Новорічні корпоративи у Полтаві: еволюція святкування

Автор: Аліса Куценко, 11 січня, 13:10

Фото: Обкладинка Юлії Деркач


Від Нового року минуло трохи більше тижня, пристрасті за корпоративами вляглися, і ми вже практично занурилися в роботу. Але ж так приємно згадати, як же ви з колегами гульнули, де провели вечір і які конкурси були цього року!..

Корпоративи вже стали частиною життя компаній та чи не ключовою ланкою командотворення, вони еволюціонують та змінюються разом з підприємством. Про те, якими були корпоративи на зорі свого розвитку, і те, що замовляють полтавці цього року, нам розповіли популярні ведучі.

 

Артур Матевосян

Уважний та серйозний поза сценою, він починав як діджей у «Спайдері», цікавому й прогресивному як на 2000-й рік нічному клубі. Організацією та проведенням свят зайнявся уже в 2005 році. Каже, що сама культура корпоративів прийшла до нас в середині 2000-х:

«Просто люди дивилися, як це роблять на заході, що там вони збиралися і робили не просто посиденьки з олів’є та шампанським в обідню перерву, трохи посиділи і розбіглися. І людям захотілося більше. Крім цього, увійшла в моду корпоративна культура. Власники бізнесів почали розуміти, що людям потрібно ще й відпочивати. Як каже наш директор, подолати взаємну огиду, яка накопичувалася за рік».

За його словами, це був не тільки відпочинок раз на рік. Керівництво отримало змогу урочисто роздати премії, «13-ті» зарплати, і ця традиція прижилася. Артур Матевосян виокремив такі етапи розвитку корпоративів:

1.Сабантуйчик з олів’є.

2.Сабантуйчик, але самим вже не цікаво, потрібен тамада.

3.Ведучий в закладі.

4.Ведучий в закладі з музикантами і артистами.

На його думку, працівники офісів та підприємств вже не хотіли тягати сумки з їжею з дому, та й навіщо? Адже можна заплатити трошки більше грошей і ні за що не відповідати, а просто насолоджуватися святом.

Так корпоративи перетворилися на міні-весілля, але без родичів.

Артур Матевосян

Новорічні «жнива» починаються з 19-20 грудня, і нерідко після Нового року. Із досвіду Артура Матевосяна, вже з’явилася тенденція відзначати новорічні корпоративи в січні, бо основна хвиля святкувань уже пройшла, і весь набір послуг – оренда закладу, ведучий, артисти, замовлення з розрахунку на 1 людину, – можна замовити за трошки зниженою ціною.

«І деякі люди взяли собі за звичку робити корпоративи 2-3 січня, бо вже 2-го виходять на роботу, але настрій ще святковий. А так і дешевше, і директор галочку поставив, що корпоратив провів».

На його думку, в 2014-2015 роках попит на заходи трохи спав. По-перше, війна, по-друге – криза. Люди перестали на це витрачати гроші. Дехто з власників вирішив, що доцільніше додати премії. Але все одно, вважає Артур Матевосян, як показує практика, людям не вистачає свята. Тому з 2017 року знову відчувається бум на корпоративи.

«Багато було розмов, що от війна, куди там корпоративи! А я вважаю, що так проявляється стійкість духу. Навіть козаки щосили били в барабани перед боєм, щоб налаштуватися».

Артур Матевосян

Щодо замовлень, то вони бувають різні. Хтось просить щоб просто було весело, кілька конкурсів і щоб можна було потанцювати, а хтось замовляє тематичну або костюмовану вечірку.

Як у кожного ведучого, у нього є особисті вподобання. Наприклад, працювати два роки поспіль з одним й тим самим замовником йому не дуже подобається – вважає, що це як двічі ходити на один концерт, в якому тільки дві нові пісні:

«Так, ведучі змінюються, але на мій погляд, не кардинально – все одно будуть фрази, жарти, міміка. Іноді просто забуваєш, який був жарт минулого року, і коли знову жартуєш в тому ж колективі, аж самому стає неприємно».

Тому, коли йому дзвонять і запрошують вдруге чи втретє, зазвичай радить когось із колег.

«Ведучий повинен вміти імпровізувати, бути готовим до будь-якої ситуації, і коли людина вважає себе найрозумнішою, і думає: «Я ж крутіший, ніж ведучий!», треба мати можливість і кмітливість якось йому відповісти, щоб усі сміялися, і він розумів, що, в принципі, не образливо, але ж, дідько, таки так…»

 

Олександр Лазарєв

Інтелігентний, з відмінним почуттям гумору та любов’ю до імпровізації – Олександра Лазарєва знають у Полтаві дуже давно. Ми спілкувалися під час перерви новорічного ранку в палаці дозвілля «Листопад», де він грав Святого Миколая. Зробити невидимим високого чоловіка в розкішному бордовому костюмі вкрай важко, тому він намагався максимально непомітно зняти бороду, щоб найменші учасники не помітили підміни.

«Я король!» – сміючись, відповідав він малечі, яка кричала «Миколай, Миколай!» і бігла за ним по сходам і коридорам.

Олександр Лазарєв починав на радіо, потім працював МС у клубах та ведучим конкурсів краси. Стартом кар’єри як ведучий корпоративно-концертних заходів вважає 2000-й, точкою відліку – Кременчук, де він «емсів» у популярних тоді нічних клубах «Зебра» і «Джос».

Олександр Лазарєв

Олександр Лазарєв зізнається, що обожнює відхилятися від сценаріїв, хоча це змушує понервувати його напарників:

«Хто зі мною співпрацював, хто мене знає, той може підтвердити – я великий шанувальник імпровізації. Це і плюс, і мінус для тих, хто зі мною працює. Адже набагато легше, коли тобі дали сценарій, ти його красиво поставленим голосом прочитав, зробив драматичні паузи, правильні наголоси, і все добре. Але як на мене, так нецікаво, і навіть якщо намагаюся не імпровізувати – зриваюся».

За його словами, він помітив наступні тенденції новорічних заходів

  1. Дід Мороз і Снігуронька вже не в тренді.

Це перше, що кидається в очі, зазначає ведучий.

«Уже приблизно 3-4 роки. Принаймні, так трапляється з підприємствами, з якими я працюю чи працював. Можна перелічити на пальцях однієї руки, скільки за останні кілька років ми запрошували на свято Діда Мороза».

  1. Тімбілдінг (інтерактиви, спрямовані на гуртування колективу).

Це актуально для святкувань великих компаній, коли цілі департаменти не перетинаються в будні, але опинилися на одній вечірці. Олександр Лазарєв відмічає, що такі інтерактиви зазвичай не потребують подарунків. Головна мета – роззнайомити та «подружити» між собою гостей.

  1. З’явилося більше поваги один до одного.

Цей приємний момент він помітив по всьому – жартах, настроях і відсутності придуркуватих конкурсів.

«На мій погляд, корпоративи стали інтелігентнішими, без сексизму і харрасменту. Я помічаю, що всі один до одного ставляться краще. Якщо раніше могла бути ситуація, коли, наприклад, замовник каже: «Я хочу більше вульгарних конкурсів!», то зараз і не пригадаю, коли таке було, хоча, в принципі, ніколи нижче пояса і не жартував...»

  1. Зберігається інтерес до тематичних вечірок.

Був би бюджет і бажання! Сьогодні можна організувати і корпоратив у стилі Гетсбі, і red curpet (червоної доріжку), і козацької застави, і будь-чого!

Олександр Лазарєв

«Із минулого року пам’ятаю велику вечірку в стилі мафії. Мафія була на сцені, мафія була в залі. Зброя, рулетка, блекджек, покер (не на гроші, а на внутрішню новорічну одиницю)… Усе в рамках закону, без жертв, зі сплаченими податками та чудовим настроєм!»

  1. Супербюджетних корпоративів стало менше.

Звісно, як жанр – велике святкування з полтавськими та/або українськими зірками нікуди не зникло, але таких заходів стало менше. Відповідно, побільшало вечірок, на які запрошують тільки ведучого з діджеєм.

 

 

Андрій Кадук

Відомий теле- та радіоведучий підрахував, що зустріч 2019 Нового року – це 16-та новорічна ніч, яку він провів поза домом. Почавши займатися корпоративами час від часу, він зосередився на них в 2009 році, а зараз працює винятково ведучим.

Що стосується еволюції святкувань у колективі, то Андрій Кадук відмітив: найважливіша зміна за час його роботи – це те, ЯК клієнти відзначали раніше і відзначають зараз.

Андрій Кадук

1.Балаган.

Спочатку свята проводили ті ж самі люди, які організовували їх у 80-90-х роках. Тоді справжні веселощі розуміли саме так:

«Раніше дуже часто бувало, що на корпоротиві обов’язково повинні бути: їжа, алкоголь, Вірка Сердючка, і давайте маскарадні костюми, будемо перевдягатися в секонд-хенд, і зараз з’явиться Філіп Кіркоров… А років 10 тому почався поділ. З’явилися люди, яким набрид такий балаган, і вони захотіли більшого».

2.Європеїзація свят.

За версією ведучого, подібне відгалуження, яке можна назвати європеїзацією,  спровокувала соціальна та економічна ситуація. Новий тип клієнтів більше заробляв, бував у Європі та Штатах, і бачив, що свята – корпоративи, весілля, дні народження – можуть бути іншими.

«Там немає подібних балаганів; гість почуває себе так само добре, як і поза святом. Він точно знає, що якщо прийшов або прийшла в костюмі чи вечірній сукні, то в такому вигляді й залишиться, хіба що трошки веселішим. Деяким алкоголю не треба взагалі, їм і так добре».

Тепер клієнти вимагали конферансу, а не тамади, інтелігентного, незлого гумору, імпровізації та відходу від шаблонів.

Новий напрям корпоративів отримав нових ведучих. Андрій Кадук охарактеризував колег як молодих людей 20-28 років, які зрозуміли попит ринку та почали робити свята без перевдягання на вульгарщини.

«Тут важливо не сплутати маскарад і балаган. Маскарадна вечірка може бути красивою. Не обов’язково кожному перевдягатися в бразильську танцівницю, якщо тема “Бразилія”. Це повинен бути антураж, при чому всюди: танцівниці, карнавал, маска для гостей. Це мінімум атрибутики на собі, головне завдання – занурення в створену атмосферу. Це красиве і стильне свято.

А коли вечірка без певної тематики, на які всі прийшли в костюмах і вечірніх сукнях, а їх змушують перевдягатися в секонд-хенд – це балаган».

Але важливий момент: ті, хто люблять Сердючку і перевдягання в зірок шоу-бізнесу, залишилися. І ведучі для менш вибагливої публіки теж.

  1. Поява сіткому (камеді).

Ще один напрям, який з’явився приблизно в той же час, що й свята по-європейські. Тон задали артисти Дядя Жора та Дует імені Чехова. Їх спочатку так і замовляли на корпоративи – як окремий номер, який вже потім еволюціонував у дует ведучих. Це були «хлопець і хлопець», або «дівчина і хлопець», які веселять публіку без танцівників та артистів за допомогою мініатюр.

«Даний формат зародився в Америці в 50-х роках. Глядачі сиділи, ведучий виходив, дивився на людей та жартував про них. Яскравий приклад – Павел Воля».

До нас це дійшло в 2000-х, коли реформувався КВК і виросло нове покоління, яке вимагало гумору без рамок. Так з’явився «Камеді клаб» як потреба вийти за рамки.

У Полтаві цей попит спочатку задовольняла камеді-студія «Манхеттен», а тепер – «СМТ-шоу» і Студія Double You.

«Мені здається, реально круто, коли двоє роблять імпровізаційне шоу. Звичайно, у них є заготовки, і це дорого коштує».

  1. Межа між ведучим і тамадою стала більш чіткою.

За визначенням Андрія Кадука, ведучий – це конферансьє, який особисто або за допомогою помічника чи помічниці розважає публіку, може блискавично зорієнтуватися, пожартувати або зімпровізувати тут і зараз.

«Тамада – це той, хто катає яйця. Хоча, якщо загуглити, хто такий тамада, то на Кавказі, наприклад, це людина, яка була розподільником на святі. Тамада сказав – п’ємо, сказав – не п’ємо, йдемо – значить, йдемо. Тобто він знімав з людей відповідальність прийняття рішень. А в нашому випадку це трансформувалося в щось геть інше. Символом тамади стала жіночка, дуже часто – вчителька української мови або ще чогось, у якої завжди заготовлено дуже багато віршиків і грамот. Вона не замовкає, має постійно бути присутньою, навіть під час танцювальних пауз. А потім з’явилися і чоловіки, які й продовжують це робити».

Андрій Кадук

Андрій Кадук переконаний: немає поганого замовника чи виконавця. Це просто ринок послуг: існує різний попит, який задовольняється.

  1. З’явився ринок івент-індустрії.

Уже є фахівці, які зменшують організаційну роботу ведучих до конферансу, наприклад, вийти, оголосити номер. Вони контролюють виступ артистів, подачу гарячих страв, феєрверк тощо.

  1. Відзначення корпоративів залежить від економіки.

Як розповів Андрій Кадук, раніше могли відзначати з 20-х чисел, і старалися встигнути до 29 грудня. І неважливо, який це був день – понеділок, вівторок, середа чи п’ятниця.

«Із часом компанії стали підлаштовуватися до того, що кінець року – це не тільки весело й гарно, а ще й фінансові показники, звітності тощо. І почали відмічати корпоративи з 7-8 грудня, що стало хорошою традицією – ми людей уважили, роздали премії, а зараз, друзі, давайте вже до 30 нормально працювати».

Зараз керівники підлаштовуються під кінець робочого тижня, щоб у вихідні колектив відпочив, а в будні продовжив повноцінно працювати.

«У січні проводять – 2, 3, 5, 6 числа, перед Різдвом, з колядками. На моїй пам’яті рекорд був 13 січня. Це не масово, десь 1-3% від загальної маси».

За його словами, корпоративи будуть завжди. Переживши кризу в 2008 році, навіть початок війни не став причиною зменшення замовлень:

«Можливо, це ментальність. Ми живемо і не знаємо, по скільки буде долар в наступному році. Люди живуть в постійному внутрішньому страху – що буде далі? Це як бал на Титаніку. Люди пережили 2 революції, кризу, і зрозуміли, що якось буде далі».

На думку ведучого, щоб там не було, керівнику все одно треба зібрати людей і сказати, що вони всі молодці, висловити сподіваємося, що наступного року буде краще. А колективу треба виплеснути емоції та отримати позитив, якого так не вистачає.

 

 

Опублікована: 11 січня 2019


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація