Артем Дугін: Про молоко та ОТГ. Неекспертна думка


 

Цікаву інформацію отримуємо з від управління статистики Полтавської області http://www.pl.ukrstat.gov.ua/main/stat_info/sg/sg6.htm .

За період з 1995 по 2018 року поголів’я корів в Полтавській області скоротилося з 376300  до 121700. Тобто на 67,7%. В той же час виробництво молока в регіоні скоротилося з  950,7 до 792,4 тисяч тон. Тобто тільки на 16,7%.  І тут виникає витання: якщо корів в області стало втричі менше, то звідки  молоко і яка його якість? Що ми взагалі споживаємо під виглядом молока, та молочних продуктів ?

 

Що таке якісне молоко в Україні та світі

Головним показником якості молока є кількість соматичних  клітин (КСК). Чим їх менше, тим здоровіше поголів’я. Чим їх менше – тим кращою є молочна сировина для  виробництва молочних та кисломолочних продуктів. Тим лагіднішою є режим пастеризації сировини, поживніші та смачніші кінцеві продукти.  І, зрозуміло що, тим здоровіше населення регіону та країни в цілому.

Розрахований на 1 мілілітр молока, в розвинутих країнах показник КСК є не більшим за 80-100 тисяч. В Україні така якість молочної сировини наразі є недосяжною. Вітчизняні  виробники використовують у виробництві молочну сировину де КСК може сягати 300-600 тис/мл. Звісно, на підприємствах механічно відфільтровують соматичні клітини від молока. Що, звичайно, не робить з неякісної маститної сировини якісний та корисний продукт. Крім показника КСК вимірюють загальне обсемінення, вміст кишкової палички, та вміст антибіотиків.

Чому ж європейці можуть виробляти якісне молоко, а українці ні?  Чому наразі ми не можемо розраховувати на стабільно якісну сировину  ні з великих ферм з поголів’ям в 1000-10000 голів, ні з «домашніх ферм» та звичайних сільських господарств, де утримують по 1-3 корови? 

 

На виробництво якісного молока впливають:

Генетика поголів’я. А це цілеспрямована вітчизняна селекційна робота з поголів’ям для фермських господарств. Треба розуміти: не можна просто купити стадо племінних високопродуктивних корів за кордоном. Корова повинна мати місцевий імунітет, інакше підприємство буде витрачати кошти на ветеринарну фармакологію та мати збитки, виливаючи молочну сировину хворих корів з понаднормовим вмістом соматичних клітин та антибіотиків. Тому, враховуючи втрату поголів’я та занепад вітчизняної селекційної роботи над власне українськими високопродуктивними породами, ідеальним способом збільшення поголів’я є придбання ембріонів імпортних порід, запліднення українських нетелів, що мають місцевий імунітет.

Так само, фахівці застерігають про неприпустимість «аматорського запліднення» від не племінних бугаїв. Такою «селекційною роботою» грішать виробники «дідівського молока» - господарі, що утримують особисті селянські господарства та малі фермерські господарства.

 

  • Випас та зимове харчування корів. Великі молочні ферми країни зазвичай не мають власних пасовищ та сінокосів. Тисячі корів таких господарств роками стоять в стійлі і можуть лише здогадуватися як виглядає звичайне поле. Основу їх раціону складають комбіновані корми, у виробництві яких крім органічної рослинної сировини використовують: розчинники, консерванти, антибіотики, та органічні домішки, яких в природі корови ніколи не споживають. Логічним наслідком споживання таких силосів є мастит у поголів’я та велика кількість соматичних клітин у молоці. Господарства, які утримують поголів’я «як раніше» , змушені витрачатися на дорого вартісну вентиляцію. Тому що при утриманні корів на «традиційних» фермах з продуктів життєдіяльності корів випаровуються шкідливі для здоров’я поголів’я речовини (в першу чергу аміак), що призводить до хвороб, та застосування антибіотиків, і зрештою призводить до збитків.

Практика країн що є лідерами в якості виробленого молока (Швейцарія, Фінляндія, Голландія, Данія, Нова Зеландія, та інших): для виробництва якісного молока застосовують вільний випас корів та зимове харчування власним сіном та сінажем. Треба розуміти, що у такому випадку для утримання поголів’я фермерське господарство повинно мати 1,2-1,5 га з розрахунку на одну корову власних пасовищ та сінокосів. І трава для випасу та сіна там не просто «росте» в полі. Її засівають, ретельно збалансовуючи різнотрав’я для ідеального раціону.      

 

  • Технологія утримання, доїння, зберігання сировини, транспортування до переробних комплексів, та власне виготовлення кінцевого молочного та кисломолочного продукту.

 

  • Якісна ферма це: достатнє для поголів’я вентильоване приміщення. Якісний та безпечний настил. Системи подачі сіна (при зимовому утриманні) та води, відводу продуктів життєдіяльності корів. Доїльне обладнання. Обладнання для охолодження та зберігання молочної сировини. Комплекси обеззаражуючих мір щодо обладнання.

  

  • Регулярна та високопрофесійна ветеринарна допомога.

 

  • Швидка логістика, та збут молочної сировини.

 

  • Висока загальна культура господарювання.

 

Такі вихідні умови, та світовий досвід диктують ідеальну формулу молочного фермерського господарства: це сімейні фермерські господарства що мають по 10-20 корів, та обслуговують 15-30 га земель відповідно, поєднані в логістичні та переробні молочні кооперативи.     

Вважаю одним з найбільших досягнень процесу децентралізації створення ОТГ – територій з надзвичайно високою самоврядною суб’єктністю. Саме зараз, стало можливим створення та впровадження реальних регіональних інвестиційних проектів. Саме через ОТГ з’являється можливість запустити та навіть профінансувати як на зворотній, так і незворотній основі відповідно до законодавства проекти сімейних молочних ферм, логістичних та переробних молочних кооперативів. На мою думку, в цьому питанні, держава зі свого боку зробила все що потрібно:

  • створила сучасну та достатню нормативну базу для виробництва як якісної молочної сировини, так і продуктів з високою доданою вартістю з них.
  • готова відшкодовувати до 50% капіталовкладень в якісне поголів’я; нетелі та ембріони, в охолоджувачі, доїльні апарати, та інші основні фонди фермерських підприємств.

Реальний регіональний проект – то не галузева програма облдержадміністрації. Це не декларація про наміри, а чіткий план дій з прописаними учасниками, зонами відповідальності, дедлайнами, фінансуванням, з якісно проведеною соціологією конкретних ОТГ, конкретних населених пунктів. З моніторингом земель та наявної інфраструктури, що крім того дає чіткі відповіді на запитання про вік, стать, спеціальну освіту, зайнятість, психологічний стан, готовність до спів фінансування, навчання, та здатності до змін потенційних фермерів. З обрахунками економічного та соціального ефектів. Зі створенням якісних навчальних програм, створенням та юридичним супроводженням всих необхідних ланцюгів юридичних осіб, включаючи вузькопрофесійні: лабораторії, ветеринарні служби, тощо.

Впровадження такого проекту в одному, або декількох ОТГ області вирішує низку проблем:

*надзвичайно підніме якість молока, молочних та кисло-молочних продуктів що споживають полтавці,

* припинить занепад інфраструктури сільських територій області,

* позитивно вплине на родючість та хімічний склад задіяних в проекті і сільськогосподарських земель,

*зупинить деградацію населення та знелюднення сільських територій області. Перетворить маргіналізоване селянство (що інколи володіє земельними паями по 10-20 га) на самодостатній середній клас на селі. Перетворить занедбані хутори та депресивні селища на малі сільськогосподарські підприємства, центри зеленого туризму.

* створить передумови для створення потужної екологічної молочної індустрії в області. Сформує інфраструктуру для серйозних промислових інвестицій в галузь.

* суттєво підніме рівень доходів місцевих бюджетів ОТГ.

 

Чи потрібно впроваджувати такі проекти? Звісно. Тільки виконавши в повному об’ємі весь комплекс підготовчих та власне проектних робіт, та маючи політичну волю, можемо отримати позитивний  результат.


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація