Експертиза #36. Які переваги та недоліки закону про медіа?

Автор: Анастасія Добряк, 22 липня, 14:46

Фото: Переваги та недоліки закону про медіа


Замітки-експертизи – рубрика, що показує думки полтавців щодо актуальних подій міста. Усі спікери відповідають на одне запитання, обране редакцією. Мета експертиз – показати різні точки зору на одну подію, а не зіставити кількість позитивних чи негативних думок.

У липні члени комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України зареєстрували законопроєкт про медіа. Він покликаний визначити правові засади діяльності ЗМІ, врегулювати нагляд у галузі поширення інформації, увести принцип реєстрації онлайн-медіа тощо.

ЗМІСТ запитав полтавських медійників про переваги та недоліки закону про медіа і чи є це спробою влади цензурувати журналістів в Україні.

Надія Кучер 

Я солідарна зі своїми колегами з Інституту масової інформації й разом з ними підтримую позицію Медіаруху «Медіа за усвідомлений вибір». Вважаю, що Нацраді з питань телебачення і радіомовлення планують надати широкі повноваження щодо регулювання та контролю за тим, як поширюватиметься інформація. Тобто, не лише контроль телеканалів чи радіо, бо законопроєкт передбачає контроль за інформацією, поширеною газетами, онлайн-медіа (в тому числі, незареєстрованими), блогерами, навіть звичайними дописувачами соцмереж. Ще цікава норма про відповідальність за значні й грубі порушення, знову ж таки, в незареєстрованих онлайн-медіа. Хто і як визначатиме значущість та грубість порушень? А їх поняття дуже розмите, це може бути що завгодно, до чого було б зручно «причепитися»: висловлювання щодо етнічних груп, порушення закону про рекламу чи порушення прав дітей. З одного боку – ніби хороша спроба держави захистити від недобросовісних медіа, але з іншого – можливість контролювати «неугодні» видання. Тому, звичайно, є ризик, що таке нечітке формулювання – просто прямий дозвіл держави контролювати журналістів. І от в цьому і є загроза спроби цензури від держави. А от те, що мені подобається, так це те, що статус журналіста матимуть лише співробітники офіційно зареєстрованих медіа або ті, хто матимуть посвідчення професійних чи творчих спілок журналістів. Оскільки дуже часто трапляються випадки, коли посвідчення журналіста використовується для лобіювання якихось власних інтересів, політичних чи бізнесових.

 

Ян Пругло 

Я підтримую побоювання медіаекспертів, які підозрюють, що Нацраду з питань радіомовлення та телебачення хочуть перетворити на орган з цензури, який матиме право через суди (а можливо й без) контролювати, у тому числі, й електронні ЗМІ. Чинній владі краще було б зосередитись на економічних показниках, тоді й відпаде потреба в цензурі. Тим паче, в епоху поширення соцмереж будь-які обмеження викликають лише подив і роздратування.

 

Катерина Залєвська 

Зміни в законодавстві щодо засобів масової інформації були неминучі. Чинне законодавство, яке регулює діяльність медіа, створювалося у 1990 роки. Що відтоді змінилося? По-перше, ЗМІ стало більше. По-друге, споживач став вимогливішим. Він хоче якомога швидше отримати інформацію і в найзручніший спосіб. Зрозуміло, що він йде в інтернет. Висновок: користування інтернетом, зокрема, новинними сайтами та соціальними мережами, зріс. А чи зросла якість подачі інформації? Чи всі ЗМІ керуються стандартами журналістики? Чи усі сумлінно виконують свою роботу? Ні. По-третє, інтернет-медіа все ще лишаються поза зоною контролю. Відтак, є потенційною загрозою для «інформаційного суспільства». І четверте, Україна 6 рік протидіє збройній агресії з боку країни агресора. Ця тема висвітлюється в ЗМІ, але не завжди коректно. Це – територія для маніпуляцій. Отож, зміни до чинного законодавства необхідні. Але законопроєкт #2693 не є досконалим.  Є питання до пунктів статті 5, статті 7, статті 35, статті 90 та статті 110. Їх треба коригувати і медіаексперти вже надали свої пропозиції. Чи вбачаю я в цьому законі обмеження прав журналістів - ні. Чи є у ньому недоліки – так. Зокрема, широкий функціонал Національної ради з питань телебачення і радіомовлення щодо регулювання та контролю за поширенням інформації. Водночас, у статті 4 (пункт 3) законопроєкту йдеться: «Цензура у сфері медіа забороняється». У цій же статті, в 4 пункті: «Не допускається незаконне втручання у діяльність суб’єктів у сфері медіа з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, політичних партій, власників відповідних суб’єктів, будь-яких інших фізичних та юридичних осіб». Водночас секретар Нацради Юрій Зіневич стверджує, що новий закон «Про медіа» не надасть Національній раді з питань телебачення та радіомовлення можливості вимикати чи блокувати ЗМІ. Усі обмеження відбуватимуться за рішенням суду. Отже, закінчую тим, з чого почала. Зміни в законодавстві потрібні та вони неминучі. Але слід врахувати у запропонованому законі, що ЗМІ працюють для суспільства, а інтереси суспільства – понад усе.

 

Віталій Улибін 

Такий закон однозначно потрібен і потрібен давно. Питання в якому вигляді він буде прийнятий. Зокрема, з точки зору ОМС, які не можуть вносити до програм висвітлення діяльності, наприклад, безпосередньо онлайн-медіа, оскільки вони не мають правового статусу. Також позитивною є частина розкриття сфер упливу тих чи тих осіб на медіа. Хоча практична реалізація цього пункту закону мені поки до кінця не зрозуміла. Важливим є й скорочення термінів для спростування інформації. Серед недоліків найголовніший, на мою думку, одноосібне винесення рішень Нацрадою, яка фактично є і контролюючим органом. При тому, що в органі не представлені безпосередні учасники медійного процесу. Відтак ми маємо ризик в результаті отримати ручне керування ліцензуванням медій, а Нацрада перетвориться вже на орган каральний. Це цілком може стати владним інструментом для обмеження свободи слова, де за «неправильну» думку позбавлятимуть ліцензії й можуть «впаяти» штраф. Для невеликого регіонального онлайн-видання сума в 75000 може стати точкою неповернення і банкрутства. Сам термін дезінформації якийсь розмитий, без чітких критеріїв. Це, знову ж таки, можливість для маніпуляцій. Ми вже маємо східного сусіда, де можна сісти за репост. Це не та практика, яку варто переймати. Особисто я б іще законодавчо заборонив поширення в медіарекламі швидкокредитів і ломбардів,  хоч цим законом, хоч законом про рекламу.

 

Ярослав Журавель 

З одного боку, держава вкотре намагається врегулювати інфопростір. Зокрема, мати можливість блокувати той контент, який може нести небезпеку для держави чи шкодити  конкретним громадянам. З іншого боку, є й чимало ризиків, зокрема, впровадження жорсткої цензури. Адже диявол криється в деталях і даний законопроєкт має низку таких деталей. Пункти, які можна буде трактувати двояко і утискаючи неугодних. Дійсно, цілком доцільно вважати це спробою введення цензури. Історія не нова і в сусідній Росії така практика тотального контролю за медіапростором вже втілена в життя. І є ризик, що під приводом боротьби з «фейками» та контентом, що шкодить «національній безпеці!», влада буде чистити інфопростір від критики у свій бік. Думаю, що одним з ключових напрямків над якими задумуються і самі автори, – це намагання вивести з «тіні» кошти, які обертаються в онлайн-інфопросторі.

 

Олександр Костенко 

Сьогодні є чималий вплив і ЗМІ, і соцмереж, і тих самих анонімних телеграм-каналів. Те, що повинні бути зміни і якось їхня діяльність має бути врегульована,  – це однозначно. Але все ж є ризики, бо будь-яка влада хоче контролювати всі процеси, і в медіа зокрема. Якщо і громадськість, і самі медійники побачать у законопроєкті утиски, без яких легко можна обійтися, їх не буде. Цей закон необхідний, але треба обережно підійти до цього. Як то кажуть, диявол в деталях. Тут важливо не перейти певні грані, що сприймають як цензуру. Закон необхідний, але треба бути дуже уважними й громадському сектору, аби він був виважений. Тільки тоді він принесе користь. Зокрема, розв'яже проблему того, що у нас практично не врегульована діяльність сайтів і покаже: якщо треба ліцензування, то значить треба. Для всіх мають бути однакові правила. Це важливо, щоб не було такого, що опозиційний сайт можуть закрити через їхню діяльність. З іншого боку, ми знаємо, що у нас є багато дезінформації ще й тому, що ми знаходимося у стані війни. У тому числі й інформаційної. У цьому сенсі, у законі момент щодо дезінформації має бути чітко прописаний і визначений. Це потрібно, щоб певна група людей не визначала – це дезінформація, а це ні.

 

Богдан Звягольський 

Нам, медійникам, важко говорити про переваги законопроєкту, який регулює й часто обмежує нашу діяльність. Доводиться визнати, що певне регулювання нашої діяльності з боку суспільства необхідне для запобігання зловживання свободою слова, але ми надаємо перевагу іншим принципам побудови системи регулювання. Тому легше говорити про недоліки законопроєкту. Їх достатньо і всі вони випливають з бажання чиновників контролювати якнайбільше сфер життєдіяльності суспільства і медіа. Якщо перейти від загальних фраз до недоліків закону, то хочу зупинитися на принципі формування Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Нацрада формується з чотирьох представників президента України та такої ж кількості від Верховної Ради. Від початку закладається політична складова. Так було і так залишили в новому законі. Я вважаю, було б краще, якби Нацраду могли формувати представники медійного суспільства. Так ми реалізували б принцип саморегуляції медійного ринку, про який дуже багато говорять, і набуде сенсу чергова новела закону «Про медіа» – обов’язкова реєстрація всіх суб’єктів медійного ринку, аж до Facebook-сторінок та YouTube-каналів. Все просто: якщо ваша сторінка в мережі подає новини і претендує на статус новинного оператора – ласкаво просимо до нашої компанії, реєструйтеся та отримайте можливість повноцінно впливати на медійний ринок країни. І навіть маленький канал, або сторінка зі зростанням популярності самі забажають вийти з «тіні» і стати зареєстрованим учасником медійної спільноти. А так ми бачимо споконвічне бажання держави – все контролювати, забороняти та карати, не надаючи нічого натомість. Так це не працює. Розвиток технологій призводить до того, що будь-хто може стати медійником, маючи в кишені смартфон. І ніякими заборонами цей процес не зупинити. Я вважаю це першими ознаками цензури. Нам подають це як запобіжник інформаційній війні. Але виникає питання – хто і за якими критеріями буде контролювати та забороняти медіаконтент? Я вважаю, давати такі повноваження (а їх у сфері заборони й контролю стало значно більше) Нацраді, яка сформована за старими принципами, небезпечно. Дуже важливий аспект – створення механізму саморегуляції медійного ринку. Так, створити ідеальний механізм, який би влаштовував абсолютно всіх учасників медійного ринку, – неможливо. Ми бачимо недоліки в роботі професійних спілок інших сфер діяльності суспільства, але кращого людство ще не придумало. Але хто краще за медійників зможе врегулювати цей ринок? Створення Нацради з представників медіаспільноти, прозорі та зрозумілі правила, відкритість та доступність регуляторного органу – це основні критерії вільного розвитку медіа в Україні.

 

Ігор Кужик 

Треба сказати, що є у нас окреме законодавство і про аудіовізуальні ЗМІ, і про друковані ЗМІ. Тут мова йде про роботу онлайн-медіа. В цьому я вбачаю позитив, тому що, нарешті буде регламентовано роботу онлайн-ЗМІ й вони будуть на конкурентних правах працювати з іншими ЗМІ. Тому, що вони роблять, що їм захочеться, і можна сказати, що вони знаходяться поза межами такого законодавства – це позитив. А негатив, важко уявити, як сьогодні Нацрада, як єдиний орган, регулювати, моніторити, видавати дозволи, ліцензії усім ЗМІ. Я б не давав таких повноважень одному органу. Я не побачив у проєкті закону впровадження важелів впливу для цензурування.  Для традиційних медіа значних змін немає, але регламентують роботу онлайн. Можливо, важче буде важче працювати для онлайн-медіа, але вони мають бути з усіма на рівних умовах, працювати в межах закону. Цим законом я б ще посилив відповідальність і окремих осіб, і органів місцевого самоврядування за можливий тиск і намагання цензурувати журналістів.

 

Обкладинка та графіка Романа Желізняка 

Опублікована: 22 липня 2020


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація