Історія створення успішного бізнесу #1. Віталій Дмитрієв – засновник асоціації Konsort

Автор: Анастасия Мацько, 29 липня, 15:05

Фото: Віталій Дмитрієв, за його словами, 15 років тому вперше подумав про те, щоб стати бізнесменом


За кожним успішним бізнесом стоїть підприємець, який має унікальну історію та власні погляди на те, як «монетизувати» ідеї. ЗМІСТ пропонує почитати відповіді та розповіді Віталія Дмитрієва – засновника асоціації Konsort, донедавна – «Системи модернізації складів», щодо роботи, сім’ї, а також поради тим, хто лише планує відкрити власну справу.

Дмитрієв колись працював у бюро ритуальних послуг, у студентські роки продавав макарони, м’ясо та власноруч виготовляв меблі. Нині він є власником компанії, яка виготовляє промислове обладнання та складську техніку, асоціація має представництва у 17-и країнах світу та у кожному районному центрі України.

Чим для вас є «бізнес»?

Бізнес – це моя друга сім’я. На жаль, нині я більшу частину свого життя віддаю бізнесу, а не сім’ї. Думаю, найближчим часом – я цього дуже прагну – зможу вирівняти цей час, а згодом – звести його до мінімуму. Щоб бізнес працював сам, під наглядом, а я більшу частину часу міг приділяти сім’ї.

Як вирішили стати бізнесменом?

Ця думка з’явилася зовсім нещодавно – лише 15 років тому. До цього я був найманим працівником. Якщо говорити загалом про мій життєвий шлях – він дуже цікавий. Я закінчив амбіційний Харківський авіаційний інститут. Навчання було досить складним, тому я й чекав, що для мене усі двері будуть відчинені. Тоді я думав: куди б я не пішов, на мене скрізь чекають, бо я ж спеціаліст з великим досвідом. Але коли я 1999 року вийшов у життя, всі двері виявилися зачиненими – нікому, як виявилося, прекрасний спеціаліст не був потрібний. 

Дмитрієв під час навчання в університеті

Тому моя перша робота – менеджер з продажу в похоронному бюро. Я продавав домовини, маючи вищу авіаційну освіту. У мене був стіл, а сидіти доводилося на труні. Свого часу я продавав м’ясо на базарі: купував свиней, різав їх сам і продавав. Проте навіть там у мене нічого не виходило – поруч стояли професійні продавчині, які могли закликати будь-якого клієнта. Останні проходили повз мене і купували м’ясо у них. Коли я був студентом, ми бралися за будь-який бізнес: продавали напої, запчастини для «запорожців». Ми виготовляли меблі просто у кімнаті. Це були «ліхіє дев'яності». Але, варто сказати, я отримав певний бізнес-досвід. Далі була міліція. Я вважаю цю роботу життєвою школою. 

Дмитрієв, коли працював міліціянтом

Тоді мої друзі, з якими я навчався, відкрили «Нову пошту». Вони сказали, щоб я кидав міліцію і йшов будувати бізнес. Одного разу я погодився. Сів на потяг та поїхав із Запорізької області до Полтави. Я прийшов працювати в «Нову пошту», коли там було чотири маршрути та чотири автомобілі, був офіс і працювали п’ятеро людей. Близько шести років я обіймав посаду начальника служби безпеки. 

Так ви потрапили до Полтави. Що було далі? 

Далі власники «Нової пошти» вирішили організувати новий бізнес – мережу автомийок. Спершу керівницею власник обрав свою маму. Але у неї не вийшло. Одного разу я навів там порядок – мені сказали «вау, а давай, друже, ти підеш туди». Тому я став директором. Але через три роки почалася фінансова криза. Власники сказали, що не можуть займатися одразу двома бізнесами. Тоді запропонували мені викупити частку. 

Так я і став власником дуже збиткового бізнесу. Він на той час був мертвим. Напевно, я частково був винний у цьому. Проте я тоді зрозумів: коли стаєш власником бізнесу, а не просто директором, ти починаєш інакше думати. 

Ситуація тоді була не з кращих: 2008 року людям не було за що купити поїсти. Тому миття автомобілів взагалі ніхто не говорив. Тоді як за оренду платити треба було, заробітну плату платити треба було – ми пішли вниз. Мені доводилося думати, де брати гроші. Одного дня я проходив повз овочеву базу – побачив гору зламаних гідравлічних рокл (візків). Я підійшов до робітників і запитав, чому лежать. Він пояснив, що немає сервісу, тому доводиться відправляти до Харкова, де обладнання місяць ремонтують, а згодом воно знову ламається. 

Я запитав, чи можу я одну взяти, щоб спробувати відремонтувати. Вони погодилися. Приніс роклу робітникам. Вони схопилися за голови та казали, що відремонтувати її – неможливо, адже це гідравліка. Тоді я одного працівника відправив до бібліотеки, одного – шукати в інтернеті, а ще з одним почав ремонтувати. Через годину я уже мав схему рокли. Ще через дві години ми її відремонтували.

Тоді я відвіз роклу власнику. Коли він побачив, що вона працює, у нього слів не було. Він витягнув 500 грн і віддав мені. Щоб ви розуміли, тоді мийка за місяць отримувала 1 тис. грн. А тут я отримав пів сотні за дві години роботи. І тоді я зрозумів, що не тим ми займаємося. Я забрав усю гору рокл і ми за три дні їх відремонтували. І так у нас з'явився новий бізнес. 

Потім я побачив на «Новій пошті» стрічковий конвеєр, що вони придбали. Я подивився на нього і запропонував виготовити такий же. Для себе я замалював схему. Зварювальника ми знайшли в одному селі. А за роботу токаря заплатив горілкою. Я взяв дві пляшки та просто поїхав на тракторну базу, де знайшов майстра. Він виточив деталі. Готовий конвеєр ми продали за 10 тис. грн. Після цього ми почали виготовляти ще стрічки, нове обладнання. Так і почалося виробництво. 

Як ви формуєте команду? 

Знаєте, я дуже лояльна людина щодо персоналу. Ми носимо своїх працівників на руках. Кращі працівники у нас наприкінці року отримують автомобілі, кращі відділи – їдуть у подорожі. Таким чином ми підвищуємо залученість і якість, сервіс, таким чином зростаємо.

Асоціація Konsort

Що, на вашу думку, означає успіх у бізнесі?

Успішний – це, напевно, прибутковий бізнес. А ще такий, який ти можеш залишити на певний час і він буде працювати без тебе. І впізнаваність бренду потрібна, любов клієнтів.

Які мали думки, коли дізналися про карантин і кризу, що насувається?

Було страшно, чесно кажучи. Я пережив уже дві фінансові кризи, тому були погані думки, песимістичні, я будував песимістичні сценарії. Але моє підприємство має запас міцності – ми не працюємо в нуль, у нас є певні показники, нижче яких ми не опускаємося. Життєвий досвід дозволяє нам бути готовими до тяжких місяців та років. Наша компанія може два роки прожити з нульовою рентабельністю – це запас, що його потрібно мати кожному бізнесменові.

Що ще ви зрозуміли та навчилися під час карантину?

Найперше – навчилися працювати онлайн. Наприклад, усі конструктори працювали віддалено. Тому нам вдалося відкрити конструкторський відділ онлайн. Це – нові робочі місця, нові люди. Відділ продажу у нас тепер теж онлайн.

Раніше я думав, що це неможливо. Я навчився керувати бізнесом віддалено, не боячись цього. 

Раніше я теж міг це робити, але зібрання, наприклад, ми так ніколи не проводили. Але нам все вдалося, тож тепер ми цим активно користуємося.

Що можете порекомендувати малому бізнесу для розвитку?

Найперше – потрібна освіта. Не обов'язково вища. Це можуть бути й курси. Також можна вступати до асоціацій бізнесових. У нашій Полтавській асоціації бізнесу, наприклад, людина може навчитися тому, про що не розповідають у школах. І усе це лаконічно, яскраво і на прикладах.

Як знайти бізнес-партнера?

Якщо у тебе є прибуткова ідея, такого питання виникати не буде. Знайти партнера нескладно. Але підходити до цього потрібно відповідально та якісно. Адже дуже мало прикладів, коли ти знаходив собі бізнес-партнера і це все закінчувалося довгою співпрацею. Як правило, це закінчується конфліктами та поділом бізнесу. Тому потрібно вивчати минуле, перевіряти сусідів. Дуже важливо, щоб людина була надійною.

Як знайти інвестора?

Тут формула ще складніша. Інвесторів у нас нині дуже багато, як внутрішніх, так і зовнішніх. Але люди готові вкладати гроші в те, що швидко окупиться. Тому що на тривалий термін люди не готові інвестувати. По-друге, це має бути щось інноваційне. Якщо ти винайшов цікавий продукт, якщо у тебе білий та чистий бізнес, інвестори самі тебе знайдуть.

Де ви шукаєте ідеї для змін?

Я дуже багато подорожую, їжджу до інших країн. Я помічаю щось нове в інших компаніях. Дуже багато дізнаюся із бізнес-книг. Мені здається, саме такі книги – найкраще джерело. Ти повинен записувати ідеї, що тобі сподобалися і впроваджувати їх у себе.

Як відрізняти ворогів від конкурентів?

Конкурент – це той, хто змагається з тобою у чесній боротьбі. Ви живете за законами ринка, а не бандитизму. А ворог хоче тобі зашкодити незаконними способами. Ворог – це дуже погано, а конкурент – це дуже добре. Якщо ти маєш ворога, ти не розвиваєшся. Якщо ж маєш конкурента, ти намагаєшся бігти вдвічі швидше, щоб він за тобою не встигав.

Яке місце у вашому житті займає ваша родина?

Сім’я для кожної людини – це найважливіше. Заради дітей, заради сім’ї ми й досягаємо певних результатів. Як батьки пишаються своїми дітьми, так і діти мають пишатися батьками. Я намагаюся робити все для цього.

Моя сім’я частково бере участь у бізнес-процесах. Моя дочка, наприклад, є представницею компанії в Амстердамі. Син теж виконує певні задачі для мене. Дружину я намагався залучити до нашої наглядової ради, щоб вона розуміла об’єми та масштаби бізнесу. Адже всяке може статися, тому потрібно буде, щоб роботу компанії хтось контролював. Але я це робив неглибоко, адже ми маємо працювати в різних компаніях. 

Віталій Дмитрієв разом із сім'єю

Що найбільше любите у Полтаві?

Мені загалом Полтава подобається. Дуже часто буваю з гостями на Білій альтанці, ми ходимо з дітьми до музеїв, монастирі у нас красиві. Я приїхав сюди із села в Запорізькій області. Міста апріорі не любив. Але приїхав до Полтави – мені стало комфортно. 

Наостанок – щодо вашої книги «Не бійся відчиняти будь-які двері, або Історія створення успішного бізнесу». Як виникла ідея?

Я прочитав дуже багато книг відомих американських письменників. Усі вони пишуть про американський бізнес. Я читав і розумів, що ніхто не пише про український бізнес. І мені стало прикро. Я вирішив спробувати, тим паче – інформації було дуже багато. Вийшов непоганий результат. Основна ідея полягала в тому, щоб показати, що не потрібно боятися відчиняти нові двері. Наступна книга буде продовженням цієї. Ми стрімко ростемо і розвиваємося. Тож у наступній книзі буде інформація про ребрендинг.

ЗМІСТ планує поспілкуватися з іншими відомими місцевими бізнесменами, щоб дізнатися їхні історії успіху. 

Матеріал для інтерв'ю взятий з авторського відеопроєкту Полтавської асоціації бізнесу «PRO бізнес з Віталієм Дмитрієвим».

Опублікована: 29 липня 2020


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація