Водонапірна башта Шухова майже 14 років забезпечувала полтавців питною водою

Водонапірна башта Шухова була встановлена в Полтаві в 1950 році і пропрацювала майже 14 років. А потім більше п’яти десятиліть вона була однією з пам’яток інженерної думки.

Після звільнення Полтави від німців перед «водоканалівцями» постало питання про водонапірну башту. Попередню, побудовану в 1898-1900 роках по вулиці Панянка, повністю зруйнували окупанти.

Зводити башту за старим проектом було нераціонально через маленький об’єм резервуару, який не відповідав тогочасним потребам водопостачання.

Тому «Полтававодоканал» домовився з колегами з Харкова про передачу законсервованої металевої водонапірної башти, змонтованої за кресленнями видатного інженера Володимира Шухова. Резервуар вміщував 800 кубометрів води – достатню кількість для підтримки нормального тиску у водопровідній мережі нашого міста. Харків’яни відмовилися від неї ще у 1936 році також через зростання потреб у водопостачанні.

У 1946 році харківський трест «Стальконструкція» демонтував башту, доставив її в Полтаву та розпочав встановлювати. Незабаром трест відмовився від продовження робіт і передачі креслень, складених при демонтажі. Тож полтавські спеціалісти самі вирахували міцність конструкцій та відновили технічну документацію.

Майданчик для встановлення обрали на розі вулиць Решетилівської (нині Маршала Бірюзова) і Тевелєва. Співробітники «Водоканалу» власноруч заклали фундамент і почали монтаж. У ході роботи непридатні елементи бака замінювали на нові, і в результаті від старої конструкції залишилися тільки днище та нижній пояс. Слабке фінансування і постійні перебої з постачаннями будматеріалів затягнули процес на чотири роки.

Після завершення монтажу комісія дозволила наповнити резервуар водою. Технологи провели відповідні аналізи і запустили башту 14 грудня 1950 року – через шість років після виникнення ідеї.

Резервуар пропрацював лише вісім місяців. Влітку 1951 року почали траплятися переливи води з баків, а з жовтня по грудень це сталося ще 17 разів. У кінці того ж року через руйнацію бака сталася аварія. Частини драбини, напірної та переливної труб занурилися в розріджений ґрунт.

Фахівці встановили, що руйнація резервуару сталася через втрату стійкості внутрішнього конуса і днища бака. Тому вирішили відбудувати башту на основі фундаменту та пілону. Новий проект розробили за півмісяця та одразу перейшли до відновлювальних робіт. Башту ввели в експлуатацію в 1953 році. Вона пропрацювала ще 13 років.

Пізніше у Полтаві спорудили водозабір №2 і напір води у мережі зріс, тож потреба в башті відпала. До 2002 року стояло питання про її демонтаж, хоч непрацююча конструкція і вважалася пам’яткою інженерної думки. Однак вона була непридатна до використання через корозію металу і того ж року її демонтували.

 За матеріалами прес-служби «Полтававодоканалу»