Радянська система VS Василь Стус: автори «Забороненого» розповіли, чому фільм міг не вийти у прокат (ФОТО)

Автор: Анастасія Добряк, 15 вересня, 15:07

Фото: Автори «Забороненого» розповіли, чому фільм міг не вийти у прокат (фото - Богдана Проскурова)


Полтава стала восьмим містом, де авторська і знімальна група представили свій фільм загалу. Після показу стрічки у вівторок, 10 вересня, полтавці мали змогу поставити питання, які виникли у них від побаченого у кінозалі. Задля цього до нашого міста приїхали режисер-постановник Роман Бровко, автори сценарію Сергій Дзюба й Артемій Кірсанов, продюсер Артем Денисов, режисер-постановник Роман Бровко та актор Дмитро Ярошенко, який і зіграв Василя Стуса у «Забороненому».

Не секрет, що кіно мало резонанс ще до виходу на екрани, але більшість відповідей на важливі запитання вдалося отримати уже після презентації. Цікавих моментів достатньо, аби розповісти про них детальніше.

Знімальна група

Зокрема, полтавців зацікавило, чому у стрічці не вказали прізвища Віктора Медведчука (адвоката Василя Стуса на другому суді), чому син Стуса одразу не давав права використовувати ім’я матері та батька у фільми, але тоді дав згоду. Жваве обговорення викликала історія з кількома назвами стрічки та політична заангажованість загальнонаціональних каналів України.

«Адвокат зумисно не показаний? Чому він такий нейтральний?»

Режисер-постановник Роман Бровко пояснив, що насправді ніякого політичного тиску на знімальну групу через сцену другого суду над Василем Стусом не було. Попри чутки, все набагато простіше – Віктор Медведчук не дав права використовувати його ім’я в «Забороненому». Але в фільмі відтворено усе, що було на суді, за матеріалами справи:

«Фактично ви бачите, на що схожий суд: коли ніби є право на захист, але по суті права немає. Один Стус сам себе захищає і ще подруги, друзі. Так і було... Картина б просто не вийшла на екрани через прізвище. Через позов до суду, який міг би бути, ми б не отримали прокатне посвідчення».

Один з авторів сценарію Артемій Кірсанов наголосив, що всі розуміють і знають, хто захищав Стуса на другому суді, тому немає сенсу робити акцент на цій постаті. Насправді ж «Заборонений» – це не про суд, не про персоналії захисників і прокурорів, а про українського поета й дисидента Василя Стуса, але це мало хто бере до уваги:

«Знаєте, нам кажуть про це прізвище, ніби дорікають. Щось на кшталт давайте кожен шанувати Стуса, але ніхто не нехай про нього не буде знати. Часто глядачам не важливо – вийде фільм про Стуса чи ні. Багатьом важливий Медведчук, тож знімайте про Медведчука. Наше кіно про дещо інше: про дисидентський рух і важливу для України особистість».

Цікаво, що у стрічці взагалі не планували показувати сцену суду, але уже під тиском громадськості її внесли до сценарію. І йдеться не про маленький за проміжком часу епізод, а про цілу окрему частину фільму, де лише судове засідання займає майже 10% від усього фільму.

«Василя справді хотіли висунути на отримання Нобелівської премії?»

Про цей цікавий факт із життя видатного поета мало хто знає. Як розповів Роман Бровко, у Москві взагалі відмовляються підтверджувати, що Стус мав би стати Нобелівським лавреатом, адже це невигідно «політиці Кремля». Вигідно говорити тільки, що цього не могло би бути й це неправда. Попри це серед шістдесятників була версія, що українська спільнота емігрантів висувала його на здобуття нагороди:

«Цілий ланцюжок подій встановили: хто направив ці вірші за кордон, як передавали. Я не пам’ятаю – його прізвище потрапило чи до short-листу, чи long-листу. Я знаю, що цей факт підтверджує багато дисидентів, але офіційна політика Кремля у тому, що це неправда».

Роман Бровко

 Ймовірно, що єдиною перепоною задля отримання Нобелівської премії для Василя Стуса стала його смерть у в’язниці.

«Як ви переконали сина Василя Стуса дати право на використання творів та імені поета?»

Під час створення «Забороненого» автори стрічки опинилися у складній ситуації – син поета Дмитро Стус не давав права на використання імені батьків і творів у кіно. У коментарі ТСН він аргументував це тим, що образ батька у фільмі показано поверхнево і спрощено.

За словами Романа Бровка, на думку Дмитра Стуса вплинула його сестра і дисиденти, які знали поета. Це вони після показу стрічки близькому оточенню поета подзвонили до нього і порекомендували дати право на використання цитати й поезію батька.

Ймовірно, що Дмитро не хотів давати прав на використання через скандали, пов’язані з виходом стрічки. Співавтор сценарію фільму Сергій Дзюба розповів, що із сином Стуса багато спілкувалися:

«Розумієте, це складна проблема, коли ти не знаєш свого батька і коли він проводить у ув’язнення майже все життя дитини. Мабуть, Дмитро хотів, аби у фільмі показали батька насамперед як людину, а не як борця за правду і справедливість. Хочеться сказати, що Дмитро Стус хотів побачити батька не монументальним героєм, без політики, бо він знає, якими були допити у НКВД, і для нього це складно».

У фільмі використано цитати Василя Стуса, його ім’я, ім’я дружини. Вони виглядають настільки органічно, що не зрозуміло, яким би був фільм, якби Дмитро Стус не змінив свого рішення.

«Чому змінювали назву фільму?»

Одразу кіно мало б називатися «Птах душі». Таку назву мала остання збірка Василя Стуса, яку він написав уже у в’язниці. За словами Романа Бровко, ця збірка вмістила у себе понад 300 віршів, які стали б легендарними, але цей зошит став предметом маніпуляцій з боку радянської влади. Світ «Птах душі» так і не побачив, адже майбутню книжку знищили у в’язниці:

«Ця назва була б дуже символічною, дуже влучною, але незрозумілою загалу. Ще перед зйомками кілька людей зі знімальної групи взяли камеру і пішли по Києву запитувати людей про Стуса, його творчість. Лише кілька людей знають, що могла би бути ця книжка, але ніхто не асоціює її напряму з поетом. Нам потрібно було, аби люди чітко знали, про кого ця стрічка ще з назви».

Назва «Заборонений» сповна описує діяльність видатного Василя Стуса, адже за життя йому довелося неодноразово страждати за свою позицію українця і боротьбу із радянською системою. Ба більше, до назви фільму закріпилася цитата Стуса на презентації «Тіней забутих предків» у кінотеатрі «Україна» під час акції. Тоді літературний критик Іван Дзюба зі сцени, аспірант-літературознавець Василь Стус і журналіст В'ячеслав Чорновіл у залі закликали підвестися на знак протестів проти арештів українських інтелектуалів, які відбулися влітку 1965 року. Під протестним листом підписалося 140 присутніх.

«Чи покажуть ваше кіно на українському телебаченні?»

Це питання також складне і неоднозначне для знімальної групи. Як виявилося, аби презентувати «Забороненого» на телеекранах, потрібно зняти 4 серії, адже є певний формат для телебачення. Роман Бровко говорить, що планують звернутися до Державної агенції з питань кіно задля дофінансування, щоб дозняти кілька сцен і підготовки чотирьох окремих серій. Зокрема можна додати сцену з першого суду Василя Стуса.

Виконавець головної ролі Дмитро Ярошенко

Та як виявилося, проблема не тільки у цьому. Продюсери фільму хотіли знайти підтримку українського телебачення, щоби зробити телевізійну версію, але «Забороненого» назвали політично незручним:

«Наші продюсери ходили по каналах, аби знайти гроші, бо державних не вистачає на телевізійну версію. Нам сказали, що тема у нас незручна, політична, там є деякі персони незручні. Нам запропонували показати у кінотеатрах, щоб подивитися на суспільний інтерес. Сказали, що подивляться, як пройдуть вибори в Україні, яку Раду виберуть, а на каналах подумають, чи треба їм це. Загалом, а українському ТБ нам сказали, що ми створили політично незручне кіно».

Роман Бровко говорить, що особисто він теж «вибухає від того, що відбувається на каналах». Йому це неприємно, але ситуація така, що українське кіно може врятувати тільки український глядач.

Фото Богдана Проскурова

Опублікована: 15 вересня 2019


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація