Вінницька промислова революція. Як місто створило діючий індустріальний парк

Автор: Максим Самойдюк, 7 лютого, 16:02

Фото: Вінницький індустріальний парк - один з небагатьох діючих ІП в Україні


Незважаючи на те, що в Україні з 2012 року діє Закон про індустріальні парки, на практиці їх майже немає. Для появи великого інвестора лише законодавчої бази мало, потрібна справжня воля місцевої влади, а також дружня до інвестицій політика, причому не на словах, а на ділі.Одним з винятків є індустріальний парк у Вінниці. Як це вдалося місту, читайте далі.

Коли у 2012 році приймали Закон України «Про індустріальні парки» (ІП), то говорили про Туреччину, Польщу чи Чехію, де такі парки стали магнітами для інвестицій у державу. Так, Чехія має 100 ІП, Польща – 60, а Туреччина – близько 300. В Україні ж на папері існує 42 парки. Саме стільки занесено у відповідний реєстр. Проте насправді працюють лише декілька.

Коротко пояснимо, що таке індустріальний парк. Це територія, яку місто (місцева влада) віддає на поталу промисловості. Влада створює необхідні інфраструктурні умови – підводить газ, воду, електрику й інші комунікації, а далі передає цю територію керуючій компанії й та вже обслуговує парк, залучаючи туди інвесторів (заводи).

Іноді сам завод може ініціювати створення ІП й стати там керуючою компанією.

Тобто, по суті, місто виокремлює ділянку під мінімум один завод й віддає її інвестору з готовими комунікаціями. Той або сам будує, або шукає тих, хто буде будувати (а отже, сплачувати замовнику «таксу»). Головне – розуміти, що один діючий ІП = мінімум 1 завод.

В ІП можуть надаватися податкові пільги і інші бенефіти (зиски). Наприклад, у нашій країні це звільнення від сплати пайової участі (незабаром скасовується для всіх) чи звільнення від сплати мита при ввезенні будматеріалів для того самого ІП з-за кордону.

Інфографіка ЗМІСТу (джерело дних - mind.ua)

В Європі держава може відшкодувати частину вартості самого будівництва або надати преференції у вигляді викупу іншого майна на території держави (збанкрутілого підприємства). Нерідко інвестор звільнений від земельного податку. 

Інфографіка ЗМІСТу (джерело дних - mind.ua)

У різних країнах – різні пільги, але вони також є ринком, де кожна країна диктує свої умови. 

Інфографіка ЗМІСТу (джерело дних - mind.ua)

Такий підхід не є проявом альтруїзму або бажанням дати комусь заробити. Інвестор як на стадії будівництва, так і на етапі функціонування створює робочі місця, даючи роботу переважно місцевим фахівцям, які забезпечують свої родини, а також платять податки у місцевий бюджет, зокрема податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), що є основою для місцевих бюджетів.

Функціонування підприємства зазвичай створює екосистему навколо себе: місцеві підприємці постачають туди товари та послуги, отримуючи кошти, частина яких знову надходить до бюджету розвитку міста. У результаті місто із надлишком компенсує свої можливі витрати через податки і продовжує заробляти гроші. Win-win.

Вивчити досвід міста, яке змогло створити умови для появи індустріального, парку ми поїхали до Вінниці

Чому туди? Бо це місто має найбільше ІП порівняно з іншими українськими містами: Вінниця на папері має три ІП, Біла Церква – два, інші мають по одному або й не мають узагалі. Головне, що у Вінниці ІП хоча й на різних стадіях готовності, проте існують не лише на папері.

 

Як усе починалось?

Згідно з Законом «Про індустріальні парки» земля під майбутній парк повинна бути вільною від забудови, тобто має бути полем. З цим у Вінниці були проблеми, адже з 60-х років місто було затиснуте навколишніми селами. Ситуацію не вирішували до 2015 року, коли Верховна Рада прийняла рішення про встановлення нових меж Вінниці. 

Тоді ж міська рада ухвалила новий генплан міста й територія (близько 80 га) поблизу старого аеропорту одразу отримує цільове призначення як індустріальна зона. Тоді ж встановлюється пільгова плата за її користування – 12 грн за кв.м.

Територія індустріального парку під Вінницею (фото автора)

Вже у 2016 році місто затверджує концепцію індустріального парку і він отримує свою керуючу компанію – КП «Вінницький муніципальний центр інновацій». Так, за законом індустріальний парк протягом трьох має знайти керуючу компанію, якщо ж ні – закритись. Саме так сталося в Кременчуці.

Як бачимо, у Вінниці завдяки власному КП обійшли цю формальність. Колишній директор Вінницького муніципального центру інновацій Василь Гошовський розповідає:

«Ми кожен рік платили 7,2 млн грн. місту за користування індустріальним парком, а потім місто виділяло нам ці ж кошти і знову отримувало. Це формальність. Але так того вимагав закон».

Проте справа не завершилась створенням комунальної керуючої компанії. Місто проклало в полі всі необхідні комунікації, включно з автобусними зупинками й запуском транспорту, а також почало будувати цементно-бетонну дорогу, яку планують провести до нового аеропорту поруч. Дорога розрахована на 400 вантажівок.

Паспорт об'єкту на будівництві дороги (фото автора)

 

Перший, другий, третій...

Першим клієнтом парку став холдинг UBC Group з Харкова. Ця компанія є одним зі світових лідерів у виробництві холодильного обладнання. Проте UBC Group хотіла мати окремий індустріальний парк, тож викупила 20 га території парку, що існував на папері.

Так у Вінниці з’явився другий ІП під назвою «Вінницький кластер холодильного машинобудування». Харків’яни збудували завод на 250 робочих місць за 14 місяців. При цьому вони самі є там управляючою компанією. Вінниця не є найближчим і навіть умовно найближчим містом для Харкова, але вибір саме цього міста яскраво демонструє справжню цінність створених тут умов. Адже бізнес усюди платить власні кошти і ними за все відповідає.

Завод холодильного обладнання UBC Group в індустріальному парку (джерело - www.myvin.com.ua)

Паралельно за вже збудованим і діючим заводом UBC має розпочатись будівництво заводу лижних кріплень австрійської фірми Head International Holding GMBH. З фірмою налагоджували співпрацю через форум у Давосі кілька років тому. Австрійці обирали з-поміж майже сотні міст світу і зупинили свій вибір на Вінниці.

Для цього було створено третій ІП – «Вінтерспорт», де управляючою компанією стала ТОВ «ХЕД Вінниця» – австрійська «дочка». Австрійці мають на меті побудувати у Вінниці найбільший у світі завод з вироблення лижних кріплень, черевиків й самих лиж. Вартість будівництва сягне 80 млн. євро. Для порівняння – така сума інвестицій становить 2/3 усього річного бюджету Полтави У подальшому австрійці планують ще побудувати заводи-постачальників матеріалів. Для цього загалом вони викупили 25 га землі.

Що ж до першого ІП у Вінниці, де управляючою компанією є власне КП, то там також немає застою, адже в 2020 році має розпочатися будівництво заводу «Агроойл». З українською компанією вже підписана угода й справа лише за будівництвом. 

«Агроойл» планує побудувати в ІП завод з виробництва лецитину, який є продуктом переробки олії. Лецитин використовують у фармацевтиці та харчовій промисловості.

Проте це не все. Також укладений поки ще лише меморандум з португальською «ТіСіЕС». Меморандум уклали наприкінці 2019 року. Португальці планують інвестувати 28 млн євро у будівництво заводу на 200 чоловік.

Компанія виготовляє будинки швидкого спорудження. Зокрема вона має замовлення на спорудження 4000 будинків у Малі й планує виготовляти тут панелі для цих будинків. Потім панелі будуть відвантажуватися в Африку, адже будувати там одразу не дозволяє клімат.

 Інфографіка ЗМІСТу

Коли об’єкти буде збудовано, то комунальна керуюча компанія може отримувати прибуток. Так, Василь Гошовський розповідає:

«Плюс керуючої компанії в тому, що всі мережі – це її власність. Згідно з кодексом енергетичних систем компанія може отримати кошти за транзит плюс податки. Так, будівництво мереж обійшлося в 13 млн грн. Завершене, до речі, за 4 місяці. Кошти, вкладені містом в інфраструктуру, окупляться за 45 років лише за рахунок податків».

Вінницький індустріальний парк (джерело - vmci.vn.ua)

Проте, крім податків, місто отримує робочі місця з більш ніж ринковою ціною. За словами Гошовського, місто обирало інвесторів і з точки зору їхньої бізнес-моделі. 

«Коли ми вели переговори з інвесторами, то всім говорили, що у Вінниці немає робочої заробітної плати по 300500 доларів. Бо ми живемо в глобальному світі, і якщо ви заплануєте такі заробітні плати, то люди будуть працювати не у вас, а в Польщі. Ви побудуєте завод за десятки мільйонів доларів і він буде порожній. На сьогодні Head має завод в Чехії, де середня зарплата 23002700 євро. Якщо у Вінниці будуть платити 1000 євро, то компанія виграє вдвічі. Люди ж за ці гроші покинуть Польщу й будуть тут працювати».

Загалом Вінниця має успішний досвід іноземних інвестицій. Наприклад, ще до появи ІП в місті збудовано польский завод «Барлінек», який виробляє паркетну дошку і є найбільшим у світі в своєму класі. До речі, він розташований поруч з індустріальними парками. 

 

Win-win-Вінниця

Отже, щоб індустріальний парк працював, необхідно:

  • Розробити генплан і чітко встановити його межі;
  • Підвести всі комунікації;
  • Знайти охочих туди вкласти гроші (бажано не просто їх знайти, а створити попит);
  • дати інвесторам пільгові умови оренди землі;
  • запропонувати їм всіх інвестиційних «нянь», яких вони забажають;
  • відповідально підійти до вибору охочих, аби не отримати приватне поле з парканом на 40 років уперед.

Морозильна вітрина - продукція підприємства у Вінницькому індустріальному парку (джерело - www.myvin.com.ua)

Дуже важливо дати зрозуміти інвестору, що він отримає, якщо обере твоє місто. Слід пікреслити конкретні переваги інфраструктури. Наприклад, у Вінниці поруч з парком – діючий аеропорт, до якого будується дорога. Це збільшить завантаженість летовища і є перевагою для інвестора.

При цьому треба ретельно обирати інвестора, адже не для кожного у Полтаві є переваги. Наприклад, наявність поруч ресурсів, матеріалів для виробництва або ринку збуту для товарів, які він виробляє.

По-друге, місто повинне мати кваліфіковану робочу силу, тому слід проводити політику реформування профтехучилищ (останні підпорядковуються обласному центру, а не Києву) під потенційних інвесторів. Треба зрозуміти, кого випускають місцеві училища та виші і які з цих професій є конкурентною перевагою.

Проте недостатньо наявності робітників високої кваліфікації: тут мають бути конкурентні зарплати. При цьому, як вище зазначалось, конкурентні по відношенню мінімум до Польщі. І тут, підвищуючи зарплатну планку, конкуруючи за кваліфікованих працівників, індустріальні парки можуть вирішувати найважливішу проблему сьогодення для будь-якого міста в Україні – відтік його мешканців.

Але навіть інфраструктури та робочої сили замало. Ти можеш побудувати 10 технопарків, але який у цьому зиск, якщо, наприклад, місцеве обленерго не дасть тобі потужності (с). Адже бізнес має практику, коли такі монополісти зловживають своїм положенням й створюють корупційні ризики.

Вінницька влада виступила стримуючим посередником у цих питаннях, адже електричні мережі також у певній мірі залежать від міста у частині земельних та дозвільних питань. Тому місцева влада й тут має важелі впливу.

Отже, третьою обов’язковою складовою є дружня політика для інвестицій у місті, що проявляється у сервісі та захисті у разі потреби. Такий підхід зі стратегічним плануванням дає результати із певною інерцією, через роки. Місто, що думає наперед, формує кластери, які працюють за принципом взаємної вигоди. Win-Win-Win.

Інфографіка Єлизавети Куриленко

Опублікована: 7 лютого 2020


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація