Приклад для Полтави #4. Будівництво Прибережного скверу в Дніпрі

Автор: Анастасия Мацько, 28 травня, 15:40

Фото: 500 мільйонів гривень і три роки роботи - така ціна нового публічного простору на березі Дніпра


Фонтан, ілюмінація, майже тисяча дерев, футуристичні майданчики для дітей та спеціально обладнані зони для дорослих — усе це є в сквері «Прибережний», що у Дніпрі. Роботи по його плануванню та будівництву почалися приблизно 3 роки тому, у той самий час у Полтаві точилися суперечки, що робити з місцевим Прирічковим.


Громадські простори на 90% формують враження від міста 

Громадський простір розташований на березі річки. Для наочності порівняти територію можна з полтавським Прирічковим парком на Леваді. Колись тут, у Дніпрі, також були чагарники та хащі. Але міська влада свого часу зрозуміла, що саме громадські простори напряму впливають на формування обличчям міста. Про це сказав головний архітектор Дніпра Дмитро Волик.

«Громадські простори — самоідентифікатор міста. Коли ми приїжджаємо до пристойних міст Європи, ми ж не бачимо, чи течуть у них дахи та чи їздять ліфти. Ми лише здогадуємося, що не течуть та їздять. Але враження від міста на 90% складається на основі його громадських просторів». 

Колись на цьому місці були чагарники.

Архітектор переконаний: для реалізації таких проєктів необхідно побудувати синергічну модель, що багато в чому залежить від активістів і керівництва міста. 

«Адже нічого не вийде без бажання осіб, що ухвалюють рішення в міськраді. Дрібними грошима, приватними ініціативами розвивати цю тему неможливо. Поки ті, хто ухвалює рішення на рівні міста та інші зацікавлені не захочуть цим займатися, нічого не вийде. Якщо є консолідована думка, конструктив, як мінімум, певного кола осіб та тих, хто ухвалює рішення, що це треба робити, то способи знайдуться. Якщо ж вирішать, що це робити не треба, знайдеться купа причин, чому це законодавчо неможливо зробити».

Дмитро Волик вважає, що мер, який не вважає містобудування особистою задачею, уже перебуває на аутсайдерських позиціях. Підвищувати комфортність міста — надважливо, тому що нині кожне місто веде боротьбу за жителів. Якщо запропонованого містянам буде замало, вони підуть шукати щось більш адаптоване до їхніх потреб. Якщо узагальнити, це й стало поштовхом до облаштування в місті громадських просторів.

У самому сквері нічого аж надто особливого немає. Цікавим є підхід до його будування. Про нього — далі.

 

Ескізи сепаруємо через сито реалізації

Усі підрядники, що працювали над реалізацією проєкту, — місцеві. Така позиція влади. Адже ще на етапі проєктування думають, яке локальне підприємство може це реалізувати.

«Усі наші рішення прив’язані до реальних можливостей. Згенерувати гарні картинки сьогодні може кожен студент, що надивився Pinterest. Але для того, щоб розуміти, що все це можливо реалізувати, потрібно залучити людину, яка здатна оцінити рішення з точки зору можливості реалізації. Тому, коли ми розглядаємо свої перші ескізи, сепаруємо через сито реалізації. Інакше все це не має сенсу», — сказав Дмитро Волик.

Наприклад, для будівництва та оформлення використали чимало граніту. Навіть покриття для доріжок та площі — спеціальний нековзкий граніт. Головний архітектор пояснив: обрали цей матеріал через його декоративний ефект, довговічність та технологічні можливості. Граніт поставила місцева компанія, що займається видобуванням та обробленням каменю.

З цього каменю побудували й фонтан за унікальним проєктом. Будували дійсно з нуля, адже тут не було навіть комунікацій. Водограй за приблизними підрахунками коштував 50 мільйонів гривень, але будували його «з нуля».

Фонтан у Прибережному сквері будували з нуля

Навіть рулонний газон, що його використали для оформлення, виготовили місцеві — група компаній «Агро-Союз». Компанія не лише отримує підряди у своєму місті, але й співпрацює з іншими містами та країнами.

У сквері є ілюмінація, уся територія освітлена. «Світло» придбали у компанії «Шредер», одне з виробництв якої розташоване в Україні. Обрали їх, тому що обладнання — надійне, тож у майбутньому не доведеться витрачати кошти на його заміну. Дешевші, але менш надійні елементи не використовували — мова не лише про освітлення. Архітектор пояснив, що під час реалізації не керувалися принципом «аби лише зекономити». Тож проєкт коригували лише тоді, коли реалізувати щось не мали можливості. Так, наприклад, з деякими деревами — окремі породи, що мали б гарний вигляд у загальному концепті, просто не прижилися б. Тому їх замінили на ті, яким підходить клімат.

Щодо зелених насаджень: у сквері — 800 дерев, приблизно 50 видів. Щоб обрати ті, що підходять найбільше, працівників міського комунального підприємства «Зеленбуд» відрядили до спеціальних розплідників у Німеччині. Висаджували дерева працівники цього ж комунального підприємства. Вони поки що й доглядають за насадженнями. Проте, сказав архітектор, для кращого результату краще сформувати спеціальний підрозділ на базі КП та навчити комунальників фахово опікуватися деревами таких порід.

Старі дерева викорчували. У жителів це викликало незадоволення. Проте, як пояснив Дмитро Волик, насадження не можна було залишити. Адже, по-перше, вони мали неналежний вигляд, а близько 80% дерев були аварійними. По-друге, з житлового комплексу на цю території виходить зливова каналізація — земля була мулистою. Тому довелося забрати понад 2 метри мулу та замінити його піском. Для дерев та газону ґрунт завезли окремо.

Ґрунт для газону та дерев завозили окремо.

Слід сказати й про МАФи на території скверу. Так, тут є два кіоски. Землю підприємці орендували ще до того, як почалося будівництво. Проте зовнішній вигляд МАФів «не вписався» в концепцію цього громадського простору. Але, сказав Дмитро Волик, людям, що приходять сюди відпочивати, потрібна кава та їжа. Тому підприємцям дозволили залишитися за умови зміни оформлення кіосків. Місто розробило проєкти для МАФів. Їх показали власникам. Ті погодилися реалізувати ескіз, щоб залишитися працювати.

 

Вартість скверу — 500 мільйонів гривень плюс ще 12 мільйонів щороку на утримання

Облаштовували 4 гектари землі протягом пів року — рахуємо від часу заїзду на територію скверу першої техніки. Сквер розглядався не як грандіозна зелена зона міста, а як локальний парк поблизу жилого комплексу, адже через дорогу — житлові будинки.

Фінансували переважно з міського бюджету через Департамент благоустрою та інфраструктури (колишнє Управління житлово-комунального господарства). Але використали й державні кошти. 

Проте сама ідея реорганізації набережної — давнішня.

«Я з 2012 року, коли ще не був головним архітектором, розробляв концепцію облаштування набережної. Ми займалися тим, що виявляли вільні від землекористування ділянки та формували концепцію розвитку таких громадських територій вздовж жилого масиву», — сказав Дмитро Волик.

Ці ескізи частково й використали для розроблення проєкту, за яким будували. Підрядник, що виграв торги, лише  належним чином їх оформив. 

У планах — облаштовувати набережну далі. Тому будують чергами: спершу побудували цей сквер, що має променадну зону і спортивні та дитячі майданчики. Поруч із ним (нині територія відгороджена парканом) невдовзі з’являться спортивні локації: поля для гри у мініфутбол, баскетбол, волейбол, а також скейт-парк. На утримання парку, згідно з попередніми розрахунками, витрачатимуть приблизно 12 мільйонів гривень щороку.

У сквері є сучасні дитячі майданчики.

 

Головне — комплексність

Наостанок слід сказати, що будівництво цього скверу не є точковим розв’язанням проблеми. Благоустрій у місті — комплексний та плановий. Так, торік у квітні у Дніпрі створили Департамент паркової рекреації. Йому тепер підпорядковуються усі комунальні підприємства, що опікуються парковими та відпочинковими зонами.

Нині департамент дбає про всі території відпочинку, зелені зони, сквери та пляжі міста. Крім цього, департамент оформив на баланс міста усі дитячі майданчики, що не мали власника. Тож тепер за ними доглядають. Балансоутримувача також отримали захаращені зелені зони та районні парки, що раніше не мали власників.

Створення департаменту допомогло оптимізувати витрати на утримання територій відпочинку. Адже саме цей структурний підрозділ — єдиний бюджетний розпорядник. Це й дозволяє працювати системно. А передувало цьому створення робочої групи з оптимізації керування парками міста. Саме її члени й виявили проблеми у місті, що їх треба було якось розв’язати.

 

Політична воля та системний підхід

Отже, що потрібно, щоб створити у місті комфортний та сучасний громадський простір?

Найперше — політична воля тих, хто ухвалює рішення на рівні міста. Якщо воля та бажання є, знайдеться фінансування та будуть врегульовані всі документні питання. Інакше — знайдеться безліч причин, чому реалізувати будь-яку ініціативу неможливо чи неважливо. Саме з небажання виникає тверде переконання у тому, що сквер — це лише купа дерев, тоді як думати треба про більш нагальні проблеми.

Далі має бути зацікавленість у кінцевому результаті та бажання дати людям те, що завадить їм виїхати деінде. А це — не лише конкурентна заробітна плата, але й сучасні громадські простори. Адже нині боротьба за жителів ведеться у всіх без винятку регіонах Україні. Отже, саме містяни та облаштування комфортного середовища мають бути орієнтиром для місцевої влади. Якщо ні — залишається тільки рахувати кількість тих, хто поїхав шукати кращого життя.

Наостанок не обійтися без тверезого погляду. Будування грандіозних планів та розроблення футуристичних ескізів — це, звісно, претензійно. Але біда в тому, що презентувати та обіцяти не означає робити. Те, що красиво намальоване на папері, але не має прив’язки до реальних можливостей, зазвичай на папері й залишається. Можливий максимум — коригування проєкту через кілька років. Тоді як території, що могли б стати місцем відпочинку для містян та формувати імідж міста, продовжують обростати чагарниками. 

Фото Катерини Пєшикової

В оформленні скверу використано місцевий граніт.

Важливий критерій проєкту - можливість його втілити.

На освітлювальних приладах вирішили не економити.

Аби обрати зелені насадження, дніпровські комунальники їздили до Німеччини.

Гойдалки в сквері - надійні та безпечні.

Безпечне покриття біля дитячої гірки.

Елемент дизайну в сквері.

Складові публічного простору мають унікальний дизайн.

Місце для дитячих розваг та відпочинку.

Стиль скверу поєднує стриманість граніту і природну яскравість газонів.

Щоб приваблювати й утримувати мешканців, місто має бути комфортним.

Опублікована: 28 травня 2020


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація