Сергій Антоненко: Полтавська міська рада, як абсурд Франца Кафки!


14  березня 2018 року в Октябрському районному суді в спрощеному провадженні відбулося судове засідання щодо мого позову до виконавчого комітету Полтавської міської ради. Позов стосувався визнання незаконною бездіяльність органів місцевого самоврядування та зобов’язання вчинити дії, щодо створення процесу приймання від населення та передачі потім на утилізацію небезпечних відходів 1 класу небезпеки.

Октябрський суд, не довго думаючи, в спрощеному провадженні, тобто самостійно без виклику сторін, ухвалив рішення, що виконавчий комітет Полтавської міської ради є неналежним відповідачем по справі. На думку суду, належним відповідачем є Полтавська міська рада, відповідно, судовий позов повернувся до мене без розгляду. Але тут вбачається зацікавленість Октябрського суду у створенні штучних перешкод або й взагалі зупиненні розгляду відповідної судової справи. Тому що, згідно з частиною 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства (КАС), якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача мав право замінити первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Також, суд мав право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача

Відомо про різні «героїчні» судові рішення Октябрського районного суду, в деяких було помітно, що судові рішення виносились на користь суб’єктів владних повноважень місцевої влади або взагалі суд ставав на бік сумнівних осіб, представників кримінального характеру. Судовий позов мною був поданий до 15 грудня 2017 року, тобто до внесення змін в КАС, за яким спірні питання з органами місцевого самоврядування (виконавчий комітет Полтавської міської ради) вирішувались місцевими судами (Октябрський суд), як адміністративними. Після 15 грудня 2017 року, вже після початку судової реформи спірні питання з органами місцевого самоврядування можна вирішувати в Окружних адміністративних судах. Тому, щоб знову не затягувати вирішення справи та не ускладнювати собі життя антинародним Октябрським судом, подав позов до ще незаангажованого  Полтавського окружного адміністративного суду, тим самим змирився з технічною поразкою та втратою можливості повернення сплаченого судового збору.

25 квітня 2018 року відбулось перше підготовче судове засідання по справі: 816/1005/18, Суддя:  С.С. Сич  за моїм позовом до Полтавської міської ради. Судові вимоги викладені в моєму блозі у попередніх публікаціях

За день до судового засідання, тобто 24 квітня, я отримав відзив на позов від відповідача – Полтавської міської ради. Тому на підготовчому судовому засіданні в суді заявили про відкладення справи, з метою більш ретельно ознайомитися з відзивом відповідача та надати ґрунтовну відповідь. Наступне судове засідання було перенесено та відбудеться 4 травня 2018 року о 11год 30хв.

Сканкопія відзиву відповідача, Полтавської міської ради, на мій позов

Сканкопія відзиву відповідача, Полтавської міської ради, на мій позов

Сканкопія відзиву відповідача, Полтавської міської ради, на мій позов

Сканкопія відзиву відповідача, Полтавської міської ради, на мій позов

Сканкопія відзиву відповідача, Полтавської міської ради, на мій позов

Особисто не очікував такого неприхованого відвертого цинізму від Полтавської міської ради, хоча вже не очікував визнання позовних вимог. Але, прочитавши відповідь, приходиш до висновку, що ми живемо в часи абсурду Франца Кафки. Або сам юрист Франц Кафка живе в наш час, працює в Полтавській міській раді та пише для всіх відділів та управлінь міської ради листи-відповіді на всі звернення мешканців Полтави. Хто знайомий з творчістю Франца Кафки, зрозуміє, що маю на увазі.  

На думку відповідача, міської ради, громадяни повинні самостійно вирішувати, як передавати на утилізацію небезпечні відходи, які утворюються в побуті.

Відповідач розуміє порушення реалізації суб’єктивного, як створення перешкод в його реалізації. Тобто мені, як свідомому мешканцю Полтави, громадянину України, бажаючого не забруднювати навколишнє середовище небезпечними відходами та бажаючого передати відходи на утилізацію, міська рада не створює перешкод в реалізації такого права. На думку представників міської ради, я самостійно повинен шукати підприємства, щоб віддати на утилізацію ртутні лампи, ртутні термометри, відходи електронного походження, прострочені ліки, автогуму та інші відходи. Міська рада не зацікавлена в створені інфраструктури та заохоченні громадян в роздільному зборі та в подальшій передачі на утилізацію небезпечних відходів від населення.

Уявіть утопічну картинку, коли ми всі шукаємо спеціальні підприємства, щоб передати їм на утилізацію свої відходи. Потрібно, аби були в м. Полтава сприятливі умови для окремого збору таких відходів, наприклад, контейнери для збору ртутних ламп та термометрів, як в місті Києві, або транспортний засіб, який по графіку та маршруту їздив по місту і збирав небезпечні відходи від населення, як у місті Львові. Я впевнений, що вже на сьогоднішній день багато мешканців цікавляться питанням зменшенням відходів та здавали на утилізацію власні небезпечні відходи.

Відповідач у власному відзиві на позовну заяву перекладає обов’язки у сфері поводження з відходами на міські та районі адміністрації, що є представниками державної влади. Ще наводить докази, що органи місцевого самоврядування не є органами державної влади. Простіше кажучи, нашим сміттям повинен займатися пан Гройсман, який зараз живе та працює в місті Києві та й гадки не має що юридичний відділ зобов’язує його займатися нашим сміттям. Тобто, він має сісти за кермо сміттєвоза та їздити по місту, опорожнюючи сміттєві баки.

Ще особливість «абсурду» в кращих традиціях Кафки. Було наведено та додано до відзиву на позов кілька угод з приватним підприємством ТОВ «ІМАР». Тобто, управління цивільного захисту населення Полтавської міської ради періодично укладає угоди з ТОВ «ІМАР» та спокійно передає їм на утилізацію ртутні лампи. Але чомусь про це ніхто не знає та не усвідомлює, де населенню можна в неробочий час здати ртутні відходи на утилізацію. Пам’ятаєте розповідь Франца Кафки «Замок», в якому головний герой під ініціалом К. ніяк не міг зустрітися з високопоставленим чиновником Кламом. Весь час К. підходив так близько, але кожного разу чиновник Клам зникав. Теж саме відбувається зі мною вже протягом двох років. Два роки намагаюся добитися від місцевої влади створення в місті Полтава цивілізованої системи окремого збору небезпечних відходів. Для того, щоб ми чітко знали та розуміли, куди віднести та кому віддати наші ртутні лампи, ртутні термометри та інші небезпечні відходи. Щоб ми дійсно були впевнені, що небезпечні відходи будуть утилізовані чи повторно перероблені, а не закопані на Макухівському сміттєзвалищі. Що при цьому вони не попадуть до ґрунтових вод, повітря та нашої землі.

Всю відповідь на позов можна віднести до слов отця Федір: «Сам дурак» у фільмі «Дванадцять стільців» за романом Ільфа і Петрова, на слова О. Бендера «Єто наш друг»!

Друге судове засідання по суті за позовом до Полтавської міської ради про визнання незаконною бездіяльність органів місцевого самоврядування та зобов’язання вчинити дії, щодо окремого збору та утилізації небезпечних відходів від населення відбудеться 4 травня 2018 року в Полтавському окружному адміністративному суді. І я маю велику надію, що це буде тільки початок кінця «Абсурду по Кафці», який живе в Полтавській міській раді, щодо поводження з відходами, в тому числі і небезпечними!!!


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація