«Без театру нудно помирати». Режисер В’ячеслав Жила про акторські заробітки та театральне майбутнє Полтави

Автор: Анастасія Добряк, 3 серпня, 15:36

Фото: В'ячеслав Жила рідко приїздить до Полтави з гастролями, але про кожну поїздку відгукується доволі тепло. Ми поговорили з ним про театральне мистецтво у Полтаві і чому актори у провінції можуть непогано заробляти


Прихильниками театрального мистецтва є 3-5% жителів нашої планети. Ці люди ходять на вистави, цікавляться театральними новинками і не тільки. Театральний продюсер В’ячеслав Жила каже, що цієї кількості театрофілів достатньо для розуміння – живий театр не затьмарить ані телебачення, ані інтернет.

Слава Жила – директор та художній керівник театру «Актор» й засновник театральної студії «Сверхзадача», на чиєму рахунку не один десяток вистав. Сьогодні «Актор» під керівництвом Жили випробовує нові формати діалогу з глядачем під час карантину і популяризує театральне мистецтво в Україні. 

ЗМІСТ поспілкувався про роботу професійних та аматорських театрів у Полтаві, про те, як акторам мати стабільний і гідний заробіток та чому інтернет не загрожує театральному мистецтву. І ось, що з цього вийшло.

 

Полтаву чути на сценах українських театрів

Сам В’ячеслав Жила був у Полтаві з гастролями двічі. Вперше років зо 15 тому. Він приїздив з Національним академічним театром російської драми ім. Лесі Українки показувати виставу «СолдАтики». Вдруге – нещодавно, разом з Лілією Ребрик, Ольгою Сумською, Олексієм Вертинським у Полтаві показували «Два анекдоти на вечерю» за Антоном Чеховим. І хоч театральних гастролей у Полтаві В’ячеслав Жила мав не багато, про кожні з них відгукується тепло:

«Ми грали на сцені полтавського театру і це було дуже щемливо. Бо і драматургія Чехова відповідна, і це не те місто, куди ми часто можемо приїхати. Це не мільйонник, де страшенний гастрольний попит. Я скажу, що Полтава досить театральна, це направду якісне театральне місто. Україна просто об’їжджена полтавськими театралами, їх чути на різних сценах. Щодо полтавського театру, то він як і кожен провінційний театр має свою нішу, яку займає і тримає певний рівень».

Слава Жила разом з колегами на карантині почав показувати онлайн-вистави

Звісно, що розвивати елітарне театральне мистецтво у провінційному містечку складніше, аніж у містах-мільйонниках, чи столиці. Та попри це, і професійним, і аматорським театрам Полтави вдається утримувати рівень і бути цікавими для сучасного й вибагливого глядача. 

Слава Жила каже, що найголовнішим індикатором, за яким варто оцінювати роботу театру є присутність людей на виставах, а в Полтаві зали, як правило, заповнені. А ось для того, щоб глядач прийшов, й потрібно бути цікавими, розвивати театральне мистецтво:

«Без театру ми всі помремо. Ми й так всі помремо, але без театру нудно помирати. Театр – це діалог, а людина сама по собі самотня. Сюди людина йде за діалогом і коли розмова складається, стає неважливо якого рівня цей театр. В основному він відповідає рівню своєї аудиторії та до нього треба водити дітей на дорослі вистави. Це розвиває нашу черепно-мозкову коробку і все, що там знаходиться, дає поштовх мислити повноцінно».

Глядацька зала полтавського театру

 

Театри бояться карантину, але не інтернету

Навпаки – з інтернетом вони товаришують. Слава Жила розповів, що карантин став таким собі лакмусовим папірцем і показав, що навіть коли немає можливості запросити глядача до зали, театр лишається актуальним. Приміром, «Актор» почав влаштовувати вистави за допомогою відеозв’язку у Zoom. Таким чином, інтернет став лише однією з форм для розвитку театрального мистецтва, але аж ніяк його не замінив.

В’ячеслав Жила каже, що театри постраждали від карантину чи не найбільше і продовжують страждати зараз. У цьому випадку йдеться не про збитки (бо матеріальні втрати скоріше варто вважати недоотриманим доходом), а про вплив на акторів:

«Театри закриваючись починають псуватися, як продукти без холодильника. Обласні, і муніципальні театри фінансують з бюджету, тому у них всіх них були заробітні плати. Головна проблема в тому, що люди вдома не можуть працювати. Актори – люди без броні й без шкіри. Це нервова система назовні, бо всі сприйняті емоції вони ретранслюють в залу. І їм архіскладно сьогодні. Ми з цього знайшли вихід і зробили zoom-виставу».

Так само непросто переживають карантин і полтавські театри. Раніше ЗМІСТ спілкувався з очільниками місцевих професійних театрів й показував, як непросто акторами та режисерам переживати «розлуку» з глядачем. Та попри всі складнощі їм вдалося зберегти свої колективи й творчий запал, опанувати нові форми й формати роботи та продовжити репетиції. Але варто відзначити, що порожні сцени й глядацькі зали закладів культури у Полтаві виглядають специфічно без людей.

Звісно, непросто нині й глядачам. Слава Жила говорить, що наш український глядач – не простий. По суті, він європейський глядач, але розважливий німець, а палкий іспанець, який постійно хоче інтертейменту:

«Тому й в онлайн-форматі треба знаходити ниточки душі, за які митці мають торкатися глядача і мати фідбек. Дехто каже, що інтертеймент як комедія нікому не потрібен і необхідно якусь драму, але це має бути баланс. Обласні театри – це інститути контенту на місці, і полтавський театр не виняток. Саме тут формують контент, який дає зрозуміти, на які питання ми хочемо почути відповіді, які теми нас цікавлять. Тому діалог з глядачем необхідний завжди».

Слава Жила знайомий зі специфікою театрів з самого дитинства

Отож, карантин для живого театру страшніший за інтернет. В’ячеслав Жива розповів, якщо посилять обмеження, то театр просто стане підпільним. Адже зовсім без нього людині обійтися важко. А ось доступність і зручність інтернету дозволить тільки опанувати театралам нові формати й розвиватися онлайн. Та це не означає, що таким чином вдасться замінити живий театр. Колись уже існувала теорія, що телебачення замінить театр, яка насправді не мала нічого спільного з реальністю.

 

Хто працює – той заробляє

Професію актора у провінційному місті рідко асоціюють з солідним заробітком. І це справді так – актори в театрах отримують цілком реальну, а не космічну платню. Та це не означає, що вони не мають можливості заробляти більше та розвиватися у Полтаві.

В’ячеслав Жила каже, що актори хоч і «люди без броні та шкіри», але як і всі інші мають наполегливо працювати, щоб бути успішними, високооплачуваними, затребуваними. Для цього актори й в маленькому місті завжди мають бути у пошуку можливостей, ходити на кастинги, вести театральні студії для дітей та дорослих:

«Усе залежить від того, наскільки ти готовий себе відкривати. Дохід весь тотожний праці. Якщо ти готовий працювати, приїздити на кастинги, аби зніматися, готовий вести студії, працювати в театрі й мати освіту – то звісно це прибутково. І це може бути на досить непоганому рівні навіть в провінційному театрі. Питання в тому, що актори можуть не хотіти багато працювати. Я виріс в театрі, у мене батько актор і режисер. Я знаю, що таке робота на "халтурах", що значить вести курси в універі й випускати акторів з дипломами, проводити приватні курси. Я все це розумію і знаю, що складно».

Актори полтавського театру на репетиції

Так само є можливості для акторів аматорських театрів у Полтаві. Слава Жила говорить, що завжди є можливості для акторів-аматорів, але не завжди є бажання серйозно займатися театральним мистецтвом. Як правило, це й заважає любителям вийти на професійну сцену, бо часто просто таланту не вистачає. Але якщо наполегливо працювати, для акторів немає нічого неможливого.

«Якщо заглибитися в літературу про театри та мати голову на плечах, можна прийти й стати професіоналом. Якщо вивчати тему, працювати   віддаватися цьому, то це має перспективи. У мене є студія "Сверхзадача", ми туди беремо аматорів, які працюють. Була у нас постановка з ними, завдяки якій вдалося виграти грант – стали одними з кращих на національному рівні. Наша випускниця-аматорка грала на сцені з народними актрисами й була на гідному рівні. Всі хотіння й талант мають бути підкріплені величезною акторською роботою. І тоді людина відбувається як актор».

Невіддільною частиною життя «причетних до театрального» мистецтва є читання. Причому, і фахової, і загальної, і художньої літератури. На думку В’ячеслава Жили, книги тренують людину, адже читання є фітнесом для мозку. Зокрема, сам режисер щоранку приділяє час для гімнастики та читання.

Читачам ЗМІСТу Слава Жила рекомендує читати книги Ернеста Гемінґвея, Віктора Пелевіна та Олега Сенцова. Також, на думку актора, окремої уваги заслуговує серія книг про Гаррі Поттера, яку створила Джоан Роулінг:

«Я раджу суб’єктивно, бо можу собі це дозволити. І окрім цих книг, треба сказати про Гаррі Поттера, бо це сучасний вид суперкрутої літератури. Роулінг написала Біблію. Розумієте? Дитячу сучасну Біблію, де є основи психології. Я б це радив. Я читав своєму сину із захопленням, сюжет там тримає серйозно».


Книги авторів, яких радить Слава Жила

Додамо, раніше ЗМІСТ спілкувався з:

  • сучасним мислителем, блогером, політичним оглядачем та експертом у вирішенні військових та соціальних конфліктів Олексієм Арестовичем. Ми говорили про книги, війну в Україні та потенціал Полтави;
  • громадським діячем, експертом з політики та місцевого самоврядування Олександром Солонтаєм. Ми спілкувалися про актуальні проблеми та стратегію Полтави і (без)діяльність полтавської влади;
  • урбаністкою, засновницею і візіонеркою ГО «Місто-сад» Євгенією Кулебою. Разом ми міркували над тим, чому громадські простори важливі для комфортного міста і як зробити їх ще кращими у Полтаві;
  • письменником та подорожувальником Максом Кідруком. Ми обговорювали його подорож до Індонезії, асоціації з Полтавою, нову книгу та про те, як пройшли презентації на сході країни.
Опублікована: 3 серпня 2020


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація