«Це чергова профанація». Розмова з Анатолієм Амеліним про стратегію розвитку Полтавщини та інвестиції

Автор: Анастасія Добряк, 1 жовтня, 19:46

Фото: Анатолій Амелін


Співзасновник та директор з економічних програм Ukrainian Institute for the Future Анатолій Амелін нещодавно побував у Полтаві. Він спеціалізується на питаннях інвестицій та державного управління.

Ми спілкувалися про нову стратегію Полтавщини на 2021 – 2027 роки, де показано якою має бути область за 7 років і що для цього потрібно, та амбітну мету почати залучати інвестиції у місто та область.

 

Немає цілей – немає інвестицій

Інвестиції – це те, чого Полтаві не вистачає. Та все ж, Анатолій Амелін каже, що це проблема не суто «полтавська», а й всеукраїнська. Річ у тому, що протягом усього життя Амелін не бачив в Україні жодного стратегічного документу, який за своєю природою був би реальною стратегією:

«Зараз багато областей демонструють стратегії  до 2030 року, але характерною особливістю стратегії є чіткі, сконцентровані, вимірювані цілі. Якщо ви перечитаєте свою стратегію Полтавщини, я чесно її не бачив, але готовий  посперечатися, що у вас там чітко визначених цілей немає. Там, як правило, є “покращити”, “розширити”, “поглибити”. А якщо немає чітких цілей, то не можна  проконтролювати їх виконання», – каже Амелін.

Якщо немає чітких цілей, то неможливо точно  визначити ресурси, які потрібні для розвитку, залучення інвестицій. Власне тому неможливо побудувати чіткий план для їхнього досягнення. 

Анатолій Амелін каже, що неможливо складати конкуренцію за інвестиції, якщо немає конкретної стратегії розвитку регіону й розуміння того, чому інвестор має прийти саме сюди. Інвестор має отримати чіткі і лаконічні відповіді на такі питання: що унікального пропонує Полтавщина, щоб тут можна було успішно працювати. І відповідь ця має бути і в стратегії розвитку.

За словами Амеліна, за словом «стратегія» завжди має бути чітка програма і визначені пріоритетні сектори. Тобто те, що буде створювати додаткову вартість та робочі місця. А ось стратегії, які презентують в областях України мають мало схожого з реальним планом дій та ґрунтовною аналітикою, каже Анатолій Амелін:

«Якщо ви зберете актив і виявите те, що відрізняє Полтавщину – ви можете домовитися, а отже й визначити кластери та їх розмір і зрозуміти, який об’єм інвестицій вам для цього потрібен. І вам важливо зрозуміти, скільки на цьому інвестор заробить. Абстрактні “хотілки” чи те, що там президент їздить по регіонах і презентує, на жаль, не мають стратегічних цілей, вони просто називаються “стратегіями” і багато з них написані як “під копірку”. На мій погляд, це  чергова профанація».

Приміром, обласна влада ставить за мету окупність полтавського аеропорту через рік після реконструкції злітно-посадкової смуги. Амелін каже, що це неможливо:

«Це не можливо. Просто фізично. Я б хотів бачити фізичну модель. Для того, щоб це окупилося необхідно, щоб прибуток аеропорту був 400 млн грн в рік. Тобто обіг має бути не менше 2 млрд   за рік. Порахуйте, скільки необхідно забезпечити рейсів. Відповідно, авіакомпанії будуть тільки рік заходити, проходити сертифікацію, щоб мати можливість приземлення. Це довгий процес. Відповідно, я вже зараз бачу невідповідності між КРІ і можливістю їх реалізації».

Аеропорт «Полтава»

Амелін каже, що  багато чиновників вважають, що інвестори нерозсудливі і коли чують цифри їм довіряють. насправді ні. Інвестори мають аналітиків, які усе прораховують і порівнюють можливості одного регіону з іншими:

«Будь-який бізнес-план будується на маркетинговому аналізі, візії, на виявленні поля можливостей, розумінні конкурентів, альтернативних джерел і можливостей. Відповідно будується економічно-обгрунтований аналіз. Те, що в нас багато чиновників ставлять КРІ, то будьмо чесними – вони за них не відповідають. Якщо керівник кожної обласної адміністрації вираховує цей КРІ і готовий відповідати, що він буде виконаний – тоді можна пробувати. Але ми знаємо, що цього не буде. У нас жоден чиновник не відповідає за КРІ, який він не виконує».

 

Ми усі інвестори

Рівень привабливості регіону визначають його жителі. На думку Амеліна, людина може бути успішна лише тоді, коли вона й сама вірить у свій успіх. Успіх, наприклад, це коли жителі Полтавщини почнуть думати й про те, що вони інвестують в ресторанний бізнес, в коворкінг чи в створення сучасних корпусних меблів, котрі завдяки рентабельності будуть продаватися по всій Україні.

«Як можуть жителі міста вірити в успіх, якщо навіть влада нормально не артикулює стратегічні цілі? Наприклад, стратегія повинна готуватися не міською радою, а завдяки залученню жителів міста, громадських організацій, клубів, комунікацій. Тоді всі будуть себе ототожнювати з тією візією, яку створять. А так влада окремо, люди окремо, інвестор взагалі десь “по боку”. Тому відповідь на питання: сьогодні я не бачу умов, щоб тут були інвестори, як і в багатьох інших містах України».

Амелін каже, що одна проблема, з якою зіштовхуються інвестори – це те, що муніципалітети та обласні адміністрації вважають, що інвестор є спонсором. Як правило, ніхто не будує економічного аналізу, хоча в кожній обласній/міській адміністрації є офіс роботи з інвесторами.:

«Задачі, які ставляться, на жаль, не стосуються залучення інвесторів, бо вони стосуються виставлення галочки, що “ми там якусь роботу зробили”. Без стратегії місту немає сенсу говорити про інвестиції Без створення умов, індустріальних парків та вільних економічних зон, немає сенсу говорити про інвесторів».

 

Що робити, щоб залучати інвестиції

Створювати умови. Анатолій Амелін каже, що в Україні уже є  індустріальні парки. Це майданчики, де створили умови для швидкого запуску підприємств.Амелін каже. що у Полтави хоч і профіцитний бюджет, але це не вирок.

Якщо дослідити досвід Івано-франківська, то можна побачити, що жителі без допомоги муніципалітету зробили проєкт «Промприлад.Реновація» – реорганізували закинуте підприємство у центрі міста. Тоді жителі разом вклали кошти і step-by-step зробили креативний простір з коворкінгом і сучасним виробництвом. Це один з підходів приваблення інвестицій, де не муніципалітет, а громадяни будують схему залучення інвесторів. Це формат там коінвестингу, де люди разом збирають кошти і отримують результат.

«Промприлад.Реновація» в Івано-Франківську

Через це владі варто більше працювати з громадами і створювати умови, щоб закинуті підприємства отримували колективного інвестора і розвивалися. На думку Анатолія Амеліна, для цього потрібні коворкінги:

«Їхню функцію раніше виконували бібліотеки. Коворкінг – це місце інтелектуальної зустрічі і для роботи і для спілкування, і для комунікацій, і для івенту. Необхідно створювати ком’юніті. Коли збираються люди, вони починають не лише спілкуватися, вони починають взаємодіяти. Виникають ідеї, включаючи бізнес-ідеї, котрі допомагають місцевій адміністрації більш ефективно реалізовувати свої функції».

Дійсно, профіцитний бюджет Полтави не дає інвестувати не лише в створення індустріальних парків, але і в розвиток місцевих ком’юніті, розвиток молоді, клубів, і місць, де люди б збиралися, зацікавлювалися б інноваціями, створювали умови для запуску стартапу. Але ж нічого не заважає створити місцевий фонд, який би давав гранти чи підтримку малим підприємцям і стартаперам, котрі можуть тут  створювати підприємства, продукти, що можуть приваблювати інвестиції.

 

Привабливість регіону

Важливо, щоб люди були залучені і розуміли, куди рухається регіон. Саме людям потрібно хотіти залишитися жити в Полтаві:

«Іноземні інвестори не приходять сюди тому, що самі українці бояться інвестувати в Україну. У Полтаву не прийде інвестор, якщо самі полтавці та місцевий бізнес, не будуть інвестувати в покращення і модернізацію», – говорить Анатолій Амелін.

Але це не означає, що області не можуть розвиватися без вкладень місцевих. У кожного міста й області України є якийсь свій унікальний кластер. Амелін каже. що Одеса – це туризм і транспорт. А ось Львів, по суті, транзитний хаб, ІТ-кластер і виробничий кластер, де розвивають туризм.

Полтавщина ж асоціюється з аграрною промисловістю, зручним розміщенням, але акцент хочуть зробити на туризмі. І туризм – це добре, але він дає Україні приблизно 2% внутрішнього валового продукту. Амелін каже, що індустрія має вищу додану вартість:

«Якщо тут хороша транспортна розв’язка – подивіться, як це в’яжеться зі стратегією інфраструктури, чи транзитною стратегією України. Я знаю мінімум 5 хороших регіонів, які мають хороший транзитний хаб, але вони поруч і конкурують. Питання: вони й будуть конкурувати чи краще об’єднуватися? Це відбудовано в рамках єдиної економічної системи. Той, хто першим створить умови для розвитку інфраструктури транзитного хабу, той, напевно, переможе».

Анатолій Амелін у Полтаві

У контексті розвитку аграрного сектору, потрібно згадувати й про технології та оновлення. Використання нових технологій збільшує дохід на одиницю на сотні доларів. По суті, технології – це хороша додана вартість і мало що заважає Полтавщині стати центром аграрного сектору. Амелін говорить, що це цікавий кластер, котрий дасть хороший ріст регіону.

При цьому туризм буде теж розвиватися у регіоні і розвиватися. А ось ціллю продовольства буде не лише виготовлення аграрної продукції, а вже перероблена сировина. Умовно, щоб з Полтавщини везли не зерно, а борошно і макаронні вироби.  Це дає більше робочих місць, більше прибутку, а отже й більше податку. За таких умов більше грошей буде залишатися в регіоні.

Та все ж важливо, щоб не тільки окремі області прагнули залучати інвестиції, а й держава в цілому. Анатолій Амелін говорить, що інвестувати в країну – найслабше місце для інвесторів. 

Наявність лише полтавської однієї успішної стратегії, буде вигідно відрізняти область від інших, але відсутність стратегії країни буде затримувати розвиток через неефективний інститут, неефективні закони тощо. Отож  думаючи про регіональний розвиток, треба брати участь у розвитку стратегії країни загалом. Це два пов’язаних процеси.

Додамо, раніше ЗМІСТ спілкувався з:

  • сучасним мислителем, блогером, політичним оглядачем та експертом у вирішенні військових та соціальних конфліктів Олексієм Арестовичем. Ми говорили про книги, війну в Україні та потенціал Полтави;
  • громадським діячем, експертом з політики та місцевого самоврядування Олександром Солонтаєм. Ми спілкувалися про актуальні проблеми та стратегію Полтави і (без)діяльність полтавської влади;
  • урбаністкою, засновницею і візіонеркою ГО «Місто-сад» Євгенією Кулебою. Разом ми міркували над тим, чому громадські простори важливі для комфортного міста і як зробити їх ще кращими у Полтаві;
  • письменником та подорожувальником Максом Кідруком. Ми обговорювали його подорож до Індонезії, асоціації з Полтавою, нову книгу та про те, як пройшли презентації на сході країни;
  • директором та художнім керівником театру «Актор» й засновником театральної студії «Сверхзадача» Славою Жилою. Ми говорили про роботу професійних та аматорських театрів у Полтаві, про те, як акторам мати стабільний і гідний заробіток та чому інтернет не загрожує театральному мистецтву. І ось, що з цього вийшло.

Обкладинка Дарії Муращенко

Опублікована: 1 жовтня 2020


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація