Блоги

Від Запорожан Олена, 2 місяці назад
#хрінова_солідарність або чому в дитячій лікарні немає томографа   Минулої суботи моя родина їхала додому з гостей автомобілем з Диканьки. Моя маленька Леся – неслухняна дитина. Ми її довго вмовляли повернутись додому, тому виїхали пізно. Вірніше, пізніше, ніж планували. По дорозі ми зустріли ДТП. Страшну. Вже в Полтаві дізнались подробиці. І, да, я цю ситуацію приміряла на себе (дякувати богу, у мене неслухняна дитина). Зрештою, як кожен, хто залишився небайдужим. Багато хто уявив себе на місці Олексія, а хтось  – на місці родини Пашетних і на місці родини Похиленків. І своїх дітей уявив на місці Софійки Похиленко, як я. Мабуть, тому я хапаюсь за кожну звістку про стан дівчат, про те, як лікують, що зробили, звідки беруть гроші на це, чи їх вистачає. Сьогодні прочитала, що дівчинка потребує  обстеження на комп’ютерному томографі.  Отак, одним рядком, з посиланням на лікарів. Вона його досі потребує! Е, стоп, та це вже було! У лютому цього року....

Від Запорожан Олена, 4 місяці назад
Ок, ризикую собі заробити імідж нервової жінки, з тривожними розладами.  Але я це бачу. Переконайте мене, що це не параноя і не галюцинація.  Сама я не змогла знайти докази протилежного. Будучи активною на просторах ФБ, у силу, очевидно, професійних звичок бути в курсі подій, спостерігаю тенденцію полтавського сегменту фейсбуку клювати слабшого. Власне ж я про підлітків. Два пости у місцевій групі, з фото, коментами про «дати по морді» та «куріц драних» (якось так), спільнота обговорювала епізоди голосної поведінки на подвір’ї багатоповерхівки, в одному випадку, і розпивання спиртного в іншому, теж у дворі іншого будинку. В обох випадках учасниками подій були підлітки. В коментарях був срач. Лютий. Одні вилили свою лють на підлітків, інші – переконували перших, що не можна публікувати фото чужих дітей в такому контексті. Єдине в чому зійшлися коментатори :«А де ж їм гуляти?» Коли я спробувала зробити опитування серед знайомих,...

Від Запорожан Олена, 6 місяців назад
Мені треба закрити цей гештальт. Бо подумки повертаюсь і повертаюсь туди, хоча вже й минуло майже два роки. У травматологічне відділення дитячої лікарні. Бо воно мені болить.Я там прожила 45 днів, там пройшло 45 безцінних днів дитинства моєї, тоді ще чотирирічної, доньки. І от там нам обом довелося боротись за життя. За те, котре у нас було до лікарні і за можливість повернутись до нього ж після. У мене досі без відповіді кілька питань і ніяк не можу знайти на них відповіді. А зараз я після цих двох емоційних абзаців спробую пояснити, що ж так мене майже вбило в травматологічному відділенні дитячої лікарні, що на Леваді в Полтаві.  1.Чому в дитячій лікарні можливі такі скотські побутові умови? Драні ковдри, тумбочки без полиць, зламані ортопедичні ліжка, таргини, брудні й обдерті туалети… Цим у нас нікого не здивувати. Й оце страшно. Я й мої рідні лежали часто в лікарнях, але такого бачити мені не доводилось досі. І до речі, колись, дуже давно я працювала в притул...

Від Запорожан Олена, 8 місяців назад
Три дні поспіль в Полтаві від льодопаду з дахів страждають діти. Всі три дівчинки отримали тяжкі травми. Що відчувають зараз їхні мами, я знаю. Приблизно те, що я відчувала майже два роки тому, коли моя маленька дитина тяжко травмувалась на новенькому, щиро подарованому під вибори маленьким полтавцям Матковським майданчику. Мами. Вони зараз моляться, чекають, плачуть. А ще безкінечно звинувачують й звинувачують себе. Вони щосекунди готові померти, аби можна було відмотати час назад. Що роблять ті, хто винен в каліцтві дітей? Менеджери, наймані та вгодовані, які так билися (а деякі в буквальному сенсі) за можливість робити наше життя зручнішим, нами ж зараз намагаються маніпулювати. Вони зараз, як і два роки тому, гидко викручуються, шукають стрілочника і закликають до обережності. «Полтавці, будьте обережні», - звертаються через ЗМІ посадовці. Серйозно? Тобто мама Марійки, наприклад, була не настільки обережною, щоб не йти по тротуару, а вести двох дітей між автомобіля...