29 місяців у статусі зниклого безвісти. З упізнаним за ДНК воїном прощалися на Полтавщині (ФОТО)
Фото – Решетилівська громада
Віктор Свинаренко повернувся до рідної домівки «на щиті» після 29 місяців у статусі зниклого безвісти за особливих обставин.
1 вересня Решетилівська громада зустріла Віктора Свинаренка «живим» коридором шани та поваги. Схиливши голови, дорогу до рідного дому воїна земляки встелили квітами.
Життєвий шлях захисника
Віктор Свинаренко народився 17 травня 1970 року у Стовбиному Миргородського району, де й пройшло його дитинство. Закінчив Дібрівську школу, а у 1985 році разом з батьками переїхав у Піщане. Наступного року Віктор Свинаренко вступив до Решетилівського професійно-технічного училища, де здобув фах тракториста-машиніста.
У 1988 році пішов на строкову службу. Відслужив два роки й повернувся у рідне село. Працював у тракторній бригаді колгоспу трактористом, а у період жнив пересідав на комбайн. У 1990 році чоловік одружився. Згодом разом з дружиною виховували сина та доньку.
У 2008 році здобув вищу освіту за спеціальністю інженера-механіка у Полтавському аграрному університеті. До 2015 року працював у ТОВ «Бурат-Агро», правонаступнику місцевого колгоспу, а згодом – у ТОВ «Інтерліджент Агрі Сервіс». З 2019 року обіймав посаду головного механіка в ТОВ «Експрес вантаж» у Полтаві.
27 лютого 2022 року Віктор Свинаренко прибув до відділу районного ТЦК та СП та мобілізувався до лав Збройних Сил України. З 2023 року молодший сержант проходив службу на посаді номера обслуги механізованого відділення у 110-й ОМБр імені Марка Безручка. Побратими пам’ятають його як відповідального, стійкого та мужнього воїна.
Зв’язок з Віктором Свинаренком обірвався 19 березня 2023 року. Понад два роки він вважався зниклим безвісти. Під час репатріаційних заходів та повернення в Україну тіл Загиблих військових, після проведених ДНК-експертиз, підтвердилося, що захисник загинув 19 березня 2023 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.
Останнім земним шляхом його супроводжували почесною вартою військові, майоріли національні та бригадні прапори.
З усіма військовими почестями захисника поховали на сільському кладовищі. Залп почесної варти під звуки гімну України сповістив, що тут спочив герой. У Віктора Свинаренка залишились дружина, син, донька та онуки.
Світла пам’ять воїну!