Блоги

Для мене українські революції, починаючи з 2004 року, мають особистий характер – починаються вони якраз на мій день народження. Отже, святкування початку персонального нового року присмачене то запахом горілих шин, то сльозогінним газом. А ще усвідомленням того, що події 2013–14 років я так до кінця і не пережила. Я пам’ятаю фінальні акорди після втечі Януковича, те, як після візиту до Межигір’я я злягла з серйозною застудою – можна і похворіти після цієї безумної зими, а потім взятися за справи. Але потім стався Крим, і «зелені чоловічки», і нові виклики, і необхідність прийняття факту: в твою країну прийшла війна. Хоча вона розпочалась услід за подіями Революції Гідності, війна не є їх прямим продовженням. У неї є початок і колись, віриться, що за нашого життя, буде завершення. У Майдану був початок 21 листопада 2013 року, але для мене він досі триває. На головній площі країни нема активних дій, але є фотографії «Небесної Сотні» ...