для пасажирів, які оплачують проїзд.

Завдяки тому, що пасажири, які оплачують проїзд, сплачують і за пільговиків, виникає економія бюджетних коштів в обсязі запланованих витрат на компенсації перевізникам або для виплати грошової допомоги, що є позитивним результатом. При цьому у чиновників стає менше функцій, то, можливо, і потреба в чиновниках стане меншою?

Вочевидь, виникає питання: а який сенс пасажирам, які оплачують проїзд, купувати свій квиток за збільшеним тарифом і оплачувати проїзд для певної кількості пільговиків. Чи достатньо нам всім буде якихось моральних внутрішніх установок і переконань, щоб щоденно здійснювати акт турботи за наших співмешканців, які потребують пільг? На моє глибоке переконання – ні!

Повторюсь, доброчинність, не підкріплена економічним зиском, може «розорити» тих, хто допомагає, а тому існує в нашому  суспільстві виключно як фрагментарне явище. Найбільш дієвим інструментом, який спонукає людей на дії, в тому числі і добрі справи, є гроші, які уособлюють в собі еквівалент матеріальної вигоди. В такій схемі обов’язково повинен бути механізм матеріального стимулювання пасажирів, які оплачують проїзд за себе і пільговиків. Таким механізмом може бути, наприклад, надання податкових пільг для цих пасажирів. Розмір податкової пільги має відповідати тим додатковим коштам, які пасажир сплатив у своєму тарифі на користь пільговиків і на які зекономив витрати місцевого бюджету. Тобто все, що ми додатково сплатимо на користь пільговиків, купуючи квиток у громадському транспорті, ми повернемо собі у вигляді зниження сум сплачених податків. В кінцевому підсумку ми не витратимо більше ніж у ситуації, коли просто оплатимо тільки свою поїздку.

Таким чином, для всіх нас, хто на загальних умовах користується громадським транспортом, буде гарний стимул для того, щоб проявити турботу за громадян пільгових категорій і дати їм можливість скористатися послугами громадського транспорту на рівні з нами.

Схема «Турбота + компенсації»

Питання переходу до схеми «Громадянська турбота» неоднозначне. Не всім користувачам громадського транспорту ця ідея може бути до вподоби. Адже в разі прийняття такого рішення ми не матимемо вибору, і знову отримаємо формальну, не персоналізовану згоду всіх і кожного. Тому більш реалістичною і перспективною я бачу змішану модель, в якій кожному користувачу громадським транспортом буде запропоновано вибір тарифів, за якими оплачувати проїзд, наприклад:

- тариф «Базовий» – включає лише вартість поїздки того, хто придбав квиток;

- тариф «Турбота» – додатково включає певну частину вартості поїздок для пільговиків.

Ця схема представлена на рис. 4.

4_1

В тій частині громади, яка оплатить проїзд за тарифом «Турбота», ми самі без участі чиновників міської ради чи інших посередників оплатимо послугу для пільговиків, надавши їм свою адресну, персоналізовану турботу і підтримку. Буде це 20% пасажирів, зекономимо 20% бюджетних коштів; буде 40% - то ще краще. В тій частині громади, яка не захоче прийняти участь у цій програмі і оплачуватиме проїзд за тарифом «Базовий», за рахунок місцевого бюджету буде здійснена компенсація перевізникам додаткових сум, але вже в менших обсягах.

В такій схемі ми захищаємо пільговиків від свавілля перевізників, тому що при будь-яких негараздах з виплатою перевізникам часткових (менших за обсягом) компенсацій проїзд пільговиків буде частково оплачений за тарифом «Турбота».

Таким чином, ми, громада міста Полтава, матимемо своєрідний барометр нашого розвитку, єдності і готовності допомогти один одному. Чим активніше ми будемо долучатися до оплати проїзду за тарифом «Турбота», тим швидше здолаємо негаразди існуючих «правил гри».

На закінчення хочу наголосити на необхідності впровадження в місті автоматизованої системи обліку оплати проїзду у громадському транспорті. По даному питанню ми вже маємо рішення міськвиконкому №180 від 22.08.2018, яким затверджено порядок функціонування та вимоги до цієї системи, положення про конкурсний комітет з визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги, умови проведення конкурсу та інше.

Автоматизована система обліку дозволить суттєвим чином зменшити корупційні ризики, які присутні в двох з чотирьох розглянутих схемах, зокрема в останній, тому що розрахункові коефіцієнти співвідношення перевезень пільговиків і пасажирів, які оплачують проїзд, будуть замінені на облікові. Також це допоможе зменшити ймовірність шахрайства при визначенні тарифів.

Вона передбачає персоніфіковані електронні квитки для пільгових категорій пасажирів, завдяки чому оператор системи матиме точні дані щодо кількості перевезень пільговиків. Аналогічно, вимоги до функціонування цієї системи можна доповнити необхідністю випуску персоніфікованих електронних квитків для тих громадян, які будуть використовувати тариф «Турбота», щоб в подальшому їхні додаткові витрати можна було б компенсувати податковими пільгами.

З впровадженням автоматизованої системи обліку оплати проїзду відкриваються широкі можливості для активної, свідомої підтримки мешканцями міста пільгових категорій громадян, а значить і для розвитку самої громади та її єдності.

Яка схема Вам найбільше до вподоби? У разі впровадження схеми «Турбота + компенсації», яким би тарифом ви користувалися?

У будь-якому випадку ми змінимося. Як і коли?


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація