Країні не вистачає космонавтів, або Чому українки не народжують по п'ятеро дітей

Автор: Світлана Варвянська, 21 березня, 14:16

Фото: Чим ризикують і на що можуть розраховувати українські багатодітні матері


Багатодітних родин в Україні більшає: на Полтавщині за останні 5 років їхня кількість зросла майже на 900 сімей. Тим не менше, тенденція не перетворюється на тренд: багатодітність поки не стала модним, масовим явищем. Та й бути ним не повинна, як свідчить досвід багатьох розвинених країн. Спробуємо розібратися в причинах. Спойлер: так, гроші – це важливо, але справа не лише в них.

Кількість не завжди означає якість. У випадку з багатодітністю – теж. Те, що у багатьох випадках безробітні батьки народжують дітей заради пільг і дитячих виплат – не секрет. У той же час у кожного з нас знайдеться знайома багатодітна, самодостатня і благополучна родина, де до рішень про появу дітей підходять відповідально, і на кожну дитину вистачає коштів, уваги і часу. Більше того, останнім часом родини з трьома дітьми стали таким розповсюдженим явищем, що суспільна свідомість інколи не сприймає їх багатодітними.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає багатодітні сім’ї так:

Багатодітна сім’я – сім’я, в якій подружжя перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей (віком до 18 років), у тому числі кожного з подружжя, або один батько/одна мати проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім’ї включаються також діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах – до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років.

Багатодітні сім’ї дехто називає одним з основних інструментів у боротьбі зі старінням нації. Мовляв, вважаєш себе патріотом – народжуй більше щирих українців, інакше нація вимре, а її місце на земній кулі займуть ті народи, що розмножуються швидше.

Але навряд чи цей аргумент стимулює українок народжувати по 5–7 і більше дітей. Занадто вже великі ресурси – фінансові, психологічні, моральні – треба вкласти у те, щоб із цих дітей виросли дорослі, за яких не соромно. І більшості з нас цих ресурсів просто ніде взяти.

 

Гривня до гривні

Менше за все у цьому матеріалі хотілося б скотитися до «вартості каструлі борщу». Але обійти економічний фактор, коли ми говоримо про багатодітність, не вдасться. Бо ніде правди діти: для багатьох українців він є вирішальним навіть при рішенні народити другу чи третю дитину. Що вже казати про п’яту? Річ не у вартість пологів. Кінець кінцем, випадків, щоб у Полтаві за несплату благодійного внеску за пологи когось вигнали з пологового будинку чи не надавали медичну допомогу, здається, не було. Хоча для такого рішення доведеться проявити характер.

Перший рік немовляти фінансово найлегший. Візочок, манеж, ліжечко та одяг здебільшого залишилися від старших дітей. З інфографіки стає зрозуміло, що державних виплат на дитину вистачить принаймні на підгузки (близько 400 грн за пачку, сотні вистачає на 10 днів):

Інфографіка ЗМІСТу

Не братимемо до уваги вартість продуктів харчування, зимових чобіт чи джинсів. Врешті-решт, одяг та взуття можуть бути від старших дітей чи з секондхенду. Теж вихід, хоча ходити все дитинство у вживаних речах і не мати шансу вдягтися у нове – сумнівне задоволення.

Однак є статті витрат, які так просто не проскочиш.

 

Житло

Якщо воно дісталося у спадок – вважайте, пощастило. На багатодітну родину з семи осіб це має бути хоча б трикімнатка. Звісно, можна тіснитися і в однокімнатці, тільки як це позначатиметься на мікрокліматі родини? Якщо  зі спадком не вийшло, то вирішувати проблему доведеться за рахунок власних ресурсів. Які у сім’ї, де часто працює тільки один дорослий, невеликі. Мінімальна вартість трикімнатної квартири на вторинному ринку у звичайній полтавській панельці – від 30 тисяч доларів залежно від стану. У новобудовах – майже вдвічі дорожче. Звести власний будинок – приблизно стільки ж.

Немає грошей на купівлю – є оренда. Ціна трикімнатної за місяць – від 5 до 10 тисяч гривень плюс комунальні. Але якщо у власному житлі на комуналці можна зекономити, адже держава надає багатодітним родинам 50% пільгу на оплату послуг, то з орендованим фокус не вдасться. Хіба якщо знімати його офіційно, через договір, що в українських реаліях – ще та задача.

Звісно, можна претендувати на безкоштовне житло від міста. Тим більше, що багатодітні – у списку так званих першочерговиків, опублікованому на сайті міськради. Однак зараз у ньому 227 багатодітних сімей. Деякі з них у черзі вже близько 30 років.Загалом на сайті – 17 таких списків: поліцейські, ветерани АТО, ліквідатори аварії на ЧАЕС та ін. Усім потрібно в першу чергу. Так що шанси невеликі.

 

Транспорт

Члени багатодітних родин мають право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті. Однак без приватного автомобіля такій родині буде сутужно. Поїздки за місто, в гості до родичів, доставка всіх у школи-садочки не в переповненій і аварійній маршрутці – автомобіль потрібен як засіб пересування, а не ознака розкоші. Ціни на 7–9-місні авто стартують від мільйона гривень. Взяти з пробігом – хоча б 250 тисяч гривень. На цьому тлі купівля автокрісел – від 2,5 тисяч гривень кожне – вже не видається значною витратою.

 

Розвиток

Скільки коштує зібрати дитину у школу, пишуть напередодні кожного 1 вересня. Прогодувати там, якщо ми говоримо про багатодітні родини, трохи легше: вони мають 50% знижку на харчування, а деякі місцеві ради взагалі годують дітей з таких родин безкоштовно. Але ж існує ще позашкільна освіта. І витрати на неї батькам не вдасться перекласти на чиїсь плечі. Звісно, можна не віддавати дітей і жодні гуртки та секції або змусити всіх грати на піаніно тільки тому, що воно вже є вдома.

Якщо іти за побажаннями і потребами дітей, то виявиться, що ця стаття видатків – теж чимала. Бо навіть у безкоштовних секціях та гуртках є платні статті. Приклад – на інфографіці:

Інфографіка ЗМІСТу

Те саме і з іншими гуртками. Плавання? Професійні окуляри, плавки, спортивний годинник коштують недешево, та й участі у турнірах ніхто не відміняв. Малювання? Набір якісної пастелі – від 600 до 1500 гривень, олійні фарби – від 600 до 2500 гривень, оформлювати роботи у багети для персональних виставок теж треба за власний кошт.

Якщо ж у комунальному гуртку не вистачило місць (у Полтаві попит на гуртки кераміки, декоративно-ужиткового мистецтва, цирковий, шаховий, туристичний та ін. перевищує пропозицію у 1,5–2 рази), то у приватній студії доведеться платити 100–150 гривень за кожне заняття.

Поки йдеться про 1–3 дитини у родині, витрати здаються хоч і немалими, але реальними. Якщо ж дітей 5–7, то суми виглядають непідйомними. Звісно, всього цього можна не робити: не брати участі у змаганнях, не малювати для виставок, не ходити на майстер-класи. Але й на розвиток тоді годі сподіватися. Загубити дитячий талант так легко.

 

Відпочинок

Світ нині не обмежується рідним селом чи сусіднім містом, як це було 70 років тому. Хочеться показати своїм дітям більше: корали Червоного моря та маяк на узбережжі океану, світанок у горах, безмір пустелі, середньовічні замки… Однак найпростіший тур у Єгипет стартує від 8 тисяч гривень. Подорож для всіх членів ймовірної багатодітної родини з 7 осіб – вже 56 тисяч гривень. Це без додаткових витрат на кшталт трансферу до аеропорту чи екскурсій. Мандрівка на морське узбережжя чи в гори в Україні навряд чи буде бюджетнішою.

Звісно, можна заморочитися й орендувати будиночок без зручностей або й зовсім жити в наметі десь на косі. Як варіант для урізноманітнення відпочинку це цілком підійде. Однак як постійна практика – навряд. Бо під час таких вакацій не відпочивають ті, хто потребує релаксу найбільше – самі багатодітні батьки. Особливо мама, яка знову змушена день і ніч куховарити, прати і розважати. Але навіть такий варіант недоступний багатьом українським родинам.

 

Допомога малозабезпеченим

Якщо сукупний середньомісячний дохід родини не перевищує встановленого прожиткового мінімуму, вона може претендувати на допомогу від держави як малозабезпечена. Ідеться про 1512 гривень щомісяця для дитини віком від 0 до 6 років та про 1885 гривень для дитини віком від 6 до 18 років. Існує формула для розрахунку, на що можна родина претендувати. Але правда в тому, що коли місячний дохід становить хоча б 2000 гривень на члена родини, допомоги від держави можна не чекати. А цієї суми не вистачить навіть на найпотрібніше…

Інфографіка ЗМІСТу (за даними Департаменту охорони здоров'я та соціального розвитку Полтави)

От і виходить, що в Україні більшість багатодітних родин змушені роками перебувати у ролі прохачів: просити кошти на взуття, одяг, книжки. Щасливі винятки лише підтверджують правило. Чи багатьом подобається жити все життя з простягнутою рукою? Не надто морально закликати українців до цього, прикриваючись лозунгами про роль багатодітності у відродженні нації.

 

Право на себе

У багатодітності є й інший аспект, про який говорять значно менше, – навантаження й обмеження матері такої родини. Звісно, це стосується й батька, адже чоловік змушений багато працювати, крім того, майже постійно перебуває у стресі і напруженні через високий рівень відповідальності. Однак батько багатодітної родини принаймні має шанс на професійну самореалізацію та кар’єрне зростання.

Чоловіків на співбесідах майже ніколи не питають, чи є у них діти і хто залишатиметься з малечею у випадку хвороби чи карантину в школі. Зате жінкам такі запитання ставлять постійно й ухвалюють рішення не на їхню користь.

Роботодавців теж можна зрозуміти: їм потрібно, щоб робота була зроблена вчасно і якісно. Для багатодітної мами це інколи непросто, особливо враховуючи, що дистанційна робота в Україні непопулярна навіть на тих посадах, де є цілком можливою.

Педіатри твердять: у дитсадівському та молодшому шкільному віці для дитини нормально хворіти ГРВІ до 6 разів на рік – так формується імунітет. Це означає до шести лікарняних тривалістю хоча б по тижню кожен тільки на одну дитину. А якщо дітей п’ятеро? Кого з роботодавців, особливо приватних підприємців, порадує вилученість працівниці з робочого процесу протягом 2–3 місяців на рік? І це без урахування відпустки.

А ще ж бувають дитячі свята та батьківські збори, виклики до директора, миття вікон у класі, фарбування дитячих майданчиків у садочку та інші рудименти «совка», від яких так важко позбавляється українська система освіти. Крім того, до певного віку на гуртки та секції дітей має хтось водити, а відбуваються всі позашкільні активності теж у робочий день. Бо вітчизняна школа – це вам не фінська, де діти перебувають протягом цілого дня, отримуючи всебічний розвиток, а батьки спокійно працюють і не переймаються, чи правильно восьмирічка переходить дорогу, їдучи через все місто у басейн.

Підприємці не хочуть «зв’язуватися» з багатодітними мамами малолітніх дітей, а отже, жінкам лишається або претендувати лише на низькокваліфіковану та низькооплачувану роботу, або робити паузу в кар’єрі, поки діти не стануть більш-менш самостійними. Пауза довжиною в кілька років неодмінно знизить вартість фахівчині на ринку праці і рівень професійного розвитку.

Звідси статистика, що жінки в Україні заробляють на 23% менше, ніж чоловіки. Не тому, що менш здібні чи менш старанні. Не тому, що жінкам не хочеться підніматися кар’єрними сходинками, мати відповідальні посади, керувати колективами чи вести зорельоти до зірок. А тому, що рівні права не підкріплені такими ж рівними можливостями.

Утім, усі розмови про професійну зайнятість для жінки починаються, якщо їй вдалося влаштувати дітей у садочок. Нинішня президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн – перша жінка на цій посаді, яка має сімох дітей. У 2005 вона стала міністеркою в справах сім’ї, людей похилого віку, жінок та молоді Німеччини. Перше, що зробила Урсула, – розширила мережу дитячих садків. Співвітчизники іронічно називали її «Урсулою з питань ясел», але план спрацював –уперше за 40 років у Німеччині почала зростати народжуваність. Жінки, отримавши підтримку від держави у вигляді мережі дошкільних закладів, перестали боятися втратити себе професійно – і почали народжувати більше однієї дитини чи народжувати взагалі. Це не спричинило бум багатодітності, але якісні зміни відбулися. Мабуть, багатодітна мама фон дер Ляєн як ніхто розуміє, чого найбільше не вистачало їй самій для вдалого поєднання материнства і кар’єри.

Урсула фон дер Ляєн з родиною. Джерело - dw.com

Збільшення кількості дитсадків та їх доступність – те, що реально працює. Але цим рецептом не поспішають скористатися: ні в Україні, ні навіть у деяких європейських країнах. Ситуація у Полтаві не з найгірших: на сьогодні, запевняє міське управління освіти, різними формами дошкільної освіти охоплено 100% бажаючих. Чи є серед цих відсотків ті, хто не отримав місця у комунальному садочку і був змушений віддати дитину до приватного, невідомо.

Зате, рандомно переглянувши інформацію про дитсадки Полтави на сервісі електронної черги, можна виявити, що у 8 випадках з 10 спроможність закладів перевищена. Десь садочок переповнений на 20 дітей, а деінде – і на сто, тобто на третину від спроможності. Офіційно середня кількість дітей у групах – 28 осіб. На практиці це означає, що десь їх значно менше, а в густонаселених районах – більше, ніж заявлено. Три десятки дітей в одній групі – забагато для комфортного перебування.

Якщо з дитсадком не склалося або якщо робота у матері занадто відповідальна для того, щоб часто брати лікарняний і бути з дітьми, залишається ще один вихід – няня. Ініціатива попереднього уряду з компенсації в розмірі 1600 гривень на місяць родинам, які вирішили скористатися послугами няні – це, звісно, краще, ніж нічого, але, по суті, теж нічого. Принаймні в місті охочих працювати за такі гроші не знайти. Середня вартість послуги няні в Полтаві – 60 гривень на годину.

Але багатодітні тут знову у програші: не всі няні погоджуються працювати одночасно більше, ніж з однією дитиною. А ті, що погоджуються, і коштують дорожче. Якщо ж дітей троє чи четверо, то й доглядальниць має бути дві. За няню, що працює на постійній основі і на повний день, треба бути готовим викласти від 7 і до 15 тисяч гривень на місяць – залежно від її кваліфікації, досвіду і спектру послуг. Небагато родин можуть собі таке дозволити, враховуючи, що середній рівень зарплати у Полтаві – трохи більше 10 тисяч гривень.

 

Не роботою єдиною

Самореалізація жінки не обмежується материнством та роботою. Стандартний тиждень сучасної жінки може включати відвідування спортзалу, каву з друзями, тренінги з підвищення кваліфікації чи курси за інтересами, інтелектуальні ігри, прем’єри фільмів та вистав, презентації книжок, відвідування косметолога та перукаря, відрядження, екскурсії, соціальні активності на кшталт співорганізації Маршу лагідної фемінізації та інші проєкти.

Поєднувати усе це з професійними обов’язками і доглядом навіть за 1–2 дітьми вдається лише тим родинам, де хатні обов’язки та виховання дітей розділені між обома батьками порівну або ж до процесу активно залучені помічники – бабуся, хатня робітниця, старша дитина тощо. Чи можна встигати це все, коли дітей п’ятеро? Сумнівно. І не тому, що не хочеться, а тому, що людські ресурси обмежені – і фінансові, і часові, і моральні, і фізичні.

Брак сну – постійний супутник мам малолітніх дітей. Немовлят треба годувати вночі, трохи старшим – допомогти з туалетом,  ще старших заспокоювати, якщо наснилися страхіття. При багатодітності це триває роками. Хатня робота в українських реаліях також здебільшого лежить на жіночих плечах. Чоловіки вже допомагають, але ще не беруть її на себе у рівних об’ємах. Задля безкінечних прибирань, приготувань їжі, прання тощо часто жертвують повноцінним відпочинком. У результаті – хронічна втома, нервове виснаження, напади апатії.

Говорить гінекологиня з 20-річним стажем Тетяна Тарасюк:

«В Україні немає досліджень, які б однозначно доводили чи заперечували шкоду від великої кількості пологів. Однак можна сказати, що виношування дитини і пологи – це значне навантаження для жіночого організму. Для повноцінного відновлення потрібно три роки. У тому, щоб народжувати мало не щороку, корисного не бачу».

Післяпологове відновлення – це ощадливе використання фізичних ресурсів жінки . Це нереально для матері, наприклад, 13 дітей, що мешкає у селі, тримає велике господарство і змушена вручну тягати воду з криниці, щоб прати і готувати. Яким чином і як скоро це позначиться на стані здоров’я жінки, спрогнозувати ніхто не візьметься.

В усі часи материнство для українок було переважно жіночою ношею. Джерело - телеграм-канал Фото забутих предків

Аргумент про наших прабабусь, які народжували по 10 дітей і вже наступного дня після пологів виходили у поле жати, наразі видається абсолютно нерелевантним. Ці жінки теж не були супергеройками чи богатирками. Просто їх фізичне та психічне здоров’я, їх настрій і їхнє раннє старіння нікого особливо не хвилювали.

 

Підсумки

Висновок один. Усвідомлена багатодітність була і залишається персональним виробом, вартим поваги. Проте не є і не повинна бути правилом для більшості. Бо свідомо обмежувати себе однією роллю – батьківством – у багатоманітності сучасного світу хочуть далеко не всі. А багатодітність часто вимагає саме цього.

Часи, коли велику кількість дітей народжували, аби було кому виконувати важку фізичну роботу, давно минули. Часи, коли з 8 дітей виживало бодай двоє – теж. Націю врятує не кількість дітей, а якість.Виховати всебічно розвинених, цілеспрямованих і порядних людей, достойних громадян своєї країни – задача без легких рішень. Але вона варта зусиль.

Графіка Олександри Лобченко, обкладинка Тетяни Фальковської

Опублікована: 21 березня 2020


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація