Артем Дугін: Як змінити якість громадського транспорту в Полтаві


Щодо системи громадського транспорту м. Полтави. З подивом дізнався, що в Полтаві існує «Асоціація перевізників Полтавщини». Яка претендує на те щоб виступати виразником інтересів всіх приватних перевізників міста та влаштовує страйки з метою збільшення вартості проїзду. Я не є представником влади, я – користувач системи громадського транспорту, і тому спробую сформулювати питання саме як споживач.

Мені не зрозуміло, як можна виставляти вимоги збільшити вартість проїзду до 8 гривень, а потім «погоджуватися» до 6 гривень. У них за ніч скоротилася собівартість? На 30-40%? Якщо 8 гривень – то блеф для торгів, то сам рівень економічної дискусії щодо вартості, м’яко кажучи, вражає. Якщо такі методи визначення вартості проїзду допустимі, то чому б владі не тиснути на «Асоціацію» з метою зменшити вартість скажімо до трьох гривень?

Позиція «Асоціації»: 4 гривні – не рентабельно. Мене як споживача цікавить, де отримати вичерпні дані щодо пасажиропотоку та балансової вартості транспортних засобів, якими володіють члени «Асоціації»? Якщо такі дані надавалися, міська влада має їх оприлюднити та перевірити, реально вимірявши пасажиропотік головних маршрутів. Якщо в перевізників є купа якісних автобусів, то з яких прибутків вони їх придбали? Адже 4 гривні – то собівартість, як вони самі стверджують? Якщо якісних автобусів немає, і існуючий рухомий склад членів «Асоціації» – непридатний для регулярних перевезень та на 95% зношений, то взагалі з ким влада веде торги? Тоді вони не «перевізники», а власники чермету на колесах. У них відсутні основні засоби, але вони шантажують владу тим що їх чермет більше не буде їздити вулицями Полтави?

Одне зрозуміло, існуюча система громадського транспорту вичерпала себе ще у 90-х роках минулого століття. І на додаток, як організаційна модель, що не має диспетчеризації. З водіями-гонщиками, що наввипередки від зупинки одразу стартують в третю смугу, створюючи аварійні ситуації. З власниками, які відмовляються діяти відповідно до договору та всупереч закону імітують страйки. І як система в цілому з таким рухомим складом громадського транспорту.

Як саме має змінитися громадський транспорт? На моє глибоке переконання, основою громадського транспорту нашого міста має стати тролейбус. Чому:

  • Тому що Полтава вже має розвинуту систему контактної мережі. Яку треба дообладнати швидкісними стрілками (це – відносно невеликі капітальні витрати), чим збільшити швидкість та маневреність цього виду транспорту.
  • Тому що електротранспорт не має дорого вартісних у обслуговуванні двигунів внутрішнього згоряння та коробок передач.
  • Тому що тролейбус економічний: він не витрачає енергію на «холостий хід» та перетворює кінетичну енергію при русі на спусках та гальмуванні в потенційну та повертає її в мережу. • Тому що електротранспорт екологічний.
  • Будь-який тролейбус може бути дообладнаний акумуляторами для вільного ходу 15-20 кілометрів, щоб не вкладатися в будівництво контактної мережі на Огнівці, Дублянщині, та інших районах, що не мають контактної мережі.

 Яка має бути вартість проїзду в тролейбусах? Економічно обґрунтована. Якщо зараз 2 гривні – це собівартість, то 3 гривні – це збільшення виручки на 50%.

Але 3 гривні взагалі не відчутно для кишені полтавців, і навіть 4 гривні – не відчутно, бо саме стільки ми вже давно платимо за проїзд в маршрутках-«скотовозах».

Чи варто взагалі прибрати приватних перевізників з системи громадського транспорту? Я вважаю, що можна створити умови для участі приватних інвесторів у громадському тролейбусному транспорті. Саме так: пустити приватний тролейбусний рухомий склад на контактну мережу. При цьому, міська влада взяла б на себе диспетчеризацію, продаж квитків, постачання приватних тролейбусів електроенергією, а власники транспортних засобів би отримували кошти за фактичний пробіг транспортних засобів та прибуток.

Розцінки за фактичний пробіг в такому випадку логічно було б прив’язати до двох перемінних: зносу транспортного засобу та початкової вартості транспортного засобу у вільно конвертованій валюті. При укладанні контракту власник транспортного засобу має отримувати контракт на весь строк експлуатації такого транспортного засобу. Тобто, мають бути створені такі умови, щоб інвестувати в приватний тролейбус було б настільки просто та вигідно, як, наприклад, обладнувати дахи сонячними панелями під «зелений тариф», «ставити» авто в таксі або купувати квартиру під довготривалу оренду.

 Не стандартно? Так ніхто не робив? Але саме так народжуються інновації))).

Якщо серйозно, то тільки уявіть, що питання із площини бюджетних трансфертів, та кредитів ЄБРР перейде в площину масштабних інвестиційних проектів для приватного капіталу вартістю близька 10 мільйонів доларів!


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація