Влада, торгівля, перевізники. Посткарантинні висновки

Автор: Ресурс ЗМІСТ, 18 липня, 11:37

Фото: Висновки на основі взаємодії влади, торгівлі та громадського транспорту під час обмежень


Забороняти будь-що завжди складніше, ніж потім знімати обмеження. На прикладі торгівлі та громадського транспорту аналізуємо, як підприємці, влада та контрольні органи взаємодіяли, щоб забезпечити життєдіяльність міста й захистити громадян від зараження COVID-19. 

 Ринки: ці відкриємо, а ці – ні

Крім постанови Кабінету Міністрів № 211, життєдіяльність міста на час карантину залежала також від розпоряджень місцевої влади. Контроль за виконанням усіх постанов і розпоряджень здійснювали різні органи залежно від сфери життя. Так, патрульна поліція здійснювала нагляд за громадським транспортом і людьми на вулицях, виїздила на виклик, коли була заява про порушення правил карантину, будь то недотримання режиму самоізоляції,  несанкціонована робота закладу харчування або порушення правил безпеки в супермаркеті. торгові заклади, яким було дозволено працювати, контролювалися також Головним управлінням Національної поліції разом з обласним управлінням Держспоживслужби.

 Заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Іван Сватенко пояснює:

«На місцях можна було встановлювати додаткові обмеження, але пом’якшувати ті, що запроваджені постановою Кабміну, ми не мали права».

Крім додаткових обмежень, влада на місцях могла відкладати пом’якшення карантинних заходів, ухвалені на державному рівні. Саме так сталося з ринками: ще 31 березня Уряд дозволив роботу продуктових ринків, але з дотриманням певних вимог. 1 квітня голова Полтавської ОДА Олег Синєгубов сказав, що відкриття ринків поки що не на часі:

«Ми не можемо взяти на себе таку відповідальність і наразити полтавців на можливість захворювання у масовому скупченні» .

Подібної позиції дотримувався й секретар міської ради Олександр Шамота:

«Ринки мають бути закриті. Це наша чітка позиція. Ми розуміємо, що це збитки для підприємців. Ми розуміємо, що це робочі місця, але життя і здоров’я людей найголовніше».

За словами посадовців стоїть не тільки бажання захистити здоров’я громадян, але й факт, що багато ринків не відповідали вимогам. На адміністративному рівні це закінчилося б штрафами, на рівні окремих людей – високим ризиком підхопити коронавірус. Ринок міг працювати тільки в разі, якщо він зареєстрований як агропродовольчий і виконав усі необхідні вимоги щодо безпеки відвідувачів. 30 квітня заступниця міського голови Тетяна Юрченко зазначила:

«Тільки від адміністрації ринку залежить, коли він може почати роботу, бо якщо вони швидше все підготують, то й перевірка завершиться раніше. Після перевірки працівниками Держпродспоживслужби міська рада отримує відповідь про готовність ринку до роботи. Ми на виконкомі це рішення ухвалюємо, а далі та ж сама служба контролює дотримання вимог».

Наступного дня – 1 травня відкрилися і перші продовольчі ринки – в Лубнах, Гребінці та в Полтаві. Але директору «Полтава-сервісу» – комунального підприємства, що керує роботою Центрального ринку – того ж дня вручили припис про негайне призупинення роботи: ринок порушив низку вимог. Зокрема, запрацював ринок «Овочевий», який не був зареєстрований як агропродовольчий, крім того, перевірка виявила порушення санітарної безпеки і зафіксувала стихійну торгівлю. На адміністрацію ринку був накладений штраф у сумі 170 тис. грн.

Того дня торговців на «Овочевому» розігнали, але попри це полтавський Центральний ринок не припинив роботу. Уже 2 травня начальник обласного управління Держспоживслужби Геннадій Пікуль, який минулого дня видав припис керівнику КП «Полтава-сервіс», сказав, що порушення усунуті, а ринок зареєстрований належним чином.

Ринок Овочевий

До блискавичного усунення порушень на ринку виникає багато питань. Так само незрозуміло, скільки часу ринок «Овочевий» працював як агропродовольчий, не маючи відповідної реєстрації. І скільки працював би ще, якби не вимога, пов’язана з послабленням карантину.

Хто повинен відповідати за дотримання санітарних вимог на ринку – комунальне підприємство, яке ним керує, чи підприємці, що торгують тут? Заступник речника Нацполіції в Полтавській області Роман Грішин пояснив, чому адміністративний протокол складений на КП «Полтава-сервіс», а не на підприємців-порушників. У постанові Кабміну щодо дозволу поновлення роботи ринків за умови дотримання протиепідемічних вимог від 29 квітня зазначено, що адміністративні протоколи складають не на підприємців, а на адміністрацію ринку, якщо він працює з порушеннями.

Інфографіка ЗМІСТу

Геннадій Пікуль говорить, що проконтролювати дотримання всіх вимог на ринку складно:

«Є постанова, і підприємець просто повинен її виконувати, але завжди присутній людський фактор: наприклад, на вході заміряли температуру, але в рядах людина зняла маску. За всіма не прослідкуєш».

Однак є людський фактор, а є зобов’язання адміністрації ринку підтримувати належні умови для безпечної роботи ринків. Слід визнати, що цю відповідальність адміністрація ринку не може перекласти на самих підприємців.

 

Товари не першої необхідності

Як пояснив Іван Сватенко, постанова Кабінету Міністрів обмежувала торгівлю за певними групами товарів, а не за розміром чи типами торгових закладів. Усі подальші обмеження належали до компетенції місцевої влади. Тож у Полтаві з 17 березня з-поміж закладів торгівлі було заборонено працювати торгово-розважальним центрам та ринкам, дозволено роботу продуктових крамниць, аптек, АЗС, банків, пошти та вокзалів. Кількома днями пізніше зрозуміли, що необхідно відновити роботу магазинів, які торгують побутовою хімією та засобами гігієни.

Оскільки обмеження стосувалися торгівлі певними групами товарів, а не розмірів чи типу закладу торгівлі, виникла дещо суперечлива і потенційно небезпечна ситуація з гіпермаркетом «Епіцентр», де продаються як дозволені, так і заборонені групи товарів. Зачиняти його не було підстав, адже в асортименті є дозволені товари – побутова хімія, засоби гігієни і продукти. Однак поступово в супермаркеті почали продавати і будівельні товари, що не належали до цих груп. Оскільки всі інші будівельні магазини в місті були зачинені, «Епіцентр» виявився єдиним місцем у Полтаві, де можна було вибрати і купити будматеріали, і тут зібралися натовпи покупців. Поліція складала протоколи на керівництво магазину, міська влада проводила комісію з техногенної безпеки. Коли зняли обмеження на роботу магазинів, питання втратило актуальність.

Коли міська влада дозволила відкрити продовольчі ринки, загострилася ситуація з непродовольчими ринками. Особливо після 11 травня, коли вийшла Постанова Кабміну №343, де вказано, що непродовольчі товари можна продавати «виключно в магазинах, зокрема магазинах, що розташовані у торговельно-розважальних центрах». Підприємці, що торгували на непродовольчому ринку «Полімпекс», неодноразово вимагали дозволити їм працювати з огляду на збитки за час карантину. Представники влади визнали, що підприємці перебували в неоднакових умовах. Тетяна Юрченко написала звернення до народної депутатки Марини Бардіної з проханням пояснити вимоги для речових ринків, аби вони могли працювати.

«Я повністю підтримую підприємців, бо вони у скрутному становищі. Якщо уряд дозволив працювати продовольчим ринкам, то чому за дотримання умов не можуть почати роботу речові ринки?», – сказала Тетяна Юрченко.

Водночас відкрити речові ринки без дозволу Уряду міська влада не могла, адже просто не мала на це повноважень. Урешті-решт 14 травня Уряд дозволив відкрити непродовольчі ринки.

У цій ситуації впадає у вічі нерівність умов, у яких опинилися підприємці. Зокрема багато питань викликала заборона роботи продуктових крамниць на комунальних ринках. Про це говорив Дмитро Бурмака ще 23 квітня, до відкриття ринків, однак міська влада стояла на тому, що заборона – одна для всіх, і ринки мають бути зачиненими незалежно від того, є там магазини чи ні. Тому, приміром, на ринку «Станіславський», який майже повністю складається з невеликих продуктових і непродовольчих крамниць, зачинено було все, крім пари крамничок, що мали вхід з вулиці, а не з ринку. Усі мешканці мікрорайону скуплялися поруч – у великому «МаркетОпті», де слідкувати за кількістю клієнтів та дотриманням соціальної дистанції було непросто.

Ринок Станіславський 18 березня. Скріншот з відео користувачаPaha Ultra

Ми вже писали, що карантинні обмеження боляче вдарили по малому бізнесу. Заборона продавати будь-що, крім товарів першої необхідності, змусила полтавців купувати техніку або будматеріали під час карантину переважно у великих торгових мережах або інтернет-магазинах. Оскільки ці мережі не є полтавськими, то й податки від покупок наповнювали не полтавський бюджет. Натомість видатки бюджету зросли, і далі ми детально висвітлимо одну з таких статей – громадський транспорт.

Чи можна говорити про вдалі й невдалі рішення під час карантину в сфері торгівлі? Приймати рішення можна лише тоді, коли є простір для дій. У межах постанови Уряду місцева влада мала небагато можливостей:

  • запроваджувати додаткові обмеження (як ми бачили на прикладі ринків),
  • диференціювати обмеження (як могло б бути з крамницями на ринках),
  • звернутися до центральних органів влади по роз’яснення і на основі них напрацювати власні рішення, що не порушують урядову постанову – так спробували вчинити, коли ситуація з непродовольчими ринками стала загострюватися.

Слід зважити, що останнє рішення влада прийняла, коли зацікавлена сторона – підприємці, що торгують на речовому ринку – провели кілька акцій протесту. Питання, наскільки конструктивною є така взаємодія, залишається відкритим.

 

Громадський транспорт: чого очікувати восени?

Робота громадського транспорту під час карантину дала багато приводів поміркувати про його ефективність – як під час обмежень, так і взагалі. Коли заборонили користуватися ним без нагальної потреби, пасажиропотік різко скоротився – насамперед за рахунок тих, хто за проїзд платив, а не користувався пільгами. Відтак уже 19 березня приватні перевізники заявили про нерентабельність перевезень, і на маршрути вийшло 40% від звичної кількості машин. Знову замаячив привид підвищення тарифу на проїзд.

«Який це має стосунок до мене, коли я й так сидів удома?» – може запитати читач. Насправді колапс громадського транспорту матиме віддалені наслідки восени, і це торкнеться всіх, хто ним користується.

Причин кілька. Насамперед це недоотриманий дохід, що його приватні перевізники мали б витратити на ремонт та модернізацію машин. Улітку цього не дуже помітно через сезонний спад пасажиропотоку, але восени, коли на маршрути вийде менше машин, ми в своєму залежному від приватних перевізників місті відчуємо це сповна.

По-друге, під час карантину різко впала рентабельність транспорту:  приватні перевізники працювали собі в збиток. Аби вийти на самоокупність, маршрутка «Рута» має перевезти за день у середньому 700 пасажирів. Стільки людей під час карантину вона не могла набрати. Отже, логічно, що перевізники претендуватимуть на компенсацію збитків, адже вони теж забезпечували життєдіяльність міста, бо самого тільки комунального транспорту для цього було недостатньо. А вже способи, у які здійсняться ці відшкодування, можуть бути різними.

Один з них уже реалізовується: у березні міська влада ухвалила рішення, згідно з яким компенсує безкоштовний проїзд у комунальному та приватному громадському транспорті працівників життєзабезпечувальних галузей з березня по травень. Ці працівники на вході в тролейбус чи маршрутку мали пред’явити перепустку. Щоб отримати кошти від міста, перевізникові потрібно було надати підрахунок кількості пасажирів. І ми отримали неймовірні цифри: з 1 по 10 травня громадським транспортом у місті скористалися майже 161 тисячу разів, що викликає багато питань до методики підрахунку.

Напівпорожній тролейбус у березні

Ми попросили Дмитра Ткачука – заступника міського голови Житомира, який брав активну участь у реформі комунального транспорту міста, прокоментувати рішення про компенсацію перевізникам. Він зазначив, що як би ми не критикували цифри, що вийшли в результаті, це рішення в умовах карантину виглядає вмотивованим: і комунальне підприємство, і приватні перевізники зазнали збитків, і щоб утриматися на плаву, потребують дотацій. Отже, суми, отримані перевізниками – це не відображення реальної кількості переміщень пасажирів (без електронної системи обліку її підрахувати неможливо), а недоотриманий дохід, який витрачатиметься на ремонт машин, зарплату водіям і пальне. Програма компенсації перевізникам – своєрідна форма «суспільного договору» між ними і владою: перевізники обслуговують систему громадського транспорту, без якої місто завмерло б, а місто дотує їх, щоб вони могли пережити збитки від карантину.

 

Можливі рішення

Загалом у ситуації з громадським транспортом центральна влада могла обрати один з трьох сценаріїв:

  1. Ідеалістичний: кількість транспорту не скорочують, а навпаки, збільшують. Це правильно з точки зору контролю кількості пасажирів у транспорті і соціальної дистанції. Саме так чинили під час карантину в Європі: збільшили випуск транспорту збільшили, щоб не квотувати кількість пасажирів. Але Дмитро Ткачук тому й називає його ідеалістичним, що цей сценарій неможливий у жодному українському місті: у наших перевізників немає одиниць транспорту, якими вони могли б наростити випуск.
  2. Категоричний. Він означає повне припинення роботи громадського транспорту в містах як вимушену дію. Мета – насамперед соціальна: неможливість скористатися такою буденною і водночас необхідною річчю, як громадський транспорт, прекрасно доносить до людей простий меседж: залишайтеся по домівках, це серйозно. Натомість для працівників життєзабезпечувальних галузей запускається тимчасова транспортна мережа, яка пролягає тільки по магістральних вулицях. Проїзд для них, звісно, безкоштовний. Дмитро Ткачук ще до постанови Уряду пропонував саме такий варіант: послаблювати обмеження завжди легше, ніж затискати. На думку експерта, з огляду на українські реалії це рішення має право на життя попри всю його категоричність.
  3. Реалістичний. Це той сценарій, за яким зрештою розвивалися події в більшості міст. Він обернений до ідеалістичного: там випускали додаткові одиниці, у нас зменшували випуск. Що ж до соціальної дистанції, заради якої вводилися обмеження, то простежити за дотриманням її в маршрутках було дуже важко: водії брали і пасажирів без масок, і більше, ніж було дозволено.

Співвласник фірми «Люкс-Полтава 2009» та голова Асоціації перевізників області Юрій Лупаєнко підтверджує це:

«Було кілька випадків, коли водії брали певну кількість стоячих пасажирів, бо намагалися підзаробити. Поліція їх виявляла і виписувала протоколи».

Безумовно, за будь-якого сценарію перевізники несуть збитки: кількість пасажирів через обмеження неминуче зменшується. Однак у реалістичного сценарію, крім проблем з соціальною дистанцією, є суттєві проблеми з прозорістю. У полтавській системі громадського транспорту відсутній інструмент для підрахунку точної кількості поїздок. Називається він електронний квиток, і міста, що його запровадили, вибудовують діалог з приватними перевізниками зовсім по-іншому, ніж Полтава. Коли влада має на руках статистику, перевізнику стає важче на неї тиснути і висувати необґрунтовані вимоги.

Обкладинка та інфографіка Романа Желізняка

Фото Катерини Пєшикової

Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.

Опублікована: 18 липня 2020


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація