Професія – захищати Батьківщину. Історія династії військових з Полтави

Автор: Олена Кулага, 14 жовтня, 13:03

Фото: Знаходячись на службі 24 години на добу, військовий не має думати про побутові, житлові, фінансові, медичні проблеми. Про це має подбати держава, за захист котрої військовий готовий віддати своє життя


14 жовтня традиційно відзначають  День захисника України. Свято припадає на день  святої Покрови Пресвятої Богородиці – покровительки українського козацтва.

Професію військового шанували завжди, але з початком російсько-української війни вона набула особливої важливості й цінності.

Хто вони – люди, чия професія полягає у захисті миру. ЗМІСТ розшукав родину полтавських військових, у якій історія військового фаху бере свій початок з далекого минулого.

Мова йде про родину Дружиніних. Світозар Дружинін – полковник запасу Збройних сил України, кандидат військових наук, доцент. Він розповів, що не рідко згадує слова сказані командиром прикордонної застави у художньому фільмі про військову династію  «Офіцери». Він каже: «Є така професія – Батьківщину захищати». Світозар Дружинін говорить, що всі чоловіки його родини, по лінії батька Віталія Дружиніна, носили військову форму, приймали військову присягу і служили Батьківщині:

«Думаю, що пам'ять про сімейну династію – це те, що не дає нам забути минуле, не дозволяє стерти з нашої пам’яті історію своєї родини, особливо, якщо це стосується династії військових».

Першим військову династію у 20 столітті відкрив прадід Світозара Дружиніна – гвардії-лейтенант Михайло Дружинін. Він був офіцером-артилеристом, командиром батареї 206 гвардійського легкого артилерійського полку. Михайло Дружинін героїчно загинув у битві за Дніпро 5 жовтня 1943 року. Посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня.

Михайло Дружинін

Династію діда продовжив батько Світозара Дружиніна – полковник Віталій Дружинін. Він – офіцер-зв'язківець, почесний радист СРСР, котрий закінчив службу старшим викладачем кафедри радіозв’язку Полтавського вищого військового воєнного командного училища зв'язку.

Світозар Дружинін каже, що до його батька постійно приїздили його випускники:

«Я бачив і відчував, як його поважали та, можливо, любили, як викладача. Військові офіцери, які були його випускниками, приходили до мого батька на кафедру, додому, розповідали про службу, дякували за життєві уроки та поради».

Віталій Дружинін

Династію батька продовжив сам Світозар Дружинін. Він пройшов шлях від командира взводу зв’язку роти зв’язку командного пункту 55-ої зенітно-ракетної бригади повітряно-військової оборони до начальника факультету військового зв’язку Військового інституту телекомунікацій та інформатизації.

Світозар Дружинін говорить, що для розвитку офіцера і просування його по службі потрібно постійно підвищувати свій професійний рівень. Тому раніше він вирішив отримати в Києві оперативно-тактичну освіту:

«Всією родиною, залишивши службову квартиру, ми переїхали з Криму до Києва. Це був нелегкий період служби – нестабільне та слабке фінансування, побутові проблеми, пошуки роботи, садочків, шкіл створювали проблеми, але в нашій сім’ї розуміли, що через це потрібно пройти. Надійний тил в родині – це гарантія перемоги у всіх випробуваннях».

У 1998 році Світозар Дружинін закінчив навчання на офіцера оперативно-тактичного рівня у званні майора. Згодом його направили викладати до Полтавського військового інституту зв’язку.

Світозар Дружинін

Йдучи слідами свого батька, говорить Світозар Дружинін, він розумів, що просто академічної освіти для навчання молодих офіцерів не достатньо. Як результат, у 2001 році Світозар Дружинін вступив до ад’юнктури Полтавського військового інституту зв’язку. Він каже, що дуже напруженим був останній рік навчання в ад’юнктурі:

«Згадую, що в той період спав по 4-5 годин на добу, часу катастрофічно не вистачало. Попри усі труднощі, ад’юнктуру я закінчив успішно і подав дисертаційну роботу в наукову раду. Захистив її та отримав науковий ступінь кандидата військових наук».

У своїй службі та вихованні синів Світозар Дружинін керувався принципом – з підлеглими поводься так, як хотів би щоб поводилися з тобою. Він каже, що статути Збройних сил України написані кров’ю дідів і батьків, тому в них немає нічого зайвого. Їх потрібно вивчити та виконувати, але варто не забувати, що у військовій справі важливо зберігати людяність.

Світозар Дружинін з синами – Володимиром та Віталієм

 Старший син Світозара Дружиніна – Володимир отримав освіту в Харківській юридичній академії імені Ярослава Мудрого. Він сам виказав бажання піти на строкову військову службу. Закінчив службу у званні сержанта учбового підрозділу.

Світозар Дружинін розповів, що не кожен розуміє, що навіть в мирний час військовий може отримати травми, захворіти чи навіть загинути при виконанні службових обов’язків. Відсутність житла, нормальних побутових умов і необхідність добросовісного виконання службових обов’язків – це протиріччя, з якими зараз зіштовхуються військові:

«Допоки наша держава не вступила в фазу відкритих військових дій на сході України з Російським агресором, про фах військового більше говорили, як про складну і романтичну професію. Але в військовій службі багато труднощів, прийняти й подолати які готовий не кожен».

Старший син Володимир Дружинін став прокурором

Молодший син Світозара Дружиніна – Віталій закінчив Військову академію з відзнакою. Він став офіцером тилового забезпечення і для подальшого проходження служби вибрав діючу військову частину. Світозар Дружинін каже, що важливість логістики у військовій справі важко переоцінити, адже на війні участь одного солдата у військових операціях забезпечують сім людей в тилу.

Солдати та офіцери тилових служб залишаються в тіні своїх бойових побратимів, однак без їх постійної праці не зрушить з місця жодна одиниця бойової техніки, не підніметься в атаку ні один піхотинець:

«З 2017 року мій син, в складі з’єднання виконує бойові завдання на Сході України. Багато не розповідає, але я, як батько, маю гордість за сина, за його службу, за його вибір. А як буде з військовою династією далі – покаже час», – каже Світозар Дружинін.

Молодший син Віталій Дружинін отримує нагороду в Маріуполі

Професійний військовий сьогодні – це доволі складна професія захисника держави. І мова не лише про людину, яка отримала військову освіту по новим стандартам, володіє новітнім озброєнням та бойовими навиками, екіпірована у сучасну військову форму. Для професійного військового важливий також його соціальний статус  – наскільки він захищений державою.

Знаходячись на службі 24 години на добу, військовий не має думати про побутові, житлові, фінансові, медичні проблеми. Про це має подбати держава, за захист котрої військовий готовий віддати своє життя. Світозар Дружинін говорить, що військовий повинен мати впевненість, що держава його не лишить і він матиме достойний рівень життя та забезпечену старість. Має бути достойне ставлення до військових, які несуть службу в збройних силах України та тих, хто віддав молодість, сили та здоров’я на захист Батьківщини.

Обкладинка Дарії Муращенко

Опублікована: 14 жовтня 2020


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація