Волонтерство нині це не лише армія – як професійно волонтерити в будь-якій сфері

Автор: Аліса Куценко, 5 грудня, 17:42

Фото: Волонтерство нині це не лише армія – як професійно волонтерити в будь-якій сфері (Джерело - Народний Герой України в facebook)


У середу, 5 грудня, в Україні відзначають День волонтера. Ми звикли чути про них постійно: в новинах про допомогу дитячим будинкам і безхатнім тваринам, порятунку історичних пам’яток, і, звичайно ж, українській армії.

Ба більше – саме волонтери з небайдужими українцями відродили знищені збройні сили з нуля. ЗМІСТ поспілкувався з полтавкою Вікторією Мірошніченко – відомою волонтеркою, парамедиком, кавалером ордену «Народний герой України», бійцем атальйону спецпризначення «Луганськ-1». Вона розповіла, чим потреби армії сьогодні відрізняються від 2014 року, і чим кожен небайдужий, маючи хоча б 50 гривень, може допомогти.

Не треба нести бійцям все підряд

За словами волонтерки, потреби військовослужбовців сьогодні точкові й дуже конкретні – наприклад, оптика для снайперів, квадрокоптер чи якісь специфічні потреби у розвідників. Тобто ті спецзасоби, якими держава не встигає забезпечити всі підрозділи.

«Я вже забула, коли возила одяг чи снарягу (спорядження – прим.авт.), коли бійці були голи-босі. Такі прохання зараз – величезна рідкість. Харчі возила, мабуть, востаннє на початку 2016 року, але це були добровольчі батальйони, які не забезпечує держава».

Вікторія Мірошніченко відмітила, що розвиток армії в порівнянні з 2014 роком – колосальний, і їй подобається напрям, в якому рухаються збройні сили.

Водії екіпажа Вікторії Мірошніченко: зліва - рідна сестра Наталка Рязанова, справа - посестра Наталка Шуль.

«Я особисто можу підтвердити, що зараз військовослужбовець у змозі відкласти і купити собі щось зі спорядження, або якесь круте взуття чи куртку. І це буде за його особисті кошти, а не зібрані всім світом».

Буквально днями вона підрахувала, що за цей рік передала на фронт 28 т допомоги! Завдяки соціальній ініціативі «Гуманітарна пошта України» від «Нової пошти», що забезпечує безкоштовні перевезення від волонтерів, вона не оплачувала доставку цих тисяч кілограмів. Тому дуже радіє, що «народні» гроші, які їй пересилають, пішли саме на потреби бійців.

Одна з передач військовослужбовцям

А ще жінка вважає, що жоден польовий волонтер нічого не вартий без тилу. За її словами, всі ці п’ять років вона отримувала допомогу переважно від звичайних, не дуже заможних людей, які перераховували невеликі суми:

«Я точно знаю, що вони «відривали» ці гроші від родин – хто 100, хто 200 гривень, були перерахування навіть по 10, 20 або 50 гривень. Але саме ці, здавалося б, невеликі кошти і складалися в потужні суми, на які ми купляли, наприклад, нові колеса на реанімобіль або приціли».

Від армії до «цивілки»

Зараз вона вже не може постійно їздити на нуль через стан здоров’я (у 2015 році волонтерка отримала дві контузії та поранення, нещодавно перенесла операцію). Тому Вікторія Мірошніченко зосередилася на допомозі дитячим притулкам та інтернатам Луганщини. Один із таких закладів – Кремінська обласна спеціальна загальноосвітня школа-інтернат. За її словами, у школі-інтернаті знаходяться дітки з ДЦП, синдромом Дауна, аутисти, деякі з них – круглі сироти. Але, зізнається волонтерка, більш талановитих дітей вона не зустрічала.

Так, її вразив хлопчик, який вишиває однією лівою рукою. Вихованці закладу люблять малювати й ліпити, а ще в’яжуть бійцям шкарпетки, рукавиці та спеціальні теплі накладки на чашки, щоб довше зберігати напій теплим.

«Я б попросила пошукати вдома нитки, ґудзики, бісер, тканину – впевнена, в багатьох якісь сувої лежать без діла. А ми б передали її в інтернат для таких творчих занять. Тим паче, зараз йдуть свята, і дітки готуються до святкових ранків. Ми вже привозили швейні машинки, і тепер вихователі самотужки шиють костюми».

Друзі волонтерки з меншини українців у Польщі (м.Щецин) постійно передають якісну канцелярію для занять з творчості, і якщо ви можете допомогти альбомами або фарбами – обов’язково звертайтеся до Вікторії Мірошніченко.

Частина посилки до Кремінської школи-інтернату

Крім цього, постійно існує потреба в засобах особистої гігієни, підлітковій косметиці, білизні, шкарпетках, гумових шльопанців для душу – за її словами, така допомога завжди на вагу золота.

Також важливе різне приладдя для кухні (посуд, форми для випічки, кондитерські мішки), оскільки в інтернаті облаштували спеціальну кімнату з кухнею. Так діти вчяться готувати, щоб після завершення навчання дати собі раду в різних побутових питаннях.

Ще один дитячий заклад, якому вона регулярно надсилає допомогу – це Луганський обласний будинок дитини (останній наразі базується у Сєверодонецьку).

«У них дуже високий показник всиновлення. Але б ви бачили ту малечу! Вони як ляльки – вдягнуті в красивий новенький одяг, у них все нове – від ковдр до техніки. Але треба розуміти, що це – маленькі діти, тому їм не завжди вистачає того, що передбачено державою. Тому ми теж збираємо кошти, оскільки постійно потрібні памперси та засоби гігієни. Завжди потрібні свіжі фрукти, які я прямо там купую ящиками».

Подарунки з Португалії для Будинку малютки

Про всі пожертви і відправлення вона постійно звітує на своїй сторінці в facebook, тегаючи і дякуючи окремо кожному.

«Я дуже щаслива, що мені вірять, що ці неймовірні люди поряд і продовжують допомагати. Вони всі – волонтери, і ми нічого не варті без їхньої підтримки».

 Фото надані Вікторією Мірошніченко

Обкладинка Юлії Деркач

ЗМІСТ вітає всіх волонтерів! Наснаги і сил вам!

Опублікована: 5 грудня 2018


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація