Ігор Мелюхнов: Секонд-хенд – мій бренд


Доброго дня. Мене звати Гоша, і я секондхендоголік. Що, насправді, дуже круто! Мабуть, пройшли вже ті часи, коли люди з огидою проходили повз розвали чи магазини зі специфічним ароматом формальдегіду та інших хімічних препаратів для обробки одягу (особисто для мене він «божествєнний»). Різні верстви населення вистоюють черги в день завозу, щоб ухопити класну шмотку за недорого. Від інстаграм-дів до бабусєчєк у платках, що потім щєголяють у кросівках Skechers чи кедах Lacoste між базарними рядахми; від роботяг, що купляють «рваніну» для роботи до модних денді, які вдягають вінтажні піджачкі до нічного клубу.

Але у декого і досі існують стереотипи, що одягатися в цих магазинах – соромно. Мама одного мого приятеля каже, що не заходить туди через запах, та й копирсатись у цих завалах якось не комільфо. Хоча через декілька хвилин демонструє мені гламурну сумочку, яку їй подогнала жіночка з «домашнєй розкладки». А ще можна згадати такого персонажа українського політикуму, як Михайло Бродський, який заряжав тєми, що українців мало не вбивають отруйними речовинами, що виділяються з одягу, і про те, що продавців секонду їх треба «нагібать» по податковому законодавству, бо майже не перепадає, кому треба.

На той момент я реально переймався, що секонду не стане, і всі ми вимушені будемо носити «своє українське», яке, на той момент, вибачте, було жахливим по дизайну та якості. Але, як показує практика, такі особи довго не тримаються на верхівці, і, наївшись, або йдуть самі, або гоняться брудною (або ссаною) мітлою, так і не виконавши своїх обіцянок-цяцянок. І це чудово! Іноді це плюс, коли в українській політиці довго запрягають, і в результаті нікуди не їдуть =)

Головний посил цього тексту – не пропаганда придбання вживаних речей і демонстрація начебто «ніщебродського» статусу громадян України, а довести, що це недорого, вигідно та корисно.

І хай говорять, що гуманітарний одяг та мережі секонд-хендів вбивають легку промисловість країн (як приклад, держави Африканського континенту). Цей блог – про перемогу. І, здебільшого, перемогу здорового глузду.

 

Тепер по пунктах, шановні:

1. Якість та оригінальність. Як каже класік, «во-пєрвих, ето красіво». Від появи перших точок із вживаним одягом до сьогоденних мереж кожен знає, що речі, віднайдені в секонді, рідко зустрінеш ще у когось.

Коли прінти на футболках ще не були мейнстрімом, написи на цих одежинах завжди були (і є) оригінальними. Заявляю це як особа, в колекції якої було близько 80 футболок, що вражали оточуючих оригінальністю дизайну та неповторністю. Якби за фразу «та скікі у тебе тих футболок таких прикольних?» мені давали гривню, то я б вже купив собі Таврію пік-ап і возив би секонд «на район». До речі, це теж вихід для мешканців периферії. За відсутності нормальних магазинів у селах, жителі мають змогу купити якісні речі, знову ж-таки, за недорого. Говорячи ж за якість, то кожному відомо, що переважна більшість речей у «шмеках» (ще одна із народних назв секондів) – із фірмових європейських та американських магазинів відомих брендів. Тому не бачу потреби вистоювати черги до першого в Україні магазину H&M, якщо всі оті ваші світшоти та блузочкі можна нагребти «на вєс» по 40 гривень за кіло.

2. Ціна. Про це трошки згадалось у попередньому пункті, але окремо зазначу. Неймовірний кайф купляти майже нову одежину реально за копійки. Кажу це Вам як майстер спорту із перебирання трємпєлєй, що навіть у передостанній чи останній день, коли цінник за кілограм наближаєтья до позначки 18 гривень, є шанс знайти брудні сандалі Ecco, придбати їх за мінімум, вистірати і всім казати, що це з магазину у торгівельному центрі, й коштували вони штуку. Ми з одним приятелем навіть влаштовували змагання, хто придбає класну футболку за максимально низькою ціною. Він перемагав доволі часто. Було щось типу 50 копійок :)

Оскільки наша країна, за версією зрадофілів, «держава вічного зубожіння», то секонд-хенди – це спасіння для страждущіх.

3. Ресайклінг. Тобто «повторне використання». У даному випадку одягу. Бути «еко» зараз модно. А, поза тим, – дуже корисно. До числа цих людей я себе теж відношу, і постійно пропагую такий спосіб життя серед друзів та знайомих.

Покупки у секондах можна прирівняти до сортування сміття, тому що повторно використовуєш річ, даєш їй друге життя, що не дає засмічувати навколишнє середовище. Хай прозвучить це трошки утопічно, але я вірю в такі речі і, хай як екоманьяк-одіночка, але роблю свій вклад у збереження здоров’я планети. І це не тільки носіння вживаного одягу, а і виготовлення з нього різної продукції: ляльки, подушки, безкаркасні меблі (одна знайома зробила зі старих джинсів та м’яких іграшок, які вже розлюбили, крісло-мішок). Тут тобі і перевірка власних сил і фантазії у плані реалізації задумів по інтер’єру та дизайну одягу. Та і взагалі це вгамовує спрагу споживання: ти не купляєш нові дорогі речі, які, можливо, не носитимеш, зате можеш потратити зекономлені кошти на щось інше та цікаве (наприклад, відкласти на подорож, у яку відправишся у ношеному, але модному взутті).

Можна ще, звісно, використовувати бюрократично-популістську риторику типу «це нові робочі місця», «розвиток малого бізнесу», або, навпаки, засуджувати за те, що завдяки доступу до якісного та недорого одягу, з’явилась велика кількість торгашей у соцмережах та спеціалізованих сайтах, які не сплачують податки зі своєї торговельної діяльності та не наповнюють бюджет. Або мережі, які використовують гуманітарку з Європи заради власного збагачення. Звісно, це неправильно. Будь-яке підприємництво має контролюватися відповідними виконавчими органами та наближати нас до ідеалів «загнівающєго Запада», де ти знаєш, на що йдуть твої податки і тебе рідко хто обманює.

Ще одним плюсом в бік блошиних ринків є те, що світові селебрітіз не гидують там затарюватись. Українська письменниця Ірена Карпа у притаманній їй манері лайкає секі за будь-якої можливості. Або, наприклад, голівудська зірка Хелена Бонем Картер зі своїм незмінним стилем бохо в одязі. Чомусь впевнений, що щось з її лахів було відшукано на теренах вживаного шмот’я.

 

Але секонд-хенди мають бути хоча би тому, що це дійсно вигідно для всіх. Вистірати завжди можна. І не тільки одяг, але і свідомість.

Будьте стильними по доступних цінах!

 

І, на завершення теми, закріпимо любов до секонд-хендів творчим доробком неймовірно смачного українського колективу Oy Sound System.

Всім ☮️ і Новий завоз :)

 


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація