Олег Шапошніков: Теорія розбитих вікон по-українськи


До цього тексту спонукала нещодавно прочитана чудова книжка американського публіциста Малколма Гладуелла «Поворотний момент. Як дрібні зміни спричиняють великі зрушення», яка, крім іншого, описує історію тривалої й виснажливої боротьби зі злочинністю у нью-йоркському метро. 20 тисяч тяжких злочинів на рік у кінці 80-х, 150 млн доларів збитків щороку лише від «зайців», нахабних та агресивних, нерідко озброєних. У результаті досліджень виявилося, що одним з головних чинників занепаду порядку в метрополітені були графіті – кожен з 6000 вагонів був нещадно розмальований, а ще постраждали станційні стіни й частково тунелі. У результаті комплексу надзвичайних заходів проти вандалів за участі поліції та армії впертих малярів злочинність у метро Нью-Йорка зрештою скоротилася учетверо, а шеф транспортної поліції згодом став головним копом усього міста.

Гадаю, незлим каталізатором змін у суспільному просторі, а заразом і у суспільній свідомості, могло би стати справжнє, не імітаційне сортування сміття з його подальшою переробкою. Еге, скажемо ми, чули, авжеж, з 1-го січня поточного року, відповідно до Закону України «Про відходи», стаття 35 – обов’язкове сортування. Де вони, різнокольорові контейнери?

«Років з десять як у нас у Дніпрі працює сміттєпереробний завод. Маємо мережу пунктів прийому вторсировини, доволі популярних серед містян. І, нарешті, майже скрізь відкриті баки замінили на закриті контейнери. Народ оцінив» – розповідають Олександр, Тетяна.

«У Харкові я бачу лише загальні контейнери і контейнери для збору ПЕТ-пляшок. Є ще окремо станції прийому батарейок, і в деякі магазини можна віддавати старий одяг. Куди йдуть ПЕТ-пляшки на переробку – загадка, бо, наскільки я знаю, під Харковом немає ніякого сміттєпереробного заводу. Але в сміттєвози вміст цих контейнерів висипають окремо – тобто шанс, що пляшки переробляються, таки є. Окремих контейнерів для скла та картону не бачив. А ось у Німеччині за неправильно сортоване сміття можна і штраф отримати», – говорить Василь Васильович.

Якось мені і двом знайомим випало стати першими в очікуванні автобусу від Велмарту. Підморгнувши один одному, ми провели експеримент: вишикувалися, як першокласники на великій перерві у черзі за коржиком. Відразу за нами прилаштувалася матуся з дитиною, а хвилин через вісім не дуже стрункою, проте колоною вишикувалися зо два десятки земляків. Отже, «теорія розбитих вікон» навпаки, здається, спрацьовує.

«У нашому місті де-не-де встановили контейнери для пластикових пляшок, які поволі заповнюються» – розповідає Андрій з Каховки.

«Була на відпочинку у Іллічівську, бачила баки для скла, паперу, поліетилену – ділиться побаченим Тетяна з Полтави. – У спальному районі, де проживаю, поки що усе по-старому. Пробують сортувати відходи у офісах та установах, ось це помітно» – Антін, Київ.

Власне, сортується сміття давно – охочими зазирнути до баків у надії знайти щось конвертоване і отримати копійку. Якщо це вигідно їм, це і середньому бізнесу, мабуть, може бути цікавим. Як це робиться у Швеції і чому шведам не вистачає сміття, можна почитати тут.

Що ми можемо робити вже зараз? Дещо можемо. Наприклад, не зливати у мийку кавову гущу – як свідчать недавні дослідження, вона у поєднанні з кухонним жиром утворює просто вбивчу суміш для каналізаційних труб. Не кидати в унітаз диявольський винахід сучасності – вушні ватні палички з пластику. Ви бачили десять тисяч ватних пластикових паличок, витягнутих двома сантехніками у оранжевому з каналізаційного колектора? Бо я бачив, а що при цьому говорили втомлені сантехніки, повторити не можу.

За цим посиланням можна почитати, як сортується сміття у Празі.

Думаю, загалом – це клопіт влади наступних каденцій, яка зрозуміє надважливість проблеми і зуміє зацікавити бізнес співпрацею, а також дасть поштовх інформаційно-виховній кампанії, починаючи з дитсадка. Як це зараз намагаються започаткувати небайдужі, спасибі їм, громадські організації – на багатьох заходах, які відбуваються у місті, бачу якісь візуальні матеріали на цю тему, як-от на Арт-пікніку в дендропарку.

Звісно, зайве відро на кухні, витрати на додаткові сміттєві пакети, компостна яма у садибі (навіть якщо особисто тобі компост не надто й потрібний, але знадобиться сусідові) – крихітний вихід із зони власного комфорту. Але воно того варте, бо усвідомлення, що твої невеликі додаткові зусилля з самоорганізації, підтримка інших небайдужих є одним зі шляхів до створення нової якості середовища – вже непогано.

 

P.S.: Бачив на власні очі, як у одному з європейських міст жінка у арабській хустці утилізувала пакети з відходами – кожний у різні контейнери. Невимушеність рухів жінки свідчила, що така процедура для неї є звичною. Ба, навіть з такого прозаїчного утворення, як сміттєспалювальний завод, за бажання можна зробити фішку. Диво-споруда у центрі Відня завдяки геніальному австрійському художнику та архітектору Фріденсрайху Хундертвассеру стала окрасою міста і туристичною принадою, а теплом від спалювання відходів обігрівають тисячі будинків австрійської столиці.

Сміттєпереробний завод


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація