Наталія Панченко: Смерть Павла Адамовіча. Закінченння страшної історії, чи її початок?


Вбивство мера Гданська Павла Адамовіча сколихнуло всіх як у Польщі, так і далеко за її межами. Для мене у тому, що сталося надзвичайно багато символів і сенсів. Давайте спробуємо їх прослідкувати.


Великий оркестр святкової допомоги


Отож, замах на вбивство відбувся під час загальнопольської акції доброти. Великий оркестр святкової допомоги (WOŚP) - це благодійна акція, яка триває у Польщі вже 27 років. Цього дня волонтери по всій країні, від найменшого села до найбільшого міста, ходять зі скриньками по вулицях і збирають гроші, які потім ідуть на закупівлю медичного обладнання для лікарень.

У Польщі навряд чи вдасться знайти лікарню, в якій немає обладнання купленого з WOŚP. Більше того, є лікарні, у яких все наявне устаткування було закуплене саме в рамках цієї акції. Увечері, на закінчення акції, в містах рахують зібрані волонтерами гроші, які потім офіційно передають організаторам, організовують святковий концерт і запускають у небо світло доброти (феєрверк).  

 

Вбивство відбулося в центрі міста, на сцені, на очах у тисяч людей і перед об’єктивами десятків камер


Павел Адамовіч був одним із волонтерів цьогорічної акції. Вдень він збирав гроші до скриньки на вулицях Гданська, а ввечері, під час святкування, дякував жителям свого міста за участь у оркестрі.

В момент, коли Павел стояв на сцені, чекаючи разом із тисячами людей запуску в небо світла доброти, на сцену вскочив 27-річний вбивця з ножем та наніс Адамовічеві три удари в серце. Згодом мер Гданська помер у лікарні.

Вбивцю було затримано на місці, ним виявився психічно хворий зек, який до грудня 2018 сидів у в’язниці за збройні напади на банки. Зі сцени вбивця сказав: “Ало, ало! Мене звати Стефан (назвав теж прізвище, але нерозбірливо), я сидів у тюрмі без вини декілька років, Громадянська Платформа (політична партія, членом якої до 2015 року був Павел) з мене знущалася, саме за це помер Павел Адамовіч.”

Вбивство відбулося в центрі міста, на сцені, на очах у тисяч людей і перед об’єктивами десятків камер.

 

Адамовіч був не просто мером

На перший погляд могло б здатися, що це “просто якийсь психопат вбив мера”, але це не так. Адамовіч був не просто мером, а вбив його не просто психопат. Усе на багато глибше.

Адамовіч був не просто пересічним мером одного з польських міст.

Він був мером, якого обирали 6 каденцій підряд (з 1998 року).

Він був мером міста, в якому народився, прожив усе життя і яке безмежно любив.

Він був мером, який перетворив Гданськ у європейське місто.

Він пропагував відкритість і повагу до іншого. Не боявся біженців, з повагою ставився до іноземців, підтримував LGBT. Мером, цінності якого були однозначними, і який чітко знав куди йде - в Європу.

І вбив його не психопат. Його вбили атмосфера ненависті, поляризація суспільства та дозвіл на прояв агресії, які панують в Польщі.

 

Повний список співучасників


Вбивця Павла 5 останніх років сидів у в’язниці. І це ж не просто щось йому вдарило до голови, під час концерту. Він готувався до вбивства.  На щось же він мусив опиратися формулюючи в своїй голові тезу, що “над ним знущалася Громадянська платформа”.

Найвірогідніше, він почув це зі ЗМІ, тобто були журналісти, які щось подібне там сказали, були ті, хто спонукав цих журналістів таке сказати, і були ті, які ніяк на це не реагували. Ось і є повний список співучасників.

“Температура по палаті” зростала у Польщі останні декілька років. Тільки якщо попередня влада намагалась це якось залагодити, неприємні інциденти засуджувала, а своїм прикладом показувала, що відкритість і повага до ближнього це добре, то теперішня має дещо іншу політику.

Ведення цієї політики є подібне у багатьох питаннях і сферах, але мені буде найлегше пояснити це на власному прикладі. Давайте побіжно проаналізуємо дії польської влади, наприклад, щодо українців, які проживають у Польщі.

 

Влада ніяк не запобігає розпалюванню міжнаціональної ворожнечі та ксенофобії

З одного боку ця країна видає дозволи на проживання та роботу, оскільки економіка без українських працівників просто б не втримала такого рівня. З іншого - ставить історичне минуле вище теперішнього, співпрацює з праворадикалами, застерігає суспільство перед “страшною навалою біженців”. При цьому ніби невзначай публічно називає біженцями українців, які приїжджають працювати до Польщі. Не засуджує проведення націоналістичних маршів, закриває очі на плюндрування українських пам’ятників, приймає контроверсійні закони про Волинську різню, цим самим даючи незадоволеній частині суспільства ще один привід щоб “четвертувати” українців.

Спочатку все почалося в інтернеті, де нас обзивали і погрожували. Тут ви можете почитати те, що хейтери писали протягом останніх кількох років особисто мені. Далі ненависть і агресія з інтернету почали виходити назовні.

Впродовж останніх років у Польщі було зафіксовано декілька гучних випадків, коли українців побили лише з огляду на їх національність. Часто це відбувалось із закликами валити на х*й з Польщі.

З такими ж закликами кілька місяців тому у Варшаві, на автобусній зупинці, чоловік побив дівчинку-підлітка за те, що вона була з Туреччини і мала інший колір шкіри, ніж він. Цей приклад я подаю спеціально, щоб ви розуміли, що “не такі” тут не лише українці.

Влада подібних випадків публічно не засуджує й фактично ніяк не запобігає розпалюванню міжнаціональної ворожнечі та ксенофобії. А інколи навіть навпаки: своїм відмовчуванням цьому потурає.

Я розповіла Вам приклад, з якого вам може здатись, що поляки не люблять українців, але не робіть швидких висновків. Бо тут справа не в українцях, тут справа в загальній атмосфері країни. Своїх співвітчизників поляки не люблять так само. Суспільство поділилося на поляків ліпшого та гіршого гатунків, на виборців ПІС і опозиції, на націоналістів і ліваків, на більш католицьких і менш католицьких, на тих, кому подобається і не подобається WOŚP, тих, хто поважає і зневажає Єжи Овсяка (засновника і організатора Великого оркестру) і т.д.
Поділи стали настільки виразними, що їх неможливо не помітити, а атмосфера ненависті до інших стала всюдисущою.

І от ця температура зашкалила i суміш із поляризації суспільства та взаємної ненависті вибухнула.

Павел Адамовіч для багатьох теж був іншим. Комусь він не подобався тому, що підтримував ЛГБТ; комусь  бо був відкритим до інтеграції і хотів приймати біженців; комусь тому, що поважав українців; комусь не подобався за те, що колись був членом Громадянської Платформи; комусь іще чомусь.

Загальна атмосфера в країні дозволяла цим людям хейтити його. Для прикладу літом 2017 року у відповідь на заяву мера Гданська про готовність прийняти біженців зі Сходу, польські націоналісти з організації “Młodzież Wszеchpolska” (Молодь всепольська) опублікували в інтернеті  “Акт політичної смерті Павла Адамовіча”.

smert

На заяву мера щодо цього інциденту, прокуратура відповіла, що, на їх думку, це  не вважається закликом до ненависті й припинила розгляд справи. Ніхто за це покарання не поніс. Організація, яка публікувала акт смерті надалі діє, а мера Гданська 19 січня похоронять на цвинтарі у Гданську.



Це чудово, що в підтримку Павла Адамовіча вчора вийшло так багато людей, шкода тільки, що вже пізно. Та найстрашніше у тому, що смерть мера Гданська може не стати кінцем цієї історії, а бути лише її початком.   

adam

фото: Aerovideo


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація