Мотоцикл, дорога і свобода: історії полтавських байкерів та моторейсерів

Автор: Лілія Удоденко, 3 липня, 11:12

Фото: Культура байкерства бере початок в Америці 1950-х років


Для них мотоцикл найкращий друг, який має ім’я та характер, вітер та свобода перш за все. До Всесвітнього дня мотоцикліста ЗМІСТ поспілкувався з полтавськими байкерами та мотоциклістами. Ми переконалися, що ні стать, ні упередження, ні вік, хвороби не можуть стояти на дорозі в людини, закоханої в мото.

Культура байкерів бере коріння в Америці 1950-х років, а в 70-х почала розповсюджуватися у Європі та СРСР. З часом змінювалися як мотоцикли, тк і трактування цієї культури. Великий вплив на її сприйняття зробив Голівуд завдяки таким кінострічкам про байкерів, як «The Wild One», «Hells Angels on Wheels».

Спочатку вважалося, що байкер та мотоцикліст – різні поняття: байкер належить до окремої культури, а мотоцикліст – просто людина на мотоциклі або той, хто захоплюється мото. Нині значення цих понять змішалися: одні визнають різницю між ними, інші об’єднують їх. Самі байкери не ділять людей на категорії залежно від мотоцикла. Їх об’єднує повага до правил поведінки та відраза до позерів, які вважають, що шкіряної курки достатньо, аби називатися байкером.

В Україні існують як відкриті, так і закриті байкерські клуби та мотоклуби. У свою чергу, серед закритих клубів є такі, куди не беруть жінок, а є, навпаки, суто жіночі.

Знайомство з полтавськими байкерами розпочнемо з розповіді про найстарших представників цієї культури в місті, далі перейдемо до фестивалів і челенджів молодших байкерів та моторейсерів, а насамкінець зруйнуємо кілька гендерних стереотипів.

 

Сергій Кравцов («Палич») упізнає байкера за звуком двигуна

Його знають усі байкери і мотоциклісти Полтави. Сергія Кравцова можна назвати хранителем байкерської культури: у 2008 році він заснував перший у місті байкерський клуб «Орден орла». До того часу всі місцеві байкери їздили поодинці. Сергій Кравцов бачив у місті багато байкерів, і якось у нього виникло бажання об’єднати всіх. Першу зустріч він скликав через інтернет-форум. До пам’ятника Келіну приїхали 8 байкерів. Після успішних зборів вирішив законно оформити клуб.

«Охочих стати членом клубу було багато, але потрапили не всі. Перш ніж взяти людину в спільноту, потрібно з нею поспілкуватися, брати із собою на виїзди, придивитися, як поводить себе у дорозі. Тільки потім за участі всіх членів клубу відбувається голосування».

Сергій Кравцов

Сергій Кравцов вважає, що байкер – це одне, а мотоцикліст на спортивній моделі мотоцикла або спорт, як їх іноді називають, – це інше. Мотоциклісти відрізняються не тільки за видом залізного коня, а й за своїми цілями. Власний клуб він вважає суто класичним та байкерським, але розуміє, що з часом усе змінюється.

Зараз в «Ордені орла» близько 20 чоловік – не лише з Полтави, але й з Миргорода і Шишак. У такому складі члени клубу беруть участь у великих заходах. За словами Сергія Кравцова, зараз зібрати всіх разом стало складніше: хтось вже не так активно їздить, а хтось і взагалі перестав.

«Коли учасники перестали приходити на зустрічі, я дуже розлютився і вирішив закрити клуб назавжди. Але потім всі збунтувалися і почали казати, що не хочуть закриття. Після роздумів я вирішив зробити наш клуб наполовину формальним, щоб до нього доєдналося більше людей. Але є незмінне правило: цей клуб суто чоловічий», - говорить Сергій Кравцов.

Сам «Палич» не вважає вік перешкодою для байкерського життя і в свої 68 років їздить на Yamaha Drag Star. Цей мотоцикл довго був його мрією, а допомогла її здійснити донька.

У Сергія Кравцова дуже багато друзів-байкерів не лише в Україні, а й за кордоном. Він – професійний музикант, свого часу працював із Софією Ротару й Вахтангом Кікабідзе. Завдяки цьому ще замолоду Сергій багато подорожував. Зараз він має дві мрії – поїхати на байку до моря, бо давно там не бував, і навідати давніх друзів-байкерів у Німеччині.

 

Богдан Хмельницький («Ветеран»): коли сила духу перемагає діагноз

Чоловік товаришує із Сергієм Кравцовим із 2009 року. Він не є учасником «Ордену орла», хоча знає кожного бакера і спілкується з ними. Себе вважає вільнішим байкером. На відміну від свого побратима, який на мотоциклі із підліткового віку, Богдан Хмельницький почав їздити у 53 роки. Говорить, що тоді зрозумів, як мало всього робив у житті для себе. Довго задивлявся на мотоцикли, аж доки друг подарував свій: оплатити довелося тільки доставку. З появою мотоцикла життя Богдана назавжди змінилося.

Богдан Хмельницький (зліва) та Сергій Кравцов

Чоловік зізнається, що має несумісний з байкерством діагноз – розсіяний склероз. Він ходить з ціпком, але відчуває себе по-справжньому вільним, коли їде:

«Якось я їхав і мені здалося, що в мотоцикла не працюють передачі. Після детального огляду виявилося, що з ним усе гаразд, а зі мною ні. Через проблеми зі здоров’ям я продав мотоцикл і довго за ним тужив. Після чергового обстеження лікар все ж дозволив мені водити. Так я купив собі легший мотоцикл – потужний скутер, на якому не потрібно перемикати передачі ногами».

Богдан Хмельницький все ж є членом одного мотоклубу: років 8 тому він укотре приїхав до Путивля, де знайомий президент місцевого клубу «Князь Ігор» запрошував вступити до їхнього кола:

«Одного разу мені прийшла посилка, хоч я нічого не замовляв. Відкриваю і бачу дорогий шкіряний жилет з назвою клубу і моїм байкерським прізвиськом “Ветеран”: саме так мене називали у Путивлі».

Коли «Ветеран» розповідає про подорожі, в нього горять очі. Особливо йому подобається Північна Україна. У кожному місті має друзів або родичів, до яких навідується. Коли подорожує, обов’язково зупиняється в невеликих мальовничих селах, а найбільше любить пору, коли квітнуть соняхи.

Богдан Хмельницький

Якщо ви подумали, що байкери займаються виключно своїм мотоциклом, подорожами та з’їздами, це не так. Богдан Хмельницький та Сергій Кравцов розповіли, що байкерські клуби долучаються до благодійності. Так, вони самі неодноразово дарували іграшки для дітей у дитбудинках, але зізнаються, що зробити це непросто: треба пройти багато погоджень. Серед їхніх знайомих є байкери, які були і є волонтерами на фронті, троє допомагають нашим бійцям і через них, і самостійно. А Богдан Хмельницький разом з дружиною рятує котів. Зараз у них уже 8 тварин, майже в кожного кота є каліцтва, але сім’я їх любить та лікує. 

Попри різні погляди на байкерство та різницю в темпераменті, наші співрозмовники сходяться на одному: небезпечно може бути і в машині. Тому ні падіння, ні вік не здатні зупинити їх байкерське життя.

 

Євген Монахов («Монах»): у своєму мотоциклі знаю кожен гвинтик

Щоб стати байкером, замало купити мотоцикл. Для Євгена Монахова байкер – це людина, яка любить свободу, відчуває дух коліс і поважає таких, як і сама. Батько Євгена мав мотоцикл, тож хлопець любив дивитися, як той їздить або доглядає за ним. Згодом став мріяти про власний мотоцикл.

Доросле життя відкладало дитячу мрію на потім. У 2016 році Євген Монахов зрозумів, що життя занадто коротке для роздумів, і купив собі мотоцикл Zongshen 250-5.

«У цьому мото я перебрав усе, тому знаю кожен гвинтик. Він для мене – більше, ніж просто річ. Є люди, які користуються мотоциклом лише заради відчуття власної значущості, а для мене мій байк – це вже невід'ємна частина мене, з якою я відчуваю свободу».

Євген Монахов

З появою мотоцикла життя чоловіка кардинально змінилося. Євген став по-іншому сприймати час і відстань, оновилося його коло спілкування та й він сам. Раніше Полтава здавалася більшою, а тепер Євген знає, що тут навіть їздити ніде. Він вважає себе вільним байкером і не належить до клубів.

«Я не ділю життя на байкерське та буденне. Працюю програмістом та займаюся музикою. Кожного дня я на мотоциклі, у справах я також на ньому».

У Полтаві Євген Монахов відомий не лише в байкерських, а й у музичних колах: він був гітаристом проєктів «Відділ кадрів» та «Pochep Beat». Зараз Євген зібрав нову команду музикантів і вони разом працюють над новим проектом, який поки що без назви. Це буде триб’ют-шоу на одну з відомих груп, а на яку саме, стане відомо згодом.

Євген Монахов розповів про головні правила байкерів:

  1. Бачиш людину в шоломі на мотоциклі будь-якої кубатури – привітайся.
  2. Бачиш на узбіччі мотоцикліста, якому потрібна допомога – зупинись і допоможи.
  3. Люби всією душею свій мотоцикл.

Їздити на короткі та далекі відстані без екіпірування – особиста справа кожного. Євген взагалі не їздить без захисту:

«Я вдягаю не тільки шкіряний одяг для своєї безпеки. Використовую наколінники, налокітники, шолом та захист для спини».

В інтернеті продається різне екіпірування – і дороге, й дешеве. Свій захист Євген купував поступово, на OLX знаходив і вживані речі.

Чоловік завжди пам’ятає про безпеку, адже має двох дітей. Малі вже у ранньому віці цікавляться мотоциклом:

«Їм подобається не просто мото, а перш за все те, що я байкер. К майбутньому, якщо вони захочуть стати байкерами, я не буду проти і навчу всьому, чого знаю сам. Перш ніж дозволю поїхати самостійно, мільйони разів переконаюся, що вони все запам’ятали. Себе без байка я вже не уявляю і думаю, що буду їздити навіть у старості».

 

Олексій Дубровський («Бородатий»): доїхав на Говерлу за 24 години

Олексій став байкером недавно – у 2019 році:

«Часто люди думають, що байкери – це забезпечені люди, просто-таки багатії. Але це не завжди так. Щоб купити свій мотоцикл, я вліз у борги на шестизначні суми».

У минулому році знайомий продавав власний мотоцикл Yamaha Drag Star 1100, і Олексій зрозумів, що чекати не можна. Про спонтанну покупку ні разу не пожалкував:

«Жити насправді просто: якщо тобі якісь речі подобаються, то просто бери і роби їх. Мрії та ідеї потрібно здійснювати. Такого правила я дотримуюся в усьому».

Олексій Дубровський

За цей короткий час з Олексієм Дубровським відбулося чимало байкерських пригод, про які він розповідає у своєму телеграм-каналі ADNOMAD та інстаграмі. Його найяскравіша подорож – це участь в інтернет-челенджі «За 60 годин туди і назад».

«Мені дуже кортіло поїхати кудись, і я вирішив, що це буде подорож на Говерлу. Їхав удень і вночі. За 24 години вже дістався туди, піднявся на гору і спустився. По дорозі я загубив номери, про що мені повідомили поліцейські. Але назад на мотоциклі я не повернувся не через це. На одному з поворотів мене занесло, я злетів, сам уцілів, а мотоцикл трохи постраждав. Відремонтувати за пару днів я б зміг, але мені терміново потрібно було повертатися».

Додому Олексій і його вірний друг поверталися нарізно: Олексій – потягом, а мотоцикл – «Новою поштою».

Чоловік самостійно займався ремонтом мотоциклів і досить часто допомагав друзям. У березні він відкрив власну мотомайстерню Bunker:

«Я створюю металеві конструкції на замовлення, вдома завжди безліч інструментів. Ремонтувати мотоцикли я завжди полюбляв, тому й вирішив запустити сарафанне радіо між знайомими. Не скажу, що майстерня – мій бізнес. Ні, для мене це справа для душі з приємними бонусами».

Олексій Дубровський

Важливою складовою життя байкера є музика. Олексій виступає на різних арт-платформах у Полтаві. Натхнення черпає часто після подорожей.

«Пісні та музика – відображення моїх особистих переживань. Немає такого, що ти махнув кудись на байку і в тебе в думках уже нова пісня. Творчість повязана з емоціями і станом рівноваги після подорожей».

 

Олександр Гуменюк про клуб Moto Racers Poltava та «Колосальний мотофест»

З 2015 року Moto Racers Poltava є організаторами відкриття та закриття мотосезону в Полтаві. Ідея об’єднати байкерів Полтави виникла ще у 2013 році:

«Заснували Moto Racers Poltava ми разом з парою чоловік. Спершу нас було близько десятка, за рік стало 40, а зараз у клубі вже 129 учасників », - говорить Олександр Гуменюк.

Олександр Гуменюк (у центрі) з учасниками клубу

До клубу входять не лише полтавці, а й мешканці Харкова, Сум та Київської області. У клубі існує команда, яка виступає на всеукраїнських змаганнях та заходах, серед останніх – чемпіонат України з шосейно-кільцевих мотоперегонів. До команди Moto Racers Poltava входять 4 спортсмени – Петро Карлаш, Ігор Котляр, Дмитро Кукуєв та Юрій Горяний.

Олександр Гуменюк навчився їздити вже в 15 років, але серйозно став займатися з 2013 року, коли в нього з’явився мотоцикл Honda Fireblade.

У 2017 році разом з однодумцями Олександр започаткував «Колосальний мотофест», який збирає мотолюбителів з усієї України. Однак чи відбудеться фестиваль цьогоріч, поки що невідомо. За словами організаторів, усі сподіваються на позитивні зміни в ситуації з COVID–19.

Збір моторейсерів у Полтаві

 

Ольга Юрченко – няня, що їздить на мотоциклі 

Жінка не уявляє життя без мотоцикла. Знайомі дивуються, адже Ольга працює нянею. Полтавка розповідає, що одного разу вони з чоловіком подарували синові мотоцикл. За деякий час чоловік купив мотоцикл і собі. Тоді  Ольга зрозуміла, що теж хоче їздити:

«Чоловік з сином разом каталися, спілкувалися на тему мото. Я відчула себе обділеною, мені було так прикро! А в душі пам’ятала, що ще дівчинкою захоплювалася мотоциклами, проте тоді був час стереотипів і максимум, що дозволяли дівчатам, це велосипед. Після сліз та роздумів я наважилась сказати чоловікові, що також хочу мотоцикл».

Ольга Юрченко з чоловіком

Бажання Ольги близькі не розуміли. Підтримав лише чоловік, але поставив умову: вміти їздити й жодного разу не заглухнути. Ольга вчилася водити на старенькому мотоциклі з інструктором. Перші враження від поїздки на власному мотоциклі – легкість і політ душі. 

«Мотофестивалі та всілякі з’їзди нашій родині не дуже цікаві. Багато хто думає, що байкери – це обовязково рок, збори, фестивалі і всяке таке, але це не так. Нам подобається подорожувати разом, виїжджати за місто, відпочивати на природі і повертатися додому», - говорить Ольга.

Нині Ольга Юрченко думає про відкриття першого сімейного клубу для спілкування з однодумцями та спільного відпочинку.

Ольга Юрченко їздить разом з чоловіком і сином

 

Катерина Радул («Фир-фир»): не кожен хлопець ставиться з розумінням до дівчини на байку

Катерина їздить уже три сезони. Усе почалось, коли друг запропонував проїхатись разом. Через деякий час вона зрозуміла, що бути лише пасажиром більше не хоче, і вирішила вчитися.

Свій перший мотоцикл дівчина купила, коли навіть їздити ще не вміла. Поки мотоцикл стояв у гаражі, вона вчилася в автошколі, складала іспити, спілкувалася з іншими мотовласниками та намагалася перейняти їхній досвід та поради:

«З відкриттям весняного мотосезону змінилося все життя. Спочатку було дуже важко, я багато падала, дряпала мотоцикл, плакала, але друзі по мото мене підтримували, за що я їм дуже вдячна».

 

Катерина РадулЗ часом для Катерини просто поїхати в Харків або спонтанно махнути на фестиваль вже не було проблемою. У перший рік майже щовихідних вона їздила в Харків, знайомилася з людьми з мотосвіту. Розповідає, що зовсім чужі люди сприймали її, ніби сестру або далеку родичку: допомагали з ремонтом мотоцикла, а одного разу навіть подарували спеціальну куртку.

«Байкери – це особливий світ зі своїми правилами, поведінкою і вчинками. Неважливо, хто на харлеї, а хто на китайському мотоциклі. Найголовніше, що в таких людей душа лежить одне до одного».

Найзаповітніша мрія дівчини – подорож усією Україною на мотоциклі.

Катерина Радул

З появою мотоцикла Катерина Радул перестала будувати стосунки з хлопцями, які не їздять:

«Дівчатам-байкеркам дуже складно. Не кожен хлопець ставиться до захоплення мотоциклом із розумінням. Байкер може запропонувати дівчині стати пассажиркою і навіть їздити разом, але коли дівчина пропонує покататися, то виникають непорозуміння і образи».

Катерина впевнена, що ідеальна пара – це коли обоє мотоциклісти.

 

Підсумки

Мотокультура в Полтаві настільки розвинена, що кожен може знайти собі спільноту до смаку. Якщо вас цікавлять байкери в класичному розумінні, то вам підійде байкерський клуб «Орден Орла». Якщо їздите на більш спортивному мотоциклі, то знайти друзів можна в Moto Racers Poltava. Клуби відкриті для нових учасників. Незалежно від виду мотоцикла всі вкотре об’єднуються на відкритті та закритті сезону, на мотофестивалях та заїздах. Як говорять самі байкери і мотоциклісти, головне – любов до мотоцикла та дух свободи, адже мотоцикл возить не тіло, а насамперед душу. 

Світлини з приватних архівів героїв статті

Обкладинка Романа Желізняка

Опублікована: 3 липня 2020


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація