Навчи мене вчитися. Як полтавські школи й виші працюють дистанційно

Автор: Марина Антонюк, 27 березня, 14:56

Фото: Школи та ВНЗ Полтави перйшли на дистанційний формат навчання


Карантин у навчальних закладах – це більше, ніж заборона приходити на уроки чи пари. Ще ніколи дистанційне навчання не торкалося такої значної кількості людей, серед яких не лише педагоги й учні (студенти), але й батьки. Час з’ясувати, що воно свідчить про нашу освіту загалом.

Карантин з нами надовго: принаймні до 24 квітня учні та студенти залишаються вдома. Доки експерти роблять прогнози, а в.о. Міністра освіти Любомира Мандзій описує два сценарії завершення навчального року, школи й виші продовжують навчати дистанційно. Рішення Уряду про карантин не дало жодної можливості підготуватися до цього: учні й студенти мали залишатися вдома вже з наступного дня. Попри це всі учасники – педагоги, учні, студенти й батьки – вже пристосувалися до нового режиму. Про навчання на карантині в полтавських школах і вишах, враження учасників та проблеми освіти, виявлені дистанційним навчанням, – далі в матеріалі.

 

Школа в смартфоні

До шкільної орбіти входить величезна кількість людей – не тільки вчителі й учні, але й батьки. Парадоксально, але саме ця ланка освіти виявилася  найменш підготовленою до карантинного стресу. Це проявилося насамперед у відсутності спільної для всіх освітньої онлайн-платформи. Варто уточнити: така платформа – це не депозитарій PDF-версій підручників і не викладення онлайн-курсів з уже наявних освітніх платформ на кшталт EdEra чи Prometheus. Вона має об’єднувати дистанційні курси для учнів та вчителів, освітні програми й стандарти, облік дітей у школах, електронні журнали успішності тощо. Національна електронна освітня платформа була запланована як складова реформи НУШ і могла стати історією успіху. Але не склалося: на сервери й програмне забезпечення було накладено арешт, платформа не працює. Доки навчання йшло звичним шляхом, це не дуже-то помічали. А коли почався карантин, усі зразу усвідомили, наскільки бракує цієї платформи.

 

Як це працює

Таким чином, уся відповідальність за навчання на карантині лягла на управління освіти, вчителів та батьків. Тут також проявилася відсутність будь-якого плану. Зніяковіння батьків, які отримали у Вайбері повідомлення такого типу, цілком очікуване: параграфи і вправи для самостійної роботи – це ще не все дистанційне навчання. З іншого боку, педагогам дали вказівку навчати віддалено, але не показали онлайн-інструментів для організації дистанційного навчання. Тож вони вдалися до перевіреного способу комунікації з батьками й учнями – чатів у соцмережах.

Скріншот посту в фейсбук-групі Батьки SOS

Уже за кілька днів справи почали налагоджуватися. Міське управління освіти провело наради для директорів шкіл, а методичний кабінет – вебінар для вчителів, де порекомендували інструменти дистанційного навчання. У деяких загальноосвітніх закладах, як-от у ліцеї №1, добру волю виявили вчителі інформатики: вони навчили колег користуватися ресурсом для онлайн-конференцій Zoom, з якими вже працювали самі. Його безкоштовна версія дає змогу проводити сеанс онлайн-зв’язку тривалістю 40 хвилин, чого якраз вистачає для звичайного уроку. Усе, що треба для того, щоб відбувся урок, – зареєструватися на сайті.

Деякі вчителі записують і викладають в інтернет відеоролики. Особливо це актуально для фізкультури та гуртків бойових мистецтв. Мама школярів Марина Лебідь говорить, що діти дивляться відеозапис заняття з кіокушин-карате від учителя, а тоді надсилають йому відеозапис свого тренування. Зручність відеороликів у тому, що їх можна переглядати у зручний час скільки завгодно разів, при потребі сповільнити або поставити на паузу, чого не зробиш з відеодзвінком.

Учителька математики та інформатики гімназії №33 Наталія Кривко записує для учнів відеоінструкції для виконання завдань:

«Я знімаю на телефон, як пишу розв’язання задачі та коментую його. Зараз на Гугл-диску ці інструкції займають десять гігабайт. Роблю і виставляю їх на тиждень наперед. Кожен урок підписаний датою: дитина може опрацювати весь матеріал зразу, а може – по днях, як у розкладі».

Більшість учителів не обмежується одним ресурсом: як правило, онлайн-уроки вони проводять через програми відеозв’язку, а завдання викладають на інших сервісах. Найзручнішими для цього є Google Classroom та Edmodo: останню рекомендує управління освіти. Щоб мати доступ до завдань, учню потрібно створити акаунт. Edmodo має також мобільний додаток. Перевага цієї програми в тому, що вона об’єднує завдання з кожного предмета для певного класу, наприклад, для 6-В. Класний керівник створює клас і підключає учителів-предметників, а далі вони публікують тут свої завдання. Це зручно і для самих учнів, адже надсилати виконані завдання теж зручніше в одній програмі.

 Скріншоти мобільного додатку Edmodo, люб'язно надані Ольгою Гладченко

Так само по-різному вчителі перевіряють знання: хтось робить диктант під час відеоуроку, хтось публікує вправи в Google Classroom або ділиться посиланням в Edmodo, дехто використовує Google-форми як можливість швидко зібрати всі відповіді в одному місці. Отримувати відповіді на пошту – не дуже вдалий вибір: доведеться потім сортувати їх за класами, є ризик щось загубити.

 

Плюси

Два тижні дистанційного навчання виявили його переваги і недоліки. До плюсів, без сумніву, можна віднести набуття нового досвіду як учителями, так і учнями. Мама двох синів Ольга Гладченко говорить, що її четверокласник сприйняв новий формат з ентузіазмом: для нього навчання онлайн – це гра. Великим плюсом для учнів є можливість виконувати завдання в зручний час і змінювати інтенсивність роботи – ясна річ, з урахуванням дедлайнів.

Крім того, до навчального процесу активніше стали долучатися такі його повноправні учасники, як батьки, і не тільки тому, що більшість також зараз удома. Дитині непросто, а подекуди неможливо самій розібратися, як створити акаунт, де знайти завдання і куди надсилати відповідь. Завдяки навчанню вдома, за словами мами двох школярів Світлани Варвянської, вдалося виявити прогалини в знаннях дітей. А Ольга Гладченко говорить:

«Нарешті телефон і комп’ютер у нас використовуються за прямим призначенням – для роботи та саморозвитку, а не для ігор».

 

Мінуси

Дистанційне навчання супроводжують і труднощі. До прогнозованих можна віднести відсутність базових умов , зокрема інтернету. Виходить, що діти, яких відвезли в село до бабусі, позбавлені можливості бути на зв’язку та отримувати завдання. Як навчати їх, учителі поки що не мають відповіді. Частково цю проблему допомагають вирішити телеканали «Київ» та «Рада», які транслюють відеоуроки, але поки що є контент тільки для одинадцятих класів. Навіть якщо дитина залишилася вдома, де є інтернет і комп’ютер, він, як правило, один на всю родину і потрібен одночасно всім, адже мама й тато працюють з дому.

Учителі відзначають, що тепер на підготовку до уроків та перевірку завдань іде значно більше часу. Ясна річ, коли до цього підходити сумлінно, додамо ми. А батьки зауважують, що сам режим дня на карантині не сприяє чіткому навчальному графіку. З іншого боку, якраз систематичні навчальні заняття і вносять організованість у карантинний день.

Найбільшою ж проблемою є те, що тепер навчальний процес майже всуціль залежить від конкретного вчителя – від того, які інструменти він освоїть, як вибудує систематичність, як зуміє підтримувати зворотний зв’язок з учнем. Допомога від методичних служб та управління освіти має рекомендаційний характер, тож учитися доведеться самому. Для батьків це неоціненна можливість побачити переваги свого вчителя, які, можливо, були неочевидні під час звичайного навчання.

 

Університет по скайпу

Вищі навчальні заклади мали б бути підготовлені до дистанційного навчання незрівнянно краще за школи, адже чимало студентів навчаються за індивідуальним графіком, а ще більше – на заочному відділенні. Тим паче, що є спеціально розроблений для цього безкоштовний інструмент – онлайн платформа Moodle. Вона дозволяє університету викладати навчальний контент різних видів: конспекти лекцій, методичні вказівки, запитання і завдання. Функціонал завдань досить широкий: можна поставити часові обмеження на виконання роботи, щоб студенти не встигли списати одне в одного, або становити дедлайн, після якого робота не приймається. Тут також доступне обговорення, де можна поставити запитання викладачеві. Ця програма є безкоштовною. Єдине, чого не можна в ній робити, – проводити заняття у вигляді відеоконференції.

 

Як це працює

Цю платформу запровадили в себе Полтавський університет економіки і торгівлі, Національний університет «Полтавська політехніка» та Полтавська державна аграрна академія. У ПУЕТ і до карантину працювала система дистанційного навчання з багатьма навчальними майданчиками в різних містах України. Вона дозволяє навіть отримати диплом про вищу освіту, приїхавши до університету всього двічі – подати документи при вступі й скласти державні іспити по завершенні навчання. Навіть проміжні іспити складаються онлайн. Головними інструментами навчання є відеолекції через Skype та навчальні курси на платформі Moodle. За словами доцента кафедри педагогіки та суспільних наук Ігоря Усанова, великий плюс дистанційного навчання в ПУЕТ полягає в тому, що студенти на відеолекції отримують можливість вчитися у фахівців такого рівня, яких у їхньому коледжі просто немає.

Так виглядає сторінка викладача на онлайн-платформі ПУЕТ. Скріншот люб'язно наданий Ігорем Усановим

Цікаво, що викладачі й студенти вперше оцінили переваги онлайн-платформи під час минулої кризи, коли у 2013–2014 навчальному році були довгі зимові канікули. За словами проректора «Полтавської політехніки» Богдана Коробка, до карантину в його виші платформою Moodle користувалися студенти, що вчаться за індивідуальним графіком. Загалом же до неї має доступ кожен студент і викладач.

Чому це зручно? Пояснює керівниця навчально-наукового інституту комунікаційних та інноваційних освітніх технологій ПДАА Юлія Вакуленко:

«Студент дистанційно тримає зв’язок з закладом освіти і має змогу завдяки діджиталізації вчитися на належному рівні. Викладачеві теж зручніше опублікувати на платформі навчально-методичні матеріали одночасно для всієї групи, ніж пояснювати кожному студентові окремо, що йому вчити. Конспекти лекцій є на платформі, студентові їх не потрібно переписувати. Для викладача головне, щоб студент знав матеріал і міг виконувати завдання».

Богдан Коробко демонструє структуру онлайн-плтформи Полтавської політехніки на ютуб-каналі вишу

І в «Полтавській політехніці», і в ПУЕТ, і в аграрній академії запевняють, що контент платформи цілком відповідає навчальному плану всіх підрозділів і курсів. Деякі виші, як-от аграрна академія, настільки систематично наповнювали платформу, що з початком карантину не довелося додавати нічого нового: всі курси вже були на Moodle, а логін і пароль від системи студенти отримують при зарахуванні на перший курс.

За словами заступника декана факультету обліку й фінансів ПДАА Андрія Дорошенка, під час карантину і студенти, і викладачі заходять на курс відповідно до розкладу, що можна легко проконтролювати. Студенти можуть опрацювати матеріал й в інший час, але поставити запитання та отримати відповіді на них можна в онлайн-режимі.

Право контролювати якість навчального процесу на онлайн-платформі, тобто наявність усіх курсів та навчальних матеріалів до них, систематичність роботи студента з платформою, вчасний фідбек від викладача, належить виключно уповноваженим особам вишу. Контроль суто внутрішній: заклад сам визначає, кому давати доступ до своєї системи онлайн-навчання, отже, жодна стороння людина не побачить того, що є (або чого нема) на платформі.

Зараз на сайтах вишів та на їхніх офіційних сторінках у соцмережах шириться цікавий челендж #залишаємосявдома: викладачі показують скріншоти своїх онлайн-занять тут, тут і тут. Сама по собі ця ініціатива досить мила, але вона не дає уявлення про те, що відбувається поза цією лекцією. І вже тим паче ніяково читати новину про те, що викладачі одного вишу опановують технології дистанційного навчання, коли викладачі іншого роками користуються ними, причому в обов’язковому порядку. Це жодною мірою не стосується змісту заняття чи кваліфікації викладача: ідеться лише про те, що скріншот з онлайн-лекції не засвідчує, що дистанційна освіта в цьому виші на високому рівні. Підготовка онлайн-лекції вимагає значно менше зусиль, ніж систематичне й тривале наповнення освітньої платформи матеріалами до курсів. Жодною мірою не знецінюючи ці зусилля, застерігаємо від наміру видати бажане за дійсне в челенджі з онлайн-лекціями.

ПУЕТ на офіційній сторінці у фейсбуці запрошує викладачів розповідати про трудові будні на карантині

Інша неоднозначна реалія карантину – новина про те, що студентам «Політехніки» відкрито доступ до онлайн-курсів ресурсу Coursera for Campus. З одного боку, це виглядає як турбота університету про студентів та активність, про яку можна відзвітувати, адже для цього треба було принаймні подати заявку. З іншого – не зовсім зрозуміло, який стосунок до навчального процесу полтавського вишу мають курси провідних світових університетів. З тексту повідомлення випливає, що ця новина має радше рекомендаційний характер, ніхто нікого не змушує проходити ці курси. А якщо хтось усе ж пройде іноземний курс, чи це зарахується йому тут, у Полтаві? Питання лишається риторичним. Отже, насправді нічого не змінюється.

Ви можете запитати: а що відбувається у вишах, де немає онлайн-платформи? На сайті Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Короленка є вищезгадана новина про лекцію, а також наказ ректора, в якому доручено організувати навчання «за допомогою дистанційних технологій», а також «забезпечити умови для самостійного вивчення теоретичного блоку дисциплін». Передбачено також можливість відпрацювати заняття після карантину.

У розмові викладачі університету зазначили, що раніш за бажанням проходили сертифікатні курси про дистанційне навчання, а окремі курси впроваджувалися до карантину. Для зв’язку зі студентами користуються електронною поштою, а завдання пропонують у Google Classroom. Отже, знову вся відповідальність лягла на плечі викладачів. Навчальний процес під час карантину – справа виключно їхнього ентузіазму, умінь і готовності працювати за допомогою туманних «дистанційних технологій».

 

Плюси

Карантин увиразнив те, що знали учасники навчального процесу в вишах і раніше: онлайн-освіта – це дієвий засіб проти «совкової» інерції і свавілля викладача. Більше не треба шукати відмінника з ідеальним конспектом, якщо ти не був на парі: усі конспекти можна знайти на онлайн-платформі. Так само закиди деяких викладачів, мовляв, хто не ходив на пари, той не отримає залік, тепер безпідставні. Вивчити теоретичний матеріал можна й онлайн.

Серед студентів багато хто працює і вчиться розумно розпоряджатися своїм часом, тому можливість опрацювати матеріал і поставити запитання викладачеві на платформі – неоціненна перевага.

Найголовніше те, що, як і у випадку зі шкільною освітою, з’явилася додаткова можливість оцінити якість освітніх послуг. Виші прекрасно розуміють це, тому й конкурують між собою за студента, пропонуючи різні можливості, у тому числі й онлайн-освіту. Сподіваємося, що досвід вимушеного дистанційного навчання покаже не лише студентам, але й їхнім батькам та, що не менш важливо, батькам абітурієнтів, як відрізнити справжню роботу від роботи «для галочки».

 

Мінуси

Найперше питання, яке виникає навіть тоді, коли онлайн-освіта добре налагоджена, – як бути з практичними курсами? Перший проректор ПДАА Павло Писаренко говорить, що на таких спеціальностях, як ветеринарія, викладачі зніматимуть для студентів відеоматеріали. Лабораторні ж роботи, що передбачають участь самого студента, доведеться відпрацьовувати після карантину. У будь-якому разі, це питання слід вирішувати з огляду на специфіку кожного курсу: десь достатньо теоретичних знань і завдань, десь необхідно працювати в операційній.

Як і в школярів, актуальною залишається доступність комп’ютера та інтернету: багато студентів мешкає в селах, де провести достатньо потужний для відеозв’язку інтернет дорожче, ніж у місті.

Невирішеною проблемою є дистанційне навчання там, де немає онлайн-платформи, за якою можна відстежити роботу як викладача, так і студента. Наскільки обов’язковим є дистанційне навчання? А головне, що вважати його результатом? Коли дистанційне навчання кожен викладач розуміє по-своєму, як потім оплачувати їхню роботу по завершенні карантину?

Ну і, звісно, чекає рішень питання іспитів. Якщо досі внутрішній розпорядок університету передбачав, що іспити складаються тільки очно, чи не доведеться змінювати положення, якщо карантин затягнеться?

 

Висновки

Як бачимо, карантин не лише перевернув звичний ритм життя, але й поставив багато запитань, у тому числі й до освіти. Ця сфера нашого життя є навдивовижу інертною, і не завжди це було негативною рисою. Проте зараз інертність та відсутність планування йдуть явно не на користь освіті, особливо шкільній. Далекосяжні наслідки карантину ще попереду, але вже зараз на прикладі дистанційного навчання можна побачити, що гнучкість і готовність до змін забезпечує існування сучасної освіти.

Обкладинка Олександри Лобченко

Опублікована: 27 березня 2020


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація