Експертиза # 3. Дієве патріотичне виховання

Автор: Анна Єгорова, 13 жовтня, 19:50

Фото: ЗМІСТ досліджував, як виховувати справжніх захисників України і Полтави


Замітки-експертизи – рубрика, яка висвітлює думки полтавців з приводу актуальних подій у місті. Мета експертиз – показати різні точки зору на одну подію, а не зіставляти кількість думок «за» чи «проти». Оскільки завтра, 14 жовтня, – День захисника України, герої сьогоднішньої рубрики відповідали на запитання: «Яким має бути дієве, справжнє патріотичне виховання.

Олена Харченко, директор Департаменту освіти і науки Полтавської ОДА:

Олена Харченко  

«Зараз ми надаємо серйозне значення національно-патріотичному вихованню. Ми розуміємо, що повагу та любов до своєї країни важливо виховувати змалку. Адже дитину не можна навчити патріотизму, як математиці чи біології. Тут по-іншому. Ми вже створюємо навколо дітей правильне середовище: проводимо військово-патріотичні ігри, заходи, присвячені українській культурі, розповідаємо про події на Сході і привчаємо до волонтерства та благодійності. А вчителі на уроках дають учням патріотичні меседжі. Ми вчимо дітей власноруч аналізувати інформацію та складати особисту думку.

Ми маємо показати підростаючому поколінню, що їхня Батьківщина — це Україна, і її доводити свою любов ми маємо не тільки на словах, а й на справах».

 Олександр Коба, учасник АТО:

Олександр Коба   

«Справжнє патріотичне виховання має бути без мілітарної пропаганди, яка призводила до того, що в 14-15 році на фронт їхали 16-18 річні хлопці, щоб «вмерти за Неньку». З розумінням, що якщо йде вибір захисту своєї країни – це має бути усвідомлення рішення, яке підкріплюється навчанням у професійному військовому вузі, щоб не було як у нас в 14-15-ому, коли це була солянка з програмістів, вчителів і економістів.

А друга річ, це розуміння, що на цивільному рівні головний захист і баланс забезпечується критичним мисленням – тому головна цивільна спрямованість – це здоровий глузд і усвідомлення свого місця у світі».

 Світлана Варвянська, журналістка, інструкторка з тактичної медицини:

Світлана Варвянська  

«Мені здається, патріотичне виховання починається з того, що в твоєму населеному пункті людям несуть ідею про любов до свого міста. Тобто дитина, яка ще не подорожувала, не може любити якусь абстрактну країну. Але дитина любитиме місто, якщо воно комфортне, прибране, якщо до нього добре ставляться батьки й інші мешканці. Тобто любов починається не з якихось патріотичних речей, а того, що близько. Звичайно, має бути й історичний фактор у тому сенсі, що дитина повинна відчувати свою належність до чогось більшого. У нашій родині я не роблю акцент саме на понятті «патріотичне виховання». Просто намагаємося залучати дітей до активностей: вони мають бачити, що батькам подобається місце, де вони живуть, і вони щось для нього обов'язково роблять. Тобто якщо ми беремо участь у прибиранні, то і наші діти беруть у ньому участь. Якщо людина змалечку щось робить не тільки для себе, у своїй квартирі, а й для свого міста, то вона буде любити його».

 «В аспекті завтрашнього свята – наприклад, в Ізраїлі з покоління в покоління передається бажання й обов'язок захищати свою країну. Як нам цього добитися – я поки що не знаю. Але точно не так, як це робиться зараз, коли бачу підручники, у яких написано, що 14 жовтня – це свято всіх чоловіків. Ні! Тому що не всі чоловіки – захисники. Як привчити дітей, що дівчата й хлопчики не те що можуть, а мають бути готовими захистити свою країну, поки що не знаю. Знову ж таки, для себе я вирішила, що робитиму це власним прикладом», – додала Світлана Варвянська.

Олександра Сиротенко, координаторка ГО «Команда небайдужих»:

Олександра Сиротенко  
«Це таке філософське питання. Гадаю, у цьому в першу чергу має бути зацікавлена держава. Це має бути прописана держава Програма, прописана активістами, фахівцями у сфері психології, освітянами. Але вона має бути не насильницькою, а добровільною: у тому плані, щоб суспільство її нормально сприйняло, і Програма нормально адаптувалася. Таке виховання має починатися з дитячого садочку, потім продовжуватися в школі. Якщо брати шкільний вік – по-перше, це має бути об'єктивне вивчення історії України. По-друге, вишколи: діти й дорослі повинні мати і навики надання першої домедичної допомоги, і елементарні базові знання принципів захисту території. Тому що зараз і війна в країні це підтверджує, і, крім того, можуть траплятися різні ситуації, і ці знання ніколи не будуть зайвими. По-третє, зустрічі з реальними сучасними українськими Героями, щоб діти могли спілкуватися, ставити запитання, можливо, самі організовувати з такими людьми інші заходи».

Георгій Сьомін, фахівець Обласного молодіжного центру, голова Полтавського осередку ВГО «Сокіл», учасник АТО:

Георгій Сьомін  
«У першу чергу патріотичне виховання має бути на рівні школи, бо патріотична свідомість формується від самого дитинства. У зв'язку з АТО, російсько-українською війною, серед нас є багато хлопців, які були добровольцями. Їх потрібно ставити викладачами з захисту Вітчизни в школах. Бо всі говорять про те, що цей напрям хочуть розформувати та перекваліфікувати. Я думаю, не треба нічого змінювати – просто ставити відповідну людину, яка на патріотичній свідомості, на національному русі та підйомі після Майдану долучилася та пішла воювати. В даній ситуації це повинно формуватися на прикладі конкретної людини. Тоді патріотичне виховання, на мою думку, буде доцільнішим».

 Євген Янкевич, очільник національної скаутської організації «Пласт» в Полтавській області:

Євген Янкевич  
«Патріотичне виховання має бути, по-перше, у формі, яка б охоплювала тріаду "родина – суспільство – навчальний заклад". Другий момент – воно має живим, не відірваним від життя, сучасним. Тобто можна розказувати про козаків, обрядитися в шаровари й раз на місяць маршувати. А можна показати, що козаки – це люди, які колись використовували найкращі методи ведення бою, техніку тощо. Тому, хто хоче бути справжнім патріотом, має використовувати найсучасніші засоби, у тому числі гаджети. По-третє, має нести практичні наслідки. Тобто людина має внаслідок цього і ідейно бути українцем, любити Україну, і вміти на практиці дати собі раду. Це означає любити Україну тихо, ненастанно і щоденною працею. А не просто вирядитися раз на рік у шаровари чи вишиванку».

Максим Михайлик, голова національної скаутської організації «Пласт» у Полтаві:

Максим Михайлик  

«На мою думку, потрібно більше вживати заходів, котрі були б не поверхневими, а глибинними – які являли б собою не просто якусь обкладинку, а були ЗМІСТовними.

Наприклад, більше залучати громадські організації до виховного процесу в школах, будувати між освітніми закладами всіх рівнів та ГО партнерські відносини. Також важливо, щоб це виховання базувалося на цінностях. І передусім – цінностях свободи, миру та рівності. Це надзвичайно важко, але це надзвичайно важливо. Адже для нас важливо не лише щоб Україну захищали, але важливо ЯКУ Україну ми будемо захищати. Така моя позиція».

Оксана Деркач, секретар Полтавської міської ради:

Оксана Деркач  

«Звичайно, патріотичне виховання повинно бути, і треба починати його з дитинства. Свідомість батьків у цьому плані відіграє першу роль. Потім садочок, потім школа. Якщо говорити про владу – то це патріотичні заходи, які націлені на вшанування історії, вшанування тих, хто віддав свої життя, хто здійснив подвиг. І дітей треба залучати як до інформації, так і до організації таких заходів. Тому що яким чином можна проникнутися духом патріотизму, не перебуваючи в товаристві, не відчуваючи командного духу?  Тобто має бути комплексний підхід до патріотичного виховання, він передбачає низку заходів, які націлені на те, щоб пам'ятати історію, відчувати гордість за досягнення».

«З приводу практичних навичок – на мою думку, муштри точно не треба. Але діти повинні розуміти, що в кожного може бути свій шлях, і тут уже, можливо, з'являється момент профорієнтації. Тобто хтось може стати військовим і розуміти, що він повинен буде захищати свою державу і місто, так само як, наприклад, працює лікар, добросовісно виконуючи свій обов'язок. Я вважаю, якщо людина добросовісно ставиться до своєї роботи та обов'язків, то вона вже є патріотом», – зазначила Оксана Деркач.

Євгеній Башмаков, підхорунжий Козацького гвардійського корпусу Полтавщини:

Євгеній Башмаков  

«Треба, щоб патріотичне виховання було присутнім у сім'ї з самого малечку. Щоб дитина з найменших років розуміла, що вона повинна захищати свою країну. У школі це має продовжуватися на більш високому рівні, даючи військові навички.

Напевне, це має йти через державну мову. Дитина її переймає від матері, так що, мабуть, якщо з самого малечку мати буде співати колискові рідною мовою, дитина виростає справжнім патріотом».

 

Анна Чапала, фотокореспондентка ОКІА «Новини Полтавщини», авторка фотовиставки «Ротація»:

Анна Чапала  
«Я "за" патріотичне виховання, тому що виховуючи українця, виховуючи націю, ми маємо прив'язувати любов до України, любов до Батьківщини і до батьків. Мені здається, це буде природньо, якщо не зраджувати своїм родинним цінностям, на яких виховували нас і якими ми користуємося. Упевнено можу сказати, що коли буде дитина поважати батьків, свою Батьківщину, вона поважатиме й весь рід український і Україну. Щодо патріотичних вишколів – це потрібно. Часто буваю на таких, фотографую. З кожним разом мене захоплює те, як діти до цього ставляться, їм це цікаво. І батьки можуть не хвилюватися, що дітям не подобається, як, наприклад, у літніх таборах. Немає капризів, чи "хочу додому". Це вчить їх життю, це гартує дух і фізичну силу».

Дмитро Юденко, учасник АТО, активіст, голова ГО «Єдність і братерство»:

Дмитро Юденко  

«Патріотичне виховання повинно бути, по-перше, інтерактивним. Тобто не таким, коли одні слухають, інші розповідають, а коли люди працюють разом. По-друге, воно має бути постійним. Тобто не уривками, приуроченими до свят, як це найчастіше буває. По-третє, треба задіювати людей, які мають не просто знання з книжок, а практичний досвід. Зараз ми намагаємося впровадити таку ініціативу в кількох школах Полтави. Хочемо долучитися до уроків із захисту Вітчизни, допомогти з практичними навичками. Знаю, що при мінімумі докладених зусиль, це нарешті працюватиме ефективно».  

 «Сьогодні існує дуже багато клубів тематичних, але ми упускаємо навчання в школах, де є можливість і мета не просто розповісти, а зацікавити дітей. При правильній належній роботі через пару років вони проникнуться цим і стануть уже захисниками держави. Захисниками не по призиву, а за покликом своєї душі», – наголосив Дмитро Юденко.

Обкладинка Максима Скворцова

Опублікована: 13 жовтня 2017


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація