Визволений з полону полтавський «азовець» розповів про три роки неволі й оборону Маріуполя
Фото «Суспільне. Полтава» Колаж ЗМІСТу
24-річний воїн «Азову» Дмитро Агарков повернувся до Полтави після реабілітації для проходження військово-лікарської комісії. Захисника звільнили з російського полону 19 квітня.
Дмитро Агарков перебував у полоні три роки. Він потрапив туди 17 травня 2022 року о 18:40 під час виходу з «Азовсталі». За його словами, у перші дні полону умови утримання супроводжувалися сильним відчуттям голоду, розповів «Суспільному» Дмитро Агарков 25 серпня.
У перші дні полону воїн відчував сильний голод: російські військові ходили з хлібом у руках, а полонені спостерігали за цим, не маючи їжі. Військового тричі етапували: спочатку в Оленівку, а згодом у Свердловську область Росії. Він розповідає про випадки катувань, психологічний тиск, страх перед застосуванням електрошокера та думки про самогубство.
Одним з епізодів було примушування співати гімн Росії. Через сильний стрес він не зміг виконати вимогу, після чого охоронець застосував фізичний тиск, але інший інспектор зупинив подальші дії.
19 квітня під час обміну полоненими Агарков повернувся до України. За його словами, дорогою українських військовослужбовців зустрічали жителі населених пунктів із прапорами.
День звільнення збігся з днем народження матері військовослужбовця. Він зателефонував їй з евакуаційного автобуса з телефона представників координаційного штабу.
«Це був найкращий подарунок. Я теж узяв у неї телефон. Номер мами я відмінно пам’ятав. У мене було багато емоцій. Я нарешті почув її голос», – каже воїн.
Після повернення в Україну Дмитро Агарков каже, що для нього було незвично відвідувати торгові центри та бачити велику кількість магазинів і різноманіття товарів. Також він розповів, що після тривалого перебування у камері, де напої обмежувалися чаєм без додатків, йому найбільше хотілося спробувати шоколад.
Нині Дмитро Агарков продовжує реабілітацію та готується до проходження військово-лікарської комісії.
Як полон Дмитра Агаркова пережила його мама
Газеті «Рідний край» мати воїна Оксана Агаркова розповіла, що вона протягом майже трьох років не мала повної інформації про сина. 18 травня 2022 року їй повідомили, що Дмитро Агарков виконав наказ, здав зброю та потрапив у полон. Подальших відомостей їй не надходило.
Перші два місяці жінка не отримувала жодних звісток, а після теракту в Оленівці інформація знову зникла. Загалом дев’ять місяців вона шукала будь-які підтвердження, що син живий, зверталася до державних структур, міжнародних організацій та приєднувалася до груп родин полонених.
«Два місяці не чула ніякої інформації. А потім був теракт в Оленівці. І знову – ніяких новин. Фактично майже рік я шукала сина. Писала, зверталася куди тільки можна. Була у групах, на зустрічах, надсилала листи в Україну, і за кордон. Намагалась засвітити його ім’я скрізь, де тільки могла», – каже жінка.
Першу достовірну інформацію про місце утримання Дмитра Агаркова жінка отримала через одного зі звільнених військовослужбовців, який перебував поруч із ним у колонії. Після цього вона залишилася лише в одній профільній групі, де збирали дані про цю установу.
«Під час першого обміну в їхній колонії. Один зі звільнених хлопців, важкопоранений, згадав прізвище мого сина. Він попросив свою сестру знайти мене і вона написала в групі, де я була. Потім зв’язалася зі мною особисто й розповіла, що Дмитро живий, носить одяг з Азовсталі, і де саме він перебуває. Це був дев’ятий місяць моїх пошуків», – розповіла Оксана Агаркова.
Паралельно вона брала участь у зустрічах із представниками влади та міжнародних організацій, надсилала листи, підтримувала контакт із Червоним Хрестом та штабом із питань військовополонених. Також активно співпрацювала з іншими матерями, зокрема з деякими з них налагодила дружні стосунки.
Жінка каже, що найважчим у цей період була невідомість і відсутність підтвердженої інформації про долю сина. Найбільші побоювання викликав момент, коли наприкінці року з’явилась звістка про його етапування у невідомому напрямку.
Оксана Агаркова дізналася про включення сина до списку на обмін лише 19 квітня. Після цього отримала від нього перший дзвінок з евакуаційного автобуса. Наступного дня вони зустрілися.
Після обміну Дмитро Агарков ще довго не міг повірити, що він в Україні. Був пригнічений, мовчазний. На другий день до них почали приїжджати психологи та представники служб – збирали дані, проводили опитування, працювали з так званими «картотеками». Хлопцям показували фото тих, хто ще в полоні чи зник безвісти.