(Джерело – prolviv.com)

Раніше в Україні Водохрещу, 19 січня, ще називали Ордань, Йордан, а перед святом був щедрий другий святвечір, друга вілія, голодна кутя.

Про це розповіла популяризаторка української традиційної культури, докторка історичних наук, засновниця етносадиби-музею «Лялина світлиця» Олена Щербань.

19 січня – останнє з трьох великих християнських свят різдвяного циклу – Водохреща, Хрещення Господнє або Йордан. За її словами, православні відзначають його саме цього дня, тому, це свято збігається зі святом Богоявлення, проте їх слід розрізняти.

Етнологиня говорить, що раніше напередодні, 18 січня, освячували воду, яку можна було вживати людям та худобі, а 19 січня святили воду, яку можна було вживати лише людям.

Напередодні ж, 18 січня, як і перед Різдвом, утримувались від господарських робіт, постилися, готували кутю, узвар, смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії. В деяких місцевостях на голодну кутю готували спеціальні коржики з медом – «підпалки».

Сідали вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. А після вечері всі клали свої ложки в одну миску, а зверху – хлібину, мовляв, «щоб хліб родився».

Вранці наступного дня у церквах святили воду. Вважається, що на Йордан вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні і духовні хвороби.

Хоча традиції святкування Водохреща, як розповідає Олена Щербань, вже давно змінилися.

Вона, також, згадала слова про це свято мешканки міста Гадяч Марії Кисіль:

«Коли зими були холодними, воду на Водохреще святили коло місцевих річок – Псел і Грунь. З льоду вирізали три хрести, які обливали буряковим соком, а на самій річці робили хрестоподібну ополонку, яку мав освятити священник. Після цього всі охочі набирали освячену річкову воду та співали щедрівок».

В цей день і дотепер віряни приходять до заздалегідь вирубаної в кризі ополонки в замерзлій водоймі. Місцевий батюшка служить службу, освячуючи воду. Етнологиня говорить, що у цей день годиться скупатися в крижаній воді для очищення душі й тіла. 

Вона додає, що майже всі обряди цього свята, пов'язані з водою і полягають у занурення всіх бажаючих в ополонку. Багато хто вірить, що така процедура дарує здоровий дух та міць тіла. Але дівчатам, за її словами, годиться заходити у воду в сорочці.

Також, Олена Щербань згадала про те, що на Полтавщині був колись звичай на Водохреща вчити коней і молодих волів. Молодими кіньми їздили доти, доки вони не вкривалися потом, а спітнілих кропили «йорданською» водою — «щоб здорові і слухняні були».

Крім того, жінка розповіла ще одне повір`я, яке навряд чи зараз комусь знадобиться, та все ж якщо вам ввечері зустрінеться в лісі вовк, то треба казати: «Де ти, вовче, був тоді, як Ісуса Христа на Йордані христили?». Тоді ж вовк злякається, втече і більше на очі не з'явиться.

Loading...