Мамо, я не їм м'яса. Як живеться вегетаріанцям в Полтаві (+вега-мапа міста)

Автор: Ірина Ірш, 6 лютого, 15:56

Фото: Графіка Марини Зевако


Нижче про те, як вижити вегетаріанцю в провінційному містечку.

У цьому матеріалі не йтиметься про плюси та мінуси життя без м’яса, переконана, це – особиста справа кожного (а хто не визначився, чи це потрібно йому, – на тематичних сайтах купа статей, які в цьому допоможуть). Тут я більше акцентую на тому, як живеться мені та моїм друзям-вегетаріанцям у Полтаві (плюси-мінуси-підводні камені), а також поділюсь гастрономічними лайфхаками, що, до слова, можуть юзатися й м’ясоїдами теж. Маленький бонус – карти вега-френдлі місць від чудової дизайнерки Марини Зевако, яка не їсть м’ясо.

 

Шо воно таке і з чим його їдять

 Оффтоп

Скільки точно вегетаріанців у Полтаві, не рахував ніхто, але популярність цієї культури споживання їжі, безумовно, росте. Люди відмовляються від м’яса з різних причин: комусь шкода курочок і корівок, хтось чув про користь такого способу життя, хтось із релігійних мотивів, а до когось це прийшло природно і саме собою. Найвеселішу історію навернення до цієї культури почула від свого друга, який десять років тому переїв пельменів, і більше до м’яса не повертався.

Дієтологи заморочились, і придумали назви для кожного з видів вегетаріанства, тому їх сила-силенна, і я до сьогодні не намагалась розібратися. Якщо дуже узагальнити, нас поділяють на два види:

  • вегани, які відмовляються від будь-якої їжі тваринного походження (в тому числі, від меду, що стало для мене, неука, відкриттям, – бо не хочуть експлуатувати працю бджіл) та
  • вегетаріанці, які дозволяють собі яйця, молоко чи сир.

Знаю дівчину, німкеню, яка, стверджуючи, що вегетаріанка, їла курку, бо це типу дієтичне м’ясо. Важко щось сказати із цього приводу, проте, можливо, в чиємусь світосприйнятті це має місце бути.

Я із тих диваків, яких називають «лакто-ово-вегетаріанці». Цей закручений термін означає, що я деколи дозволяю собі яйця та вживаю молочні продукти. Це, говорять інтернет-дієтологи, найлайтовіший вид вегетаріанства. Найбільш сувора дієта в сироїдів – вони їдять лише термічно необроблену їжу рослинного походження. Серед моїх знайомих таких немає – в наших краях взимку це фізично дуже важко.

Максим, мій знайомий екоактивіст, говорить, що «сидів» на сироїдстві, але потім послабив дієту – у гостях важко пояснити, чому ти нічого не їси, та, на додачу, можеш образити господарів, попросивши, сидячи за шикарним столом, натомість почистити тобі морквинку.

 

Декілька абзаців для нормальних людей

Редактор дуже насмішила мене. Коли надіслала їй чорновик статті, вона підійшла до мене і сказала: «Мені подобається твій матеріал все зрозуміло, але. Ти пробач мені, будь ласка, але нам, "нормальним" людям, цікаво, що ви їсте. Як ви долаєте оце адове бажання м’яса (при цьому вона зробила великі спраглі очі) та що ви собі готуєте взагалі».

Так ось. Мені важко відповісти на це питання, бо бажання м’яса в мене немає – інакше я б його їла. У Львові є заклад із веганськими хот-догами – там замість звичайних кладуть соєві ковбаски, але на смак вони майже такі ж, як м’ясні сосиски, тільки легші. Мені направду було не дуже приємно їх їсти. Хай як не дивно це звучить для м’ясоїда, після відмови від м’яса мені простіше і легше живеться. Тут навіть слово «відмовилась» не підійде, бо я ні в чому собі не відмовляю.

Говорю за себе: мій раціон в рази поліпшився – вегетаріанська кухня дуже різноманітна Я їм те саме, що й «нормальні» люди. :) Тільки через те, що не «забиваю» свій організм важкою їжею, я краще його відчуваю – тепер мені хочеться те, що дійсно потрібно. Раз на місяць-два їм рибу, два-три рази на місяць – «закидаюсь» горіхами. Вживаю багато молочних продуктів, каші, хліб. Влітку – взагалі «сиджу» на овочах та фруктах, і цього мені цілком достатньо.

Головне правило – свобода. Я ні в якому разі не ґвалтую себе та не змушую їсти те, що мені не хочеться. По інтернету ходить мудра фраза Далай-лами XIV: «Іноді, якщо страшенно хочеться з'їсти пічєньку, але не можна – я замислююся: що більше хочеться Богу? Щоб Далай-лама був щасливий? Або щоб їв тільки те, що належить? І їм пєчєньку».

До слова, дещо про соціум.

 

Ти якась блєдна, мабуть, тобі нефата вітамінов?

Дуже-дуже типова ситуація з дуже-дуже хитрими бабусями

Почну із лірики, але, вважаю, що основна проблема вегетаріанців у нашому місті така сама, як і проблема всіх інших людей. Це неприйняття чужого світогляду, а від того – упередженість. Фраза, яка побутує повсякчас – «Полтава – велике село» – стосується не лише того факту, що всі знають один одного через людину.

Я про те, що «не їси сало – не українець», «шо то за мужик, що м’яса не їсть, мабуть якийсь крішноїд», «закололо в боці/піднявся тиск – то від того, що ти веган» і т.д. Усе не так печально, але курйозів було безліч.

Мені пощастило – родина зараз прекрасно сприймає мою відмову від м’яса та усіляко підтримує. Але я багато зробила для того, щоб батьки перестали переживати, і, в першу чергу, пройшла медогляд, що тільки підтвердив: моє здоров’я покращилось від зміни дієти. Але мій мамотато – приємний виняток, бо в нашій традиційній культурі відмова від м’яса – це «ненормально», а тому часто люди полишають те, що люблять, через тиск соціуму (і я не тільки про м’ясо).

Інша сторона медалі – анекдотично нав’язливі вегетаріанці, при яких краще не їсти котлету, бо вислухаєш лекцію про те, що вбивство – зло.

Дозвольте собі та іншим їсти те, що хочеться! І, як сказав якийсь священик, якого спитали, що варто вживати в піст: їжте що завгодно, але перестаньте їсти один одного :).

 Вегетаріанство в Полтаві

Тепер перейду до практичних порад, які ми з друзями-знайомими спробували зібрати в одному матеріалі. Матимете доповнення – обов’язково пишіть в коментарі до посту в соцмережі! По мірі того, як Ви додаватимете та уточнюватимете, я оновлюватиму статтю, щоб усі корисності зберігалися в одному місці.

 

Де шукати дилера нормальної їжі

Оффтоп

Ринок. Як людина, яка терпіти не може «базар», тобто центральний ринок, мушу визнати, що кращого місця для купівлі продуктів, на жаль, не знайти. Плюс Полтави в тому, що сюди недорого і легко доїхати з найближчих сіл, а тому в неділю бабусі везуть хто що зібрав-виростив продавати на ринок. Тут і правда є з чого вибрати: товар, який впав у око, можна пощупати-понюхати-спробувати, а ще – взяти у свої мішечки чи судочки, уникаючи пластикових пакетів (що часто забороняють робити в супермаркетах).

На критому м’ясному ринку, майже в його географічному центрі, я беру божественний адигейський сир та хороше домашнє молоко в милої жіночки. Не зустрічала особисто, але декілька разів чула легенди про диво-бабку, яка теж стоїть десь там на критому ринку, і молоко в якої найсмачніше з усіх (друзі говорять, що в неї закупляються наймодніші ресторани). Овочі та фрукти беру на розкладках, хороші спеції, крупи, нут, горіхи та сухофрукти можна взяти на оптовому ринку на Шевченко. Для тих, хто не вживає лактозу: у тих самих бабусь можна купити сою, із якої легко зробити молоко власноруч (а із нього, в свою чергу, – і домашній тофу).

Але в «базару» є два мінуси. Перший – не всі продавці добросовісні, бо ринок живе за власними, зрозумілими тільки тим самим бабусям, законами. А через те мені важко сказати, як контролюється якість продуктів на тому ж-таки критому ринку. Ходять байки про молоко, яке синіє чи перетворюється в бридке желе за два дні замість того, щоб нормально скиснути. Не рідкість й адові, вдвічі завищені ціни. Тому, як сказав мій друг, головне – знайти свою бабку та вибудувати з нею хороші стосунки. Другий мінус (але це більше мій мінус) – туди ліньки їхати у єдиний вихідний (живу я аж на Садах). А ще як подумаєш про черги, натовпи і таке інше… шансів дістатися туди мало :).

Але в кожному мікрорайоні є невеликий локальний ринок товарів з тими ж розкладками та бабусями, де все «еко» та свіже (якщо пощастить). Ще одна альтернатива для тих, хто живе в спальниках типу Левади чи Алмазного, – чоловіки, які смішно кричать «мооо-лооо-кооо!», і на цей клич збігаються всі бабусі найближчих будинків. Варто сказати, що збігаються не просто так: коли знімала кімнату в районі Парку Афганців на 23-му Вересня, сусіди показали мені класного дідуся, який щочетверга приводить молоко просто в двір. На додачу, як бонус (вибачте за ейджизм): черга із бабусь та дідусів – веселий та корисний досвід, після спілкування з ними розумієш, що в тебе в житті все чудово :).

Якщо для Вас це надто екстремально, найбільші супермаркети стараються задовольнити потреби тих, хто вибагливий в їжі (хоч вибір там, звісно, менший, а якість продуктів гірша). Фуршет, що в ТРЦ «Конкорд», взагалі позиціонує себе як еко-магазин, і там дійсно трохи більше продуктів, які підходять вегетаріанцям та веганам. У Сільпо брала тофу, там його навіть два види – на смак так собі, але буває й гірше. Там можна знайти й безглютенові товари. Друзі говорили, що у Велмарті бачили гречане та вівсяне молоко.

Трохи про магазинні продукти. Список несичужних сирів на українському ринку можна глянути тут (хто не знає: деколи закваску для сирів виготовляють із шлуночків новонароджених телят). Серед вегетаріанських сирів мій фаворит – ТМ «Пирятин», він не використовує сичужні закваски, тому його можна спокійно брати, не вчитуючись в дрібні літери на етикетках. Із коров’ячого молока – стараюсь брати тільки «Яготинське», воно єдине мені не віддає хімією; подруга радила молоко ТМ «Зарог» – говорить, що воно одне з усіх має залишки вершків на стінках пакету (але особисто мені воно не до смаку).

Магазини еко-продуктів. Їх декілька, і вони, в цілому, один від одного не дуже відрізняються. Хоч без речей, які там продають, можна спокійно жити, і там недешево, заради інтересу раджу піти на розвідку: так я відкрила для себе насіння чіа, від якого в захваті. А ще – цільнозернове борошно, із нього виходить прекрасний хліб! Усі інші «еко-пиндики» не прижилися.

Мені подобається магазин Екопродукт, біля ОЦЕВУМу, він не має релігійно-езотеричного ореолу та схожий на звичайний супермаркет, а ще – знаходиться по дорозі додому, тому я зазвичай скупляюся там. Попри те, що в приміщенні стоїть жахливий запах риби, вибір там хороший. Коли збирала матеріал для статті, зайшла в магазини Super Green на Ватутіна та Жизнь на зупинці «Площа Зигіна»; там теж непогано, подивіться та оберіть собі місце до смаку.

На тому все, а далі поговоримо про те, що можуть запропонувати вегетаріанцям кафе та ресторани Полтави.

 Приготування індійського хлібу чапаті з цільнозернового борошна (фото Анни Ютченко)

 

У Вас є шось без м’яса? А крім грецького салату?

Забув судочок із домашньою їжею – «влетів» на гроші. Для мене це саме так, бо нормальних бюджетних їдалень в центрі, де офісному планктону можна перекусити в обідню перерву, я не зустрічала. Хоча в усіх них можна знайти гіркуватий салат з капусти та сумну кашу: від голоду не помреш, але йти в таке місце не дуже хочеться. Приємний виняток – Fresh Line, де є смішні за ціною вегетаріанський борщ, сирний та грибний супи – чомусь супи без м’яса взагалі зустріти можна рідко. А взагалі концепція закладу така, що ти сам збираєш собі сендвіч з наявних інгредієнтів – це теж недорого та смачно.

Окремий абзац напишу про фалафель – чудові нутові котлетки, корисні та білкові, які продають у лаваші, як шаурму. Мені не щастить, і в районі стоматакадемії, де купа східних етно-закладів, я жодного разу не знаходила фалафель (було таке, що в меню він був, а в наявності – ні). Одного разу навіть спеціально влаштувала вилазку, що закінчилась фалафельним фіаско. Друзі радять сходити в «Indubai» біля ТРЦ Метрополітен, а ще в Shade Burger, але я поки ні туди, ні туди не дійшла.

Щодо місця, де можна посидіти з друзями у вільний час – тут значно легше, бо майже кожен заклад пропонує одну чи дві страви без м’яса. Але далі я розкажу Вам про кафе-ресторани, де не доведеться обирати між піцою «чотири сири» і грецьким салатом.

Однозначно, вега-місце №1 в Полтаві (бо воно в нас одне-єдине) – це Human, що розташований за Сонячним парком. Цей заклад позиціонує себе як простір для розвитку, і проводить заходи (цитую) «із користю для душі та тіла» – тут займаються йогою, грають у різноманітні розвиваючі ігри, сюди приїздять цікаві етно-музиканти з концертами тощо. Була там, але до їхньої кухні не встигла дістатися. Та мої друзі, які там відпочивали, дуже радять це місце. Говорять, там недорого та смачно, а, найголовніше, корисно. Мені розповідали про їхню неперевершену апельсинову кашу, тому днями домовилися сходити і спробувати її на собі.

У моєму топі є два вега-френдлі заклади.

Перший – Ча Ше, що місяць тому відкрився біля обласної бібліотеки. Це неймовірно затишний китайський ресторанчик зі смачною кухнею. Хоч в меню багато страв із м’яса, можна попросити кухаря Бао приготувати вегетаріанський варіант будь-якої локшини чи супу – це швидко та неймовірно смачно (фірмовий бульйон у них не на м’ясі). А ще, що не менш важливо, це, на мою думку, найкраще місце в Полтаві, де продають китайські чаї.

Другий – G-Coffee, мережа кав’ярень в історичному центрі. Там широкий вибір вафель на будь-який смак, і, як приємний бонус, – карамельний ройбуш, всім раджу. Це ті місця, перевірені на собі, де вегетаріанцю буде затишно.

 

Два капучино на мигдальному молоці, будь ласка!

І не тільки на мигдальному, але й на соєвому, кокосовому та навіть на арахісовому. Щоправда, тільки в центрі Полтави, бо це задоволення для закладів обходиться недешево: замовляють такі напої рідко, і зберігаються відкриті упаковки в холодильнику до 3-х днів, а то й менше. Тому більшість маленьких кав’ярень відмовилися від веганського капучино.

Ми намалювали для Вас карту місць, де можна випити каву на рослинному молоці. Перед тим ми промоніторили заклади міста (і добряче полякали барист, які чомусь не люблять, коли хтось переписує ціни з меню собі в блокнот :) ).

Мапа

Для тих, хто читає з телефону – якісніше фото карти тут.Мапа

Особливий респект Buns Brew Bar! Єдина кав’ярня, де до веганської кави можна взяти й веганський десерт.

 

 

UPDATE від читачів

Дякую за крутий фідбек! Разом із вами ми зробимо найповніший матеріал про і для вегетаріанців міста. Маєте доповнення – надсилайте в коментарі до статті ;)

Отже.

  • Я думаю для тих, хто планує тільки перейти, було б кльово написати, що в Еко-Лавці на Зигіна можна взяти веганські сосиски, ковбаси, паштети, молоко і т.д. Там навіть іноді бувають пельмені з сочевиці. Ще є невелика точка з продукцією Вегетуса на Алмазному.
  • Тофу є у Велмарті. Там же є соєві битки, фарш. Мажорне молочко типу «Альпро» і бюджетне «неМолоко» (гречане  – топчік).
  • У центрі булочна – Каравай. Там є веганські позиції. Треба питати тільки
  • Є сервіс доставки Garry’s. У них є вега-бургер. Гавайський, наче
  • У Vivat Провінції та ЕкоПродукті вже з’явилось гречане та вівсяне молоко.
  • І в нас були (не знаю, як зараз) вегетаріанські хот-доги. «Гаряча собака», наче. Вегетаріанські, а не веганські, бо сосиску вони змогли дістати без м‘яса, а булку без молочки – не вийшло.
  • У Vivat Провінції та ЕкоПродукті вже з’явилось гречане та вівсяне молоко.
  • На Алмазному ринку є магазин Едемський сад, тільки у них зараз із вивіскою проблема, тому знайти їх новачкам може бути непросто. Це поруч із критим майданчиком, де торгують всякою всячиною. А ще суботами його зачинено.
    У Велмарті дійсно є тофу, до того ж три види, але ціна чомусь та сама - 72,66 грн/кг. На них іноді бувають знижки на третину. Упаковка - одноразовий поліетилен, що не дуже круто. А ще там є насіння амаранту, що якраз таки дуже круто, бо це джерело сквалену. І ще купа всяких приколів типу висівок різних сортів. Коротше, сідайте на експрес і вивчайте.
    На оптовому ринку є крамничка, де можна мажорно затаритися справжніми спеціями практично з усіх країн світу, а ще сухофруктами і різними чаями, натуральними солодощами.
  • Хот-догів більше нема, бо «Гаряча собака» вже з півроку закрилася. А ще є магазинчик «Едемський сад» на Алмазному ринку. Він веганський. Протестанти, правда, його тримають, але не пам'ятаю, щоб вони заговорювали з незнайомими покупцями про релігію.

 

Тож бути вегетаріанцем у Полтаві – доволі нескладно, набагато легше, ніж у великих містах. Узагалі, для мене із таким способом харчування прийшло багато легкості, і купа непотрібних речей відпали самі по собі. Тому сподіваюся, що цей матеріал не навантажив Вас зайвою інформацією, а навпаки полегшив Ваші буремні вегетаріанські (і не дуже) пошуки.

 

Графіка Марини Зевако

Велика подяка за допомогу в роботі над матеріалом Вадимові Михайліченку, Маргариті Коптевій та Максимові Макусі!

Опублікована: 6 лютого 2019


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація